Рішення № 19953553, 21.11.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" листопада 2011 р.Справа № 9/17-3562-2011 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "ХЕРСОНОБЛПАЛИВО"; До відповідача: 1) Державного підприємства "Одеська залізниця;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Сировина";

про стягнення 4464,6 грн.;

Суддя Меденцев П.А.

Представники:

Від позивача: не зявився;

Від відповідача (ДП „Одеська залізниця”): ОСОБА_1 (за довіреністю);

Від відповідача (ТОВ „Метал-Сировина”): не зявився;

СУТЬ СПОРУ: 07.09.2011 р. за вх. №5355/2011 Закрите акціонерне товариство "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "ХЕРСОНОБЛПАЛИВО" (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Одеська залізниця (далі Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Сировина" (далі Відповідач 2) 4 464,6 грн.

19.10.2011 року за вх. №36042/2011 позивач направив до суду клопотання про заміну найменування, так як ЗАТ "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "ХЕРСОНОБЛПАЛИВО" змінено на ТОВ "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "ХЕРСОНОБЛПАЛИВО", на підставі рішення прийнятого на загальних зборах акціонерів 14.06.2011 року.

Позивач на позовних вимогах наполягає.

Відповідач 1 проти позовних вимог заперечує, про що зазначається у письмовому відзиві на позов, наданому 21.10.2011р. у судовому засіданні.

Відповідач 2 у судових засіданнях не зявлявся, незважаючи на те, що про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Відповідач 2 відзив на позов не надав, у звязку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ст.75 ГПК України.

По справі у відповідності до вимог ст. 69 ГПК України було винесено ухвалу про продовження строку розгляду справи до 22.11.2011 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

01.04.2011 року між ЗАТ "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "ХЕРСОНОБЛПАЛИВО" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Транс-Техстрой” було укладено договір поставки № 5, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал-Сировина" (вантажовідправник), по залізничній накладній № 52098647 від 30.05.2011 року на адресу Каланчанського паливного складу позивача відправив вагон № 67874461 з вугіллям кам'яним марки АС 6-13 у кількості 68,6 тонн (нетто).

В результаті перевірки вантажу на станції Каланчак у вагоні було виявлено вагову недостачу в кількості 5,15 тонни, що підтверджується Комерційним актом БЖ 322334/1 від 04.06.2011р.

Згідно з п.27 Правил видачі вантажів, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 і зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000р. за № 862/5083, недостача вантажу з урахуванням 2% норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто складає 3,778 тонн, що, відповідно до розрахунку недостачі позивача складає 4 464,6 грн.(з ПДВ).

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідачів, відповідно до вини кожного, на користь ТОВ "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "ХЕРСОНОБЛПАЛИВО" вартість недостачі вугілля камяного у розмірі 4464,60 грн.

21.10.2011 року за вх. №36278/2011 представник Державного підприємства "Одеська залізниця подав до суду заперечення на позов, відповідно до якого просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог до відповідача 1.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. Правочин це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з вимогами ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, а відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вище встановлено господарським судом, 01.04.2011р. між ЗАТ "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "ХЕРСОНОБЛПАЛИВО" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Транс-Техстрой” було укладено договір поставки № 5, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Метал-Сировина" (вантажовідправник), по залізничній накладній № 52098647 від 30.05.2011 року на адресу Каланчанського паливного складу позивача відправив вагон № 67874461 з вугіллям кам'яним марки АС 6-13 у кількості 68,6 тонн (нетто).

Відповідно до положень ч.1 ст.908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ч.2 ст.908 ЦК України). Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч.1 ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства (ч.2 ст.307 ГК України).

Як вище встановлено господарським судом, між Одеською залізницею - перевізник та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метал-Сировина" у справі укладено договір перевезення, що підтверджується складенням перевізного документа, а саме залізничної накладної № 52098647.

В результаті перевірки вантажу на станції Каланчак у вагоні було виявлено вагову недостачу в кількості 5,15 тонни, що підтверджується Комерційним актом БЖ 322334/1 від 04.06.2011р.

Комерційним актом, зокрема встановлено, що вантаж завантажено нижче бортів 20см., в містах поглиблення маркування відсутнє. Зліва над першим та другим люками поглиблення: довжини - 220 см., ширина - 220 см., поглиблення від лінії завантаження 110 см. Над 1, 2 люками є сліди течі вантажу та щілини частково були запхнуті картоном зсередини.

На момент огляду вагону течі не було. Вагон прибув в технічному стані - технічно несправним: технічний акт № 1 від 04.06.2011р. Вагон бездвірний, люки проволкою не укручені. Вантажовідправник порушив норми ТУ розділ 2 параграф 5.

