Рішення № 19981435, 05.12.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.11 Справа № 7/5009/1180/11-20/5009/5895/11

Суддя Гандюкова Л.П.

За позовом: Публічного акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК” (65039, м.Одеса, пр-т Гагаріна, буд.12-а; поштова адреса для листування: Відділення №309 АТ “Імексбанк” у м.Запоріжжя: 69069, м.Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, буд.30)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерно-будівельне підприємство “ФОРТ” (69015, м.Запоріжжя, вул.Таганська, буд.16)

про стягнення суми 411 525,11 грн.

Суддя: Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1. (дов. №090910/3 від 09.09.2010 р.);

Від відповідача ОСОБА_2. (дов. б/н від 12.01.2009 р.)

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.03.2011р. (суддя Кутіщева-Арнет Н.С.) порушено провадження у справі № 7/5009/1180/11 за позовом АТ “Імексбанк” до ТОВ “ІБП “Форт” про стягнення суми за договором кредиту № 01/06-АЮ від 22.05.2007 р., в тому числі: заборгованості за кредитом, відсотків за користування кредитом, пені за кредитом, пені за відсотками та штрафу шляхом звернення стягнення на предмет застави.

Ухвалою суду від 12.05.2011 р. позов у справі № 7/5009/1180/11 залишено без розгляду на підставі п. 1 ст. 81 ГПК України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.06.2011р. скасовано ухвалу господарського суду Запорізької області від 12.05.2011 р. у справі №7/5009/1180/11 про залишення позову без розгляду, справу скеровано на розгляд до господарського суду Запорізької області.

Автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено її до розгляду судді Гандюковій Л.П.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.09.2011р. справу прийнято до розгляду, справі присвоєно №7/5009/1180/11-20/5009/5895/11, судове засідання призначено на 26.10.2011р. Ухвалою від 26.10.2011р. на підставі ст.77 ГПК України розгляд справи відкладено на 16.11.2011р. Ухвалою суду від 16.11.2011р. на підставі ч.3 ст.69 ГПК України за клопотанням позивача строк вирішення спору у справі продовжений на 15 днів до 15.12.2011р., розгляд справи відкладено на 05.12.2011р.

05.12.2011р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судовий процес фіксувався за допомогою технічних засобів програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені в заяві 28.04.2011р. №187/2-3 про уточнення позовної заяви (том 2, а.с.62-64,67), яка в порядку ст.22 ГПК України прийнята судом до розгляду, відповідно до якої позивач збільшив розмір стягуваної суми та просить стягнути з відповідача 245742,99 грн. заборгованості по основному зобовязанню за кредитом (в тому числі 113 227,99 грн. простроченої заборгованості), 51 146,84 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом, 6227,61 грн. пені по тілу кредиту, 2 407,67 грн. пені по процентам, 106 000 грн. штрафу за порушення умов п.п.3.3.2, 3.3.8 кредитного договору, а всього стягнути загальну суму 411 525,11 грн., звернувши стягнення на предмет застави за договором №01/06-АЮ-з від 22.06.2007р. транспортний засіб марки КТА 28 на шасі МАЗ 630303: вантажний автокран 20Т, 2007 року випуску, колір білий, шасі №Y3M63030370002190, обєм двигуна 11 150 см куб., реєстраційний номер АР5128АХ. Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст.526, 590-592, 1054, 1059 Цивільного кодексу України, Законом України “Про заставу” та мотивовано тим, що позичальник ТОВ “ІПБ “Форт” систематично порушував умови договору кредиту в частині сплати Банку заборгованості за кредитом відповідно до встановленого графіку та процентів за користування кредитними ресурсами, чим порушив умови п.п.1.1., 2.1.4, 3.3.8 договору. Згідно з п.4.3 кредитного договору у випадку невиконання позичальником зобовязань, визначених п.п.3.3.2-3.3.11 протягом більше пяти днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився та, відповідно, позичальник зобовязаний повернути кредит та сплатити відсотки за фактичний час використання кредиту і нараховані пеню та штрафні санкції. За неналежне виконання умов договору кредиту, позивачу на підставі п.4.1 нараховано пеню за прострочення строків сплати відсотків та повернення кредиту. Згідно з п.4.2 відповідач також зобовязаний сплатити 106 000 грн. штрафу за порушення умов п.п.3.3.2, 3.3.8 договору.

