Рішення № 19975012, 28.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" листопада 2011 р.Справа № 12/17-3727-2011 За позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1; до відповідача: публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Соцком Банк"; про стягнення 28456 грн.

Суддя Цісельський О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 довіреність № 1624 від 29.08.2011р.

від відповідача: ОСОБА_3 довіреність від 22.07.2011р.

В порядку ст. 77 ГПК України, в судовому засіданні оголошувалася перерва до 14.11.2011р. о 12:30 год.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі по тексту ФОП ОСОБА_1.), звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Соцком Банк" (далі по тексту ПАТ "КБ "Соцком Банк") 28456 грн. пені.

Ухвалою господарського суду від 19.09.2011р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження по справі, їй присвоєно їй № 12/17-3727-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.11.2011р. строк розгляду справи було продовжено до 01.12.2011р.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі, надав суду письмову заяву про визнання позову від 28.11.2011р.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив:

31 серпня 2006 року на підставі Договору банківського рахунку № НОМЕР_2 на ім'я ФОП ОСОБА_1 було відкрито банківський рахунок у ПАТ "КБ "Соцком Банк".

За договором банківського рахунку, що передбачено частиною 1 статті 1066 Цивільного кодексу України, банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до пункту 4.2. зазначеного договору ПАТ "КБ "Соцком Банк" взяв на себе зобов'язання щодо своєчасного здійснення розрахункових операцій згідно з Інструкцією "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", затвердженою Постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22.

21 грудня 2010 року, користуючись своїм правом відповідно до укладеного договору, ФОП ОСОБА_1 надала ПАТ "КБ "Соцком Банк" платіжне доручення № 3 на перерахування грошових коштів у розмірі 10 560,00 грн. на рахунок ТОВ "Трояни 2006" за сплату суборенди земельної ділянки відповідно до договору від 16.12.2007 року.

Пізніше, 23 грудня 2010 року ФОП ОСОБА_1 було надано ПАТ "КБ "Соцком Банк" наступне платіжне доручення № 4 на перерахування грошових коштів у розмірі 274 000,00 грн. на рахунок ТОВ "Трояни 2006" відповідно до договору № 22/1 від 22.12.2007 року, як передоплату за поставку зерна.

У відповідь на надані платіжні доручення, ПАТ "КБ "Соцком Банк" надіслав повідомлення №032-03/168 від 21.12.2010 р. та № 032-03/169 від 23.12.2010 р. про невиконання розрахункових документів у зв'язку з відсутністю (недостатністю) коштів на кореспондентському рахунку, та взяття платіжних доручень № 3 та № 4 для обліковування за позабалансовим рахунком 98044000000002.

Як зазначає позивач, невиконання платіжних доручень №3 та №4 та відсутність (недостатність) коштів на кореспондентському рахунку, ПАТ "КБ "Соцком Банк" пояснював призначенням тимчасової адміністрації ПАТ "КБ "Соцком Банк" строком на шість місяців з 21.10.2010 р. до 21.04.2011р. та зведенням мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на три місяці - з 21.10.2010р. до 21.01.2011 р. згідно з Постановою Правління Національного банку України від 20.10.2010 р. N465 та відповідно до Листа Національного банку України від 21.10.2010 р. №47-212/7327.

По закінченню дії мораторію, ПАТ "КБ "Соцком Банк" не було здійснено жодних дій, спрямованих на виконання своїх зобов'язань відповідно до Договору банківського рахунку № НОМЕР_2 від 31.08.2006 р. та перерахування грошових коштів за зазначеними платіжними дорученнями.

Також позивач зазначає, що у період з 22.01.2011 р. по 07.04.2011 р. ФОП ОСОБА_1, з метою врегулювання ситуації шляхом переговорів відповідно до господарського процесуального кодексу України та пункту 10.1 Договору банківського рахунку № НОМЕР_2 від 31.08.2006 р, неодноразово зверталася в усній формі до "КБ "Соцком Банк" з вимогою виконання "КБ "Соцком Банк" наданих платіжних доручень № 3 та № 4.

07 квітня 2011 року ФОП ОСОБА_1 направила на адресу "КБ "Соцком Банк" заяву (претензію) з вимогою виконання платіжних доручень № 3 та № 4, наданих на підставі Договору банківського рахунку № НОМЕР_2 від 31.08.2006 р. Яка буда залишена відповідачем без задоволення.

У звязку з порушення ПАТ "КБ "Соцком Банк" строків виконання доручення ФОП ОСОБА_1 на переказ, позивач нарахував відповідачу пеню за порушення ПАТ "КБ "Соцком Банк" строків виконання платіжного доручення № 3 від 21.12.2010 р. на суму 10560,00 грн. за період з 22.12.2010 р. по 28.04.2010 р. включно, а за порушення ПАТ "КБ "Соцком Банк" строків виконання платіжного доручення № 4 від 23.12.2010 р. на суму 274000,00 грн. за період з 24.12.2010 р. по 11.09.2011 р. включно.

Загальна сума пені, нарахованої ПАТ "КБ "Соцком Банк" за порушення строків виконання платіжних доручень № 3 та № 4 становить 28456 грн.

