Рішення № 19982299, 14.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/35314.12.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Піраміда Інтер»

До Державного підприємства «Науково дослідний та проектно

вишукувальний інституту транспортного будівництва «Київдіпротранс»

про стягнення 194356,75 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача Будаш Л.Л, - директор (наказ №1 від 01.08.2002р.).

Від відповідача ОСОБА_1 по дов. №01-1155 від 14.11.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Піраміда Інтер» до Державного підприємства «Науково дослідний та проектно вишукувальний інституту транспортного будівництва «Київдіпротранс» про стягнення 194356, 75 грн., із яких: 149925 грн. заборгованість за виконанні по договору №Т-2 від 01.02.2003р. роботи, 33800,94 грн. інфляційні, 10630,81 грн. 3% річних.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач не виконав свої зобовязання перед позивачем по сплаті за виконані роботи по договору №Т-2 від 01.02.2003р. на поставку, технічне обслуговування, супроводження та ремонт комп»ютерної техніки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2011р. порушено провадження у справі № 36/353, розгляд справи було призначено на 14.11.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2011 р. розгляд даної справи відкладено на 30.11.2011 р. у звязку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

30.11.2011 р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представник відповідача подав заяву про відкладення розгляду справи № 36/353, в якій просить відкласти розгляд справи через неможливість його бути присутнім у судовому засіданні 30.11.2011 р.

У даному судовому представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали суду.

Представник відповідача у судове засідання 30.11.2011р. не зявився, вимоги ухвали суду від 14.11.2011 р. не виконав.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Такими обставинами, зокрема є: незявлення в засідання представників сторін.

Оскільки незявлення у судове засідання повноважного представника відповідача перешкоджає повному, всебічному та обєктивному розгляду справи, суд визнав за необхідне задовольнити клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та її розгляд відкласти на 14.12.2011р.

В судовому засіданні 14.12.2011р.представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача на користь позивача 149925 грн. заборгованість за виконанні по договору №Т-2 від 01.02.2003р. роботи, інфляційні в сумі 28353, 24 грн. та 3% річних в сумі 10 819 грн. 27 коп. (інфляційні за період з 01.06.2009 р. по 01.10.2011р. та 3 % річних за період з 01.06.2009р. по 26.10.2011р.).

Представник відповідача письмового відзиву на позов не надав. В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечував посилаючись на те, що відповідач не отримував від позивача рахунків фактур на оплату.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, , суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

01 лютого 2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Піраміда Інтер»(далі позивач) до Державним підприємством «Науково дослідний та проектно вишукувальний інституту транспортного будівництва «Київдіпротранс» (далі відповідач) було укладено договір № Т-2 на поставку, технічне обслуговування, супроводження та ремонт комп'ютерної техніки.

Відповідно до п. 1.1 договору відповідач замовляє та сплачує, а відповідач виконує комплекс робіт по технічному обслуговуванню, супроводженню та ремонту, комп»ютерної техніки позивача, а також здійснює поставку нової техніки та комплектуючих по заявці відповідача на умовах даного договору.

Згідно п. 4.2 договору з урахуванням кількості та номенклатури комп»ютерної техніки, яку приймається на обслуговування встановлюється оплата за технічне обслуговування за місяць в розмірі 2915,000 грн., крім того ПДВ 583,00 грн, а всього: 3498,00 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем не сплачено вартість виконаних позивачем робіт за період з жовтня 2008 року по квітень 2009 року, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 149925,00 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 149925,00 грн. підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, Письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Пунктом 4.3 Договору №Т-2 від 01.02.2003 року визначено, що оплата по договору проводиться щомісячно на протязі 3 днів на підставі даного договору та виставленого позивачем рахунку фактури.

На виконання умов даного договору між сторонами були підписані акти виконаних робіт від 03.11.2008р. за жовтень 2008р, 01.12.2008р. за листопад 2008р, 02.01.2009р. за грудень 2008р, 02.02.2009р. за січень 2009р., 02.03.2009р. за лютий 2009р., 01.04.2009р. за березень 2009р., 05.05.2009р. за квітень 2009р., на суму загальну суму 149925,00 грн.

При розгляді справи судом встановлено, що умовами договору №Т-2 від 01.02.2003р. чітко не визначено строки оплати відповідачем виконаних позивачем робіт.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

13.05.2009р. відповідач отримав від позивача лист з вимогою сплатити заборгованість по договорам, в т.ч. суму заборгованості по договору №Т-2 від 01.02.3003р. в розмірі 149925,00грн.

Даний лист відповідачем залишений без відповіді.

03.03.2011р. позивач повторно направив на адресу відповідача претензію, які відповідач отримав за вх. №197 з вимогою сплати заборгованість по договорам, в тому числі і по договору №Т-2 на суму 149925, 00 грн.

На дану претензію відповідачем надана відповідь, відповідно до якої позивач посилається на те, що строк дії договору №Т-2 від 01.02.2003р. закінчився 31.01.2004р., а тому у позивача відсутні підстави для перерахування коштів.

При розгляді справи судом встановлено, що 26 березня 2009 року між сторонами була підписана додаткова угода №4 до договору на поставку, технічне обслуговування, супроводження та ремонт комп»ютерної техніки від 01.02.2003р. №Т-2. Відповідно до даної угоди сторони погодили, що договір №Т-2 від 01.02.2003р. припиняє свою дію 01.05.2009р.

Враховуючи викладене позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 149925 грн. суд вважає обґрунтованими, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитків від інфляції в сумі 28353, 24 грн. та 3% річних в сумі 10 819 грн. 27 коп.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційні в сумі 28353, 24 грн. та 3% річних в сумі 10 819 грн. 27 коп., (інфляційні за період з 01.06.2009 р. по 01.10.2001р. та 3 % річних за період з 01.06.2009р. по 26.10.2011р.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Але, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Піраміда Інтер» задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Науково дослідний та проектно вишукувальний інституту транспортного будівництва «Київдіпротранс» (01032, м. Київ, вул.. Комінтерну (С. Петлюри), 15, код ЄДРПОУ 04726917) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Піраміда Інтер» (01032, м. Київ, вул.. Комінтерну (С. Петлюри), 15, код ЄДРПОУ 32050665) 149925 грн. 00 коп. основний борг, 28353 грн. 24 коп. та 3% річних в сумі 10 819 грн. 27 коп., 1 890 грн. 98 коп. - державного мита, та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяТрофименко Т.Ю. Повний текст рішення складено 19.12.2011р.