Рішення № 19980656, 22.11.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.11.11р.Справа № 21/5005/11934/2011 За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Інвельта", м. Дніпропетровськ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

про стягнення 62 461,51 грн. неустойки за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-1644-ОД від 01.07.2005 р.

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Скиба Т.М.

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, дов. № 142 від 22.04.11р.;

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи - ОСОБА_2, дов. № 28/01-44 від 04.01.2011р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Відповідача суми боргу у розмірі 62 461,51 грн. неустойки за користування державним майном без договору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договір оренди нерухомого майна №12/02-1644-ОД від 1 липня 2005 pоку, укладений між сторонами у справі, був припинений, але відповідач до теперішнього часу не повернув орендоване майно балансоутримувачу на підставі чого позивач нарахував відповідачу неустойку.

Третя особа надала пояснення у справі у яких підтвердила користування відповідачем приміщенням без договору.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, через канцелярію суду надав клопотання від 21.11.11р. № 110 про відкладення розгляду справи у зв'язку із знаходженням його представника в іншому місті.

Суд відхиляє це клопотання у зв'язку з тим, що оскільки відповідач, як юридична особа був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи та, відповідно до ст. 28 ГПК України надання повноважень на представництво інтересів сторони у процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб.

Відповідно до абзацу пятого підпункту 3.6. пункту 3 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою-четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника позивачем не доведена.

Крім того, відкладення розгляду справи є правом, а не обовязком суду, якщо суд дійде висновку про можливість вирішення спору в даному судовому засіданні.

Також відповідач надав через канцелярію суду заяву № 109 від 21.11.11р. про збільшення строків розгляду справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи викладене, суд відхиляє вищевказану заяву, оскільки ухвалою від 08.11.11р. суд вже продовжував строк розгляду спору на 15 днів до 23.11.11р.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу представниками сторін не заявлялось.

Суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 22.11.11р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

1 липня 2005 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-виробничим підприємством "Інвельта" (далі - орендар, відповідач) був укладений договір оренди нерухомого майна №12/02-1644-ОД , що належить до державної власності (далі - договір).

Відповідно до умов укладеного договору позивач передав, а відповідач прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, приміщення колишніх учбових майстерень, площею 108,9 м2, розміщених за адресою: місто Дніпропетровськ, вулиця Героїв Сталінграду, будинок 116-А, на 1-му поверсі двоповерхового будинку, які раніше знаходились на балансі ВАТ “Дніпрошина”, на строк до 1 червня 2006 року, включно.

На теперішній час орендовані приміщення знаходяться на балансі Управління пенсійного фонду України у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська.

Факт передачі вказаного майна в оренду відповідачу підтверджується двостороннім актом приймання-передачі від 1 липня 2005 pоку, погоджений балансоутримувачем.

Укладений сторонами договір оренди був неодноразово пролонгований, кожного разу на одинадцять місяців, останній раз на період з 1 квітня 2008 року по 1 березня 2009 року.

17 березня 2009 року, позивач направив відповідачу лист №18-03-02093, яким повідомив, що з 1 березня 2009 року закінчився термін дії спірного договору оренди державного майна.

Наказом РВ ФДМУ по Дніпропетровській області №12/03-312-ПО від 23 березня 2009 року позивачем вказаний договір було визнано припиненим, з зазначенням повернення відповідачем у тижневий строк повернути балансоутримувачу орендоване майно по акту приймання-передачі.

У разі несвоєчасного повернення орендованого майна відповідачу буде нарахована неустойка у розмірі подвійної плати за користування майном за весь час прострочення.

Факт направлення вказаного листа відповідачу підтверджується реєстром відправлення.

З наданого реєстру вбачається, що відповідач отримав наказ РВ ФДМУ по Дніпропетровській області про закінчення терміну дії договору, а саме - особисто розписався у реєстрі.

Тобто, відповідач продовжував користуватися майном після закінчення терміну дії договору оренди.

Правові наслідки продовження користування майном після закінчення строку договору оренди безпосередньо передбачені статтею 764 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтею 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та опосередковано нормою частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму ЦК України.

Відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору.

Договір припиняється після спливу строку його дії (ст.763 ЦК України).

Згідно статті 785 ч.1 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч.1).

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч.2).

Відповідно до приписів ст.27 ч.3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у разі припинення договору оренди орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, або його правонаступнику.

Відтак, лише наймодавець, а не балансоутримувач вирішує питання щодо продовження договору оренди, а після спливу строку дії договору оренди орендар зобов'язаний повернути це майно відповідному підприємству, або його правонаступнику.

При цьому, якщо протягом місяця після закінчення строку договору оренди наймач продовжує користуватися майном, але мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір є припиненим.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Згідно з ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Позивачем за період користування спірним майном без договору оренди за період з 01.03.09р. по 31.03.11р. нараховано неустойку у розмірі 80813, 94 грн.

Судом встановлено, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.04.10р., залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 13.10.10р. встановлено факт припинення строку дії договору оренди нерухомого майна №12/02-1644-ОД, що належить до державної власності від 01.07.2005р., стягнуто з відповідача неустойку у сумі 16 284,11 грн. за період з березня 2009р. по серпень 2009р. та зобовязано виселити ТОВ НВП “Інвельта” з орендованого приміщення площею 108,9 м2 розміщеного за адресою: місто Дніпропетровськ, вулиця Героїв Сталінграду, 116-А, що знаходиться на балансі Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі міста Дніпропетровська.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.

Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

У застосуванні цього припису преюдиційне значення для господарського суду мають факти, встановлені загальним судом у рішенні з будь-якої цивільної справи, незалежно від суб'єктного складу сторін у справі, що розглядається господарським судом (постанова Вищого господарського суду України від 22.12.2009 № 9/346-08).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заперечень на позов не надав, доводи позивача не спростував, доказів повернення орендованого приміщення та оплати спірної суми не надав.

За наведених обставин суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 62 461,51 грн.. неустойки за період з вересня 2009р. по березень 2011р. включно.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати у справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", ст. 291 ГК України, ст.ст. 763, 764, 785 ЦК України, ст. ст. 33, 34, 49, 75, 82-85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Інвельта" (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Сєрова, буд. 10; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 13427444) на користь Державного бюджету України неустойку у сумі 62 461,51 грн. (шістдесят дві тисячі чотириста шістдесят одна грн. 51 коп.), про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Інвельта" (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Сєрова, буд. 10; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 13427444) в доход Державного бюджету України в особі Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (Відділення банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, р/р 31211259700005, МФО 805012, ЄДРПОУ 24246786) державне мито у розмірі 624,62 грн. (шістсот двадцять чотири грн. 62 коп.), про що видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства "Інвельта" (49070, м. Дніпропетровськ, вул. Сєрова, буд. 10; ідентифікаційний код ЄДРПОУ 13427444) в доход державного бюджету України в особі Управління Держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (Відділення банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, р/р 31217264700005, МФО 805012, ЄДРПОУ 24246786) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.), про що видати накази.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.Г. Назаренко Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 23.10.2011р.