Рішення № 19982648, 31.08.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2011 року справа № 5020-1112/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1.(довіреність від 29.03.11 № 03);

відповідача ОСОБА_2. (довіреність б/н від 10.08.11)

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „СГС Плюс”

(99046, м.Севастополь, пр. Перемоги, буд. 39, кв. 3)

до Вищого професійного училища №3

(99023, м.Севастополь, пр. Победи, буд. 13)

про стягнення 36462,35 грн,

ВСТАНОВИВ:

18.07.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю „СГС Плюс” (далі позивач, ТОВ „СГС Плюс”) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Вищого професійного училища №3 (далі відповідач, ВПУ№3) про стягнення 140299,57грн, з яких: 131318,89 грн основна заборгованість за договором про надання послуг із централізованого опалення від 01.01.2008 № 002-Т; 3022,04 грн інфляційне збільшення суми боргу; 966,27 грн 3 % річних; 4992,37 грн пеня. Також позивач просить стягнути з відповідача сплачені ним судові витрати. Позов обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем його зобовязань за спірним договором щодо своєчасної та повної оплати отриманих послуг.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 21.07.2011 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобовязано сторін надати суду документи, необхідні для правильного і своєчасного вирішення спору. Розгляд справи призначений на 11.08.2011.

У судовому засіданні 11.08.2011 в порядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 31.08.2011.

Під час розгляду справи позивач заявив клопотання про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 103873,22 грн в порядку п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки останній частково оплатив заборгованість у зазначеному обсязі, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача від 29.07.2011 (а.с. 75).

Ухвалою господарського суду від 31.08.2011 клопотання позивача задоволено та припинено провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 103873,22 грн. Суд продовжує розглядати справу в частині стягнення з відповідача 36462,35грн, з яких: 27445,67 грн основна заборгованість за договором про надання послуг з централізованого опалення від 01.01.2008 № 002-Т; 3022,04 грн інфляційне збільшення суми боргу; 966,27 грн 3 % річних; 4992,37 грн пеня

У судовому засіданні 31.08.2011 позивач підтримав вимоги позовної заяви з урахуванням проведених відповідачем оплат, та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача позовні вимоги визнав та зазначив, що ВПУ № 3 є державним закладом, який фінансується з державного бюджету, у звязку з чим, через неналежне фінансування і виникла заборгованість перед позивачем.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.

01.01.2008 між ТОВ „СГС Плюс” (виконавець) та ВПУ№3 (споживач) укладено договір про надання послуг із централізованого опалення № 002-Т (далі Договір), за яким виконавець зобовязаний надати споживачу своєчасно та відповідної якості послуги із централізованого опалення, а споживач зобовязаний своєчасно оплачувати надані послуги за встановленим тарифами, в строки та на умовах, визначених Договором (абз.1 п.1.1 Договору).

Сторони дійшли згоди, що тарифи на послуги за централізованим опаленням складають: 7,0 грн/м2; 318,0 грн/Гкал (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п.п. 7.2, 7.6 послуги оплачуються у безготівковій формі до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Фактичне споживання теплової енергії підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт (послуг) за розрахунковий період, який надсилається споживачу поштовою кореспонденцією (нарочно). Зазначений акт повинен бути підписаний споживачем та надісланий на адресу виконавця у триденний строк з моменту отримання. При відмові споживача від підписання акта без аргументованих причин у письмовому вигляді чи не надісланні акта на адресу виконавця, акт набуває сили по закінченню наведеного строку (п.7.9 Договору)

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 195368,17 грн, що підтверджується актами приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 27.01.2011 на суму 98602,43 грн (а.с. 22) та 28.03.2011 на суму 96765,74 грн (а.с. 26), які набули сили у відповідності із п. 7.9 Договору не зважаючи на те, що вони не підписані відповідачем.

Відповідно до п.п. 7.7, 8.3, 9.1 Договору, споживач несе відповідальність у вигляді оплати пені, яку виконавець має право нарахувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за отримані за Договором послуги.

Сторони встановили у п. 13.1 Договору, що Договір діє з 01.01.2008 по 31.12.2008. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за місяць до його закінчення не поступить відмова однієї із сторін.

Додатковою угодою до Договору (а.с. 19), сторони доповнили його п. 5.2 та 13.4.

Так, відповідно до п. 5.2 Договору сторони, зокрема, дійшли згоди, що сума оплати за теплову енергію на січень-грудень 2011 року складає 567300,00 грн в т.ч. ПДВ 94550,00 грн, з урахуванням споживання у обсязі 911,76 Гкал. За вказаний період споживач проводить оплату у розмірі 521000,00 грн за рахунок загального фонду та оплату у розмірі 46300,00 грн за рахунок спеціального фонду.

