Рішення № 19953550, 21.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" листопада 2011 р.Справа № 9-29/17-3979-2011 За позовом: Приватного акціонерного товариства "Микитівський гранітний кар'єр"; До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Матеріал Ресурс";

про стягнення 83960,07 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

СУТЬ СПОРУ: 05.10.2011 р. за вх. №6041/2011 Приватне акціонерне товариство "Микитівський гранітний кар'єр" (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Матеріал Ресурс" (далі Відповідач) 83 960,07 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.10.2011р. порушено провадження у справі №29/17-3979-2011 суддею Аленіним О.Ю.

Приймаючи до уваги призначення повторного автоматизованого розподілу справи №29/17-3979-2011, згідно протоколу розподілу справи між суддями справу №29/17-3979-2011 призначено головуючому судді Меденцеву П.А.

Ухвалою суду від 02.11.2011 року справу №29/17-3979-2011 було прийнято до провадження суддею Меденцевим П.А. та присвоєно справі №9-29/17-3979-2011.

Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні не зявився, відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України. Про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

21.04.2011 року між Приватним акціонерним товариством "Микитівський гранітний кар'єр" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Строй Матеріал Ресурс" було укладено Договір поставки № 53.

Відповідно до умов п. 1.1. Договору, Відкрите акціонерне товариство „Микитівський гранітний кар'єр” (Згідно до Закону України „Про акціонерні товариства” №514-VI від 17.09.2008 року) перейменоване в Приватне Акціонерне Товариство "Микитівський гранітний кар'єр", відпустило Товариству з обмеженою відповідальністю "Строй Матеріал Ресурс" пісок митий у кількості 2569,800 т. з 25.04.2011 року по 02.05.2011 року на загальну суму 178519,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 29753,19 грн.

Відповідач здійснив часткове погашення суми боргу у розмірі 100000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 16666,67 грн., у зв'язку з чим загальна сума заборгованості зменшилася і дорівнює 78519,61 грн.

На момент звернення до суду, загальна сума боргу за поставлену продукцію складає 78 519 грн. 61 коп., у тому числі ПДВ у сумі 13 086 грн. 61 коп., що залишається не сплаченою.

Таким чином, Приватне акціонерне товариство "Микитівський гранітний кар'єр" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Матеріал Ресурс" суму основного боргу у розмірі 78519,61 грн., 3 % річних - 890,60 грн., пеню 4 549,86 грн. за прострочення виконання договору поставки.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, а відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір поставки №53 від 21.04.2011 року, згідно з яким, позивач Постачальник, зобовязався поставити товар піщано-щебенову продукцію, Покупцеві відповідачу, а відповідач в свою чергу зобовязався прийняти та оплатити вартість товару, в порядку та на умовах зазначених сторонами.

Стаття 193 Господарського кодексу України зазначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншим нормативно-правовим актом або договором, або не випливає із змісту зобов'язання. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Між тим із вищевстановлених обставин справи випливає, що позивач належним чином виконав свої договірні зобовязання щодо поставки відповідачу товару, що підтверджується видатковими накладними: №РН-0000181 від 25 квітня 2011 року на суму 56371,56 грн. (за залізничними квитанціями №№ 41180183, 41181090); №РН-0000182 від 25 квітня 2011 року на суму 46513,98 грн. (за залізничною квитанцією № 41180101); №РН-0000227 від 02 травня 2011 року на суму 29010,40 грн. (за залізничною квитанцією № 41259953); №РН-0000226 від 02 травня 2011 року на суму 46623,67 грн. (за залізничною квитанцією № 41259920), на загальну суму 178519,61 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем оплата товару проводилася частково, про що свідчить реєстр платіжних документів та Акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.05.2011 рік, у зв'язку з чим відповідачем сплачено борг у розмірі 100000,00 грн., у тому числі ПДВ у сумі 16666,61 грн.

Оцінюючи вищенаведене, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Матеріал Ресурс" перед Приватним акціонерним товариством "Микитівський гранітний кар'єр" становить 78519,61 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобовязань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Положеннями ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Частина 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно п. 2 ст. 625 ЦК України, відповідач за прострочення виконання зобов'язання, на вимогу позивача зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір 3% річних, що нараховані відповідачу на період з 08.05.2011р. по 26.09.2011р., становить 890,60 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Відповідно до п. 8.2 Договору № 53 від 21.04.2011 р., за прострочення строку (терміну оплати за поставлену продукцію, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка становить 7,5 % від вартості неоплаченої Продукції.

Розрахунок пені, який здійснений позивачем у позовній заяві, та згідно з яким, розмір пені, що нараховані відповідачу на період з 08.05.2011р. по 26.09.2011р., становить 4549,86 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність нормам чинного законодавства, а саме положенням ст. 232 Господарського кодексу України.

За положеннями ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будьякі фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Строй Матеріал Ресурс" (65031, Одеська область, м. Одеса, вул. Промислова, буд. 31, р/р 26003324282500 в АТ „Укрексімбанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 37420428) на користь Приватного акціонерного товариства "Микитівський гранітний кар'єр" (56530, Миколаївська область, Вознесенський район, смт. Олександрівка, вул. Микитівська, буд. 1, код ЄДРПОУ 01033255, р/р 2600401802393 у Вознесенському Відділенні філії ПАТ Укрексімбанк „Укрексімбанк” м. Миколаїв, МФО 326739) основну суму заборгованості 78519,61 грн., 3% річних 890,60 грн., пеню 4549,86 грн., 839,60 грн. - витрат по держмиту; 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 23 листопада 2011 року.