Відповідач проти позову заперечив з наступних підстав. По-перше, відповідно до приписів ч.3 ст.24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” позивач мав право ініціювати звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження виключно при умові попередньої реєстрації відомостей про звернення стягнення в Державному реєстрі. При цьому, обовязок боржника щодо виконання порушеного зобовязання або передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння позивача виник би на протязі 30 днів з моменту такої реєстрації, і лише після спливу цього терміну, при умові невиконання відповідачем свого обовязку, у позивача виникло б право звернення стягнення на предмет застави в судовому або позасудовому порядку. По-друге, позивач не заявляв вимоги щодо дострокового повернення кредиту, як то передбачено ст.1050 ЦК України. Лист №640-з від 18.06.2010р. такої вимоги не містить. Разом з тим, у судовому засіданні 16.11.2011р. відповідачем надано підписаний ним акт звірки та контррозрахунки пені, згідно з якими відповідач фактично визнав заборгованість за кредитом 141328грн, заборгованість за відсотками 51146,84грн., пеню за кредитом 2 263,01 грн., пеню за відсотками 1 131,77грн. (т.3 а.с.32-34).

У судовому засіданні 05.12.2011р. відповідачем надано клопотання про зменшення на підставі ст.233 ГК України суми нарахованого позивачем штрафу, враховуючи наступне. На виконання обовязку зі страхування обєкту застави, позичальником було укладено договори №Т-19/07 від 02.07.2007р. та №119-1-5165 від 18.06.2008р. зі строком дії до 21.06.2009р. Негативна фінансова ситуація в країні, і зокрема в будівельній галузі, несвоєчасність розрахунків замовників і інвесторів будівництва, значне зниження вартості житлової нерухомості, призвели до того, що починаючи з листопада 2008 року ТОВ “ІБП “Форт”, основною діяльність якого є цивільне будівництво, опинилось в досить скрутному стані. Це обмежило можливості щодо своєчасного виконання прийнятих зобовязань подальшого страхування обєкта застави. Враховуючи, що обєктом застави є вантажний автокран, який використовується при будівництві, зі зменшенням обсягів будівництва відпала потреба у його використанні. Це значно зменшило ризики пошкодження чи знищення транспортного засобу, які підлягали страхуванню. На цей час автокран знаходиться в належному технічному стані без жодних пошкоджень. Крім того, більша частина кредиту повернута банку, сума сплачених підприємством процентів перевищує існуючу заборгованість по кредиту, значну частину якої становить штраф. Відсутність страхування обєкта застави не призвела до збитків банку.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

22.06.2007р. між Акціонерним комерційним банком “Імексбанк” (Кредитор), правонаступником якого відповідно до п.1.1 статуту є Публічне акціонерне товариство “Імексбанк” (Банк, позивач у справі) в особі філії у м.Запоріжжя, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Інженерно-будівельне підприємство “Форт” (Позичальник, відповідач) укладений договір кредиту №01/06-АЮ (далі основний договір), відповідно до умов якого Кредитор надає Позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у суму 530 000 грн. на 60 місяців, зі сплатою 17 відсотків річних (п.п.1.1.).

Додатковою угодою №1 від 06.06.2008р. до договору кредиту процентну ставку за користування кредитними коштами встановлено в розмірі 20 відсотків річних, додатковою угодою № 2 від 13.11.2008р. у розмірі 28 відсотків річних. Додаткові угоди є невідємними частинами договору та вступають в дію з дати їх укладення.

