Рішення № 19981904, 08.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/7008.12.11 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Бандури Ю.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу за позовом позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Квант-Транспорт», м. Київ

до Державної адміністрації залізничного транспорту України "Південно-західна залізниця" в особі відокремленого підрозділу моторовагонне депо "Фастів -1",м. Київ

про стягнення 77 888,34 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Квант-Транспорт» звернулось до господарського суду з позовом до Державної адміністрації залізничного транспорту України «Південно-західна залізниця» в особі відокремленого підрозділу моторовагонне депо «Фастів -1» про стягнення основного боргу в сумі 67969,75 грн., пені в сумі 3614,43 грн., інфляційних в сумі 5596,84 грн., трьох процентів річних в сумі 707,32 грн. згідно договору підряду № ПЗ/НРП-101759/НЮ від 27.07.10р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

На адресу суду надійшли повідомлення про вручення позивачу ( 20.10.11р.) та відповідачу( 24.10.11р.) поштових відправлень та отримання процесуальних документів суду. Таким чином сторони належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, що не перешкоджає розгляду справи по суті згідно статті 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Відповідач позовні вимоги визнав, втім повідомив суд, що ним згідно платіжного доручення від 30.06.11р. № 2040 проведено погашення боргу в розмірі 10000 грн., платіжним дорученням № 3754 від 10.10.11р. перераховано на адресу позивача суму основний борг в розмірі 67969,75 грн. Оскільки відбулося добровільне погашення суми заборгованості, позивач клопоче перед судом з посиланням на пункт 3 статті 83 ГПК Украйни щодо зменшення розміру штрафних санкцій які підлягають стягненню з нього. Суд дослідивши вказане клопотання та дійшов до наступного висновку, зокрема:

·          стаття 533 ЦК України та ст. 233 ГК України дійсно передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій;

·          однак вирішуючи питання про зменшення штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, що заслуговують на увагу, майнового стану сторін, які беруть участь у зобов’язанні, ступеня виконання зобов’язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення у виконанні зобов’язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення;

·          відповідачем не доведено, що даний випадок є винятковим та мають місце обставин, які мають істотне значення, зокрема: тяжкий фінансовий стан підприємства, відповідачем не надано баланс,не доведено,що даний випадок є винятковим, відсутні причини своєчасного виконання зобов’язань, а тому у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій слід відмовити;

·          крім того, згідно ст. 230 ГК України та постанови Верховного суду України у справі № 8/406 від 25.03.02р. до штрафних санкцій не відносяться інфляційні та три проценти річних, оскільки вони за своєю правовою природою є іншими способами захисту порушеного права, які не можливо ототожнювати з неустойкою.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, пояснення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 27.07.10р. між сторонами було укладено Договір підряду на виконання робіт № ПЗ/НРП-101759/Н., далі Договір, відповідно до предмету якого (пункт 1.1), позивач, як Виконавець, прийняв на себе зобов’язання щодо виконання робіт з технічного обслуговування в об’ємі ПР-3 та післягарантійного ремонту системи пожежної та охоронної сигналізації (СПОС) «Никита»на 3-х електропоїздах, а відповідач, як Замовник, прийняти та сплатити виконаний обсяг робіт.

Строк, початок та закінчення робіт дотримано позивачем, що відповідає умовам Договору та Додатку №1 до нього, та підтверджено накладною за № 101759 -1 від 19.08.10р., довіреністю №361 на отримання матеріалів( Додаток №2) на суму 17700,11 грн., актом № 101759-1 від 29.10.10р. на суму 18987,24 грн.( Додаток №3), актом «101759-2 від 29.10.10р. на уму 20721,60 грн. ( Додаток №4), актом №101759-3 від 31.03.11р. на суму 20560,80 грн. (Додаток №5), які були підписані представниками сторін без зауважень та заперечень. Всього було передано матеріалів та виконано робіт на суму 77969,75 грн.

Всупереч вимогам пункту 3.2 Договору, відповідач протягом 30 банківських днів після прийняття робіт не перерахував кошти на рахунок позивача, що є неналежним виконанням зобов’язань. Втім 30.06.11р. відповідач здійснив часткове погашення боргу в сумі 10000 грн., у зв’язку з чим станом на 10.08.11р. за ним рахується сума заборгованості в розмірі 67969,75 грн., яку позивач і намагається стягнути з нього.

