Рішення № 19982947, 17.10.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2011 року справа № 5020-1570/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1. (довіреність від 15.09.2011 № 288);

відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 22.09.2011 № б/н);

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовомКомунального підприємства «Агентство «Союзпечать»

(99011, м.Севастополь, вул. Володарського, 19)

до Державної бюджетної установи «Севастопольський регіональний центр

з інвестицій та розвитку»

(99011, м.Севастополь, вул. Володарського, 19)

про стягнення 8078,74 грн,

ВСТАНОВИВ:

03.10.2011 Комунальне підприємство «Агентство «Союзпечать»(далі позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі суд) із позовом до Державної бюджетної установи «Севастопольський регіональний центр з інвестицій та розвитку»(далі відповідач) про стягнення заборгованості за комунальні та експлуатаційні послуги у розмірі 8078,74 грн. Позивач обґрунтовує позов ст.ст. 509, 526, 625 Цивільного кодексу України та ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України та зазначає, що відповідач порушує умови договору оренди нерухомого майна в частині сплати орендних платежів.

Ухвалою суду від 04.07.2011 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобовязано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору. Розгляд справи призначений на 17.10.2011.

У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача надав відзив на позов та зазначив, що позов визнає у повному обсязі, проте просить суд не стягувати з відповідача судові витрати, оскільки відповідач є державною неприбутковою установою і не має таких статей витрат як судові витрати та стягнення судових витрат, що в свою чергу може негативно вплинути на зарплати співробітників (а.с 57).

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

09.11.2007 між Комунальним підприємством «Агентство «Союзпечать»(орендодавець) та Державною бюджетною установою «Таврійський регіональний центр інноваційного розвитку» (орендар) укладений договір оренди нерухомого майна № 52 (далі Договір № 52) (а.с 10-11), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду майно вбудовані нежитлові приміщення, розташовані на третьому поверсі адміністративної трьохповерхової будівлі, загальною площею 105,90 кв.м, що розташовані за адресою: м. Севастополь, вул. Володарського, 19 (п. 1.1 Договору №52).

Обєкт оренди буде використовуватися для розміщення установи (п.1.2 Договору №52).

Відповідно до п. 3.1 Договору №52 розмір орендної плати визначається відповідно до рішення Севастопольської міської ради від 13.03.2007 № 1617 та складає 1 грн на рік. В орендну плату не включені витрати на комунальні та експлуатаційні послуги, а також сума компенсації витрат балансоутримувача на оплату за користування земельною ділянкою.

У випадку порушення строків внесення орендної плати, визначених п. 3.1 Договору №52 орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі 200 (двісті) процентів від облікової ставки Національного банку України, яка діє за період нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 8.5 Договору №52) .

Відповідно до п. 8.6 Договору №52 у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде більше 30 календарних днів, орендодавець вправі вимагати, а орендар повинен сплатити на користь орендодавця 3% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

У протоколі узгодження розбіжностей від 19.12.2007 сторони погодили внести зміни та доповнення до п. 1.1 Договору №52, зокрема, в частині збільшення орендованої площі до 153,50 кв.м (а.с 14).

Відповідно до п. 4.4.3 Договору №52 орендар зобовязаний своєчасно вносити орендодавцю орендну плату,а також здійснювати інші платежі, повязані з використанням обєкта оренди, в тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг, за рахунками, виставленим орендодавцем.

Наказом Державного агентства України з інвестицій та розвитку від 27.07.2010 № 29 Державна бюджетна установа «Таврійський регіональний центр інноваційного розвитку»був перейменований на Державну бюджетну установу «Севастопольський регіональний центр з інвестицій та розвитку»(а.с 15-17).

Результатом листування між сторонами щодо продовження або припинення діючого Договору (а.с 41-52) є укладання нового договору оренди нерухомого майна від 15.08.2011 № 154-11 (а.с 53-54) (далі Договір №154-11) та договору на відшкодування експлуатаційних витрат та комунальних послуг від 01.11.2011 № 76 (а.с 55-57).