Згідно з п.п.1.2, 1.3 кредит надається Позичальнику для оплати придбаного транспортного засобу КТА 28, модель на шасі МАЗ 630303, тип вантажний автокран 10Т, 2007 року випуску, білого кольору. В якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобовязань щодо погашення кредиту, відсотків, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги, сторони укладають договір застави, визначеного в п.1.2 транспортного засобу загальною заставною вартістю 675 000 грн.

Видача кредиту проводиться шляхом перерахування безготівкових коштів з позичкового рахунку позичальника на цілі, визначені в п.1.2 договору. Моментом (днем) надання кредиту вважається день першої оплати з позичкового рахунку позичальника (п.п.2.1, 2.2.).

Графік погашення основної суми заборгованості встановлений в п.1.1.1 пункту 1.1. договору, згідно з яким позичальник зобовязаний повертати кредит щомісячно рівними частинами починаючи з липня 2007р. по травень 2012р. включно по 8333 грн., остаточний платіж в червні 2012р. в сумі 8853 грн. Кінцевий термін повернення основної суми заборгованості 21.06.2012р.

Відповідно до п.3.3.8 договору кредиту Позичальник зобовязався повернути в повному обсязі кредит з нарахованими відсотками за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями у термін, визначений п.1.1 цього договору.

Згідно з п.п.2.4, 2.4.1, 2.5 нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту та за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/365/366). При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день повернення кредиту. Сплата відсотків здійснюється у валюті кредиту щомісячно на рахунок №2068 філії банку в м.Запоріжжя з 25 по 30 число, починаючи з наступного місяця після надання кредиту. Якщо день сплати відсотків є неробочим днем (припадає на святкові або вихідні дні), то Позичальник зобовязаний сплатити суму нарахованих відсотків, згідно з п.2.4 у попередній робочий день. У разі наявності простроченої заборгованості за кредитом та несплачених відсотків за використання, кошти в першу чергу направляються на сплату прострочених відсотків за його використання.

Відповідно до п.2.3 договору моментом повернення кредиту вважається день зарахування на відповідні рахунки кредитора: суми кредиту, нарахованих відсотків та можливої пені, визначених цим договором, якщо інше не випливає з умов цього договору

Кредитний договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобовязань (п.7.4 ).

Відповідно до п.1.3 договору кредиту у забезпечення виконання Позичальником, що випливають з договору кредиту №06/06-АЮ, сторонами було укладено договір застави №01/06-з від 22.06.2007р., згідно з яким ТОВ “ІПБ “Форт” (Заставодавець) передає в заставу Банку (Заставодержатель) транспортний засіб автомобіль марки КТА 28, модель на шасі МАЗ 630303, тип вантажний автокран 10Т, 2007 року випуску, білого кольору, реєстраційний №АР51228АХ, номер шасі (кузов, рама) №Y3M63030370002190, обєм двигуна 11150 см куб., який належить Заставодавцю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія АРС №023990, виданого та зареєстрованого РЕВ МРВ ДАІ при УМВС України в Запорізькій області 22.06.2007р., заставною вартістю 675 000 грн. Договір застави 22.06.2007р. посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за номером 1509.

Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконав свої зобовязання за договором кредиту №01/06-АЮ від 22.06.2007р. Представниками сторін 06.07.2007р. було підписано Акт перевірки цільового використання кредиту, згідно з яким встановлено, що відповідно до цільового призначення кредиту кошти в сумі 530 000 грн. з позичкового рахунку №20637040059002 платіжним дорученням №1 від 25.06.2007р. були перераховані на рахунок продавця за договором купівлі-продажу №82 від 29.03.2007р. з призначенням: для проведення оплати відповідачем (покупцем) вартості транспортного засобу (автокрану). Копія платіжного доручення №1 від 25.06.2007р., а також виписка по рахунку, якими підтверджується видача кредиту, долучені до матеріалів справи (том 3 а.с.6, 7).

