Рішення № 19982680, 08.09.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2011 року справа № 5020-1174/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,

за участю представників:

позивача не зявився;

відповідача ОСОБА_1;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Евроднепр”

(52005, Днепропетрівська область, Днепропетрівський район,

смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, 98)

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_2

(99046, АДРЕСА_1)

простягнення 14526,43 грн

ВСТАНОВИВ:

22.07.2011 ТОВ „Евроднепр” (далі позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі суд) з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі відповідач) про стягнення 14526,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором купівлі-продажу від 16.02.2009 № 6 в частині оплати вартості поставленого за договором товару.

Ухвалою суду від 29.07.2011 порушено провадження у справі та у порядку статті 65 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобовязано сторін надати суду докази, необхідні для вирішення спору. Розгляд справи призначений на 17.08.2011.

Ухвалою від 17.08.2011 розгляд справи був відкладений на 05.09.2011.

У судовому засіданні 05.09.2011 оголошувалась перерва до 08.09.2011.

У судовому засіданні 05.09.2011 представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог /арк. с. 4-46/, в якої зазначив про сплату відповідачем основного боргу в сумі 9080,14 грн платіжним дорученням № 1004 від 29.07.2011. Таким чином, позивач наполягає на стягненні з відповідача 553,25 грн пені, 107,08 грн 3% річних, 245, 89 грн інфляційних витрат, 4540,07 грн штрафу та судових витрат (державне мито в розмірі 145,26 грн та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн).

Оскільки ст. 22 ГПК України надає позивачу право збільшити або зменшити розмір позовних вимог до прийняття рішення у справі, суд прийняв уточнені позовні вимоги до розгляду.

Позивач у судове засідання 08.09.2011 не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно і належним чином; про причини неявки суду не повідомив.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 №01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві”). За таких обставин, суд вважає позивача належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.

Крім того, ст.22 ГПК України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника позивача.

У відзиві на позов /арк. с. 49/ відповідач підтвердив сплату основного боргу в сумі 9080,14 грн та зазначив, що затримка погашення заборгованості виникла у звязку з тим, що позивач своєчасно не надав акти звірок взаєморозрахунків; просить відмовити у задоволенні позову.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши представника позивача, судом встановлені наступні обставини.

21.07.2011 між ТОВ „Евроднепр” (Постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Покупець) укладений договір поставки № 40 (далі Договір) /арк. с. 11-14/, відповідно до якого Постачальник зобовязується відповідно до поданих Покупцем та узгоджених з Постачальником замовлень (у строки вказані в замовленнях та в межах складських запасів Постачальника), здійснити поставку Покупцеві продуктів харчування, які знаходяться у глибокій заморозці або є охолодженими (далі Товар), а Покупець зобовязується прийняти Товар та своєчасно сплачувати його вартість (п.1.1 Договору).

Найменування, сорт, кількість, ціна та інші індивідуально визначені відомості про Товар визначаються у товарних накладних, які є невідємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 1.3 Договору право власності на Товар та ризик випадкової загибелі, пошкодження або втрати Товару чи його частини переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Згідно з п. 1.4 Договору підписанням цього Договору, сторони свідчать, що особи, які підписують товарні (товарно-транспортні) накладні, уповноважені на це належним чином та іх підписи є достатнім доказом отримання Товару.

Поставка товару здійснюється за попередньою заявкою Покупця. Заявка передається Постачальнику в будь-якій зрозумілій сторонами формі за 3 (три) дні до поставки. Строки поставки відповідають датам, які вказані у товарних накладних, які є невідємною частиною цього Договору (п. 2.3 Договору).

Вартість Товару визначається Постачальником у національній валюті України гривні, включає вартість тари, упаковки, суму ПДВ (п. 3.1 Договору).

Термін сплати вартості Товару не повинен перевищувати 10 (десяти) календарних днів з моменту поставки Товару, визначеного у п.2.8 цього Договору) (п. 3.3 Договору) .

Відповідно до п. 3.5 Договору У випадку прострочення сплати Товару, Покупець зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення (на підставі ст. 625 ЦК України).

У випадку порушення термінів оплати, зазначених у п. 3.3 Договору, за поставлений Товар Покупець виплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості поставленого, але не оплаченого в строк товару, за кожний день прострочення, при цьому пеня нараховується за весь час прострочення в межах загальних строків позовної давності три роки. Нарахування пені не звільняє Покупця від відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України (п. 5.2 Договору).

Відповідно до п. 5.5 Договору у випадку якщо строк прострочення платежу буде складати більше 1 (одного) місяця, Покупець сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2010, а у частині оплати поставленого Товару і відповідальності за прострочення оплати вартості поставленого Товару, - до повного погашення заборгованості за отриманий Товар (п.6.1 Договору).

У Додатковій угоді № 1 до Договору сторони домовилися продовжити строк дії Договору до 31.12.2011 /арк. с. 16/.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу Товар на загальну суму 17080,14 грн, про що свідчать видаткова накладна № 890341 від 14.04.2011 на суму 7320,06 грн, з ПДВ /арк. с. 18/ та видаткова накладна № 891803 від 21.04.2011 на суму 9760,08 грн /арк. с. 19/.

За отриманий товар відповідач розрахувався частково, в розмірі 8000, 00 грн, про що свідчать платіжні доручення № 843 від 02.06.2011 на суму 5000,00 грн та № 866 від 10.06.2011 на суму 3000,00 грн /арк. с. 20-21/.

Таким чином, несплаченим залишився товар на суму 9080,14 грн.

