Рішення № 19982641, 26.08.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2011 року справа № 5020-1041/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Янюк О.С.,

за участю:

прокурора Радулова А.Д. (посвідчення від 09.03.2011 № 684);

представник позивача не зявився;

представника відповідача ОСОБА_1. (довіреність б/н від 17.05.2011)

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарську справу

за позовомзаступника прокурора міста Севастополя

(99011, м. Севастополь, вул. Павлюченко, 1)

в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2)

до Публічного акціонерного товариства „Севастопольстрой”

(99011, м.Севастополь, пр. Нахімова, 11)

про стягнення 28578,46 грн,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2011 заступник прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації (далі позивач, УКБ Севастопольської міської державної адміністрації) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі суд) з позовом до Публічного акціонерного товариства „Севастопольстрой” (далі відповідач, ПАТ „Севастопольстрой”) про розірвання договору про спільну господарську діяльність без створення юридичної особи з обєднанням внесків сторін від 08.12.2010 № 243/10, стягнення 229232,27 грн, з яких: 194594,40 грн збитки, заподіяні внаслідок неналежного виконання відповідачем умов спірного договору, 21016,19 грн пеня, 13621,68 грн штраф. Позов обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов спірного договору в частині своєчасного введення обєкта будівництва житлового будинку за адресою: м. Севастополь, Столетовський проспект, буд. 26 в експлуатацію та передачі позивачу визначеної спірним договором квартири № 91, загальною площею 37,8 м2, розташованої на першому поверсі обєкта будівництва. Вказані обставини позивач сприймає як істотний відступ ПАТ „Севастопольстрой” від умов спірного договору, внаслідок чого УКБ Севастопольської міської державної адміністрації не отримав бажаного результату та втратив можливість здійснити купівлю квартир за участю іншого підрядника через використання виділених на це бюджетних коштів.

Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку ст.77 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).

Під час розгляду справи прокурор заявив клопотання, яке було підтримано представником позивача, про припинення провадження у справі:

в частині стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 194594,40 грн в порядку п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України, оскільки останній виконав умови спірного договору у повному обсязі, що підтверджується підписаним обома сторонами актом приймання-передачі закінченої будівництвом однокімнатної квартири № 91, розташованої за адресою: м.Севастополь, Столетовський проспект, буд. 26 (а.с. 61);

в частині розірвання договору про спільну господарську діяльність без створення юридичної особи з обєднанням внесків сторін від 08.12.2010 № 243/10 через відмову прокурора від позовних вимог в цій частині в порядку п.4 ч.1 ст.80 ГПК України.

Ухвалою господарського суду від 26.08.2011 клопотання прокурора задоволено, прийнято відмову від позовних вимог в частині розірвання договору про спільну господарську діяльність без створення юридичної особи з обєднанням внесків сторін від 08.12.2010 № 243/10 та припинено провадження у справі в частині стягнення збитків у розмірі 375804,00грн та розірвання договору про спільну господарську діяльність без створення юридичної особи з обєднанням внесків сторін від 08.12.2010 № 243/10.

Крім того, прокурор заявив клопотання про зменшення розміру позовних вимог та остаточно просить стягнути з відповідача 28578,46 грн, з яких: 14956,85 грн пеня; 13621,61 грн штраф (а.с. 99). Представник позивача підтримав заявлене клопотання.

З урахуванням положень ч.4 ст.29 ГПК України, відповідно до якої прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, ст. 22 ГПК України, якою встановлено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог та зважаючи на те, що позивач не скористався наданим йому ч.5 ст.29 ГПК України правом вимагати розгляду справи по суті у разі відмови прокурора від поданого ним позову, та навпаки підтримав заявлене прокурорам клопотання про зменшення розміру позовних вимог, суд прийняв зазначене клопотання до розгляду та розглядає позовні вимоги про стягнення з відповідача 28578,46 грн, з яких: 14956,85 грн пеня; 13621,61 грн штраф.

