Рішення № 19975270, 28.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" листопада 2011 р.Справа № 27/17-4120-2011 Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.

при секретарі судового засідання: Ярешко О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування";

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія"

про стягнення 6968,22 грн.;

ВСТАНОВИВ:

СУТЬ СПОРУ: Позивач - Приватне акціонерне товариство "Просто-страхування" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія", в якій просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 6 968,22 грн. та покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ПрАТ "Просто-страхування", на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів № АТК 207476 від 03.08.2010 року, внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП), виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля "Hyundai Getz", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі автомобіль "Hyundai Getz") ОСОБА_1, тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування", та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги, у межах фактичних витрат, до особи, відповідальної за завдану шкоду. А, оскільки, винним у скоєні ДТП визнано ОСОБА_2 водія автомобіля "СПВ Рута", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (надалі автомобіль "СПВ Рута"), цивільно-правова відповідальність якого за шкоду завдану майну третіх осіб під час ДТП за участю зазначеного автомобіля, була застрахована в ПрАТ "Міська страхова компанія", згідно з полісом № ВЕ/5788048 обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів від 09.08.2010р., то обовязок з відшкодування збитків покладається на ПрАТ "Міська страхова компанія", які, за твердженням позивача, у добровільному порядку відповідачем сплачені не були, що стало підставою для звернення з відповідним позовом.

Ухвалою суду від 31.10.2011р., за клопотанням позивача, в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України для встановлення повноти та обєктивності обставин по справі, судом було зобов'язано Моторне (транспортне) страхове бюро України надати відомості щодо укладення полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності № ВЕ/5788048.

На виконання ухвали суду Дирекцією Моторного (транспортного) страхового бюро України надано витребувані судом відомості щодо полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності № ВЕ/5788048.

У судовому засіданні 31.10.2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав, право на захист не використав, хоч і повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення судових ухвал, які наявні у матеріалах справи. Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Як вбачається з довідки відділу ДАІ з обслуговування Подільського району при УДАІ ГУМВС України в м. Києві та постанови Подільського районного суду м. Києва від 27.10.2010р. по справі №3-7508/2010, 16.09.2010 року о 18 год. у м. Києві по вул. Н.Вал була скоєна ДТП, а саме зіткнення автомобіля "Hyundai Getz" із автомобілем "СПВ Рута", яким керував ОСОБА_2 Дана ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_2 вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаною довідкою ДАІ з обслуговування Подільського району при УДАІ ГУМВС України в м. Києві та постановою Подільського районного суду м. Києва від 27.10.2010р. Зазначеною постановою суду ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Таким чином, в результаті ДТП було пошкоджено автомобіль "Hyundai Getz" державний реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_1

Автомобіль "Hyundai Getz" був застрахований на підставі договору добровільного страхування транспортних засобів №АТК 207476, який 03.08.2010 року, укладено між ОСОБА_1 - страхувальник та ПрАТ "Просто-страхування" страховик.

У відповідності до умов вищезазначеного договору, ОСОБА_1 зобовязалась сплачувати страхові платежі у визначений термін та виконувати інші умови договору, а ПрАТ "Просто-страхування" зобовязалось у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування за шкоду, заподіяну застрахованому транспортному засобу внаслідок настання страхового випадку, у порядку та в строк, передбачені договором.

Пунктом 1.2 договору визначено, що ОСОБА_1 є вигодонабувачем.

Згідно п.1.9 договору, страховими ризиками (випадками), зокрема, є пошкодження; страхова сума 78000,00 грн., франшиза безумовна 0,5% від страхової суми.

Умовами п. 1.12 договору встановлено, що строк дії договору з 07.08.2010р. по 07.08.2011р.

Відповідно до звіту про оцінку майна - пошкодженого транспортного засобу (автотоварознавче дослідження) № 1155, який було складено 14.10.2010р. Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (надалі звіт автотоварознавчого дослідження), вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу 0,00 складає 7141,40 грн.

У відповідності до умов договору №АТК 207476 від 03.08.2010р., страхового акту від 29.10.2010р. та розрахунку суми страхового відшкодування сума страхового відшкодування становить 6968,22 грн.

На виконання умов договору №АТК 207476 від 03.08.2010р., за заявою ОСОБА_1. про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування 28.10.2010 року, ПрАТ "Просто-страхування" перерахувало страхове відшкодування у розмірі 6968,22грн., згідно страхового акту від 29.10.2010р., що підтверджується платіжним дорученням №15799 від 02.11.2010р. з відповідною відміткою банку про проведення платежу.

Враховуючи вищевикладене, ПрАТ "Просто-страхування" звернулось до відповідача з регресною вимогою вих. №04147 про відшкодування в порядку регресу матеріальної шкоди в сумі 6968,22 грн., з урахуванням положень ст.ст. 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України "Про страхування". Зазначена вимога була отримана ПрАТ "Міська страхова компанія" 20.01.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 23). Між тим, як стверджує позивач, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді і задоволення та грошові кошти у розмірі 6968,22 грн. ПрАТ "Міська страхова компанія" у добровільному порядку не сплачено.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у ПрАТ "Просто-страхування" права зворотної вимоги до відповідача та направлені на стягнення з ПрАТ "Міська страхова компанія" матеріальної шкоди в порядку регресу у розмірі 6968,22 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків:

За змістом ст. 355 Господарського кодексу України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про страхування” від 07.03.1996р. N 85/96-ВР, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Стаття 6 Закону України „Про страхування” визначає добровільне страхування, як страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

У відповідності до ст. 16 Закону України „Про страхування”, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору, що цілком кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 2 зазначеного Закону, страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, згідно з Законом України "Про господарські товариства", з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Положеннями ст. 3 Закону України „Про страхування” страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

У відповідності до ч.2 ст. 8 Закону України „Про страхування” страховий випадок подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обовязок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Статтею 1 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004р. № 1961-IV визначено, що страхувальниками є юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Положеннями ст. 15 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності можуть укладатися на умовах, зокрема, страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах (договір I типу).

