Рішення № 19982763, 27.09.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2011 року справа № 5020-1192/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мета Груп»

(бул. Івана Лепсе, б.79, м. Київ, 03126)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Севхозснаб»

(вул. Хрустальова, б.61, кв.19 , м. Севастополь, 99040)

про стягнення 28470,50 грн.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1., довіреність № 15/08 від 15.08.2011;

відповідача не зявився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мета Груп»звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Севхозснаб»про стягнення 28 470,50 грн., у тому числі 18 139,74 грн. основна заборгованість, 5 892,26 грн. - пеня, 3 472,13 грн. інфляційні втрати, 966,37 грн. - 3% річних.

Позивач, з посиланням на статті 525, 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач належним чином не виконав свої зобовязання за договором поставки №28/04 від 28.04.2009 в частині оплати за поставлений товар.

Ухвалою від 02.08.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

В судовому засіданні 06.09.2011 представник позивача надав суду уточнення до позовної заяви у звязку із здійсненим перерахунком застосованих штрафних санкцій, просить суд стягнути з відповідача 29 595,25 грн., з яких: 18139,74 грн. основна заборгованість, 6540,02 грн. пеня, 3856,72 грн. інфляційні втрати, 1058,77 грн. 3% річних.

Відповідно до положень частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки збільшення розміру позовних вимог, відповідно до положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України, є правом позивача, суд вважає за можливим заявлене клопотання представника позивача про уточнення розміру позовних вимог задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні 27.09.2011 уточнені позовні вимоги підтримав, просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника жодного разу не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду не виконав.

В матеріалах справи містяться поштові повернення ухвал суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання», які надсилались відповідачу за адресою: вул. Хрустальова, 61, кв.19, м. Севастополь, 99040.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Севхозснаб»є: м.Севастополь, вул. Хрустальова, 61, кв.19 (арк. с. 37-39).

Копії ухвал надсилались судом відповідачу за вищевказаною адресою. Таким чином про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином та своєчасно.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

У звязку з викладеним, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

28.04.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мета Груп»(далі Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Севхозснаб»(далі Покупець) був укладений договір поставки №28/04 (далі Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобовязується передати (поставити) у власність Покупця у визначені Договором строки товар, а Покупець зобовязується прийняти зазначений товар і сплатити за нього обумовлену Договором грошову суму.

Предметом поставки є товар, перелік якого зазначається у рахунках-фактурах, видаткових накладних чи специфікаціях до цього Договору або в інших аналогічних документах, оформлених (складених) відповідно до норм діючого законодавства України, які є невідємними частинами цього Договору (пункт 1.2. Договору).

Відповідно до пункту 2.2. Договору Покупець зобовязується оплатити поставлений товар за ціною та в терміни, обумовлені цим Договором.

Пунктами 3.1.-3.3. Договору встановлено, що ціна товару, що поставляється, зазначається в рахунках-фактурах (видаткових накладних, специфікаціях до Договору або в інших аналогічних документах) з урахуванням положень цього Договору. Покупець здійснює оплату за товар на підставі рахунку-фактури Постачальника. Товар має бути оплачений Покупцем у терміни, що зазначаються в рахунках-фактурах. Датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника.

Пунктом 11.2. Договору встановлений строк дії Договору до 31.12.2011.

Відповідачу було поставлено товар на загальну суму 18139,74 грн., що підтверджується видатковими накладними, копії яких містяться в матеріалах справи (арк. с. 8-13).

Проте відповідач свої зобовязання в частині оплати за поставлений товар не виконав, що і стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною другою статті 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар станом на день розгляду справи в суді складає 18139,74 грн. і залишається непогашеною.

На підставі викладеного, у звязку з тим, що докази погашення відповідачем наявної заборгованості відсутні, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Севхозснаб»заборгованості за договором поставки в розмірі 18139,74 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач просить також стягнути з відповідача пеню в розмірі 6540,02 грн.

Згідно зі статтями 230, 231 Господарського кодексу України та статтею 546 Цивільного кодексу України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3. Договору встановлено, що при порушенні строків оплати товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення та штраф у розмірі 1% від вартості неоплаченого товару, за кожний день прострочення.

Сторони домовились, що стаття 232 Господарського кодексу України та стаття 258 Цивільного кодексу України щодо зобовязань по даному Договору не застосовуються (пункт 7.4. Договору).

Наданий позивачем розрахунок пені (арк.с. 51) перевірений судом та визнаний вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 6540,02 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 3856,72 грн. та 3% річних в розмірі 1058,77 грн.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, суд вважає, що вказані розрахунки здійснені з урахуванням вимог діючого законодавства,а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 29595,25 грн., у тому числі 18139,72 грн. заборгованість за договором, 6540,02 грн. пеня, 3856,72 грн. інфляційні втрати, 1058,77 грн. 3% річних.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Севхозснаб»(вул. Хрустальова, б.61, кв.19 , м. Севастополь, 99040, код ЄДРПОУ 32610843, відомості про наявність розрахункових рахунків в матеріалах справи відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Мета Груп»(бул. Івана Лепсе, б.79, м. Київ, 03126, код ЄДРПОУ 34353333, р/р 26007145 в ВАТ «Ерсте Банк»м.Київ, МФО 380009) 29595,25 грн., з яких: 18139,72 грн. заборгованість за договором, 6540,02 грн. пеня, 3856,72 грн. інфляційні втрати, 1058,77 грн. 3% річних, а також державне мито в розмірі 294,71 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.О.Єфременко

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 29.09.2011