У судовому засіданні 26.08.2011 прокурор підтримав уточнені вимоги позовної заяви, та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Відповідач в порядку ст.59 ГПК України надав відзиви на позов (а.с. 47-48, 104-105), відповідно до якого зазначає, що всі умови спірного договору виконав. Вважає, що при нарахування штрафних санкцій позивачем не враховано, що у відповідності із положеннями ст. 617 Господарського кодексу України (далі ГК України) та п. 4.9 спірного договору, відповідач звільняється від відповідальності за порушення зобовязань на період часу з 12.03.2011 по 29.04.2011. Таке твердження обґрунтовує існуванням у зазначений період непереборної сили, яка виразилась у тому, що через набранням чинності Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності»вiд 17.02.2011 № 3038-VI (далі Закон№3038-VI) та приведенням відповідної документації у відповідності до нього, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у вказаний період часу не проводила процедуру прийняття закінчених будівництвом обєктів в експлуатацію, та, відповідно, не видавала на прийняті у експлуатацію обєкти. На підставі зазначеного та з урахуванням того, що при проведенні розрахунку штрафних санкцій позивач, на думку відповідача, невірно визначив період нарахування, а отже невірно встановив їх розмір, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У засіданні суду представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог та просить суд у задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзивах.

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час, місце та дату розгляду справи повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.22 ГПК України зобовязує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору. За таких обставин суд визнав за можливе задовольнити розглянути справу у відсутність представника позивача.

На підставі ст.85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, судом встановлені наступні обставини.

08.12.2010 між Закритим акціонерним товариством „Севастопольстрой” (правонаступником якого є ПАТ „Севастопольстрой”, інвестор - генпідрядник), та УКБ Севастопольської міської державної адміністрації (інвестор - замовник) укладено договір про спільну господарську діяльність без створення юридичної особи з обєднанням внесків сторін від 08.12.2010 № 243/10 (далі Договір), за яким позивач приймає участь у фінансуванні будівництва квартири в житловому будинку за адресою: м. Севастополь, Столетовський проспект, буд. 26 (далі Обєкт), у обсязі 37,8 м2, з подальшим переданням у власність позивача однокімнатної квартири № 91, загальною площею 37,8 м2, розташованої на жилому першому поверсі житлового будинку за зазначеною адресою (далі Квартира) (абз.1 п.1.1 Договору).

Відповідно до умов Договору, інвестор-генпідрядник зобовязаний забезпечити будівництво та введення Обєкту, в якому розташована Квартира, до експлуатації у четвертому кварталі 2010 року, після чого, на протязі 5 робочих днів з дати підписання Акту готовності Обєкта до експлуатації, передати квартиру за актом приймання-передачі інвестору-замовнику (п.2.1.3 Договору).

У свою чергу, інвестор-замовник зобовязаний приймати участь у реалізації інвестиційного проекту за будівництвом Обєкта у порядку та обсягах, передбачених Договором (п.2.4.1 Договору) своєчасно та у повному обсязі внести суму інвестиційного внеску. При цьому, зобовязання по оплаті інвестиційного внеску вважаються виконаними інвестором-замовником в день надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок інвестора-генпідрядника (п.2.4.2 Договору).

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що для фінансування будівництва Квартири, інвестор-замовник перераховує, відповідно до виставленого інвестором-генпідрядником рахунку, одноразовий інвестиційний внесок у розмірі 100 % вартості будівництва Квартири у розмірі 194594,40 грн, на протязі 20 банківських днів з моменту укладення Договору.

Так, на виконання п.3.2 Договору, позивач перерахував, відповідно до виставленого відповідачем рахунку від 21.12.2010 № 2359 (арк.с.14 зворотній бік), одноразовий інвестиційний внесок, у визначеному договором розмірі, що підтверджується платіжним дорученням від 21.12.2010 № 583 про внесення цільового внеску за Договором у розмірі 194594,40 грн (арк.с.14).

Згідно з п.4.2 Договору, у разі несвоєчасного передання інвестором-генпідрядником інвестору-замовнику Квартири, відповідач виплачує позивачу пеню у розмірі 0,1 % від суми внесеного інвестиційного внеску, а у разі прострочення більш ніж 30 днів додатково виплачує штраф у розмірі 7 % від вказаної суми.

