Рішення № 19944225, 12.12.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" грудня 2011 р. Справа № 21/5007/104/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді <Поле для текста >

судді Вельмакіної Т.М.

судді <Поле для текста >

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №57/19 від 04.01.11р.;

від відповідача: не з'явився

розглянув справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (м.Житомир) <В особі(назва) >

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова Компанія "Велес" (смт. Любар Житомирська область)

про стягнення 2059,88 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 2059,88 грн., з яких 1635,42 грн. основної заборгованості, 154,49 грн. пені, 80,32 грн. 3% річних та 189,65 грн. інфляційних.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. В судовому засіданні надав копію додаткової угоди №1/2010 до договору купівлі-продажу природного газу №10/2010/ПД-45 від 21.01.10р. (51) та усні пояснення щодо нарахованої до стягнення з відповідача у квітні 2010 року суми боргу у розмірі 8,42грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. 08.11.2011р. до суду , з відміткою поштового відділення: "Адресат відсутній", повернулася копія ухвали господарського суду Житомирської області від 28.10.2011р. про порушення провадження у справі, направлена відповідачеві на адресу, вказану позивачем у позовній заяві: 13100, вул. Леніна, 17, смт. Любар, Житомирська область.

Як вбачається із витягу з ЄДР, що надійшов на запит суду 21.11.11р. (а.с.36-37), ТОВ ТК "Велес" зареєстровано за адресою: 13100, Житомирська область, Любарський район, смт. Любар, вул. Леніна, буд. 17.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 N01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи вищевказане, оскільки витяг з ЄДР свідчить, що відповідач не змінював своєї юридичної адреси, і адреса відповідача, на яку направлялися ухвали господарського суду, відповідає вказаній у витягу з ЄДР, суд виконав обов'язок щодо повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

З огляду на викладене, суд вважає, що відсутність представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Справа розглядається за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Дослідивши надані до справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що 03 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Велес" (замовник, відповідач), був укладений Договір №10-2008-Т-46 на транспортування природного газу для промислових і комунально-побутових підприємств (далі - Договір (а.с.19-20)), згідно якого виконавець зобов'язався надати замовнику послуги по транспортуванню природного газу, який замовник отримує від постачальника ВАТ Житомиргаз" по договору №10-2008-ПП-45 від 03.01.08р. в кількості 3,9 тис. м3 на рік (п.1.1. Договору).

Згідно п. 7.1. Договору, остаточний розрахунок за фактично спожитий газ та його транспортування здійснюється до 5-го числа наступного за звітним місяця.

05.11.09р. сторонами була укладена Додаткова угода №1/2010, якою Договір №10-2008-Т-46 від 03.01.08р. пролонговано на наступний рік, а саме по 31.12.2010р. (а.с.18).

Згідно п.1.7. Договору, оплата за послуги здійснюється Замовником на умовах попередньої оплати на підставі замовлених обсягів газу згідно п.1.1. даного Договору, грошовими коштами, шляхом перерахування вартості послуг на розрахунковий рахунок виконавця в наступному порядку: 50 відсотків до 25 числа попереднього місяця і 50 відсотків до 10 числа місяця надання послуг по транспортуванню природного газу, або іншими безгрошовими коштами, які не суперечать діючому законодавству.

Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ та його транспортування здійснюється до 50-го числа наступного за звітним місяця.

21 січня 2010 року між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Велес" (покупець, відповідач) був укладений Договір №10/2010/ПД-45 купівлі-продажу природного газу (а.с.21-22), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупця в 2010 році природний газ, надалі газ, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору (п.1.1. Договору).

Згідно п. 7.1. вказаного Договору, оплата запланованого місячного обсягу газу та послуг, що будуть надані в цей період проводиться Покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: перша оплата в розмірі 50 % від вартості запланованих місячних обсягів - за 7 банківських днів до початку місяця поставки, послідуючі оплати проводяться плановими платежами, по 25% від вартості запланованих місячних обсягів, до 5-го та 15-го числа поточного місяця. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу (за звітний місяці) до 5 числа місяця, наступного за звітним.

Позивач вказує, що ним, відповідно до умов зазначених вище Договорів (з додатковими угодами), протягом січня-лютого 2010 року було поставлено відповідачу природній газ на загальну суму 1646,40грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками Актами прийому-передачі природного газу (а.с. 16, 17).

Відповідач свої зобов'язання по вказаним вище Договорам виконав частково, на суму 10,48грн., внаслідок чого за даними позивача, станом на 26.10.11р. заборгованість відповідача склала 1635,42грн.

За несвоєчасно проведені позивачем розрахунки, у відповідності до п. 8.2. Договору №10/2010/ПД-45 від 21.01.10р., п.9.3. Договору №10-2008-Т-46 від 03.01.08р., ст. 549-551 ЦК України та п.6 ст. 231 ГК України, позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню у розмірі 154,49грн.

Крім того, посилаючись на ст. 625 ЦК України, позивач просить суд стягнути з відповідача 80,32грн. 3% річних та 189,65грн. інфляційних.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши пояснення представника позивача та приписи законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем Договору №10-2008-Т-46 на транспортування природного газу від 03.01.08р., з додатковою угодою до нього від 05.11.09р. (а.с.1-20) та Договору №10/2010/ПД-45 купівлі-продажу природного газу від 21.01.10р. (а.с.21-22).

