Рішення № 19945196, 13.12.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.12.11 Справа№ 5015/5826/11

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент»,

м. Миколаїв,

до відповідача:Миколаївської районної державної адміністрації,

м. Миколаїв,

третя особа:Миколаївська районна рада Львівської області,

м. Миколаїв,

про: визнання недійсним договору.

Суддя М. М. Синчук

При секретарі Григорчук Н.В.

За участю представників:

позивача:ОСОБА_1 довіреність від 24.10.2011 р.

відповідача:ОСОБА_2. довіреність від 24.10.2011 р.

третя особа:ОСОБА_3 довіреність від 31.10.2011 р.

Представникам сторін розяснено права та обовязки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Відкритого акціонерного товариства «Миколаївцемент» до Миколаївської районної державної адміністрації про визнання недійсним договору. Ухвалою від 06.10.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 31.10.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Інвестиційний договір від 15.10.2008 р. вчинений з перевищенням наданих керівнику повноважень, містить положення які є незаконними, що в силу приписів статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

В судовому засіданні 31.10.2011 р. представник позивача подав клопотання, просить залучити в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Миколаївську районну раду (81600, м. Миколаїв, вул. В.Великого, 6) та відкласти розгляд справи.

Представник відповідача підтримав заявлене позивачем клопотання про залучення третьої особи Миколаївської районної ради, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

31.10.2011 р. через канцелярію суду від Миколаївської районної ради надійшла заява про залучення її в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 31.10.2011 р. до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача залучено Миколаївську районну раду Львівської області.

В судове засідання 14.11.2011 р. представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості вирішити спір мирним шляхом.

23.11.2011 р. представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, вважає, що підстав для застосування норм ст. 215 ЦК України щодо недійсності правочину немає. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

23.11.2011 р. представником третьої особи через канцелярію суду подано письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог. Просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В судовому засіданні 01.12.2011 р. представник позивача подав письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог.

В судовому засіданні 01.12.2011 р. представник відповідача подав клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи, для надання можливості врегулювання спору в мирному порядку.

Ухвалою суду від 01.12.2011 р. строк розгляду справи продовжено.

В судове засідання 13.12.2011 р. представник позивача зявився, позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві.

В судове засідання 13.12.2011 р. представники відповідача та третьої особи зявились, щодо заявлених позовних вимог заперечили в повному обсязі.

В судовому засіданні оголошену вступну та резолютивну частини рішення.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

15.10.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Миколаївцемент»та Миколаївською районною державною адміністрацією укладено Інвестиційний договір (надалі Договір), згідно якого інвестор (позивач у справі) зобовязується надати реципієнту (відповідач у справі), а реципієнт зобовязується прийняти грошові кошти або інші матеріально-технічні ресурси, цінності та засоби, в тому числі продукція (інвестиції) у розмірі, формі та в порядку, регламентованому даним Договором, додатками до нього, з метою фінансування та реалізації інвестиційних проектів, затверджених Інвестиційною Радою до складу якої входитимуть належним чином уповноважені представники: реципієнта, інвестора, районної ради.

Порядок створення та регламент роботи Інвестиційної Ради регламентовано окремим положенням про Інвестиційну Раду, яке є додатком до Договору.

Пунктами 2.4., 2.4.1. Договору встановлено, що інвестиція вноситься в грошовій формі на рахунки відповідача, шляхом перерахування коштів постачальників відповідача, а також може вноситись в натуральній формі, шляхом надання відповідачу товарно-матеріальних цінностей, продукції, тощо.

Відповідно до ст. 3 Договору позивач зобовязаний надавати, а відповідач отримувати інвестиції (кошти, товарно-матеріальні цінності).

Статтею 3.1. Договору визначено обовязок відповідача використовувати отримані ним кошти та товарно-матеріальні цінності відповідно до умов Договору та за цільовим призначенням.

Відповідач - Миколаївська районна державна адміністрація є державним органом та відповідно до Конституції України та Закону України "Про місцеві адміністрації" 586-XVI від 09.04.1999 р. визначає, організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій.

Згідно ст. 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Інвестиційний договір є правовою формою взаємовідносин між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності.

Зміст інвестиційного договору це сукупність його умов. Виділяють істотні умови, тобто такі, без яких договір вважається неукладеним, а також умови, на включення яких до інвестиційного договору наполягає хоча б одна із сторін.

