Рішення № 19982765, 27.09.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2011 року справа № 5020-1206/2011 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, б.5, м. Севастополь, 99011)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення 47606,36 грн., розірвання договору оренди та повернення приміщення,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_2, довіреність б/н від 05.01.2011;

відповідача не зявився;

СУТЬ СПОРУ:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 47606,36 грн., розірвання договору оренди та повернення приміщення.

Позов обґрунтований неналежним виконанням з боку відповідача умов договору в частині своєчасного внесення орендної плати за договором оренди нерухомого майна №125-09 від 21.12.2009. Позивач зазначає, що у відповідача за період з листопада 2010 року по липень 2011 року утворилася заборгованість по орендній платі у сумі 10132,34 грн., на яку нараховані пеня у розмірі 474,06 грн., 30% річних у розмірі 999,96 грн. та штраф у розмірі 36000,00 грн.

Крім того, позивач, посилаючись на статтю 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та статтю 651 Цивільного кодексу України, просить суд розірвати договір оренди нерухомого майна №125-09 від 21.12.2009 та зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути (звільнити) орендовані приміщення.

Ухвалою від 04.08.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Представник позивача в судовому засіданні надав уточнення позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради заборгованість по орендній платі за період з листопада 2010 року по липень 2011 року в розмірі 10132,34 грн., пеню в розмірі 474,06 грн., 30% річних в розмірі 999,96 грн., штраф в розмірі 36000,00 грн., всього 47606,36 грн., а також розірвати договір оренди нерухомого майна №125-09 від 21.12.2009 та зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути (звільнити) Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради орендоване майно по договору оренди №125-09 від 21.12.2009.

Представник позивача в судовому засіданні 27.09.2011 уточнені позовні вимоги підтримав, просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судові засідання жодного разу не зявився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 04.08.2011 не виконав.

В матеріалах справи містяться поштові повернення ухвал суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», які надсилались відповідачу за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем проживання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 (арк. с. 57).

Копії ухвал були надіслані судом відповідачу за вищевказаною адресою. Таким чином про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином та своєчасно.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У звязку з викладеним, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

21.12.2009 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір №125-09 оренди нерухомого майна (далі - Договір), відповідно до умов якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності, Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення, загальною площею 137,20 кв.м, що розташовані в підвалі пятиповерхового житлового будинку за адресою: місто Севастополь, вулиця Косарєва, 2, для використання під розміщення закусочної, здійснення реалізації товарів підакцизної групи, яке перебуває на балансі КП СМР “РЕП №19” (далі обєкт оренди).

Згідно з пунктами 3.1. 3.3. Договору розмір орендної плати визначений на підставі рішення конкурсної комісії з оренди комунального майна. Орендна плата складає 1000 грн. за перший місяць оренди і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата сплачується Орендарем щомісячно та на період з моменту підписання договору до 31.12.2009 визначається у відповідності до рішення Севастопольської міської Ради №7273 від 14.07.2009 і складає 700 грн на місяць. Сторони також встановили, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

12.01.2010 сторони уклали додаткову угоду до Договору, відповідно до умов якої з моменту підписання угоди до 01.08.2010 розмір орендної плати визначається у відповідності з рішеннями Севастопольської міської Ради №7273 від 14.07.2009, №8526 від 15.12.2009 та складає 706,30 грн на місяць. З 01.08.2010 розрахунок орендної плати поновлюється згідно умов договору, визначених до внесення цих змін (арк.с.15).

Пунктом 4.4.3. Договору передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату, а також здійснювати інші платежі пов'язані з користуванням об'єктом оренди, в тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг.

Договір діє з моменту його підписання і до 09.12.2014 (пункт 7.1. Договору).

Відповідно до акту прийому-передачі орендованого майна від 21.12.2009, Орендодавець передав, а Орендар прийняв обєкт оренди (арк.с. 13).

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що одна особа (наймодавець) передає або зобовязується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обовязок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 25.05.2011 по справі №5020/111/2011 за позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 4638,84 грн. та спонукання звільнити майно позов задоволено частково, стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради заборгованість з орендної плати за договором №125-09 оренди нерухомого майна від 21.12.2009 за період з червня по жовтень 2010 року в розмірі 4638,84 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн., в частині позовних вимог про спонукання звільнити майно відмовлено (арк. с. 39-41).

При розгляді справи №5020/111/2011 судом було встановлений той факт, що договір №125-09 оренди нерухомого майна від 21.12.2009 є укладеним та між сторонами виникли орендні відносини.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 25.05.2011 сторонами не оскаржено та набрало законної сили 10.06.2011.

10.06.2011 на виконання рішення господарського суду міста Севастополя від 25.05.2011 був виданий наказ (арк. с. 42).

15.07.2011 Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради звернувся до Відділу державної виконавчої служби Нахімовського районного управління юстиції у місті Севастополі з заявою про примусове виконання наказу господарського суду міста Севастополя від 10.06.2011 (арк. с. 43).

Як вбачається з квитанції від 29.08.2011, копія якої міститься в матеріалах справи (арк. с. 44), з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 стягнуто заборгованість в розмірі 4858,84 грн. за наказом господарського суду міста Севастополя від 10.06.2011 по справі №5020/111/2011.

У відповідача за період з листопада 2010 року по липень 2011 року утворилася заборгованість по орендній платі в сумі 10132,34 грн.

