Рішення № 19982140, 07.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/42607.12.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіфтек-Україна»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Літос»

простягнення 46 061,67 грн.

Суддя: Мельник С.М.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 представник за довіреністю;

від відповідача:не зявився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіфтек-Україна»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Літос»про стягнення 46 061,67 грн., з яких 43903,20 грн. основного боргу, 1808,45 грн. пені та 350,02 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором № 25-01/11 від 04.01.11 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.11 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 24.10.11 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.10.11 р. розгляд справи відкладено на 18.11.11 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.11 р. розгляд справи відкладено на 07.12.11 р.

В судовому засіданні 07.12.11 р. представник позивача подав докази часткової сплати суми боргу у розмірі 41200,00 грн., решту позовних вимог підтримав.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Жодних заяв, клопотань через відділ діловодства суду від відповідача не надходило.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році», п. 11 інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році», п. 3.6. розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 07.12.11 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.01.11 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гіфтек-Україна»(надалі позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Літос»(надалі відповідач, покупець) було укладено договір № 25-01/11, за умовами якого постачальник зобовязується поставити і передати у власність покупцеві, а покупець зобовязується прийняти і своєчасно сплатити товар на умовах, визначених цим договором (п. 1.1. договору).

Вказаний договір по своїй суті являється договором поставки.

Згідно з п. 2.1. договору, асортимент, кількість і ціна товару визначаються сторонами при формуванні замовлення на кожну партію товару і вказуються у рахунках-фактурах постачальника, а також товаропровідних документах (накладних), що складаються на підставі замовлень покупця. Кількість і номенклатура замовленого товару можуть бути переглянуті і змінені за згодою сторін.

Згідно з п. 3.1. договору, оплата за поставлений товар здійснюється покупцем в термін 3 (трьох) календарних днів від дати постачання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника.

Пунктом 7.1. договору сторони передбачили, що у разі невчасної оплати вартості товару згідно ст. 3 цього договору, покупець, на вимогу постачальника, сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Зобовязанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обовязковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар на загальну суму 390095,38 грн.

Зобовязання по оплаті поставленого товару відповідач виконав не у повному обсязі, у звязку з чим утворилась заборгованість, яка не час звернення позивача до суду становила 43903,20 грн.

03.08.11 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № 02-08/11 щодо сплати суми заборгованості у розмірі 43903,20 грн., проте відповіді відповідач не надав, суму заборгованості не сплатив.

З платіжного доручення № 3322 від 06.10.11 р. вбачається, що під час розгляду справи сума заборгованості зменшилась на 41200,00 грн. та становить 2703,20 грн.

Згідно з розрахунком позивача, який у встановленому порядку не спростовано відповідачем, останньому за порушення виконання зобовязань за договором нараховано пеню у розмірі 1808,45 грн.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, відповідач має сплатити 350,02 грн. 3 % річних.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що по справі зібрано достатньо доказів для вирішення спору по суті та прийняття законного рішення.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 2703,20 грн. основного боргу, 1808,45 грн. пені та 350,02 грн. 3 % річних обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки сплата відповідачем суми боргу у розмірі 41200,00 грн. відбулась після звернення позивача до суду, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, сплачені позивачем судові витрати (державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відшкодовуються йому за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 43, 33, 43, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Літос»(01133, м. Київ, бульв. Л.Українки, 5-А; код ЄДРПОУ 25404261) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіфтек-Україна»(04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 12Б, код ЄДРПОУ 32820750) 2 703 (сорок дві тисячі сімсот три) грн. 20 коп. основного боргу, 1 808 (одну тисячу вісімсот вісім) грн. 45 коп. пені, 350 (триста пятдесят) грн. 02 коп. 3 % річних, 460 (чотириста шістдесят) грн. 62 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення суми боргу в розмірі 41200,00 грн. провадження у справі припинити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя С.М. Мельник

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 09.12.2011