До істотних умов інвестиційного договору відноситься:

-предмет інвестиції в будь-якій не забороненій законодавством України формі,

-кількісні та якісні характеристики предмету інвестицій (кількість та характеристика устаткування іншого майна, що передається, види та конкретні обсяги робіт тощо),

-властива інвестиційним договорам спеціальна умова форма та обєкт інвестування,

-ціна договору, тобто вартість інвестицій в національній та вільноконвертованій валюті, якщо здійснюються іноземні інвестиції, а також вартість одиниці виміру конкретного майна, прав, робіт, послуг, що передаються, виконуються,

-строки інвестиційного договору, якщо останній зазвичай має тривалий характер, а в ряді випадків також конкретні строки виконання певних етапів робіт.

Проаналізувавши зміст Інвестиційного договору б/н від 15.10.2008 р. укладеного між сторонами у справі, суд встановив відсутність наступних умов:

1)обовязкової передумови укладення інвестиційного договору, а саме інвестиційного проекту,

2)цільового використання коштів інвестора, і відповідно можливості інвестора впливати на виробничу діяльність іншої сторони,

3)обовязкового здійснення інвестицій у формі вкладення майнових та інтелектуальних цінностей в обєкти підприємницької та інших видів діяльності,

4)комерційної заінтересованості, тобто отримання прибутку від інвестування,

5)спільної (часткової) власності на вкладене майно і на результат інвестиційної діяльності,

6)за інвестиційним договором цінності у вигляді інвестицій вкладаються в обєкти права, а не надаються субєктам права як за іншими подібними цивільно-правовими договорами, як це має місце в умовах оспорюваного Договору.

В судовому засіданні представник позивача надав суду для огляду в судовому засіданні Договір оренди землі від 14.10.2008 р., укладений між сторонами у справі.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частин 1, 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

У статті 215 Цивільного кодексу України визначаються загальні правові підстави визнання правочину недійсним. Так, частиною 1 цієї статті визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Свої вимоги про визнання недійсним Договору позивач обґрунтовує недотриманням вимог, установлених частинами 2, 5 статті 203 Цивільного кодексу України: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до п. 1.1. Договору 15.10.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Миколаївцемент»та Миколаївською районною державною адміністрацією укладено Інвестиційний договір (надалі Договір), згідно якого інвестор (позивач у справі) зобовязується надати реципієнту (відповідач у справі), а реципієнт зобовязується прийняти грошові кошти або інші матеріально-технічні ресурси, цінності та засоби в тому числі продукція (інвестиції) у розмірі, формі та в порядку, регламентованому даним Договором, додатками до нього, з метою фінансування та реалізації інвестиційних проектів, затверджених Інвестиційною Радою до складу якої входитимуть належним чином уповноважені представники: реципієнта, інвестора, районної ради.

Реципієнтом в розумінні інвестиційного законодавства є сторона, що приймає інвестиції, це субєкт інвестиційної діяльності, власник або володілець обєкта інвестування, що одержав від інвестора майно, майнові права та інші цінності у власність чи в користування й використовує їх у своїй підприємницькій діяльності або в спільній підприємницькій діяльності з інвестором.

Як встановлено судом, пунктами 2.4., 2.4.1. Договору встановлено, що інвестиція вноситься в грошовій формі на рахунки відповідача, шляхом перерахування коштів постачальників відповідача, а також може вноситись в натуральній формі, шляхом надання відповідачу товарно-матеріальних цінностей, продукції, тощо. Відповідно до ст. 3 Договору позивач зобовязаний надавати, а відповідач отримувати інвестиції (кошти, товарно-матеріальні цінності).

23.11.2011 р. представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав, що згідно п. 2.4. Договору інвестиція може вноситись в грошовій формі шляхом перерахування коштів на спеціальні рахунки бюджетних установ відповідача - Миколаївської районної державної адміністрації.

Відповідно до ст. 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а саме законам України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам органів державної влади України, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законами, а також моральним засадам суспільства. Крім того, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про інвестиційну діяльність" суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави. Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування.

Відповідно до п. 2.1. Договору розмір інвестиції, необхідної для успішної реалізації кожного інвестиційного проекту визначається в кожному випадку окремо, при затвердженні Інвестиційною Радою кожного Інвестиційного Проекту.

Даним Договором обмежується право інвестора щодо одноособового прийняття рішення про інвестицію.

Згідно з положення про Інвестиційну раду, до її складу входять Миколаївська районна державна адміністрація та Миколаївська районна рада, які більшістю голосів приймають рішення щодо інвестиції.