Сторони дійшли згоди, що Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2010, а у частині виконання Сторонами своїх зобовязань за Договором до повного їх виконання (п.5.1 Договору).

Позивач свої зобовязання за Договором щодо внесення інвестиційного внеску виконав у повному обсязі, що підтверджено вищенаведеним платіжним дорученням від 21.12.2010 № 583.

Відповідач свої зобовязання за Договором щодо своєчасного завершення будівництва та введення Обєкту, в якому розташована Квартира, до експлуатації, належним чином не виконав, Акт приймання-передачі виконаних робіт позивачу не надав, внаслідок чого позивач був змушений надіслати відповідачеві претензії з вимогою виконати свої зобовязання за договором (а.с. 15, 16). Однак, у добровільному порядку відповідач свої зобовязання за Договором не виконав, що і стало причиною для звернення прокурора в інтересах держави в особі позивача до суду із відповідним позовом.

Проте, під час розгляду справи у суді, відповідач виконав свої зобовязання за Договором, що підтверджується підписаним обома сторонами актом приймання-передачі закінченої будівництвом однокімнатної квартири № 91, розташованої за адресою: м.Севастополь, Столетовський проспект, буд. 26 (а.с. 61).

Після виконання відповідачем умов договору, прокурор уточнив позовні вимоги та просить стягнути з позивача штрафні санкції за несвоєчасне виконання зобовязань за договором, а саме 28578,46 грн, з яких: 14956,85 грн пеня; 13621,61 грн штраф.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Як встановлено судом, 08.12.2010 між сторонами був укладений договір №243/10 (арк. с. 10-13), який є змішаним договором та за своєю правовою природою, зокрема, містить ознаки договору будівельного підряду.

Згідно з ч.1 ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Статтями 525 та 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в ч.1 ст.193 ГК України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Як убачається з матеріалів справи і встановлено судом, позивач свої зобовязання за Договором виконав належним чином сплатив відповідачеві одноразовий інвестиційний внесок у розмірі 100% вартості Квартири у розмірі 194594,40 грн, натомість, відповідач умови Договору не виконав та передав позивачеві Квартиру з порушенням обумовлених Договором строків, вже після звернення позивача з цією позовною заявою до суду.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив виконання зобовязання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

У звязку з простроченням відповідачем виконання зобовязань за Договором, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 28578,46 грн, з яких: 14956,85 грн пеня; 13621,61 грн штраф. Доказів оплати зазначених штрафних санкцій відповідачем суду не надано.

Відповідно до положень ч.2 ст.883 ЦК України, за невиконання або неналежне виконання обовязків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Статтею 231 ГК України встановлено, у разі якщо порушено господарське зобовязання, в якому хоча б одна сторона є субєктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення повязане з виконанням державного контракту, або виконання зобовязання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Доводи відповідача щодо звільнення його від відповідальності за порушення зобовязань за Договором через дію непереборної сили у вигляді Закону№3038-VI суд визнає необґрунтованими та відхиляє виходячи з наступного.

Відповідно до умов Договору, строк виконання зобовязань відповідача за Договором визначений сторонами до 31.12.2010. Закон№3038-VI, на який посилається відповідач, прийнятий 17.02.2011 та набрав чинності 12.03.2011 (Голос України вiд 12.03.2011 - № 45). Акт приймання-передачі, яким підтверджується виконання відповідачем зобовязань за договором, складений та підписаний сторонами 18.07.2001. На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що набрання чинності Законом№3038-VI не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобовязань за Договором, оскільки прострочення виконання зобовязань почалось значно раніше настання визначених відповідачем обставин, а фактичне виконання зобовязань сталося набагато пізніше їх закінчення.

Як зазначалось вище, сторони дійшли згоди що у разі несвоєчасного передання Квартири відповідач виплачує позивачеві пеню у розмірі 0,1 % від суми внесеного інвестиційного внеску (п.4.2 Договору).

