Рішення № 19944421, 14.12.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

<УВАГА!!! ВСТУПНУ ТА РЕЗОЛЮТИВНУ ЧАСТИНИ В ЦЕЙ БЛАНК НЕ ВНОСИТИ!!! >

14 грудня 2011 р. 3544/11 Справа № 5010/2114/2011-28/113

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Кузишин У.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Дятьківці"

вул. Заводська, 3, м. Коломия, 78200

до відповідача:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

АДРЕСА_1

про стягнення вартості неоплаченої продукції та вартості неповернутої тари в

сумі 388 грн. 54 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - представник, (довіреність № 274 від 06.05.11 )

від відповідача представники не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Дятьківці" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу за неоплачену продукцію та неповернуту тару в сумі 950 грн. 54 коп.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу продукції №270/06/10 від 10.06.10 в частині оплати вартості продукції та неповернутої тари, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 950 грн. 54 коп.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 31.10.11 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 23.11.11.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 23.11.11, в зв»язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи відкладено на 14.12.11.

14.12.11 відповідач в судове засідання повторно не з"явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 31.10.11 (вих.№ 19177) та від 23.11.11 (вих. № 21181); отримання відповідачем ухвали від 23.11.11 підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 27).

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (див. Розяснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 14.12.11 не надходило.

Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі та про те, що відповідачеві відомо про порушення провадження у даній справі.

Отже, відповідач мав можливість скористатися правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, що ним зроблено не було. Вищезазначене свідчить про ігнорування відповідачем вимог суду щодо забезпечення явки свого уповноваженого представника в судові засідання по розгляду даної справи та подання письмового відзиву на позов.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції»визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

В зв"язку з частковою сплатою відповідачем заборгованості, 14.12.11 представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зменшення розміру позовних вимог № 721 від 09.12.11 (вх. № 10682/11-свх); позивач просить суд стягнути з відповідача вартість неоплаченої продукції та вартість неповернутої тари в сумі 388 грн. 54 коп.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача (вх. № 10682/11-свх) підлягає прийняттю та розгляду по суті, відповідно до зменшених позовних вимог.

При цьому суд виходить з того, що зменшення розміру позовних вимог не порушує процесуальних прав відповідача.

Представник позивача позовні вимоги підтримує та просить суд позов задовольнити, відповідно до заяви про зменшення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, всебічно і повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких грунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 10.06.10 між позивачем (далі - продавець) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу продукції № 270/06/10 від 10.06. (а.с. 7-8).

Пунктом 1.1 встановлено, що продавець зобов»язаний продавати продукцію виробництва АТ «Оболонь»та його корпоративних підприємств, а покупець зобов»язується своєчасно приймати цю продукцію, оплачувати її вартість на умовах даного договору та повертати тару в строк та на умовах, передбачених даним договором.

Під терміном тара, яка є зворотньою, сторони розуміють - КЕГи, вуглекислотні балони, піддони, ящики, пляшки (п.1, розділу ІІ Договору).

Пунктом 3 розділу ІІ Договору встановлено, що повернення тари здійснюється по накладній при завезенні продукції або покупцем самостійно.

Порядок розрахунків обумовлений в розділі ІІІ Договору.

Пунктом 3 розділу ІІІ Договору сторони погодили, що при відвантаженні продукції без попередньої оплати покупець зобов»язується у термін 7 календарних днів повністю оплатити отриману продукцію.

Згідно п.10 розділу ІІІ Договору, в разі втрати, пошкодження або неповернення тари в строк, передбачений даним договором, покупець на вимогу продавця зобов»язаний відшкодувати йому вартість цієї тари з ПДВ.

В порушення договірних зобов»язань, відповідач не проплатив вартість продукції та вартість неповернутої тари в сумі 950 грн. 54 коп. Підприємець ОСОБА_2 оплатив заборгованість в сумі 562 грн., оплату залишку вартості продукції та неповернутої тари в сумі 388 грн. 54 коп. не здійснив.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 388 грн. 54 коп. за неоплачену продукцію та неповернуту тару, на час прийняття рішення не сплачена, відповідачем не спростована, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи. Приймаючи до уваги вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним боргу, а саме, часткової сплати заборгованості в сумі 562 грн., у суду достатньо підстав вважати, що вимога про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 вартості неоплаченої продукції та вартості неповернутої тари в сумі 388 грн. 54 коп. підлягає задоволенню.

Судові витрати за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 174, 193 ГК України, ст.ст. 509, 525, 526, 610, 629, 655 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 49,ь ст. 82, ст.ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Приватного акціонерного товариства "Дятьківці" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу за неоплачену продукцію та неповернуту тару в сумі 388 грн. 54 коп. задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь Приватного акціонерного товариства "Дятьківці" (вул. Заводська, 3, м. Коломия, 78200; код 13640534) 388 (триста вісімдесят вісім) грн. 54 коп. боргу за неоплачену продукцію та неповернуту тару, 102 (сто дві) грн. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.П. Кав лак

Повне рішення складено 19.12.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Кавлак І. П. 19.12.11