Як встановлено судом, рішення про внесення інвестором (позивач у справі) інвестиції приймає відповідач Миколаївська районна державна адміністрація та районна рада.

Відповідно до ст. 7 вказаного Закону - розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом. Інвестор самостійно визначає цілі, напрями, види й обсяги інвестицій, залучає для їх реалізації на договірній основі будь-яких учасників інвестиційної діяльності, у тому числі шляхом організації конкурсів і торгів.

Згідно ст. 9 Закону основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Інвестиційний договір укладається між інвестором та іншими учасниками інвестиційної діяльності і спрямований на реалізацію будь-яких видів та форм інвестицій з метою одержання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Інвестиційний договір є різновидом господарсько-правового договору, який має специфічний предмет та мету. Предметом такого договору є інвестиція в будь-якій не забороненій законодавством України формі. Це можуть бути передбачені законодавством форми інвестицій та інвестиційної діяльності, а також послуги, що надаються (виконуються) учасниками інвестиційної діяльності та спрямовані на забезпечення вкладення інвестицій.

Мета інвестиційного договору це той безпосередній господарсько-правовий результат, якого намагаються досягти сторони в процесі його укладення та виконання. Інвестиційний договір спрямований на досягнення кінцевої мети інвестування здійснення інвестицій та досягнення в результаті цього певного результату одержання прибутку чи досягнення певного соціального ефекту.

Укладення договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності. Втручання державних органів та посадових осіб у реалізацію договірних відносин між суб'єктами інвестиційної діяльності зверх своєї компетенції не допускається.

Як встановлено судом, проаналізувавши зміст Інвестиційного договору б/н від 15.10.2008 р. укладеного між сторонами у справі, суд встановив відсутність наступних умов: обовязкової передумови укладення інвестиційного договору, а саме інвестиційного проекту, цільового використання коштів інвестора, і відповідно можливості інвестора впливати на виробничу діяльність іншої сторони, обовязкового здійснення інвестицій у формі вкладення майнових та інтелектуальних цінностей в обєкти підприємницької та інших видів діяльності, комерційної заінтересованості, тобто отримання прибутку від інвестування, спільної (часткової) власності на вкладене майно і на результат інвестиційної діяльності, за інвестиційним договором цінності у вигляді інвестицій вкладаються в обєкти права, а не надаються субєктам права як за іншими подібними цивільно-правовими договорами, як це має місце в умовах оспорюваного Договору

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону - ніхто не має права обмежувати права інвесторів у виборі об'єктів інвестування, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Крім того, як встановлено судом, відповідач - Миколаївська районна державна адміністрація є державним органом та відповідно до Конституції України та Закону України "Про місцеві адміністрації" 586-XVI від 09.04.1999 р. визначає, організацію, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій.

За таких обставин, будь-яка особа при укладенні договору, враховуючи вимоги розумності та добросовісності, повинна перевіряти обсяг повноважень представника, який діє від імені юридичної особи.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що доводи позивача в частині визнання недійсним договору є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Крім того, в преамбулі до Договору зазначено, що він є додатком до Договору оренди землі від 15.10.2008 р.

В судовому засіданні представник позивача надав суду для огляду в судовому засіданні Договір оренди землі від 14.10.2008 р., укладений між сторонами у справі.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідачем не спростовано доводів позовної заяви. За таких обставин суд, проаналізувавши подані сторонами докази, в межах заявлених вимог дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 16, 203, 207, 215 Цивільного кодексу України, статтями 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити повністю.

2. Визнати недійсним Інвестиційний договір б/н укладений між Відкритим

акціонерним товариством «Миколаївцемент»(адреса: вулиця Стрийське Шосе, будинок 1,

Миколаївський район, місто Миколаїв, Львівська область, 81600; ідентифікаційний код

00293025) та Миколаївською районною державною адміністрацією (адреса: вулиця В.

Великого, будинок 6, Миколаївський район, місто Миколаїв, Львівська область, 81600;

ідентифікаційний код 04056339)від 15.10.2008 року без застосування наслідків.

3.Стягнути з Миколаївської районної державної адміністрації (адреса: вулиця В. Великого, будинок 6, Миколаївський район, місто Миколаїв, Львівська область, 81600; ідентифікаційний код 04056339) на користь Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент»(адреса: вулиця Стрийське Шосе, будинок 1, Миколаївський район, місто Миколаїв, Львівська область, 81600; ідентифікаційний код 00293025) 85,00 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 15.12.2011 р.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Синчук М.М.