Рішення № 19982952, 20.10.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2011 року справа № 5020-1487/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «Техносервіс»

(вул. Буряка, 4, м.Севастополь, 99002)

до Комунального підприємства «Севастопольський комбінат благоустрою»Севастопольської міської Ради (вул. Пожарова, 7, м.Севастополь, 99008)

про встановлення земельного сервітуту,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1., довіреність б/н від 01.09.2011;

відповідача ОСОБА_2., довіреність б/н від 04.01.2011;

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «Техносервіс»звернулося до суду з позовною заявою до Комунального підприємства «Севастопольський комбінат благоустрою»Севастопольської міської Ради про встановлення земельного сервітуту.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 402, 404 Цивільного кодексу України, статтю 100 Земельного кодексу України, обґрунтовані тим, що проїзд до земельної ділянки Приватного підприємства «Техносервіс», розташованої за адресою: Монастирське шосе, 4 в місті Севастополі, можливий лише через земельну ділянку, що знаходиться в користуванні Комунального підприємства «Севастопольський комбінат благоустрою»Севастопольської міської Ради, у звязку з чим позивач просить встановити земельний сервітут на право проходу та проїзду на транспортному засобі.

Ухвалою від 20.09.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

23.01.2006 між Севастопольською міською Радою (Орендодавець) та Приватним підприємством «Техносервіс»(Орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, згідно з умовами якого Орендодавець у відповідності з рішенням Севастопольської міської Ради №3866 від 05.10.2005 надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку для будівництва і обслуговування виробничо-будівельної бази з віднесенням цих земель до категорії земель промисловості, транспорту, звязку, енергетики, оборони та іншого призначення, яка знаходиться за адресою: м. Севастополь, Монастирське шосе, 4-а (пункт 1.1. договору).

Пунктом 2.1. договору встановлено, що в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,4430 га.

Договір укладений строком на 25 років (пункт 3.1. договору).

27.01.2006 між Севастопольською міською Радою та Приватним підприємством «Техносервіс»був підписаний акт прийому-передачі земельної ділянки, загальною площею 1,4430 га, розташованої за адресою: м. Севастополь, Монастирське шосе, 4-а (арк. с. 13).

Як стверджує позивач, зазначена земельна ділянка не має вільного підїзду на транспортному засобі. Проїзд до земельної ділянки Приватного підприємства «Техносервіс», можливий лише через земельну ділянку, що знаходиться в користуванні Комунального підприємства «Севастопольський комбінат благоустрою»Севастопольської міської Ради. Проте пропозиція позивача про встановлення земельного сервітуту залишена відповідачем без розгляду, що і стало причиною звернення до суду з даними позовом

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими.

Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею.

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Статтею 99 Земельного кодексу України визначені види права земельного сервітуту, встановлення яких власники або землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати.

Одним з таких видів земельного сервітуту є право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Відповідно до статті 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Позивачем була направлена відповідачу пропозиція на встановлення сервітуту разом з проектом договору на встановлення земельного сервітуту, підписаного директором Приватного підприємства «Техносервіс»та скріпленого печаткою підприємства з зазначенням його юридичних реквізитів, а також з Висновком по встановленню меж для проїзду до земельної ділянки Приватного підприємства «Техносервіс», складеним інженером-геодезистом Приватного підприємства «СевГеоУніверсалПроект»(арк. с. 14-19).

Комунальне підприємство «Севастопольський комбінат благоустрою» Севастопольської міської Ради отримало дану пропозицію 18.07.2011, що підтверджується штампом підприємства з вх. №176.

Відповідно до положень статті 181 Господарського кодексу України проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Статтею 187 Господарського кодексу України передбачено, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

Комунальне підприємство «Севастопольський комбінат благоустрою» Севастопольської міської Ради, отримавши проект договору про встановлення земельного сервітуту щодо земельної ділянки, яка знаходиться у нього на праві постійного користування, в районі 5-го кілометру Балаклавського шосе, для проїзду на транспортному засобі до орендованої Приватним підприємством «Техносервіс»земельної ділянки, розташованої за адресою: вулиця Монастирське шосе, 4 в місті Севастополі, не вчинив дії, які передбачені статтею 181 Господарського кодексу України: у двадцятиденний строк після одержання проекту договору відповідач не оформив договір відповідно до вимог частини першої цієї статті та не повернув один примірник договору позивачу, протокол розбіжностей не склав та не надіслав другій стороні два його примірники разом з підписаним договором.