Пунктом 3.2 Договору №154-11 визначено, що орендна плата перераховується щорічно в останній робочий день бюджетного року.

Відповідно до п.7.1 Договору №154-11 він діє до 05.07.2014.

У решті положень Договір №154-11 тотожний Договору №52.

Відповідно до акту приймання-передачі від 19.12.2007 орендодавець передав, а орендар прийняв обєкт оренди (а.с 12).

На виконання умов Договору № 52 орендодавець виписав орендарю рахунки на загальну суму 8078,74 грн, а саме: № 1059 від 13.01.2011 на суму 80,32 грн (а.с 19), № 1102 від 15.02.2011 на суму 1156,09 грн (а.с 20), № 11140 від 11.03.2011 на суму 1740,29 грн (а.с 21), № 11183 від 15.04.2011 на суму 1722,78 грн (а.с 22), № 11222 від 13.05.2011 на суму 805,57 грн (а.с 23), № 11267 від 10.06.2011 на суму 466,30 грн (а.с 24), № 11309 від 14.07.2011 на суму 444,71 грн (а.с 25), №11341 від 11.08.2011 на суму 459,52 грн (а.с 26), №11370 від 13.09.2011 на суму 476,16 (а.с 27). Зазначені рахунки були отримані відповідачем, що ним і не заперечується. Проте, орендар свої обовязки за Договором №52 не виконав, виписані рахунки не оплатив.

Наведене стало причиною для звернення позивача до суду із даним позовом.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначає зобовязання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 Господарського кодексу України (далі ГК України), зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір №52 є договором оренди нерухомого майна.

Частиною 6 ст. 283 ГК України унормовано, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Крім того, правові засади організаційних відносин, повязаних з передачею в оренду майна, яке перебуває у державній власності, та майнових відносин між орендодавцями щодо господарського використання даного майна, визначені Законом України „Про оренду державного та комунального майна” вiд 10.04.1992 № 2269-XII (у редакції чинній на час вчинення правовідносин, далі Закон№ 2269-XII).

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону№ 2269-XII, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджуються ст. 283 ГК України та ст. 759 ЦК України, згідно з якими, за договором найму (оренди) одна сторона (орендодавець/наймодавець) передає другій стороні (орендареві/наймачу) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 19 Закону№ 2269-XII, ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Обовязок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також ч. 3 ст. 18 Закону№ 2269-XII та ч. 3 ст. 285 ГК України.

Згідно із ч. 5 ст. 762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами п. 4.4.3 Договору №52 та Договору №154-11 орендар зобовязаний своєчасно вносити орендодавцю орендну плату,а також здійснювати інші платежі, повязані з використанням обєкта оренди, в тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг, за рахунками, виставленим орендодавцем.

В силу ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок заборгованості за рахунками експлуатаційних витрат (а.с 18) суд визнав його вірним, а отже з відповідача підлягає стягненню сума 8078,74 грн.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не надано. Водночас, відповідач в порядку ст. 78 ГПК України у відзиві на позов визнав позовні вимоги у повному обсязі в сумі 8078,74 грн (а.с 57).

За приписами ч.4 ст.78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З урахуванням викладеного, оскільки дії відповідача щодо визнання позову не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а сама заборгованість є доведеною та обґрунтованою, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Заява відповідача про звільнення його від сплати судових витрат задоволенню не підлягає, оскільки положеннями Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 30.04.1993 № 43-93 (зі змінами та доповненнями) така можливість для відповідача не передбачена.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 78, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державної бюджетної установи «Севастопольський регіональний центр з інвестицій та розвитку» (ідентифікаційний код 35188447; 99011, м.Севастополь, вул. Володарського, 19; з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Комунального підприємства «Агентство «Союзпечать»(ідентифікаційний код 03347945; 99011, м.Севастополь, вул. Володарського, 19; п/р 26000301336267 в ПІБ м. Севастополя, МФО 324515) заборгованість по орендній платі у сумі 8078,74 грн (вісім тисяч сімдесят вісім грн 74 коп.), а також державне мито у розмірі 102 грн (сто дві грн 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис О.С. Янюк

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано 24.10.2011.