Рішення № 19944219, 06.12.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" грудня 2011 р. Справа № 15/5007/135/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді Кравець С.Г. <Поле для тексту >

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1 - представник за дорученням № 1/01 від 08.01.2011р.,

від відповідача: ОСОБА_2 - представник за дорученням від 08.01.2011р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Ізумруд" (м.Біла Церква, Київська область) <В особі(назва) ><Поле для тексту >

до Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (м. Житомир) <Поле для тексту >

про стягнення 364123,85грн. (згідно із заявою про зменшення позовних вимог). <Поле для тексту >

Приватне підприємство "Ізумруд" звернулось до господарського суд у з позовом, у якому, з урахуванням додатку до позовної заяви, просить стягнути на свою користь з Дочірнього підприємства "Молочний завод " Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика Рейнфорд" 356200,10грн. основного боргу, 20281,30грн. пені, 5782,86грн. інфляційних та 1938,18грн. - 3% річних.

В судовому засіданні 06.12.2011р., представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача на користь позивача 356200,00грн. основного боргу, 202,81грн. пені, 1938,18грн. - 3% річних та 5782,86грн. інфляційних (а.с. 127).

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи передбачене ст. 22 ГПК України право позивача на зменшення розміру позовних вимог, вказана заява не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів та приймається судом. Розгляд справи здійснюється з урахуванням поданих змін.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивача викладені у заяві про зменшення розміру позовних вимог від 06.12.2011р. визнав та не заперечував проти їх задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2009р. між сторонами у справі - ДП "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (відповідач/покупець) та Приватним підприємством "Ізумруд" (позивач/продавець) укладено договір б/н купівлі-продажу (а.с. 14-17), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар. Товаром по цьому договору є корок на пластикову пляшку (п. 1.1.).

Відповідно до п. 2.4. договору купівлі-продажу б/н від 01.01.2009р. право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту передачі товару покупцю і підписання ним прибутково-видаткової накладної.

В п. 4.1. зазначеного договору сторони погодили, що прийом товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем в момент отримання товару на складі покупця. Факт проведеного приймання товару за кількістю і якістю підтверджується фактом підписання прибутково-видаткової накладної.

Згідно п. 9.7. договору купівлі-продажу від 01.01.2009р. даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.03.2009р.

В подальшому, 06.10.2010р. між сторонами укладено договір купівлі-продажу №1010 ПП (а.с. 10-13), за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар асортимент, комплектація, кількість, об'єм та ціна яких погоджені сторонами у специфікації (п. 1.1).

Відповідно п. 9.6. договору купівлі-продажу №1010 ПП від 06.10.2010р. даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2010р.

Згідно п. 9.7. договору купівлі-продажу №1010 ПП від 06.10.2010р., договір вважається пролонгованим на тих же умовах на наступний календарний рік, якщо за один місяць до закінчення строку його дії ні одна із сторін не направила попередження про його закінчення. Це правило застосовується і до подальших строків дії договору.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договорів купівлі-продажу б/н від 01.01.2009р. та № 1010ПП від 06.10.2010р. та під час їх дії, позивач у період з січня 2009 року по серпень 2011 року поставив відповідачу товар на загальну суму 841970,00рн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними №43 від 28.01.2009р., №73 від 13.02.2009р., №78 від 16.02.2009р., №97 від 20.02.2009р., №137 від 11.03.2009р., №165 від 16.03.2009р., №171 від 19.03.2009р., №649 від 07.10.2010р., №662 від 14.10.2010р., №744 від 11.11.2010р., №825 від 07.12.2010р., №892 від 28.12.2010р., №15 від 20.01.2011р., №114 від 17.02.2011р., №91 від 23.03.2011р., №33 від 11.04.2011р., №48 від 14.04.2011р., №102 від 28.04.2011р., №19 від 06.05.2011р., №52 від 13.05.2011р., №68 від 17.05.2011р., №89 від 20.05.2011р., №7 від 01.06.2011р., №27 від 08.06.2011р., №79 від 23.06.2011р., №69 від 21.07.2011р., №13 від 04.08.2011р. та довіреностями (а.с. 31-57).