У березні 2011р. Банк звернувся до суду з даним позовом та у звязку з систематичним порушенням відповідачем своїх зобовязань за кредитним договором просить достроково стягнути з відповідача надані йому кредитні кошти, в тому числі прострочену заборгованість по тілу кредиту, проценти за фактичне користування кредитом та нараховані штрафні санкції (пеню, штраф), звернувши стягнення на заставлене майно на загальну суму 411 525,11 грн.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню на наступних підставах.

Відповідно до ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Приписами ст.629 цього Кодексу встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно дост.ст.525, 526 ЦКУкраїни, ст.193 Господарського кодексу України зобовязаннямаєвиконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з наданим позивачем розрахунком, починаючи з 2009 року ТОВ “ІПБ “Форт” почало неналежним чином виконувати умови кредитного договору в частині сплати кредиту відповідно до встановленого графіку та сплати процентів за користування кредитними ресурсами, чим порушив умови п.п.1.1.1, 2.4.1, 3.3.8 договору кредиту. Внесення платежів здійснювалося з порушенням строків та не в повному обсязі, що згодом набуло систематичного характеру, а в подальшому з квітня 2010 року, внесення платежів припинилося взагалі. Зазначене підтверджується банківськими виписками по рахункам ТОВ ІПБ “Форт” (том 3 а.с.13-30).

Відповідно до розрахунку позивача станом на день розгляду справи залишок заборгованості за основним боргом по тілу кредиту складає 245 742 грн. 99 коп., з них прострочена 113 227 грн. 99 коп. Прострочена заборгованість, що виникла по сплаті відсотків за користування кредитом становить 51 146,84 грн.

До позовної заяви додано копію листа-листа №640-з від 18.06.2010р., відповідно до якого позивач звертався до відповідача з повідомленням про наявну у нього заборгованість за договором кредиту №01/06-АЮ від 22.06.2007р. зі сплати відсотків та несплаченої суми кредиту і просив сплатити заборгованість за відсотками, а у разі невиконання попередив про захист своїх інтересів шляхом звернення стягнення на предмет застави відповідно до договору застави №01/06-АЮ-з від 22.06.2007р. У письмових запереченнях на відзив та обґрунтуваннях позовних вимог позивач неодноразово зазначив, що відповідачу також направлялася вимога за вих.№281-з від 02.08.2010р., однак даної вимоги та доказів її направлення (вручення) Позичальнику суду не представлено та до матеріалів справи не надано.

У пункті 4.3 договору, на який позивач посилається обґрунтовуючи свої вимоги щодо дострокового повернення усієї суми кредиту, встановлено, що у випадку порушення Позичальником вимог п.п.3.3.2-3.3.11 протягом більше пяти днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився та, відповідно, Позичальник зобовязаний повернути кредит та сплатити відсотки за фактичний час використання кредиту і нараховану пеню.

Пунктами 3.3.5, 3.3.8 договору кредиту встановлений обовязок Позичальника суворо дотримуватися положень цього договору, повернути в повному обсязі кредит з нарахованими відсотками за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями у термін, визначений п.1.1 цього договору.

Згідно з ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Вказана норма регламентує право кредитора на дострокове повернення наданих коштів та сплати процентів у разі порушення з боку позичальника строків внесення розстроченого часткового повернення кредитних коштів. Тобто, дострокове повернення всієї суми кредиту за кредитним договором є способом цивільно-правової відповідальності боржника, яка має наступати за невиконанням позичальником зобовязань, передбачених кредитним договором. При цьому, ст.1050 ЦК України не встановлює обовязковості щодо певного порядку та форми, в якій кредитором може бути реалізоване таке право. Не передбачений обовязок кредитора направлення письмової вимоги про дострокове повернення кредиту і умовами договору кредиту. Отже, твердження відповідача про необхідність направлення письмової вимоги до подання позову із встановленням строку дострокового повернення, є необґрунтованим.