Пунктом 13.4 Договору сторони визначили строк дії Договору до 31.12.2011.

Позивач свої зобовязання за Договором щодо поставки теплової енергії виконував належним чином, що підтверджено вищенаведеними актами приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 27.01.2011 та 28.03.2011.

Відповідач свої зобовязання за Договором щодо своєчасної оплати наданих за Договором послуг виконав лише частково у розмірі 64049,28 грн, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у сумі 131318,89 грн. У добровільному порядку відповідач свої зобовязання за Договором до подачі позовної заяви не виконав, що і стало причиною для звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Проте, під час розгляду справи в суді, відповідач частково погасив свої зобовязання за Договором у сумі 103873,22 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача від 29.07.2011 (а.с. 74-75).

Після виконання відповідачем умов договору, позивач уточнив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача 36426,35 грн, з яких: 27445,67 грн основного боргу, 3022,04 грн інфляційного збільшення, 966,27 грн 3 % річних та 4992,37 грн пені.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Судом встановлено, що 01.01.2008 між сторонами укладено господарський договір №002-Т, який за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу. Саме цей договір є підставою виникнення у відповідача обовязку оплатити позивачеві поставлений останнім товар теплову енергію. На час вирішення справи Договір є чинним.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 525 та 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч.1 ст.193 ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Як убачається із матеріалів справи і встановлено судом, позивач свої зобовязання за Договором виконав належним чином поставив відповідачеві теплову енергію в період з 20.12.2010 до 25.01.2011 на суму 98602,43 грн та в період з 22.02.2011 до 21.03.2011 на суму 96765,74 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі. Проте, відповідач умови Договору належним чином та своєчасно не виконав, а частину своїх зобовязань щодо погашення заборгованості у розмірі 103873,22 грн виконав, але з порушенням обумовлених Договором строків, вже після звернення позивача з цією позовною заявою до суду.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

В силу ст.629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

У звязку з простроченням відповідачем виконання зобовязань за Договором, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 36426,35 грн, з яких: 27445,67 грн основного боргу, 3022,04 грн інфляційного збільшення, 966,27 грн 3 % річних та 4992,37 грн пені. Доказів оплати заборгованості у сумі 27445,67 грн відповідачем суду не надано.

Судом встановлено що за спірним Договором позивач поставив відповідачеві теплову енергію, але на час звернення позивача до суду із позовною заявою (18.07.2011) відповідачем досі не оплачено за Договором 131318,89 грн. Після часткової оплати заборгованості у сумі 103873,22 грн під час розгляду справи, у відповідача залишилась заборгованість у сумі 27445,67 грн, яка представником відповідача у судовому засіданні визнана.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 27445,67 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 526, 625 ЦК України зобовязання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні нарахування у сумі 3022,04грн та 3 % річних у сумі 966,27 грн.

Перевіривши розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, суд визнав його вірними та таким, що не суперечить положенням чинного законодавства. Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення 3 % річних у розмірі 966,27 грн та інфляційних втрат в розмірі 3022,04 грн є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобовязань пеню у розмірі 4992,37 грн.

Сторони дійшли згоди, що в разі несвоєчасного внесення плати за Договором, споживач несе відповідальність відповідно до діючого законодавства та Договору, зокрема, у вигляду штрафних санкцій шляхом нарахування виконавцем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення (п.п. 7.7, 8.3, 9.1 Договору).

Статтею 3 Закону №543/9-ВР (у редакції, чинній на час вчинення спірних правовідносин) встановлено, що розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд визнає його таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 4992,37 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати на державне мито та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Вищого професійного училища №3 (ідентифікаційний код 02545287; 99023, м.Севастополь, пр. Перемоги, буд. 13; р/р 3521700001000110 в УДК м. Севастополя, МФО 824509, або будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „СГС Плюс” (ідентифікаційний код 32294088; 99046, м.Севастополь, пр. Перемоги, буд. 39, кв.3; р/р 26004302336541 в Філії Севастопольське міське відділення № 4548 ВАТ «Ощадбанк України»у м. Севастополі, МФО 384027) 36462,35 грн (тридцять шість тисяч чотириста шістдесят дві грн 35 коп.), з яких: 27445,67 грн сума основного боргу; 3022,04 грн інфляційні нарахування; 966,27 грн 3% річних; 4992,37 пеня, а також державне мито у розмірі 1403,00 грн (одна тисяча чотириста три грн 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн 00 коп.).

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис О.С. Янюк

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

05.09.2011.