Рішення № 19982846, 03.10.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2011 року справа № 5020-1194/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Техком Севастополь”

(вул. Ковпака, б.5, м. Севастополь, 99003)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення 47520,00 грн.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_2, довіреність б/н від 26.05.2011;

відповідача не зявився;

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство “Техком Севастополь” звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 47520,00 грн. в рахунок погашення понесених збитків.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 611, 623 Цивільного кодексу України, обґрунтовані тим, що у звязку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №17/10 оренди майна з правом викупу від 15.10.2001 в частині зобовязання використовувати обєкт оренди у відповідності з протипожежними правилами, позивач був змушений реконструювати обєкт оренди, у звязку з чим поніс збитки в розмірі 47520,00 грн.

Ухвалою від 02.08.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

В ході судового розгляду представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання жодного разу не зявився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду не виконав.

В матеріалах справи містяться поштові повернення ухвал суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», які надсилались відповідачу за адресами: АДРЕСА_1; АДРЕСА_2.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем проживання Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 (арк. с. 44).

Копії ухвал від 08.09.2011, 22.09.2011 були надіслані судом відповідачу за вищевказаними адресами. Таким чином про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином та своєчасно.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У звязку з викладеним, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

15.10.2001 між Відкритим акціонерним товариством «Севастопольська автобаза»(правонаступником якого є, відповідно до пункту 1.2. Статуту (арк. с. 54, зворотній бік), Відкрите акціонерне товариство “Техком Севастополь”) (Орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір №17/10 003/10 оренди майна з правом викупу, відповідно до умов якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає у володіння і користування нежитлові приміщення, розташовані в одноповерховій будівлі боксу складу зберігання оборотних агрегатів Відкритого акціонерного товариства «Севастопольська автобаза». Обєкт оренди представляє собою будівлю із загальною площею нежитлових приміщень 98,8 кв.м.

Пунктом 6.1.2. цього договору встановлено, що Орендар має право здійснювати перепланування і перебудову орендованих приміщень, в тому числі зі збільшенням площі відповідних приміщень, без включення останніх в розмір таких, що оплачуються на умовах орендної плати, але з обовязковим прийняттям таких на баланс Орендаря і оплатою фактичних експлуатаційних витрат.

Відповідно до пункту 6.2.1. зазначеного договору Орендар зобовязаний використовувати орендовані приміщення з дотриманням необхідних санітарних і протипожежних правил, за цільовим призначенням і у відповідності з умовами цього договору.

Згідно з пунктом 3.1. цього договору строк оренди становить 10 років з моменту підписання договору з 20.09.2001 по 20.09.2011.

Як стверджує позивач у позовній заяві, відповідач неодноразово порушував взяті на себе зобовязання за договором, а саме, здійснив реконструкцію орендованих приміщень з грубими порушеннями, без розробки проекту і погодження його з відповідними контролюючими органами, в результаті чого загальна конструкція приміщення була порушена, що призвело до руйнування основних вузлів будівлі.

Відповідно до протоколу №2 від 07.06.2007 на засіданні Спостережної ради Відкритого акціонерного товариства “Техком Севастополь” було вирішено питання про реконструкцію обєкта нерухомості лит. «Б», загальною площею 588,4 кв.м, розташованого на території Відкритого акціонерного товариства “Техком Севастополь” (арк. с. 14).

23.03.2009 між Відкритим акціонерним товариством “Техком Севастополь” (Замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Підрядник) був укладений договір підряду (ремонтно-будівельні роботи), відповідно до пункту 1.1. якого Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе зобовязання виконати ремонтно-будівельні роботи в приміщенні Замовника згідно кошторису (арк. с. 15).

Обєм і вартість робіт по договору підряду визначені в додатку №1 до договору (арк. с. 20).

05.05.2009 між Відкритим акціонерним товариством “Техком Севастополь” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 був підписаний акт виконаних робіт на обєкті Відкритого акціонерного товариства “Техком Севастополь” лит. «Б», розташованого за адресою: вул. Ковпака, 5, м.Севастополь, на загальну суму 47520,00 грн. (арк. с. 21).

22.06.2011 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 була направлена на адресу Відкритого акціонерного товариства “Техком Севастополь” претензія з вимогою оплатити виконані за договором від 23.03.2009 роботи на суму 47520,00 грн. (арк. с 22).

15.07.2011 Відкритим акціонерним товариством “Техком Севастополь” було сплачено на рахунок Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 заборгованість за договором від 23.03.2009 в розмірі 47520,00 грн., що підтверджується квитанцією, копія якої міститься в матеріалах справи (арк. с. 29).

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Отже, відшкодування збитків є одним із правових наслідків порушення зобовязання.

Обґрунтовуючи правові підстави позовних вимог, представник позивача пояснив, що Відкритим акціонерним товариством “Техком Севастополь” понесені матеріальні витрати з вини відповідача, оскільки останній здійснив реконструкцію приміщень саме в той період, коли вони були у його користуванні.

Судом встановлено, що 01.11.1998 між сторонами у справі було укладено договір оренди частини ангару площею 117,6 кв.м з прилеглою територією площею 58,24 кв.м, розташованих на території Відкритого акціонерного товариства "Севастопольська автобаза", правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство "Техком Севастополь" за адресою: місто Севастополь, вул. Ковпака, будинок 5, з правом обладнання в ньому пункту спеціалізованого обслуговування транспортних засобів (арк. с. 118-119).