Зазначені обставини свідчать, що відповідач ухиляється як від врегулювання переддоговірних розбіжностей, так і від укладення самого договору про встановлення земельного сервітуту.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що в порушення вимог статті 101 Земельного кодексу України, відповідно до яких власник, землекористувач земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право вимагати від осіб, в інтересах яких встановлено земельний сервітут, плату за його встановлення, якщо інше не передбачено законом, Приватним підприємством «Техносервіс»не були вказані умови, при яких буде проводитись оплата за земельний сервітут.

Проте, як вбачається з пункту 4.1. проекту договору на встановлення земельного сервітуту, який був запропонований Приватним підприємством «Техносервіс», позивач зобовязувався вносити відповідачу плату за використання земельного сервітуту в розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки в рік, що становить 645,00 грн. та є ціною цього договору.

Крім того, заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що позивачем не надано належних доказів того, що запропонований варіант земельного сервітуту є найменш обтяжливим, але слід зазначити, що матеріали справи містять висновок ПП «СевГеоУніверсалПроект», з якого вбачається, що запропонований варіант є найменш обтяжливим для Комунального підприємства «Севастопольський комбінат благоустрою»Севастопольської міської Ради, оскільки частково співпадає із існуючою дорогою та не перешкоджає веденню господарської діяльності землекористувача (а.с.17).

Відповідно до положень статті 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

З урахуванням викладеного, земельний сервітут щодо земельної ділянки, яка знаходиться на праві постійного користування у Комунального підприємства «Севастопольський комбінат благоустрою»Севастопольської міської Ради в районі 5-го кілометру Балаклавського шосе, для проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху до орендованої Приватним підприємством «Техносервіс»земельної ділянки, розташованої за адресою: вулиця Монастирське шосе, 4 в місті Севастополі, має бути встановлений за рішенням суду.

Оскільки відповідач не лише не скористався закріпленим законом правом на встановлення умов договору, в яких би була врахована його позиція по відповідних питаннях, а і не виконав вимоги статті 181 Господарського кодексу України, то цей земельний сервітут повинен бути встановлений на умовах, запропонованих позивачем у проекті договору на встановлення земельного сервітуту, який був направлений на адресу Комунального підприємства «Севастопольський комбінат благоустрою»Севастопольської міської Ради та отриманий ним 18.07.2011.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 8285, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Встановити земельний сервітут на право проходу та проїзду на транспортному засобі по наявному шляху до орендованої Приватним підприємством «Техносервіс»земельної ділянки, розташованої за адресою: вулиця Монастирське шосе, 4 в місті Севастополі через земельну ділянку, яка знаходиться на праві постійного користування у Комунального підприємства «Севастопольський комбінат благоустрою»Севастопольської міської Ради в районі 5-го кілометру Балаклавського шосе на умовах, запропонованих Приватним підприємством «Техносервіс» у проекті договору на встановлення земельного сервітуту, який був направлений на адресу Комунального підприємства «Севастопольський комбінат благоустрою»Севастопольської міської Ради та отриманий ним 18.07.2011 в межах, зазначених у висновку по встановленню меж земельного сервітуту для проходу та проїзду до земельної ділянки Приватного підприємства «Техносервіс», розташованої за адресою: вулиця Монастирське шосе, 4 в місті Севастополі.

3. Стягнути з Комунального підприємства «Севастопольський комбінат благоустрою»Севастопольської міської Ради (вул. Пожарова, 7, м.Севастополь, 99008, ідентифікаційний код 03358386, відомості про наявність розрахункових рахунків в матеріалах справи відсутні) на користь Приватного підприємства «Техносервіс»(вул. Буряка, 4, м.Севастополь, 99002, ідентифікаційний код 32629241, відомості про наявність розрахункових рахунків в матеріалах справи відсутні) витрати по сплаті державного мита в сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О.Єфременко

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 25.10.2011