Статтею 27 Закону України „Про страхування” та статтею 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, до ПрАТ "Просто-страхування" перейшло в межах суми 6968,22 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як встановлено матеріалами справи, згідно довідки відділу ДАІ з обслуговування Подільського району при УДАІ ГУМВС України в м. Києві., транспортний засіб автомобіль "СПВ Рута", яким спричинено ДТП, що потягнуло за собою нанесення шкоди автомобілю "Hyundai Getz" належить ОСОБА_2

В силу вимог ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Однією з умов цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду на підставі ст.1166 Цивільного кодексу України є безпосередній причинений звязок між шкодою і неправомірними діями чи бездіяльністю особи, що її завдала.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Отже, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

При цьому, вина особи, яка керувала автомобілем "СПВ Рута" встановлена у судовому порядку за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідно до постанови Подільського районного суду м. Києва від 27.10.2010р.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля "СПВ Рута" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ "Міська страхова компанія", шляхом укладення договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності, як власника автомобіля "СПВ Рута" про що йому видано страховий поліс № ВЕ/5788048, відповідно до якого ПрАТ "Міська страхова компанія" взяла на себе обовязок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіля "СПВ Рута" та внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 (страхувальника). Вказаним договором (полісом № ВЕ/5788048) передбачено, що дата початку дії полісу 09.08.2010р., дата закінчення дії полісу 08.08.2011 р., ліміт по життю та здоровю 51000, ліміт по майну 25500, франшиза 2, зазначені відомості підтверджуються інформацією наданою Дирекцією Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) щодо полісу обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності № ВЕ/5788048, яка була надана безпосередньо на запит суду, враховуючи, що згідно з п. 39.1 ст. 39 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” МТСБУ є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам, та участь страховиків у якому є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ст. 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Положеннями ст. 29 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що в зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно вимог п. 22.1 ст. 22 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” встановлено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до звіту про оцінку вартості матеріального збитку нанесеного власнику пошкодженого транспортного засобу № 1155від 14.10.2010р. вартість відновлювального ремонту автомобіля "Hyundai Getz" складає 7141,40 грн. (в т.ч. ПДВ 20%), між тим, реальна вартість цих робіт склала 7358,22 грн.

При цьому, відповідно до умов договору №АТК 207476 від 03.08.2010р., ПрАТ "Просто-страхування" правомірно виключило із суми реальних збитків (7358,22 грн.) суму франшизи 390,00 грн. та встановило суму страхового відшкодування у розмірі 6968,22 грн.

Згідно з пунктами 35.1 та 35.2 статті 35 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. До заяви додаються довідки про дорожньо-транспортну пригоду, довідки відповідних закладів охорони здоров'я щодо тимчасової втрати працездатності або довідки спеціалізованих установ про встановлення стійкої втрати працездатності (інвалідності) у разі її виникнення, інші документи, які мають відношення до даної дорожньо-транспортної пригоди, завірені у встановленому порядку.

В силу положень ст. 36 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, після розгляду страховиком наданих йому визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.

Як встановлено матеріалами справи, 16.09.2010 року ПрАТ "Просто-страхування", на підставі вищезазначених норм, подано заяву (регресну вимогу) вих. №04147 про виплату страхового відшкодування, згідно з полісом №ВЕ/5788048 в сумі 6968,22 грн. Крім того, до вказаної заяви були додані документи визначені ст. 35 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

З огляду на викладене, оскільки передбачені ст. 35 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” документи отримано відповідачем 20.01.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 23), то ПрАТ "Міська страхова компанія", відповідно до положень ст. 36 вищевказаного закону повинна виплатити ПрАТ "Просто-страхування" страхове відшкодування у сумі 6968,22 грн., як страховик цивільно-правової відповідальності за шкоду, спричинену винною особою.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Відповідно до ч. 6 вказаної статті, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Водночас, згідно з положеннями ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Частиною 5 статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Між тим, відповідачем, в порушення вищевказаних норм, не доведено належним чином факту того, що шкоду автомобілю "Hyundai Getz" завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія та не надано доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля.

Статтею 28 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що до шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, відноситься зокрема шкода пов'язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Разом з тим, абзацом другим п. 12.1 ст. 12 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Положеннями ст. 9 Закону України „Про страхування” визначено, що франшиза частина збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договором страхування.

Як встановлено матеріалами справи полісом цивільного страхування № ВЕ/5788048 виданого ПрАТ "Міська страхова компанія" передбачено франшизу 2%, що становить 510,00 грн.

Таким чином, загальна сума матеріальної шкоди, яка підлягає до сплати ПрАТ "Міська страхова компанія" складає 6458,22 грн. (6968,28-510,00=6458,22)

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Згідно ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог ПрАТ "Просто-страхування" та стягнення з відповідача в порядку регресу суму збитків у розмірі 6458,22 грн.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 32-33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Міська страхова компанія" (65125, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 2-Б/1, ід. код 30244124) на користь Приватного акціонерного товариства "Просто-страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, код ЄДРПОУ 24745673) 6458/шість тисяч чотириста пятдесят вісім/грн. 22 коп. збитків, 94/девяносто чотири/грн. 55 коп. державного мита та 218/двісті вісімнадцять/грн. 77 коп. витрат на ІТЗ судового процесу.

3. В решті позову відмовити

Рішення суду може бути оскаржено протягом 10-денного строку з моменту складання повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Одеським апеляційним господарським судом.

Суддя Невінгловська Ю.М.

Повний текст рішення складено 05.12.2011р.