15.10.2001 між Відкритим акціонерним товариством "Севастопольська автобаза" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір №17/10 003/10, предметом якого є оренда нежитлового приміщення складу зберігання оборотних агрегатів, площею 98,8 м2, вартістю 15273,00грн. на строк 10 років з 20.09.2001 до 20.09.2011 з правом викупу. При цьому, майно, що орендується, використовується для створення інфраструктури по ремонту та обслуговуванню автомобілів (арк. с. 8-9).

23.08.2002 між Відкритим акціонерним товариством "Севастопольська автобаза" та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу приміщення, яким передбачено передачу у власність позивача нежитлових приміщень: частину профілакторію а/к 1 (літери Б ІІ-2, ІІІ), загальною площею 216,4м2 (реконструйованою площею 338м2), яке розташоване за адресою: місто Севастополь, вул. Ковпака, 5, вартістю 37100,00 грн., згідно акту оцінки без посилання на договір оренди з правом викупу від 15.10.2001 року. При цьому, пунктом 2.1 договору передбачено обовязок покупця внести 37100,00 грн. за придбані будівлі протягом 12 місяців.

23.08.2002 сторонами підписаний акт прийому-передачи основних засобів, відповідно до якого відповідач отримав у власність частину будівлі (літера БII-2, III) площею 216,4 кв.м (частина після реконструкції 338 кв.м) (арк.с. 126-127).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 08.01.2008 у справі №20-5/092-7/126-2/110 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Техком Севастополь" до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 про розірвання договору купівлі-продажу від 23.08.2002, за зустрічним позовом Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Техком Севастополь" про зобовязання вчинити певні дії, відмовлено у задоволені позовних вимог за первісним та за зустрічним позовами.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.05.2008 у справі №20-5/092-7/126-2/110 апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Техком Севастополь" задоволено, рішення господарського суду міста Севастополя від 08.01.2008 скасовано частково, договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23.08.2002, а саме: частини профілакторію а/к (літера Б ІІ-2, ІІІ), розташованого за адресою: місто Севастополь, вулиця Ковпака, 5, загальною площею 216,4 кв.м (реконструйованою площею 338 кв.м), вартістю 37100,00 грн., укладений між Відкритим акціонерним товариством "Севастопольська автобаза" (правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство "Техком Севастополь") та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, розірвано.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.08.2008 у справі №20-5/092-7/126-2/110 касаційна скарга субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 залишена без задоволення, а постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.05.2008 залишена без змін.

Ухвалою Верховного суду України від 25.12.2008 у справі №20-5/092-7/126-2/110 Субєкту підприємницької діяльності ОСОБА_1 відмовлено у прийняті касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України від 07.08.2008.

Таким чином, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.05.2008 у справі №20-5/092-7/126-2/110 набрала законної сили.

Як вбачається з технічних паспортів обєкту Відкритого акціонерного товариства "Техком Севастополь", розташованого по вул. Ковпака, 5 в м.Севастополі, копії листів з яких надані представником позивача та містяться в матеріалах справи, реконструкція даного обєкту була проведена період з 2002 по 2008 роки, зокрема, під час дії договору оренди майна з правом викупу № 17/10 003/10 від 15.10.2001 та договору купівлі-продажу від 23.08.2002, що, в свою чергу, свідчить про той факт, що дана реконструкція була проведена саме Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (арк. с. 69-79).

На підтвердження своїх доводів позивач надав суду повідомлення Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м.Севастополі №7788/05-12 від 28.12.2006, з якого вбачається, що за порушення вимог природоохоронного законодавства при експлуатації пункту технічного і автокосметичного обслуговування автотранспорту «Авто-блік»Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 був притягнутий до адміністративної відповідальності (арк. с. 11), а також припис Державного пожежного нагляду Міністерства надзвичайних ситуацій України на усунення порушень вимог пожежної безпеки, з якого вбачається, що в результаті проведеної 18.04.2007 планової перевірки території, приміщень Відкритого акціонерного товариства “Техком Севастополь” виявлені порушення вимог пожежної безпеки, з метою усунення яких було запропоновано, зокрема, демонтувати перегородки в адміністративно-побутових приміщеннях, гаражі (лит. «Б2», «Б3»), встановлені без проектної документації (арк. с. 13).

За загальним правилом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Підставою для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, є наявність цивільного правопорушення із наступним складом: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу завдані збитки, понесені у звязку зі сплатою витрат на демонтаж перегородок, які були встановлені відповідачем без проектної документації та узгодження у встановленому порядку, в розмірі 47520,00 грн.

З огляду на викладене та недоведеність відповідачем відсутності його вини та протиправності діяння, можна зробити висновок, що має місце: протиправна поведінка відповідача, що виразилась у здійсненні реконструкції обєкту з грубими порушеннями, без розробки проекту і погодження його з відповідними контролюючими органами, в результаті чого загальна конструкція приміщення була порушена, що призвело до руйнування основних вузлів будівлі; шкідливий результат такої поведінки збитки, що понесені позивачем у звязку зі сплатою витрат на демонтаж перегородок, які були встановлені відповідачем без проектної документації; причинний звязок між протиправною поведінкою, наслідком якої є демонтаж перегородок, та збитками; вина правопорушника.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення збитків у розмірі 47520,00 грн., понесених у звязку зі сплатою витрат на демонтаж перегородок, є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 8285, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в СФ КБ «Приватбанк», МФО 324953) на користь Відкритого акціонерного товариства “Техком Севастополь” (вул. Ковпака, б.5, м. Севастополь, 99003, ідентифікаційний код 01268615, р/р 260060115117 в ПАТ Банк «Морський», МФО 324742) збитки в розмірі 47520,00 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 475,20 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис О.О.Єфременко

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 07.10.2011

Згідно з оригіналом

Помічник судді Н.В. Якимович

10.10.2011