Рішення № 19982795, 29.09.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2011 року справа № 5020-1334/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Лондон-Крим”

(пр. Ген.Острякова,62 кв.49, місто Севастополь, 99029)

до Приватного підприємства “Лідерпродукт-1”

(вул. Хрустальова, 127 кв.10, місто Севастополь, 99040)

про стягнення 10199,79 грн.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1., довіреність б/н від 01.09.2011;

відповідача не зявився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Лондон-Крим” звернулося до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Приватного підприємства “Лідерпродукт-1” про стягнення 8466,36 грн. заборгованості за поставлений товар, 1532,41 грн. інфляційних втрат, 507,98 грн. 3% річних, всього 10506,75 грн.

Позивач, з посиланням на статті 530, 625, 692 Цивільного кодексу України, обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач належним чином не виконав свої зобовязання за договором поставки в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою від 29.08.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

28.09.2011 представник позивача надав суду уточнення до позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар в розмірі 8466,36 грн., інфляційні втрати в розмірі 1278,43 грн. та 3% річних в розмірі 455,00 грн., всього 10199,79 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 29.09.2011 уточнені позовні вимоги підтримав, просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника жодного разу не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду не виконав.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням Приватного підприємства “Лідерпродукт-1” є: м.Севастополь, вул. Хрустальова, 127, кв. 10 (арк. с. 34).

Копії ухвал надсилались судом відповідачу за вищевказаною адресою. Таким чином про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином та своєчасно.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У звязку з викладеним, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Лондон-Крим” поставило Приватному підприємству “Лідерпродукт-1”, а Приватне підприємство “Лідерпродукт-1” прийняло товар за видатковими накладними: №Л000000640 від 10.04.2008 на суму 3736,99 грн., №Л000001005 від 05.06.2008 на суму 2336,16 грн., №Л000001185 від 23.06.2008 на суму 11237,34 грн., №Л000001413 від 11.07.2008 на суму 2606,10 грн., №Л000001615 від 31.07.2008 на суму 25983,07 грн., №Л000002012 від 11.09.2008 на суму 6376,00 грн., №Л000002104 від 22.09.2008 на суму 15417,18 грн., №Л000002143 від 25.09.2008 на суму 3737,60 грн., №Л000002183 від 29.09.2008 на суму 2735,58 грн., всього на суму 74166,02 грн. (арк. с. 8-16).

Відповідачем товар був частково оплачений в сумі 65699,65 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи (арк. с. 17-24).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 639 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з положеннями статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини другої статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Судом встановлено, що між сторонами був укладений договір поставки, оскільки позивач поставив, а відповідач прийняв товар за видатковими накладними та частково оплатив його.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до акту звірки, підписаного обома сторонами, копія якого міститься в матеріалах справи (арк. с.25), заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.07.2008 становила 33826,51 грн.

09.01.2009 позивачем на адресу відповідача за вих. №03/09 була направлена претензія на загальну суму 24693,27 грн. (арк. с. 26), з яких: 23266,36 грн. основна заборгованість, 1426,91 грн. пеня.

Позивачем також надсилались відповідачу акти звірки взаєморозрахунків станом на 03.12.2010 та 31.05.2011, відповідно до яких заборгованість відповідача становила 8466,36 грн. (28-31).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем станом на день розгляду справи в суді складає 8466,36 грн.

На підставі викладеного, у звязку з тим, що докази погашення відповідачем наявної заборгованості відсутні, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Приватного підприємства “Лідерпродукт-1” заборгованості в розмірі 8466,36 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач просить також стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 1278,43 грн. та 3% річних в розмірі 455,00 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом був проведений перерахунок інфляційних втрат за формулою: (сума заборгованості х зведений індекс інфляції : 100) сума заборгованості, відповідно до якого з відповідача на користь позивача за період з серпня 2009 року по червень 2011 року підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі: (8466,36 х 119,67 : 100) 8466,36 = 1665,33 грн.

Суд провів також перерахунок 3% річних за формулою: сума заборгованості х 3% х кількість днів прострочення : 365 днів, відповідно до якого з відповідача на користь позивача за період з 01.08.2009 по 28.06.2011 підлягає стягненню 3 % річних в розмірі: 8466,36 х 3% х 697 : 365 = 485,02 грн.

Згідно з положеннями статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Оскільки зазначеного клопотання позивачем заявлено не було, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 1278,43 грн. та 3% річних в розмірі 455,00 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного підприємства “Лідерпродукт-1” (вул. Хрустальова, 127 кв.10, місто Севастополь, 99040, код ЄДРПОУ 33117568, відомості про наявність розрахункових рахунків в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лондон-Крим” (пр.Ген.Острякова, 62 кв.49, місто Севастополь, 99029, код ЄДРПОУ 34541468, р/р 260086541 в ПАТ «Ерсте Банк», МФО 380009) 10199,79 грн., з яких: 8466,36 грн. заборгованість за поставлений товар, 1278,43 грн. інфляційні втрати, 455,00 грн. 3% річних, а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О.Єфременко

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 04.10.2011