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджено, що у період січень-лютий 2010 року, позивачем на виконання умов вищевказаних договорів було поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 1637,98грн., доказом чого є підписані сторонами Акти приймання-передачі природного газу від 28.02.10р. та від 26.01.10р. (а.с.16-17).

Оскільки за даними позивача, у відповідача рахувалася переплата за поставлений газ у минулих періодах в сумі 10,98грн., остання була зарахована в погашення заборгованості по даним Договорам, а саме, за Договором купівлі-продажу природного газу №10/2010/ПД-45 від 21.01.10р.

Крім того, судом було встановлено що позивач безпідставно включив до основної суми боргу 8,42 грн. за спожитий відповідачем природній газ у квітні 2010року, оскільки подана позивачем Додаткова угода №2/2010 до Договору купівлі-продажу природного газу №10/2010/ПД-45 від 21.01.10р., якою представник позивача обґрунтовував позовні вимоги у вказаній частині, не містить дати її укладення та підписів сторін, тому не розцінюється судом як належний доказ по справі. Інших доказів передачі відповідачу природного газу на вказану суму згідно Договору купівлі-продажу природного газу від 21.01.10р. та доказів домовленості сторін про передачу природного газу на вказану суму, позивачем не надано,

З огляду на викладене, обґрунтовано заявленою сумою позовних вимог слід вважати 1627,00грн. (1646,40грн. - 10,98грн. - 8,42грн.), оскільки саме на вказану суму, згідно наданих до справи документів, відповідачем, на дату звернення позивача до суду, не виконано його грошове зобов'язання за вищевказаними договорами.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 1627,00грн. основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. У стягненні 8,42грн. слід відмовити за безпідставністю.

Що стосується нарахованих позивачем 154,49 грн. пені, 80,32грн. 3% річних та 189,65грн. інфляційних, слід зазначити наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до пункту 9.3 Договору №10-2008-Т-46 від 03.01.08р., за порушення строку оплати відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла за період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також відшкодовує понесені позивачем збитки.

У пункті 8.2 Договору №10/2010/ПД-45 від 21.01.10р., сторони передбачили, що у разі несплати, або несвоєчасної сплати за спожитий газ та надані послуги у строки, зазначені в п.7.1., 7.2. даного Договору, відповідач сплачує на користь позивача, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Згідно розрахунку позивача, за період з 06.03.10р. по 06.09.10р., розмір пені становить 154,49грн.

Однак, при здійсненні перерахунку пені, суд встановив, що позивачем до суми пені, яку заявлено до стягнення, включено пеню за період з 06.08.10р. по 06.09.10р., нараховану на заборгованість, що виникла у лютому 2010 року, що є неправомірним, оскільки згідно положень ч.6 ст. 232 ГК України, пеня нараховується за 6 місяців з моменту виникнення боргу. Так як обов'язок розрахуватись за газ, поставлений у січні місяці, у відповідача виник з 06.02.10р., пеню на заборгованість за вказаною поставкою слід нараховувати до 06.08.10р.

Таким чином, здійснивши перерахунок пені, суд встановив, що до стягнення підлягає 142,48грн. пені. У стягненні 12,01грн.. пені слід відмовити.

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з наведеного позивачем розрахунку за прострочку виконання зобов'язання позивачем нараховано відповідачу на суму боргу 1635,42грн. 3% річнихза період з 06.03.10р. по 26.10.11р., що склали 80,32грн.

Оскільки, як зазначалось вище, позивачем в основну суму боргу було безпідставно включено 8,42грн., суд, здійснивши перерахунок річних за вказаний період, на суму основної заборгованості у розмірі 1627,00грн., встановив, що задоволенню підлягає 80,24грн. річних. Тому у стягненні 0,08грн. 3% річних слід відмовити.

За розрахунком позивача, розмір інфляційних, нарахованих за період з квітня 2010року по вересень 2011року на суму боргу 1635,24грн., складає 189,65грн.

Здійснивши перерахунок інфляційних за вказаний період на суму боргу у розмірі 1627,00грн. та зважаючи на дифляційні процеси, які не було враховано позивачем при здійсненні розрахунку, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позивачем інфляційних нарахувань в сумі 140,86грн. У стягненні 48,79грн. інфляційних слід відмовити.

Відповідач позов за підставами пред'явлення та предметом не оспорив, доказів погашення заборгованості не надав.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позов обґрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає частковому задоволенню на суму 1990,58, а саме: 1627,00грн. основного боргу, 142,48грн. пені, 80,24грн. три відсотки річних та 140,86грн. інфляційних.

У стягненні 8,42грн. основного боргу, 12,01грн. пені, 0,08грн. 3% річних та 48,79грн. інфляційних суд відмовляє.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 69, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "Велес" (13100, Житомирська обл., смт. Любар, вул. Леніна, 17, код 31884855)

на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (10002, м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, 35, код 03344071):

- 1627,00грн. основного боргу;

- 142,48грн. пені;

- 140,86грн. інфляційних;

- 80,24грн. три відсотки річних;

- 98,57грн. державного мита;

- 228,06грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Суддя Вельмакіна Т.М.

Повне рішення складено 14 грудня 2011 року.

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - до справи;

2 - позивачу;

3 - відповідачу (рек. з пов. про вруч.).

<Текст >