Відповідно до ст.1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996 № 543/96-ВР (далі Закон № 543/96-ВР) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Проте, ст.3 Закону № 543/96-ВР передбачено, що розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Ураховуючи невідповідність умов Договору в частині розміру нарахування пені положенням Закону № 543/96-ВР, прокурор здійснив перерахунок пені у відповідності з діючим законодавством, який було погоджено представником позивача, та просить стягнути з відповідача на користь позивача пеню в сумі 14956,85 грн.

Перевіривши наданий прокурором розрахунок пені, суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 14956,85 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, сторони дійшли згоди що у разі прострочення часу передання Квартири більш ніж на 30 днів, відповідач виплачує позивачеві штраф у розмірі 7 % від суми внесеного інвестиційного внеску (п.4.2 Договору). Прокурор просить стягнути з відповідача штраф за неналежне виконання зобовязань за Договором у сумі 13621,61 грн.

Ураховуючи те, що сторонами за взаємною згодою встановлено відповідальність за порушення зобовязань у вигляді застосування і штрафу, і пені (п.4.2 Договору), що прямо не заборонено чинним законодавством і є реалізацією вільного волевиявлення сторін під час визначення ними умов договору, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача штрафу правомірною. Тобто в даному випадку штраф є додатковою мірою відповідальності.

Відповідно до умов п.п. 4.1, 4.2 Договору, сторони несуть майнову відповідальність за пряму дійсну шкоду, завдану неналежним виконанням зобовязань, у межах, передбачених чинним законодавством, зокрема у вигляді штрафу у розмірі 7 % від суми внесеного інвестиційного внеску.

Для визначення розміру штрафу прокурором за основу взято суму одноразового інвестиційного внеску (194594,40 грн); загальний розмір штрафу за розрахунком прокурора становить 13621,61 грн (194594,40 х 7 %=13621,61).

Перевіривши наданий прокурором розрахунок штрафу, суд визнає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 13621,61 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 3 ст.49 ГПК України встановлено, що державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Отже, відповідно до вимог ст.49 ГПК України, витрати на державне мито у розмірі 285,78 грн та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн підлягають стягненню з відповідача в доход державного бюджету.

Керуючись ст.ст.49, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Севастопольстрой” (ідентифікаційний код 01271342; 99011, м.Севастополь, пр. Нахімова, 11; р/р2600900015899 в СФ ПАТ «Укрэксимбанк»у м. Севастополь, МФО 384986, або будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) на користь Управління капітального будівництва Севастопольської міської державної адміністрації (ідентифікаційний код 02498725; 99011, м.Севастополь, вул. Леніна, 2; р/р 31258272210123 в ГУ ДКУ у м. Севастополі, МФО 824509, або будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем підчас виконання судового рішення) 28578,46 грн (двадцять вісім тисяч пятсот сімдесят вісім грн 46 коп.), з яких 14956,85 грн пеня, 13621,61 грн штраф.

3.Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Севастопольстрой” (ідентифікаційний код 01271342; 99011, м.Севастополь, пр. Нахімова, 11; р/р2600900015899 в СФ ПАТ «Укрэксимбанк»у м. Севастополь, МФО 384986, або будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) в доход державного бюджету (Ленінський район в м. Севастополі, п/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополі, ОКПО 24035598, МФО 824509, код платежу 22090200) державне мито в розмірі 285,78 грн (двісті вісімдесят пять грн. 78 коп.).

4.Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Севастопольстрой” (ідентифікаційний код 01271342; 99011, м.Севастополь, пр. Нахімова, 11; р/р2600900015899 в СФ ПАТ «Укрэксимбанк»у м. Севастополь, МФО 384986, або будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) в доход державного бюджету (Ленінський район в м. Севастополі, п/р 31212264700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополі, ОКПО 24035598, МФО 824509, код платежу 22050003) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис О.С. Янюк

Повне рішення в порядку

статті 84 ГПК України

оформлено і підписано

31.08.2011.