Рішення № 19980131, 17.11.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.11.11р.Справа № 15/5005/14403/2011 За позовом Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", м. Дніпропетровськ

до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 23, м. Дніпропетровськ

про стягнення 18 726,17 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

секретар судового засідання Гурський В.С.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 108 від 02.02.11р.

від відповідача: ОСОБА_2, представник за довіреністю № б/н від 04.01.11р.

СУТЬ СПОРУ:

Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі- позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 23 (далі-відповідач), про стягнення 18726,17 грн.

Сума позову складається з наступних сум: заборгованість за спожиту теплову енергію - 17658,55 грн., пеня - 1067,62 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним невиконанням відповідачем умов Договору № 020094 про постачання теплової енергії від 17.01.2007р., в частині повної та своєчасної оплати за спожиту теплову енергію.

Ухвалою господарського суду від 27.10.11р. порушено провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду, призначено судове засідання 17.11.11р.

17.11.11р. у судовому засіданні повноважний представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для долученя до матеріалів справи витяг з ЄДРПОУ стосовно державної реєстрації відповідача.

В свою чергу, повноважний представник відповідача позовні вимоги визнає частково, а саме на суму основного боргу у розмірі 7 348,03 грн., а також пені на суму 691, 02 грн., про що також зазначено у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 08.11.11р.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

17.01.2007р. між позивачем та відповідачем був укладений Договір № 020094 про постачання теплової енергії (далі-Договір), відповідно до умов п.1.1 якого, позивач бере на себе зобовязання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором.

Відповідно до п.2.1. Договору, теплова енергія постачається відповідачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору.

Згідно п.3.2.2. Договору, відповідач зобовязався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені цим договором. На кінець опалювального сезону проводити звіряння розрахунків з позивачем, у разі заборгованості на початок опалювального сезону відповідач від мереж теплопостачання підключений не буде.

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, або, за згодою сторін будь-яким іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством України (п.7.1 Договору).

Відповідно до п. 7.2. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х періодах) на відпуск-отримання теплової енергії по формі додатку 4.

Згідно п.7.3. Договору, відповідач зобовязаний не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати позивачу вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку № 1 до цього договору, по власним платіжним дорученням з зазначенням періоду, за який він сплачує.

У відповідності до п.7.4 Договору, остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться відповідачем в продовж 5 діб після одержання рахунку позивача, який зобовязаний направити його відповідачу не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.

Згідно п.8.2.3. Договору, в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочки.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 17.01.2010р. (п.11.1 Договору).

Згідно п.11.3 Договору, припинення дії договору не звільняє відповідача від обовязку повної спожитої теплової енергії.

Відповідно п.11.4 Договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору він здійснював постачання теплової енергії відповідачу, через свої теплові магістралі у відповідності до додатка №1 до Договору. За період з 01.12.2010р. по 01.08.2011р. відповідачу до сплати за поставлену теплову енергію пред'явлена грошова сума у розмірі 22 935,87 грн., але відповідачем за зазначений період було сплачено лише 5 277,32 грн. Отже, станом на 01.08.2011р. у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 17 658,55 грн., з них:

- 4 789,92 грн. за грудень 2010р.;

- 5 393,71 грн. за лютий 2011р.;

- 5 401,64 грн. за березень 2011р.;

- 2 073,28 грн. за квітень 2011р.

Позивач зазначає про те, що обсяг відпущеної теплової енергії, згідно з п. 7.2. Договору, підтверджується двостороннім актом на відпуск-отримання теплової енергії, який складається за кожний місяць поставки теплової енергії окремо.

Відповідно до п. 8.2.3. Договору, позивачем була нарахована до сплати відповідачу пеня у розмірі 1 067,62 грн.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 17 658,55 грн. та пеню у розмірі 1 067,62 грн., всього 18 726,17грн.

Відповідач позовні вимоги визнає частково, виходячи з наступного.

Відповідач зазначає, що позивачем до розрахунку ціни позову була включена заборгованість та пеня за грудень 2010р., січень 2011р., лютий 2011р., березень 2011р., квітень 2011р., але позивачем не було враховано, що відповідач здійснив повне погашення заборгованості за грудень 2010р., січень 2011р. та частково за березень 2011р.