Виходячи з вищезазначеного, у звязку з порушенням вимог Договору та чинного законодавства, порушення строків виконання платіжних доручень № 3 та № 4, позивач був вимушений звернутись до господарського суду з відповідним позовом.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

В статті 13 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" вказано, що порядок виконання операцій із застосуванням платіжних інструментів, у тому числі обмеження щодо цих операцій, визначаються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до п. 32.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Інший розмір пені не обумовлений Договором.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, укладеного між ними, які пов'язані із переказом грошей з рахунку (на рахунок) цього клієнта, видачею йому грошей у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Економічні, правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків регулюються приписами Закону України "Про банки і банківську діяльність".

У статі 2 вказаного Закону зазначено, що банківська діяльність - залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб; клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку; кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань; мораторій - зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

В статті 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність" зазначено, що протягом дії мораторію:

1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Мораторій не поширюється на зобов'язання, які пов'язані з обслуговуванням господарської діяльності банку, в тому числі виплатою заробітної плати, авторської винагороди, відшкодуванням шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку, а також вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, соціальних допомог у межах установлених тимчасовим адміністратором лімітів.

Отже, зупинення виконання банком майнових зобов'язань під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів означає, що з метою відновлення власної платоспроможності банк тимчасово, на строк, встановлений Національним банком України, припиняє розраховуватися за власними боргами, за рахунок чого акумулює кошти та власне майно, запобігаючи у такий спосіб подальшому банкрутству і ліквідації. За змістом ст. 85 Закону України "Про банки і банківську діяльність", метою вжиття мораторію не є паралізація діяльності банку та підприємств, чиї рахунки він обслуговує, оскільки це не сприятиме відновленню його діяльності. Під дію мораторію потрапляють такі зобов'язання банку, як, наприклад, повернення залучених коштів та відсотків (депозит). На вимоги позивача, і, як наслідок, на нарахування штрафних санкцій за невиконання такого роду зобов'язань, мораторій не поширюється.

За приписами статті 1074 ЦК України, обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом. За таких обставин, суд першої інстанції правомірно зобов'язав банк завершити виконання платіжних доручень N 1 від 09.01.2009 та N 5 від 11.03.2009.

Жодна із вищеназваних норм не містить визначення клієнта банку (тобто особи, якій надаються послуги за договором розрахунково-касового обслуговування), як кредитора банку, оскільки грошові кошти клієнтів банку не залучаються та не розміщуються останнім від свого імені, на власних умовах та на власний ризик і які банк повинен повернути кредитору на певних умовах.

Вимоги позивача та зобов'язання відповідача у даних спірних правовідносинах не є майновими, на які поширюється мораторій у розумінні ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Зобов'язання виконати доручення клієнта виникло у банка з моменту укладення Договору та діє до припинення Договору (до закриття рахунка клієнта).

Власники поточних (не депозитних) рахунків, відкритих в установі банку, не є кредиторами банку стосовно коштів, які зберігаються на відповідних рахунках, адже ці кошти належать не банку, а власникам рахунків, а, відтак, на операції з цими коштами жодним чином не може розповсюджуватися мораторій, до того ж, зупинення операцій за цими рахунками навіть теоретично не може призвести до відновлення фінансового стану банку, адже відновлювати власний фінансовий стан можна лише за рахунок власних активів, а не за рахунок коштів, що належать третім особам.

Таким чином, зупинення виконання банком майнових зобов'язань під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів означає, що з метою відновлення власної платоспроможності банк тимчасово, на строк, встановлений Національним банком України, припиняє розраховуватися за власними боргами, за рахунок чого акумулює власні кошти та власне майно, запобігаючи у такий спосіб подальшого банкрутства і ліквідації.

Зобов'язання банку "виконати доручення клієнта на переказ грошей" не є зобов'язанням перед кредитором банку, адже клієнт в даному випадку не вимагає від банку сплати належних останньому грошей, а доручає виконати певну операцію з власними грошима. Тобто, зобов'язання відповідача перед позивачем полягають в наданні послуги, а не у сплаті грошей.

В період дії мораторію не задовольняються лише грошові вимоги фізичних або юридичних осіб, які вони пред'являють до банку за поставлений ними банку товар (продукцію), або за виконані ними для банку роботи (послуги).

Статтею 1073 ЦК України визначено правові наслідки неналежного виконання банком операцій по рахунку клієнта, зі сплатою процентів та відшкодуванням завданих збитків, з негайним зобов'язанням банка зарахування коштів, після виявлення порушення на рахунок клієнта або належного отримувача. Відповідальність банків при здійсненні переказів грошових коштів визначена статтею 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні". Згідно підпунктів 32.1, 32.2 наведеної статті, у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ, цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. З урахуванням того, що на перерахування грошових коштів дія мораторію не поширюється, суд, дійшов до висновку, що відповідальність за невиконання таких зобов'язань для ПАТ "КБ "Соцком Банк" настає на загальних підставах, що визначені законодавством.

Судом перевірено розрахунок позивача щодо нарахування пені, встановлено його правильність та відповідність матеріалам справи.

З урахуванням викладеного, вимоги ФОП ОСОБА_1 щодо стягнення з ПАТ "КБ "Соцком Банк" пені в розмірі 28456 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані, крім того, в судовому засіданні відповідач надав суду заяву відповідно до якої позов визнав в повному обсязі.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк "Соцком Банк" (65026, м. Одеса, вул. Грецька, 5, код 26364113) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код. НОМЕР_1) 28456 грн. пені; 284,56 грн. витрат на оплату державного мита; 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Суддя Цісельський О.В.

Повне рішення складено 05.12.2011 р.