Статтею 20 Закону України “Про заставу” передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Згідно з п.п.2.4.5 2.4.7 укладеного сторонами договору застави Заставодержатель має право: звернути стягнення на предмет застави відповідного до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання терміну виконання Заставодавцем зобовязань, забезпечених заставою, вони не будуть виконані; за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету застави, відповідно до чинного законодавства України погасити наявну заборгованість Заставодавця за договором кредиту, а також витрати на здійснення вимог забезпечених заставою; достроково звернути стягнення на предмет застави у разі невиконання Заставодавцем зобовязань, передбачених договором кредиту, пунктами 2.1.2-2.1.5, 2.1.7, 2.1.9 цього договору.

Заставодавець має право звернути стягнення на предмет застави, якщо на момент терміну виконання забезпеченого заставою зобовязання по договору кредиту №01/06-АЮ від 22.06.2007р., вони не будуть виконані (п.4.1). Заставодавець набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобовязання, забезпеченого заставою, у разі порушення Заставодавцем умов кредитного договору (п.4.2). Заставодержатель у разі виникнення у нього права на задоволення своїх вимог за рахунок предмету застави на власний розсуд звертає стягнення на предмет застави: - на підставі рішення суду; - на підставі виконавчого напису нотаріуса; у позасудовому порядку. Порядок звернення стягнення Заставодержатель визначає самостійно (п.4.3).

Враховуючи встановлений факт порушення позичальником своїх зобовязань за договором кредиту, вищезазначені приписи законодавства та умови договору, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача достроково всієї суми кредиту та заборгованості за відсотками за період фактичного користування ним, шляхом звернення стягнення на заставлене майно є обґрунтованими та законними.

Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів належного виконання договірних зобовязань по сплаті у встановленому порядку та передбачені строки щомісячних платежів на повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом не надав. Розрахунок заборгованості за кредитом та відсотків за користування кредитом (том 2 а.с140-146) відповідає умовам договору та письмовим доказам, які надані позивачем і містяться у матеріалах справи.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом в сумі 245 742 грн. 99 коп. та суми 51 146 грн. 84 коп. заборгованості за відсотками підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача на підставі п.4.1 договору кредиту суми 6227грн. 61 коп. пені за простроченим кредитом та суми 2407 грн. 67 коп. пені за простроченими відсотками.

Відповідно до приписів ст.ст.610,611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з ст.549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до п.4.1 кредитного договору у випадку прострочення Позичальником строків сплати відсотків, визначених п.2.4, а також прострочення строків повернення кредиту Позичальник сплачує Кредиторові пеню за кожен день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у цей період від несвоєчасно сплаченої суми.

Згідно з вимогами Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Як слідує з аналізу вищевказаних норм законодавства, для розрахунку пені необхідно встановити розмір боргу, день, коли зобовязання з його сплати мало бути виконане та день надходження суми, за несплату якої нараховується пеня, або у разі несплати - строк припинення нарахування пені (період нарахування пені).

За умовами договору відповідач зобовязаний був сплачувати кредит частинами щомісячно (чітка дата із зазначенням числа місяця не визначена), а також щомісячно повинен був сплачувати відсотки (з 25 по 30 число, якщо день сплати відсотків є неробочим днем (припадає на святкові або вихідні дні), то позичальник зобовязаний сплатити суму нарахованих відсотків у попередній робочий день).

Як вбачається із матеріалів справи (виписки по рахунку, розрахунки, т.2 а.с.140-143, т.3 а.с.16-19) відповідач порушив зобовязання щодо сплати кредиту вперше у лютому 2009р., а потім здійснював погашення частини кредиту нерівними сумами і в різні календарні дати, останній раз здійснив погашення 06.07.2010р. у сумі 1601,01грн. Відсотки сплачувались також частинами, з порушенням строків.