Для оплати товару, поставленого за вказаними накладними, позивачем виставлено рахунки-фактури за датою накладних (а.с.128-151).

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Пунктами 6.1 договору купівлі-продажу б/н від 01.01.2009р. та договору купівлі-продажу № 1010ПП від 06.10.2011р. сторони погодили, що оплата прийнятого товару здійснюється покупцем на протязі 20-ти банківських днів з моменту отримання товару покупцем на підставі накладної та рахунка-фактури.

Проте, відповідач свої зобов'язання за договорами купівлі-продажу належним чином не виконав, розрахунки з позивачем у повному обсязі не провів. Зокрема, за отриманий від позивача у період з січня 2009 року по серпень 2011 року товар, відповідач розрахувався частково, на суму 485770,00грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с. 58-94, 123), неоплаченим залишився товар на суму 356200,00грн.

Факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 356200,00грн., також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленим печатками підприємств (а.с.104).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

На час розгляду справи, відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості перед позивачем в сумі 356200,00грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 356200,00грн. основного боргу є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач, у відповідності до заяви про зменшення позовних вимог від 06.12.2011р., просить стягнути з відповідача 202,81грн. пені, 1938,18грн. - 3% річних та 5782,86грн. інфляційних.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних, господарський суд враховує наступне.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.2 договору купівлі-продажу б/н від 01.01.2009р. та договору купівлі-продажу №1010 ПП від 06.10.2010р. сторони погодили, що у випадку прострочення платежів, згідно п. 6.1 даного договору, покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Пунктом 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно із ст. 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За несвоєчасно проведені розрахунки відповідачу нараховано пеню в сумі 202,81грн. (розрахунок а.с. 117-119).

Перевіривши зазначений розрахунок пені, проведений позивачем з урахуванням вимог п. 6 ст. 232 ГК України, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та строків позовної давності, господарський суд вважає його обґрунтованим, а вимоги позивача про стягнення на свою користь з відповідача 202,81грн. пені правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Розрахунок 3% річних та інфляційних позивачем наведено в довідках (а.с. 25-26, 27-30). Перевіривши проведені позивачем нарахування 3% річних та інфляційних, господарський суд вважає їх обґрунтованими, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1938,18грн. - 3% річних та 5782,86грн. інфляційних такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги визнав, про що зазначив у заяві (а.с. 127), проте доказів сплати заборгованості суду не надав.

Доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності не знайшли свого підтвердження, оскільки згідно наявних у справі матеріалів, вимоги позивача у даній справі з урахуванням зменшених позовних вимог, як щодо стягнення основного боргу так і щодо здійснених ним нарахувань, заявлені в межах строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 356200,00грн. основної заборгованості, 202,81грн. пені, 1938,18грн. - 3% річних та 5782,86грн. інфляційних.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі ст.ст. 509, 525, 526, ч. 2 ст. 530, ч. 3 ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 82 85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Молочний завод" Товариства з обмеженою відповідальністю "Молочна фабрика "Рейнфорд" (10031, м.Житомир, вул.Ватутіна, 45, ідентифікаційний код 32176931)

на користь Приватного підприємства "Ізумруд" (09107, Київська область, м.Біла Церква, вул.Ярослава Мудрого, буд. 55/2, ідентифікаційний код 31678523)

- 356 200,00грн. основного боргу,

- 202,81грн. пені,

- 1 938,18грн. - 3% річних,

- 5 782,86грн. - інфляційних,

- 3 641,24грн. - витрат по сплаті державного мита,

- 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Повернути Приватному підприємству "Ізумруд" (09107, Київська область, м.Біла Церква, вул.Ярослава Мудрого, буд. 55/2, ідентифікаційний код 31678523) зайво сплачену суму судових витрат в розмірі 53,26грн., сплачених згідно з платіжним дорученням №719 від 24.10.2011 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Кравець С.Г.

Повний текст рішення підписано: "12" грудня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2,3 - сторонам (рек. з пов.) <Поле для текста >