За прострочення платежів, на підставі п.п.5.2, 5.5 Договору, ст. 230 ГК України, ч. 6 ст. 231, ч.2 ст. 625 ЦК України позивач вимагає від відповідача сплати 553,25 грн пені, 107,08 грн 3% річних, 245, 89 грн інфляційних витрат, 4540,07 грн штрафу.

Наведене стало підставою для звернення позивача із даним позовом до суду.

Під час судового розгляду справи, позивач уточнив позовні вимоги шляхом зменшення суми стягнення у звязку з погашенням відповідачем суми основного боргу в розмірі 9080,14 грн /арк. с. 45-46/. Зазначена заява прийнята судом до розгляду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Як встановлено судом, 16.02.2009 між сторонами був укладений договір №6, який за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

Із наведеною нормою узгоджується ч.1 ст.265 ГК України, згідно з якою, за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

У силу ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Як вказано вище, сторони у Договорі домовилися, що у випадку прострочення сплати Товару, Покупець зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочення (на підставі ст. 625 ЦК України) (п. 3.5 Договору).

У випадку порушення термінів оплати, зазначених у п. 3.3 Договору, за поставлений Товар Покупець виплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від вартості поставленого, але не оплаченого в строк товару, за кожний день прострочення (п. 5.2 Договору).

Судом встановлено що за спірним Договором позивач поставив відповідачеві товар на суму 17080,14 грн: з яких 8000,00 грн відповідачем були сплачені. Сума основного боргу 9080,14 грн (17080,14 8000,00 = 9080,14) була погашена відповідачем під час судового розгляду справи.

За прострочення платежів позивач нарахував відповідачеві 553,25 грн пені, 107,08 грн 3% річних, 245, 89 грн інфляційних витрат, 4540,07 грн штрафу.

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобовязання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки пені, 3 % річних та інфляційних втрат, наданий позивачем /арк. с. 9/, суд визнав його не вірними, оскільки позивачем невірно обчислюються дні прострочення виконання зобовязання.

Виходячи з цього, суд наводить свій розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат.

Так, від відповідача надійшли проплати: 02.06.2011 на суму 5000,00 грн; 10.06.2011 на суму 3000,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Поставку від 14.04.2011 на суму 7320,06 грн відповідач повинен був оплатити протягом 10 днів, тобто до 25.04.2011 включно. Кількість днів прострочення сплати суми боргу в розмірі 7320,06 грн складає 38 днів (з 26.04.2011 по 02.06.2011), замість вказаних позивачем 39 днів. Кількість днів прострочення сплати суми боргу в розмірі 2320,06 грн (7320,06 5000,00) складає 8 днів (з 03.06.2011 по 10.06.2011)

Поставку від 21.04.2011 на суму 9760,08 грн відповідач повинен був сплатити протягом 10 днів, тобто до 02.05.2011 включно. Кількість днів прострочення сплати суми боргу в розмірі 9760,08 грн складає 38 днів (з 04.05.2011 по 10.06.2011), замість вказаних позивачем 40 днів. Кількість днів прострочення сплати суми боргу в розмірі 9080,14 грн (9760,08+2320,063000,00) складає 27 днів (з 11.06.2011 по 07.07.2011) замість вказаних відповідачем 67 днів.

Таким чином, пеня складає:

7320,06 грн*38*(7,75*2)/365 = 118,12

2320,06 грн*38*(7,75*2)/365 = 7,88

9760,08 грн*38*(7,75*2)/365 = 157,50

9080,14 грн*38*(7,75*2)/365 = 104,11

Разом: 387,61 грн

3% річних:

7320,06 грн*38*3%/365 = 22,86

2320,06 грн*38*3%/365 = 1,53

9760,08 грн*38*3%/365 = 30,48

9080,14 грн*38*3%/365 = 20,15

Разом: 75,02 грн

Інфляційні втрати:

7320,06 грн*(100,8*100,4/100%) 7320,06 = 87,84

9760,08 грн*(100,8*100,4/100%) 9760,08 = 117,12

Разом: 204,96 грн.

Крім того, позивач, посилаючись на п. 5.5 Договору, просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 50% від суми заборгованості, а саме 4540,07 грн (9080,14 грн*50%).

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст. 549 ЦК України).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 ЦК України).

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 ЦК України).

З огляду на домовленість сторін у Договорі про сплату штрафу в розмірі 50% від суми заборгованості, у випадку якщо строк прострочення платежу буде складати більше 1 (одного) місяця, суд вважає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 4540,07 грн штрафу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволенні позовних вимог на загальну суму 5207,66 грн (387,61 + 75,02 + 204,96 + 4540,07).

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати при частковому задоволенні позову - розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню державне мито в розмірі 52,08 грн (1% від 5207,66 грн) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 84,60 грн (5207,66*236/14526,43).

Керуючись ст.ст. 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1; АДРЕСА_2; п/р НОМЕР_2 в міському відділенні Ощадбанку № НОМЕР_3, МФО НОМЕР_4, але з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Евроднепр” (ідентифікаційний код 24429899; 52005, Днепропетрівська область, Днепропетрівський район, смт. Ювілейне, вул. Радгоспна, 98; п/р 26000002300104 в ПАТ „АктаБанк”, МФО 307394) 5207,66 грн (пять тисяч двісті сім грн 66 коп.), з яких: 387,61 грн пеня, 75,02 грн 3% річних, 204,96 грн інфляційних втрат, 4540,07 грн - штрафу, а також державне мито у розмірі 52,08 грн (пятдесят дві грн 08 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 84,60 грн (вісімдесят чотири грн 60 коп.).

3.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис О.С. Янюк

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

09.09.2011.