Рішення № 19975955, 12.12.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" грудня 2011 р.

Справа № 12/17-3087-2011

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Хілті (Україна) ЛТД";

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест";

про стягнення 40327,93 грн.;

Суддя Цісельський О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Хілті (Україна) ЛТД" (далі по тексту –ТОВ "Хілті (Україна) ЛТД"), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест" (далі по тексту –ТОВ "Гефест") 29064,75 грн. –основної заборгованості за поставлений товар; 2366,07 грн. –3% річних; 8897,11 грн. –інфляційних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.08.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі, їй присвоєно їй № 12/17-3087-2011 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні 23.09.2011р. суд отримав від представника позивача клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи від 23.09.2011р. та просив суд поставити на вирішення експерта наступні питання: - визначити суму заборгованості за документами бухгалтерського та прибуткового обліку по взаємовідносинам між сторонами.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.09.2011р. строк розгляду справи було продовжено до 19.10.2011р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.09.2011р. було призначено судово-почеркознавчу експертизу та зупинено провадження по справі.

17.11.2011р. суд отримав від товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський регіональний центр незалежних експертиз" висновок №11/2011 від 17.11.2011р., відповідно до якого загальна заборгованість відповідача перед позивачем по рахунку-фактури №31085480 від 29.08.2008р. та рахунку-фактури №31082498 від 25.07.2008р. складає 29064,87 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.11.2011р. провадження у справі було поновлено та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

Представник позивача був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, однак в судове засідання не з’явився.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 20.09.2011р. наданими суду позивачем, про що свідчать поштове повернення повідомлення про вручення поштового відправлення, але в судове засідання не з’явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

Як свідчать матеріали справи, за період з 11.08.2008р. по 29.08.2008р. ТОВ "Хілті (Україна) ЛТД" поставило, а ТОВ "Гефест" прийняло товару на суму 32091,86 грн., а саме:

11.08.2008р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 24364,46 грн., згідно видаткової накладної №61062510.

29.08.2008р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 7727,40 грн., згідно видаткової накладної №61063898.

Факт отримання товару та існування заборгованості по зазначеним видатковим накладним підтверджується підписаним між сторонами актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2008р. по 26.11.2008р. від 27.11.2008р. на суму 45470,02 грн.

23.03.2009р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 14-юр від 20.03.2009 на суму 44 501,16 грн. (а.с. 12), яка була задоволена частково.

З довідки №11073/0401-1 від 05.04.2011р, яка видана ПАТ «Сітібанк», вбачається, що відповідач частково розрахувався за поставлений товар.

Як зазначає позивач, заборгованість відповідача перед позивачем на дату подачі позовної заяви становить 29 064,75 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо оплати товару, позивач нарахував відповідачу 2366,07 грн. –3% річних та 8897,11 грн. –інфляційних.

З огляду на невиконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем, останній був вимушений звернутись до суду з відповідним позовом, для захисту своїх порушених прав.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до п. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. За формою та способом волевиявлення, відповідно до п. 1,2 ст. 205 ЦК України (далі –Цивільного кодексу України) правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму право чину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим , якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до п. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, яким обмінялися сторони. Право чин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв’язку.

Відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України (далі –ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку що між сторонами у справі виник правочин та відповідні зобов’язання за правочином, що підтверджується видатковими накладними №61062510 від 11.08.2008р., №61063898 від 29.08.2008р. та актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2008р. по 26.11.2008р. від 27.11.2008р.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначеного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З висновку №11/2011 від 17.11.2011р. вбачається, що загальна заборгованість відповідача перед позивачем по видатковим накладним №61062510 від 11.08.2008р. та №61063898 від 29.08.2008р. складає 29064,87 грн.

Отже суд, доходить висновку щодо обґрунтованості та доведеності вимог позивача щодо стягнення 29064,75 грн. –основної заборгованості за поставлений товар

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок 3% річних та індексу інфляції, наданий відповідачем суд вважає необґрунтованим, оскільки відповідачем не правильно визначено дату виникнення обов’язку відповідача оплатити товар.

Відповідно до ч. 2. ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки, з наявного в матеріалах справи опису вкладення у цінний лист з повідомленням (а.с. 13) вбачається, що претензія з вимогою погасити заборгованість була направлена відповідачу 23.03.2009р., суд вважає, що датою початку нарахування 3% річних та індексу інфляції є 03.04.2009 р. (23.03.2009р. –дата відправлення претензії відповідачу + 4 дні –термін поштового обігу (п.4.1.2 та п.4.2. "Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів" затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року N 1149) + 7 днів –ч.2 ст. 530 ЦК України), а не 12.08.2008р. для видаткової накладної №61062510 від 11.08.2008р. і 30.08.2008р. для видаткової накладної №61063898 від 29.08.2008р., як визначив відповідач.

Згідно розрахунку суду основна заборгованість з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 03.04.2009р. по 20.03.2011р. складає:

29064,75 грн. х 119,552013 (індекс інфляції за квітень 2009 р. –по березень 2011 р. включно) = 34747,49 грн. (5682,74 грн. встановл. індекс інфляціїї).

Згідно розрахунку суду 3 % річних за період з 03.04.2009р. по 20.03.2011р. складають:

29064,75 грн. х 0,03 х 716 дня / 365 днів = 1710,44 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ "Хілті (Україна) ЛТД" про стягнення з ТОВ "Гефест" 40327,93 грн., підлягають задоволенню частково в сумі 29064,75 грн. – основної заборгованості за поставлений товар; 1710,44 грн. –3% річних; 5682,74 грн. –інфляційних.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Сторін пропорційно задоволеним вимогам, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Гефест" (65045, м. Одеса, вул. Буніна, 33/15, код 31681536) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Хілті (Україна) ЛТД" (01033, м. Київ, вул. Боженко, 86 Л, код 23162194) 29064,75 грн. – основної заборгованості за поставлений товар; 1710,44 грн. –3% річних; 5682,74 грн. –інфляційних; 364,58 грн. –державного мита; 213,35 грн. –витрати на ІТЗ судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Суддя Цісельський О.В.

Повне рішення складено 14.12.2011р.