Із наданого позивачем в матеріали справи розрахунку пені за простроченим кредитом та пені за простроченими відсотками неможливо встановити правильність його нарахування, оскільки позивачем не обґрунтовані ані в письмовій формі, ані в усних поясненнях, визначені ним періоди нарахування пені (зокрема, їх початок), які не відповідають умовам договору: Графіку погашення кредиту та термінів сплати процентів. Суд вважає розрахунок позивача суперечливим, із якого неможливо встановити період нарахування відсотків, дійсний розмір сум, які підлягають до стягнення, та перевірити правильність розрахунку. Непредставлення позивачем обґрунтованого розрахунку заважає розгляду справи, оскільки позовні вимоги в цій частині мають суперечності, які суд немає можливості усунути і перевірити правильність нарахування пені. Крім того, позивачем при нарахуванні пені як за кредитом так і за відсотками не враховані приписи ч. 6 ст. 232 ГК України (кількість днів прострочення за кредитом вказана 365, у розрахунку пені за відсотками загальна кількість днів прострочення взагалі не вказана), зазначені у розрахунках суми пені (10084,96грн. і 3215,12грн.) не співпадають із сумами пені, заявленими до стягнення (6227,61грн. і 2407,67грн. відповідно). Розрахунок заявлених до стягнення 6227,61грн. пені за тілом кредиту та 2407,67грн. пені за відсотками суду не надано, незважаючи на неодноразові вимоги в ухвалах суду.

За таких обставин, вищезазначені вимоги про стягнення пені задоволенню не підлягають за недоведеністю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму 106 000 грн. штрафу згідно з пунктом 4.2, за порушення умов п.3.3.3. та 3.3.8 договору кредиту (по 53 000 грн. за кожний випадок).

Пунктом 4.2 договору кредиту встановлено, що у випадку порушення Позичальником вимог п.п.3.3.2-3.3.11 цього договору, Позичальник зобовязаний сплатити Кредитору штраф у розмірі 10 відсотків від суми Кредиту, визначеного п.1.1, за кожний випадок.

Згідно з п.3.3.3 кредитного договору Позичальник зобовязаний оформити договір страхування транспортного засобу на користь Кредитора по ризиках КАСКО, з наступним щорічним переоформленням шляхом укладення нового договору або додаткової угоди до договору страхування.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Суд вважає за необхідне відмовити в позові в частині вимог про стягнення штрафу за порушення п.3.3.8, оскільки по-перше: фактично за одне і те ж порушення договором передбачено двічі відповідальність і пеня і штраф, що суперечить ст.61 Конституції України, приписами якої встановлено: ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Згідно з ст.549 ЦК України і пеня і штраф є неустойкою. По-друге, в пункті п.п.3.3.8 договору кредиту встановлено обвязок виконання грошового зобовязання. Відповідно до п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Отже, за порушення грошового зобовязання встановлена відповідальність у п.4.1 у вигляді пені. По-третє, із змісту ст.3.3.8 слідує, що ним передбачений обовязок повернення у повному обсязі кредиту (530 000грн.) із нарахованими відсотками та можливими штрафними санкціями у термін, визначений п.1.1 тобто, не достроково, не щомісячно, а через 60 місяців (5 років) після надання кредиту 21.06.2012р., і таким чином, цей строк не настав.

За таких обставин, у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача 53 000 грн. штрафу за порушення п.3.3.8 відмовляється.

Порушення умов п.3.3.3 договору щодо укладення договору страхування транспортного засобу (із щорічним переоформленням), який є предметом забезпечувального обтяження, відповідач не заперечив, надав клопотання про зменшення суми штрафу, нарахованої за порушення зобовязання щодо страхування обєкта застави. Докази страхування транспортного засобу по ризиках КАСКО на користь позивача не представлено. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 53 000 грн. штрафу за порушення п.3.3.3 є обґрунтованими.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 6 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Розглянувши клопотання відповідача, суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки викладені у клопотанні обставини не є винятковими і не підтверджені жодними доказами.

Згідно з ст.19 Закону України “Про заставу” за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Відповідно до ст.ст.572, 574, 589 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду. У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Згідно із ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобовязання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом. У разі часткового виконання боржником зобовязання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Частиною 1 ст.591 ЦК України встановлено, що реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Заперечення відповідача по суті спору спростовуються наведеним вище, а також наступним.