Відповідно до частини п'ятої статті 307 Господарського Кодексу України, які кореспондуються з вимогами частини четвертої статті 909, частини першої статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У статті 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 передбачено, що обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України (надалі Статут).

Згідно з частиною другою статті 32 Статуту відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Відповідно до змісту вимог пунктів 5, 6 правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001р. № 542, - у разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипання дрібних часток вантажу під час перевезення. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. З метою забезпечення збереженості вантажу на його поверхню може наноситися захисне маркування або застосовуватися покриття плівкою (емульсією) чи інше закріплення верхнього шару вантажу.

Згідно з параграфом 19 розділу 1 Технічних умов розміщення та закріплення вантажів на відкритому рухомому складі (далі - ТУ), правильність розміщення та закріплення перевіряє залізниця. В залізничній накладній № 52098647 від 30.05.2011р. зазначено, що вантаж розміщено і закріплено правильно, відповідно до ТУ. Відповідачем 1 під час прийняття вантажу до перевезення будь-яких зауважень або претензій з цього приводу не було.

В силу вимог частини першої статті 110 та статті 113 Статуту, які кореспондуються з вимогами частини першої статті 314 Господарського кодексу України та частини першої статті 924 Господарського кодексу України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі обставин, яким, залізниця не могла запобігти та усунення яких від неї не залежало. Крім цього, згідно з статтею 105 Статуту вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами. З матеріалів справи вбачається, що в технічному відношенні, як зазначено в комерційному акті серії БЖ №322334/1 від 04.06.2011р., вагон був не справний. Тому, господарський суд вважає, що недостача вантажу при його перевезенні виникла з причин, що залежать як від залізниці так і від вантажовідправника, оскільки в порушення вимог ч.2 статті 917 ЦК України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст. 308 ГК України, відправник повинен предявити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню у належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог. З метою забезпечення збереженості вантажу відповідно до пункту 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу на їх поверхню може наноситися захисне маркування або застосовуватися покриття чи інше закріплення верхнього шару вантажу. Конструкція відповідних пристроїв і установок, порядок ущільнення вантажів, застосування захисної плівки (емульсії), кріплення та маркування, що забезпечують збереження і свідчать про відсутність втрати вантажу при перевезенні, визначається інструкцією, розробленою відправником і узгодженою з залізницею (пункт 7 названих Правил). В силу вимог ст. 31 Статуту залізниць України, залізниця зобовязана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу вагони. Якщо завантаження вагонів здійснюється засобами відправника, то придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником.

Разом з тим, вимогами абз.2 ч.1 ст. 917 ЦК України передбачено, що відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу.

Як вище встановлено апеляційним господарським судом, в акті про технічний стан вагону від 04.06.2011р. №БЖ 322334/1, встановлено наявність несправностей вагону №67874461. Вказані несправності виникли в процесі експлуатації, втрата вантажу від таких несправностей є можливою. Вантажовідправник перед завантаженням вказані несправності бачити міг, а тому вантажовідправник повинен був відмовитися від використання технічно несправного вагону. Якщо він цього не зробив відповідальність за недостачу вантажу покладається також на відправника.

Аналогічні положення щодо відповідальності відправника та перевізника за недостачу вантажу у випадку наявності технічної несправності вагону містяться і у п.3.9 Розяснень Вищого господарського суду України від 29.05.2002р. №04-5/601 „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”.

Таким чином, господарський суд приходить до висновку про необхідність покладення відповідальності за недостачу вантажу на обох вантажовідправника та перевізника.

Сума, що заявлена ТОВ "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "ХЕРСОНОБЛПАЛИВО", підтверджується розрахунком вартості нестачі вантажу, з урахуванням вартості за тонну 1181,73 грн. Отже загальний розмір вартості вантажу, якого не вистачає, складає 4464,60 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно до ч.2 ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, віднести за рахунок Відповідачів пропорційно задоволених вимог, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Одеська залізниця (65012, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Пантелеймонівська, буд. 19, код ЄДРПОУ 01071315) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "ХЕРСОНОБЛПАЛИВО" (73000, Херсонська область, м. Херсон, вул. Маяковського, буд. 9, код ЄДРПОУ 01883094) основний борг у сумі 2232,30 грн., 51,00 грн. витрат по держмиту та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал-Сировина" (83017, Донецька область, м. Донецьк, Калінінський район, вул. Барнаульська, буд. 22, код ЄДРПОУ 32296148) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Херсонське обласне паливопостачальне підприємство "ХЕРСОНОБЛПАЛИВО" (73000, Херсонська область, м. Херсон, вул. Маяковського, буд. 9, код ЄДРПОУ 01883094) основний борг у сумі 2232,30 грн., 51,00 грн. витрат по держмиту та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Меденцев П.А.

Повний текст рішення складено 23 листопада 2011 року.