Зобов’язання не припинилося виконанням проведеним належним чином з боку відповідача, а тому позивач наполягає на стягненні з нього пені в сумі 3614,43 грн., нараховану за окремими актами, передбаченої пунктом 6.1 Договору за змістом якого вбачається, що при несвоєчасній оплаті виконаних робіт, що зазначені у пункті 3.2 Договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від простроченої суми за кожен день прострочення.

Додатково позивач стверджує, що з боку відповідача відбулося прострочення грошового зобов’язання, а тому наполягає на стягненні з нього трьох процентів річних в сумі 707,32 грн. та інфляційних в сумі 5596,84 грн.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір підряду. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно цього типу договору, встановили його предмет, визначили договірну ціну (кошторис), порядок прийомки виконаних робіт, а тому в розумінні вимог ст.ст. 638, 639, 837, 844 ЦК України договір вважається укладеним.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є суб’єкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України.

Так, стаття 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (Підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (Замовника), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що мотивованої відмови від прийомки виконаних робіт з боку відповідача не надходило, обсяг робіт погоджений сторонами, недоліків під час виконання робіт сторонами не виявлено.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Докази у справі свідчать проте, що згідно платіжного доручення № 3754 від 10.10.11р. відповідач перерахував на адресу позивача основний борг в сумі 67969,75 грн., однак після звернення кредитора з позовом. За такими обставинами провадження у справі щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 67969,75 грн., слід припинити за відсутністю предмету спору - пункт 1-1 статті 80 ГПК України.

Частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Наданий позивачем розрахунок річних та інфляційних узгоджується з приписами вказаної статті. Судом прийнято до уваги, що інфляційні та три процента річних за прострочення грошового зобов’язання є іншими засобами за хисту порушеного права, які не можливо ототожнювати з неустойкою.

Оскільки мало місце прострочення грошового зобов’язання позовні вимоги щодо стягнення з відповідача додатково трьох процентів річних в сумі 707,32 грн. та інфляційні в сумі 5596,84 грн. за період прострочення грошового зобов’язання, також обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються за приписами ст.ст. 44,49 ГПК України на відповідача у справі - Державну адміністрацію залізничного транспорту України «Південно-західна залізниця».

Коло повноважень відособленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відособлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.

При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь, оскільки в розумінні вимог статті 55 ГК України філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності не є суб’єктами господарювання, за винятком повноважень зазначених в їх статутах та положеннях тощо. Тому по даній справі стягнення здійснюється з юридичної особи –Державної адміністрації залізничного транспорту України «Південно-західна залізниця».

Позивач платіжним дорученням №404 від 11.08.11р. зайво перерахував до державного бюджету державне мито в сумі 100,75 грн., а також збір на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в сумі 244,00 грн. згідно платіжного доручення №488 від 22.09.11р. ( оригінали розрахункових документів знаходяться в матеріалах справи). Тому відповідно до статті 47 ГПК України вони підлягають поверненню йому на його розрахунковий рахунок.

У судовому засіданні, яке відбулося 08.12.11р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 599, 625, 638, 639, 837, 844 ЦК України, ст. ст. 55, 173, 194, 202 України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, ч.3 ст. 43, 44, ст. 47, ст. 49, п.1-1 ст. 80, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Квант-Транспорт» до Державної адміністрації залізничного транспорту України «Південно-західна залізниця»щодо стягнення з основного боргу в сумі 67969,75 грн. припинити.

2. Стягнути з Державного територіально-галузеве об’єднання «Південно - Західна залізниця»01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, р/р 26006134035 в АБ «Експрес-Банк», м. Фастів, МФО 322959, код ЄДРПОУ 01059805, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Квант-Транспорт», 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, р/р 26006005887101 в АТ «Сведбанк»м. Київ, МФО 300164, код ЄДРПОУ 32490836, три процента річних в сумі 707,32 грн., інфляційні в сумі 5596,84 грн., витрати по державному миту в сумі 778,88 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 236 грн., видавши наказ.

3.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Квант-Транспорт», 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5, р/р 26006005887101 в АТ «Сведбанк» м. Київ, МФО 300164, код ЄДРПОУ 32490836, державне мито в сумі в сумі 100,75 грн., а також збір на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу в сумі 244,00 грн. перераховані платіжними дорученнями: №404 від 11.08.11р. та № №488 від 22.09.11р., оригінали яких знаходиться в матеріалах справи. Підставою для повернення державного мита є дане рішення, яке затверджене гербовою печаткою Господарського суду м. Києва або довідка цього суду.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                   Ю.О.Підченко

Повне рішення складено - 13.12.11р.