З матеріалів справи, а саме з платіжних доручень вбачається, що відповідачем було дійсно сплачена заборгованість за вказані місяці, так:

- платіжним дорученням № 87 від 11.02.2011р. відповідач сплатив за послуги у січні 2011р. на суму 5 227,32 грн. (а.с. 37);

- платіжним дорученням № 246 від 12.04.2011р. відповідач сплатив за послуги у березні 2011р. на суму 243,28 грн. (а.с.38);

- платіжним дорученням № 600 від 30.08.2011р. відповідач сплатив за надані послуги у грудні 2010р. на суму 4 789,92 грн. (а.с. 39).

Таким чином, відповідач вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині сплаченої заборгованості та нарахованої на неї пені.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Відповідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, а саме тільки у розмірі 12 625,35 грн., оскільки відповідачем надано докази того, що ним 12.04.11р. сплачено за послуги у березні 2011р. на суму 243,28 грн., що підтверджує платіжне доручення № 246 (а.с. 38) та 30.08.11р. сплачено за послуги у грудні 2010р. на суму 4 789,92 грн., що підтверджує платіжне доручення № 600 (а.с. 39).

Твердження відповідача про те, що позивач включив до розміру позовних вимог заборгованість за січень 2011р. на суму 5 277,32 грн. є не обґрунтованим, оскільки позивач у позовній заяві чітко зазначає про сплату даної суми.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

На підставі п.8.2.3.Договору, позивачем була нарахована пеня у розмірі 1 067,62 грн. :

- за грудень на суму заборгованості 4 789,92 грн., з 15.01.11р. по 14.07.11р., тобто за 181 дня у розмірі 364,13 грн.;

- за лютий на суму заборгованості 5 393,71 грн., з 15.03.11р. по 14.08.11р., тобто за 153 дня у розмірі 346,60 грн.;

- за березень на суму заборгованості 5 401,64 грн., з 15.04.11р. по 14.08.11р., тобто за 122 дня у розмірі 276,78 грн.;

- за квітень на суму заборгованості 2 073,28 грн., з 15.05.11р. по 14.08.11р., тобто за 92 дня у розмірі 80,11 грн.

Оскільки, відповідачем надано докази часткового погашення суми основного боргу, господарський суд приходить до висновку про те, що розрахунок пеня позивачем зроблено не вірно.

Після перерахунку відповідно до вимог чинного законодавства України та п.8.2.3. Договору, пеня складає 1058,09 грн.:

- за грудень на суму заборгованості 4 789,92 грн., з 15.01.11р. по 14.07.11р., тобто за 181 дня у розмірі 364,13 грн. (на дану суму пеня нараховується, оскільки вона була погашена тільки 30.08.11р., що підтверджує платіжне доручення № 600);

- за лютий на суму заборгованості 5 393,71 грн., з 15.03.11р. по 14.08.11р., тобто за 153 дня у розмірі 346,60 грн.;

- за березень на суму заборгованості 5 158,36 грн. (оскільки 243,28 грн., сплачено 12.04.11р., що підтверджує платіжне доручення № 246), з 15.04.11р. по 14.08.11р., тобто за 122 дня у розмірі 267,25 грн.;

- за квітень на суму заборгованості 2 073,28 грн., з 15.05.11р. по 14.08.11р., тобто за 92 дня у розмірі 80,11 грн.

Враховуючи вищезазначене, вимога позивача щодо стягнення пені підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 1058,09 грн.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково: стягненню підлягає заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 12 625,35 грн. та пеня у розмірі 1058,09грн., в решті вимог - відмовлено.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягають витрати по сплаті державного мита у розмірі 136,83 грн. та витрати пов'язані зі сплатою інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 172,45 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 32-34, 43-45, 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального житлово-експлуатаційного підприємства № 23 (49087, м.Дніпропетровськ, вул. Калинова, буд. 83, корп.1; ЄДРПОУ 32495305, р/р 26007998120100 в ПАТ "Райффайзен банк Аваль", МФО 305653) на користь Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" (49044, м. Дніпропетровськ, пр.Карла Маркса, буд. 37; ЄДРПОУ 32082770, р/р 26004060368059 в ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305299) заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 12 625,35 грн. (дванадцять тисяч шістсот двадцять п'ять грн.35 коп.), пеню у розмірі 1058,09 грн. (одна тисяча п'ятдесят вісім грн. 09 коп.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 136,83 грн. (сто тридцять шість грн. 83 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 172,45 грн. (сто сімдесят два грн. 45 коп.).

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяН.Е. Петренко Повне рішення складено 22.11.11р.