Рішення № 19980074, 16.11.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.11.11р.Справа № 3/5005/12410/2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старовижівське паливо-торф",смтСтара Вижівка, Волинська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віста-Дніпро", м.Дніпропетровськ

про стягнення 59 450,48 грн.

Суддя Юзіков С.Г.

Представники:

позивача - ОСОБА_1., доручення №4 від 03.11.11р.

відповідача - ОСОБА_2., дов. №22\1 -АВ від 19.10.11р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 28 571,00 грн. - основного боргу, 26 285,32 грн. - пені, 1 022,84 грн. - 3% річних, 3 571,32 грн. збитків від інфляції, а всього 59 450,48 грн. боргу за невиконання грошового зобов'язання. Позовні вимоги у даній справі мотивовані тим, що у зв'язку з порушенням зобов'язань Відповідачем щодо оплати отриманого від Позивача товару (торф) та орендної плати за орендовані у Позивача приміщення, сторонами укладено угоду про погашення боргу, відповідно до якої боржник зобов'язався погасити на користь кредитора борг у сумі 28 571,00 грн. у строк до 15 червня 2010 року, однак зобов'язання свої не виконав, що є причиною звернення Позивача з позовом до суду.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що за товар за накладними № 2, 3, 4/7 та оренду приміщень розрахувався. Договір оренди приміщень укладено на 1 рік з 01.07.2008р. по 01.07.2009р., 01.09.2009р. сторони підписали додаткову угоду до договору, за якою не продовжуючи дію вказаного договору змінюють його суттєві умови, а саме, зазначаючи, що в оренду передається капітальна споруда ремонтно-механічна майстерня площею 550 м2, не вказуючи на який термін та за якою ціною передається орендоване майно, що свідчить про те, що розмір орендної плати сторонами не погоджено та не визначено, чому Позивач вважає, що розмір становить 1 650,00 грн., Відповідачу невідомо. На підставі цього, Відповідач вважає, що заборгованості у розмірі 28 571,00 грн. не існує.

Також, Відповідач не знайшов у себе ні оригіналу, а ні копії Акту звіряння взаємних розрахунків станом на 31.05.2010р., на якому було б зазначено, що він є невід'ємною частиною угоди про погашення боргу від 31.05.2010р. або є додатком до вказаної угоди та підтверджує заборгованість у розмірі 28 571,00 грн. Відсутність акту свідчить, що сторони не уклали зазначену угоду, оскільки не підписували Акту звіряння взаємних розрахунків станом на 31.05.2010р., як додаток до угоди про погашення боргу від 31.05.2010р., та не дійшли згоди з даного суттєвого питання.

Крім того, Відповідач зазначає, що сторони мали на меті укласти дану угоду в нотаріальній формі, що в подальшому зроблено не було.

Таким чином, оскільки відсутні погоджені дії сторін, направлені на укладання та подальше виконання угоди про погашення боргу від 31.05.11р., підстав для задоволення позову не має.

У судовому засіданні оглянуто оригінали витребуваних судом документів.

Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

встановив:

31.05.2010р. сторонами укладено угоду про погашення боргу, за якою Боржник визнав та підтвердив свій борг на користь Кредитора станом на день укладання цієї угоди в сумі 28571,00 грн., про що підписує акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.05.10р. який є невід'ємною частиною даної Угоди (п. 1.1).

За п. 2.1 даної Угоди Боржник зобов'язався до 15.06.2010р. погасити на користь Кредитора борг в сумі зазначеній в п. 1.1 даної Угоди.

Боржник відповідає за несвоєчасне виконання зобов'язання, передбачених п. 1.1 та п. 2.1 цієї Угоди. У разі прострочення виконання п. 1.1 проти строку, зазначеного в п. 2.1, Боржник зобов'язується сплатити Кредитору пеню у розмірі 0,5 % за кожен день прострочення від суми боргу, починаючи з 16 червня 2010 року (п. 3.1, 3.2).

Позовні вимоги у даній справі мотивовані тим, що у зв'язку з порушенням зобов'язань Відповідачем щодо оплати отриманого від Позивача товару (торф) та несплати орендної плати за орендовані у Позивача приміщення, сторонами укладено угоду про погашення боргу, відповідно до якої боржник зобов'язався погасити на користь кредитора борг у сумі 28571,00 грн. у строк до 15.06.2010р., однак зобов'язання свої не виконав, що є причиною звернення Позивачем з позовом до суду.

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків на 01.07.2010р. борг Відповідача перед Позивачем становить 28 571,00 грн.

Відповідач на надав суду доказів відсутності боргу, а надані копії платіжних документів стосуються періодів до укладання спірного договору.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

За загальним правилом щодо укладання договорів, встановленим ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору (ч. 7 ст. 180 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У судовому засіданні оглянуто оригінали витребуваних судом документів.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін у судовому засіданні вбачається, що сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов, що ставляться до договору даного виду (Угоди).

Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобовязання.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач доказів погашення зазначеної заборгованості господарському суду на час розгляду справи не надав.

Відповідно до ст. 216-217, 230-231 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На прострочений борг Відповідача Позивачем нарахована пеня за період з 16.06.10р. по 16.12.10р. у розмірі 26 285,32 грн., 3 % річних 1 022,84 грн. (за період з 16.06.10р. по 25.08.11р.), збитки від інфляції 3 571,32 грн. (з серпня 2010р. по червень 2011р.).

Перевіривши розрахунок Позивача в частині нарахованого розміру пені, збитків від інфляції та 3% річних, господарським судом, за допомогою електронної системи "Законодавство" та з урахуванням положень Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", встановлено, що розрахунок проведено невірно. За зазначений період пеня становить 2 316,50 грн., 3 % річних 1 021,51 грн., збитки від інфляції - 3 455,03 грн.

Відповідач позов заперечує з наведених вище підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, суд не приймає позицію Відповідача, вважає, що наявність основного боргу підтверджується наведеними доказами, тому погоджується з позицією Позивача щодо основного боргу та вважає, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі: 28 571,00 грн. основного боргу, 1 021,51 грн. 3 % річних, 3 455,03 грн. збитків від інфляції, 2 316,50 грн. пені, решта вимог задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Віста-Дніпро", 49000, м.Дніпропетровськ, пр-кт Газети "Правда", 40 а, оф. 5 (код ЄДРПОУ 33324427) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Старовижівське паливо-торф", 44400, Волинська область, Старовижівський район, смт Стара Вижівка, вул. Незалежності, 91 (код ЄДРПОУ 25093304)28 571,00 грн. основного боргу, 1 021,51 грн. 3 % річних, 3 455,03 грн. збитків від інфляції, 2 316,50 грн. пені, 353,64 грн. - державного мита, 140,38 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту.

Суддя С.Г. Юзіков

Рішення підписане___