Рішення № 19981899, 08.12.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/10108.12.11 Суддя Господарського суду міста Києва Підченко Ю.О.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛС", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Жовті сторінки України", м. Київ

про стягнення 66051,31 грн.

за участю:

представників сторін:

від позивача Гулак Л.Л.–юрисконсульт

від відповідача не з"явився

З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні з 22.11.11р. по 08.12.11р. згідно вимог ст. 77 ГПК України було оголошено перерву, без винесення процесуального документа суду, за наслідком якого було складено протокол відповідно до вимог ст. 811 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛС" звернулось до господарського суду з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жовті сторінки України" про стягнення з останнього основного боргу в сумі 63498,66 грн. та пені в сумі 2552,65 грн. грн. 07 коп. за прострочення виконання грошового зобов’язання згідно договору транспортного експедирування б/н від 05.01.09р.

Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом. Відповідач у судове засідання не прибув, і його не з’явлення не перешкоджає розгляду спору по суті, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно вимог статті 75 ГПК України.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 05.01.09р. між сторонами було укладено договір транспортного експедирування б/н від 05.01.09р. відповідно до предмету якого входить обов’язок позивача, як Експедитора, за винагороду надати від свого імені ( або від імені відповідача –Клієнта), за рахунок або за його дорученням, комплекс транспортно –експедиційних послуг з організації перевезення вантажів Клієнта транспортом і за маршрутом, обраним Експедитором. В свою чергу Клієнт зобов’язується приймати та оплачувати послуги Експедитора відповідно до Договору та додаткових угод до нього.

Факт надання послуг підтверджено актами наданих послуг та рахунками на оплату долучених до матеріалів справи. Відповідно до вимог пункту 2.2 Договору відповідач повністю сплачує позивачеві послуги протягом 30 днів з дати підписання акта наданих послуг ( виконаних робіт).

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір транспортного експедирування. Сторони досягли всіх суттєвих умов відносно цього типу договору, уклали його у письмовій формі, на підтвердження склали транспортні накладні, а тому згідно вимог ст.ст. 627, 546, 638, 909, 929, 930, 931 ЦК України договір вважається укладеним.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Судом прийнято до уваги що учасниками судового процесу є суб’єкти господарювання в розумінні ст. 55 ГПК України, тому до спірних відносин сторін слід застосувати також приписи статті 316 ГК України

Так, стаття 909 ЦК України встановлює, що за договором перевезення вантажу одна сторона( перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другої стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу ( одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату, що кореспондується з приписами статті 12 Закону України "Про траспортно-експедиторську діяльність".

Стаття 929 ЦК України та вимоги статті 316 ГК України встановлюють обв’язки експедитора за плату і за рахунок клієнта виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов’язаних з перевезенням вантажу.

В силу загальної норми передбаченої у статті 599 ЦК України та спеціальної нормі визначеної у частині першої ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 33 ГПК України зобов’язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що свої зобов’язання за договором Експедитор виконав, а саме надав Клієнту послуги з перевезення вантажу. Натомість Клієнт не перерахував у повному обсязі на рахунок позивача суму заборгованості за надані послуги. Докази утворення заборгованості в сумі 63498,66 грн. підтверджено сторонами актом звірки розрахунків станом на 28.11.11р., підписаного сторонами без зауважень та заперечень.

За такими обставинами позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 63498,66 грн., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У задоволені позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені на загальну суму 2552,65 грн., до якої входять і три процента річних в сумі 425,44 грн., слід відмовити за наступними обставинами. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать що дійсно мале місце несвоєчасне виконання грошових зобов’язань. Втім, пунктом 5.1 договору передбачено, що у випадку порушень своїх зобов’язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену таким договором і діючим законодавством України. Порушенням зобов’язання є його невиконання чи неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

З такими доводами відповідача не можливо погодитися. Законодавець встановлює, що якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, передбаченої статтями 1 та 2 Закону України „ Про несвоєчасне виконання грошових зобов’язань від 22.11.96р. за № 543/96 –ВР, пеня стягненню не підлягає. У разі встановлення сторонами розміру пені меншого ніж передбачено чинним законодавчими актами, пеня підлягає стягненню у межах, визначених чинними актами законодавства. Спірний Договір не містить посилання на конкретний розмір пені, а доказів встановлення пені за допомогою інших актів законодавства у відносинах сторін - відсутні.

Дійсно, частина друга статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Втім, три процента річних не належать до штрафних санкцій, а є іншими засобами захисту порушеного права, які не можливо ототожнювати з неустойкою ( ст. 549 ЦК України ( штраф, пеня).

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з частиною п’ятою статті 49 ГПК України. У судовому засіданні, яке відбулося 08.12.11р. згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. ст.ст. 625, 627, 546, 638, 909, 929, 930, 931 ЦК України, ст. ст. 55, 173, 194, 202, 316 ГК України, ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 36, ч.3 ст. 43, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 77, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Жовті сторінки України" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Жовтні Сторінки України", 04116, м. Київ, вул. Старокіївська, 10И, п/р № 26008262400300 у відділенні №73 ПАТ «ВіЕйБі Банк»м. Києва, МФО 380537, код ЄДРПОУ 23733780, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛС", 03115, м. Київ, вул. Святошинська, 3, р/р 26006000368001 в ПАТ «Креді Агріколь Банк»м. Києва, МФО 300614, код ЄДРПОУ 31725997, основний борг в сумі 63498,66 грн. витрати по державному миту в сумі 634,98 грн. та забезпеченню судового процесу в сумі 226,87 грн., видавши наказ.

3. У задоволені позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 2552,65 грн. –відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                   Ю.О.Підченко

Повне рішення складено - 13.12.11р.