На підставі викладеного, у звязку з тим, що докази погашення відповідачем наявної заборгованості відсутні, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості по орендній платі в розмірі 10132,34 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.5. Договору сторони встановили, що у випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2. цього договору, Орендар сплачує на користь Орендодавця крім збитків пеню в розмірі 200% від облікової ставки Національного банку України, яка діє в період, за який буде нараховуватись пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок пені перевірений судом та визнаний вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 474,06 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 30% річних в розмірі 999,96 грн.

Згідно з пунктом 8.6. Договору у разі, якщо прострочка внесення орендної плати буде продовжуватись більше, ніж 30 календарних днів, Орендодавець має право вимагати, а Орендар зобовязаний сплатити на користь Орендодавця поверх збитків 30% річних від простроченої суми за весь період прострочки.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 30% річних та визнав його вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 30% річних в розмірі 999,96 грн. визнав такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 36000,00 грн.

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, пунктом 8.7. Договору сторони встановили, що у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більше 60 календарних днів, Орендар сплачує на користь Орендодавця понад збитків штраф в сумі, що дорівнює трикратному розміру річної орендної плати за договором.

Таким чином, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 36000,00 грн. такою, що підлягає задоволенню повністю.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем обовязків щодо оплати за користування орендованим майном протягом тривалого часу позивач вимагає розірвати договір оренди нерухомого майна №125-09 від 21.12.2009 та зобовязати відповідача звільнити орендоване майно і повернути його Орендодавцю.

Згідно зі статтею 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Проте, відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Як зазначено в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору (постанова Верховного Суду України від 01.12.2009 №50/101-08).

Дана правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду від 15.01.2010 №01-08/12 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)».

Відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Пунктом 7.4. Договору сторони встановили, що договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду за вимогою однієї із сторін у випадку істотного порушення договору другою стороною і в інших випадках, встановлених договором або законом.

До істотних порушень договору сторони відносять порушення умов договору, визначених пунктами 3.4., 3.5., 4.4.2.-4.4.13., 6.1. Договору. До істотних порушень договору сторони відносять також проведення Орендарем реконструкції, технічного переобладнання і інших поліпшень обєкта оренди без письмової згоди Орендодавця.

Сторони погодились, що порушення будь-якого з вищеперерахованих пунктів являється достатньою підставою для розірвання договору.

Отже, порушення відповідачем пункту 4.4.3. Договору, а саме невиконання обовязку щодо своєчасного внесення орендної плати, є, за умовами Договору, його істотним порушенням і достатньою підставою для розірвання Договору.

Частиною третьою статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Згідно з пунктом 13 Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України №02-5/237 від 25.05.2000 «Про деякі питання практики застосування Закону України «Про оренду державного та комунального майна»одностороння відмова від договору оренди не допускається. Однак на вимогу однієї із сторін цей договір може бути достроково розірвано за погодженням сторін, а за наявності спору за рішенням господарського суду.

Підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобовязань, передбачених статтею 18 Закону або договором оренди.

Таким чином, у відповідності із Законом України «Про оренду державного та комунального майна», невиконання відповідачем обовязку щодо своєчасного внесення орендної плати є достатньою підставою для розірвання договору.

Статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що у випадку розірвання договору оренди орендар зобовязаний повернути орендодавцю обєкт оренди.

В ході судового засідання 27.09.2011 представник позивача надав письмові пояснення, відповідно до яких позивач просить суд зобовязати відповідача повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради орендоване майно за договором оренди №125-09 від 21.12.2009 вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення, загальною площею 137,20 кв.м, що розташовані в підвалі пятиповерхового житлового будинку за адресою: місто Севастополь, вулиця Косарєва, 2, шляхом їх звільнення.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача про розірвання договору оренди нерухомого майна №125-09 від 21.12.2009 та зобовязання відповідача повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради орендоване майно шляхом звільнення такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 8285, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про наявність розрахункових рахунків в матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, б.5, м.Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 25750044, відомості про наявність розрахункових рахунків в матеріалах справи відсутні) 47606,36 грн., з яких: 10132,34 грн. заборгованість по орендній платі за період з листопада 2010 року по липень 2011 року, 474,06 грн. пеня, 999,96 грн. 30% річних, 36000,00 грн. штраф, а також витрати по сплаті державного мита в сумі 49,22 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Розірвати договір оренди №125-09 від 21.12.2009 нерухомого майна вбудовано-прибудованих нежитлових приміщень, загальною площею 137,20 кв.м, що розташовані в підвалі пятиповерхового житлового будинку за адресою: місто Севастополь, вулиця Косарєва, 2, укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.

4. Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради орендоване майно за договором оренди №125-09 від 21.12.2009 нерухомого майна вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення, загальною площею 137,20 кв.м, що розташовані в підвалі пятиповерхового житлового будинку за адресою: місто Севастополь, вулиця Косарєва, 2, шляхом їх звільнення.

5. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, відомості про наявність розрахункових рахунків в матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, б.5, м.Севастополь, 99011, ідентифікаційний код 25750044, р/р 37188003000416 в ДУ ДКУ в м.Севастополі, МФО 824509) витрати по сплаті державного мита в сумі 561,06 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О.Єфременко

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 29.09.2011