Статтями 3, 4 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” передбачено, що обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних чи юридичних осіб, з якими закон повязує виникнення прав і обовязків щодо рухомого майна. Забезпечуваним є обтяження, яке встановлюється для забезпечення виконання зобовязання боржника або третьої особи перед обтяжувачем.

Відповідно до ст.ст.23, 24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом. Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Статтею 577 ЦК України передбачена обовязкова державна реєстрація застави нерухомого майна. Згідно з ч.3 цього Кодексу застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не

встановлено цим Законом.

Згідно з п.7 розяснення Вищого арбітражного суду України №02-5/602 від 24.12.1999р. (зі змінами та доповненнями) “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України “Про заставу” юридичне значення реєстрації застави рухомого майна полягає в тому, що заставодержатель зареєстрованої застави має переважне право на задоволення вимог із заставленого майна перед заставодержателями незареєстрованих застав та заставодержателями застав, які зареєстровані пізніше. Державна реєстрація застави не є елементом форми угоди про заставу майна і тому саме лише недотримання вимог нормативних актів стосовно такої реєстрації не може бути підставою для визнання відповідної угоди недійсною; але воно позбавляє заставодержателя права вимагати задоволення його вимог за рахунок заставленого майна, у тому числі й права звернення стягнення на це майно, переважно перед іншими заставодержателями одного й того ж рухомого майна, зареєстрованого в реєстрі.

Враховуючи вищевикладене, судом позовні вимоги задовольняються частково. З відповідача на користь позивача слід стягнути 245 742 грн. 99 коп. заборгованості по тілу кредиту, 51 146 грн. 84 коп. заборгованості за відсотками, 53 000 грн. штрафу за порушення п.3.3.3 договору кредиту, а всього сума 394 889 грн. 83 коп., звернувши стягнення на предмет застави транспортний засіб марки КТА 28, модель на шасі МАЗ 630303, тип вантажний автокран 20Т, 2007 року випуску, білого кольору, реєстраційний №АР51228АХ, номер шасі (кузов, рама) №Y3M63030370002190, обєм двигуна 11150 см куб., який належить ТОВ “ІПБ “Форт” на праві власності і переданий в заставу ПАТ “ІМЕКСБАНК” на підставі договору застави №01/06-з від 22.06.2007р.

Згідно з ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.22, 49, .82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерно-будівельне підприємство “ФОРТ” (69015, м.Запоріжжя, вул.Таганська, буд.16, код ЄДРПОУ 13615921) на користь Публічного акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК” (65039, м.Одеса, пр-т Гагаріна, буд.12-а, код ЄДРПОУ 20971504) загальну суму 394 889 грн. 83 коп. за договором кредиту №01/06-АЮ від 22.06.2007р., в тому числі: заборгованість за основним зобовязанням за договором кредиту в сумі 245 742 грн. 99 коп., заборгованість за відсотками у сумі 51 146 грн. 84 коп., штраф у сумі 53 000 грн., звернувши стягнення на предмет застави за договором застави №01/06-АЮ-з від 22.06.2007р. транспортний засіб марки КТА 28, модель на шасі МАЗ 630303, тип вантажний автокран 20Т, 2007 року випуску, білий колір, шасі №Y3M63030370002190, обєм двигуна 11 150 см куб., реєстраційний номер АР5128АХ, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Інженерно-будівельне підприємство “ФОРТ” (заставодавцю) на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія АРС №023990, виданого та зареєстрованого РЕВ ДАІ №12,2 при УМВС України в Запорізькій області 22.05.2007р. Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інженерно-будівельне підприємство “ФОРТ” (69015, м.Запоріжжя, вул.Таганська, буд.16, код ЄДРПОУ 13615921) на користь Публічного акціонерного товариства “ІМЕКСБАНК” (65039, м.Одеса, пр-т Гагаріна, буд.12-а, код ЄДРПОУ 20971504) суму 3 498 грн. 90 коп. витрат на державне мито, суму 200 грн. 65 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Гандюкова Л.П.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Рішення підписано у повному обсязі 09. 12.2011 р.

09.12.2011