Постанова № 19943508, 15.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" грудня 2011 р. Справа № 5015/2587/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дерепи В.І. головуючого (доповідача), Бондар С.В., Грека Б.М., за участю представників: позивача

відповідача

розглянувши касаційну скаргу ТзОВ "Щирецький завод залізобетонних виробів" на рішення господарського суду Львівської області від 29 липня 2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2011 року у справі за позовом ФОП ОСОБА_3 до ТзОВ "Щирецький завод залізобетонних виробів" про стягнення 33515,18 грн. та за зустрічним позовом ТзОВ "Щирецький завод залізобетонних виробів" до ФОП ОСОБА_3 про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до відповідача про стягнення 33515,18 грн. заборгованості за неналежне виконання відповідачем зобовязань, згідно укладеного договору про надання правової допомоги від 07.06.2011 року та Додатку №3 від 08.12.2008 року до цього договору щодо оплати наданих відповідачеві позивачем послуг.

Крім того, 25 травня 2011 року позивач звернувся до суду з заявою про стягнення з відповідача 3000 грн. витрат, понесених у звязку з наданням правової допомоги адвокатом.

14 червня 2011 року відповідач звернувся до господарського суду Львівської області з зустрічною позовною заявою до позивача про визнання недійсною Додаткової угоди №3 від 08.12.2008 року, укладеної до Договору про надання правової допомоги від 07.06.2008 року, посилаючись на те, що директором ТзОВ "Щирецький завод залізобетонних виробів" було перевищено надані йому повноваження, передбачені Статутом товариства.

Рішенням господарського суду Львівської області від 29 липня 2011 року (суддя Кітаєва С.Б.) первісний позов задоволений. Стягнуто з відповідача за первісним позовом на користь позивача заборгованість в загальній сумі 33515,18 грн., судові витрати, 1500 грн. витрат на послуги адвоката. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2011 року рішення суду залишене без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник просить їх скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що 7 червня 2008 року між сторонами у справі був укладений договір про надання правової допомоги та Додаток № 3 від 8 грудня 2008 року до цього договору, згідно умов якого позивач за основним позовом зобовязався від імені і за рахунок ТзОВ "Щирецький завод залізобетонних виробів" проводити правове обслуговування відповідача (за первісним позовом), представляти його інтереси в усіх справах повязаних з діяльністю товариства, а ТзОВ "Щирецький завод залізобетонних виробів" зобовязалося оплатити надані йому послуги в розмірі та умовах передбачених укладеним договором та Додатком до нього.

Відповідно до п. 4.1 вказаного договору сторони передбачили, що оплата наданої позивачем (за первісним позовом) відповідачеві правової допомоги визначається у додатках, які є невідємною частиною даного договору.

Згідно умов Додатку від 08.12.2008 року до укладеного договору позивач (за первісним позовом) зобовязався представляти інтереси відповідача (за первісним позовом) у господарській справі за позовом ТзОВ "Щирецький завод залізобетонних виробів" до ТОВ "БК "Прогрестехбуд" про стягнення суми боргу.

Умовами п.2 Додатку №3 до основного договору передбачено, що оплата наданої позивачем (за первісним позовом) правової допомоги провадиться в розмірі 10 % від стягнутої суми, зазначеної у рішенні суду.

З матеріалів справи вбачається, що 2 червня 2009 року господарським судом Львівської області, за участю представника ТзОВ "Щирецький завод залізобетонних виробів" позивача за первісним позовом було прийнято рішення у справі №23/12, яким позов ТзОВ "Щиренький завод залізобетонних виробів" до ТОВ "БК "Прогрестехбуд" задоволено повністю та стягнуто з ТзОВ "БК "Прогрестехбуд" на користь ТзОВ "Щиренький завод залізобетонних виробів" 535 227 грн. боргу.

Таким чином, вартість наданої відповідачеві (за первісним позовом) позивачем правової допомоги по справі №23/12 становить суму 53 522,70 грн.

Відповідно до умов вказаного Додатку №3, підписаного між сторонами у справі, вказану суму гонорару відповідач (за первісним позовом) зобовязаний був сплатити позивачеві двома платежами: 6 000 грн. впродовж трьох робочих днів з дня підписання цього Додатку; решту суми в день прийняття рішення господарським судом Львівської області (п. 2.1 Додатку № 3).

Відповідно до п.2.2 Додатку №3 суму гонорару довіритель сплачує незалежно від того, в який спосіб врегульовано заборгованість ТзОВ "БК "Прогрестехбуд" перед довірителем у судовому, чи позасудовому.

Як правильно встановлено судами попередніх судових інстанцій, в порушення умов укладеного договору відповідач за основним позовом свої зобовязання щодо сплати суми гонорару виконав частково, сплативши тільки 26 761 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи документами. Решта сума боргу становить 26761 грн.

Згідно ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Тому, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача за основним позовом на користь позивача несплаченої суми боргу в розмірі 26761 грн.

Також, у звязку з порушенням відповідачем за основним позовом строків оплати наданих позивачем послуг з надання правової допомоги, позивач за основним позовом на підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачеві 5191,77 грн. інфляційних та 1561,71 грн. 3% річних.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд вважає, що місцевий господарський суд у рішенні, залишеним без змін оскаржуваною постановою апеляційної інстанції, вірно застосував норми матеріального права та обгрунтовано визнав такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача за основним позовом щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

При цьому, суди попередніх судових інстанцій дійшли правильного висновку про відмову позивачеві за зустрічним позовом в задоволенні зустрічного позову за необгрунтованістю заявлених ним вимог.

Звертаючись до суду з зустрічною позовною заявою, позивач за зустрічним позовом послався на той факт, що при укладені вказаного Додатку №3 до укладеного договору про надання правової допомоги від 07.06.2011 року директором товариства було перевищено надані йому повноваження передбачені Статутом товариства, зокрема п.п. 7.5.4, 7,8 ст.7, п.6.2.12 ст.6 Статуту товариства.

Так, п.7.5.4. Статуту передбачено, що директор в межах своєї компетенції, за умови дотримання всіх обмежень, передбачених цим Статутом та законодавством України, укладає будь-які правочини, які скріплюються печаткою Товариства (п. 7.7. Статуту).

Відповідно до п.7.8 Статуту товариства укладення договорів та вчинення правочинів директором можливе лише за умови попередньої згоди Зборів учасників щодо будь-якого договору або ряду повязаних між собою договорів, сумарна вартість яких перевищує еквівалент 50000 грн.

Згідно п. 6.2.12. Статуту до виключної компетенції Зборів Учасників належить - надання попередньої згоди на укладення договорів, вчинення правочинів та інших дій директором, у випадку передбаченому цим Статутом.

Пунктом 7.9 ст.7 Статуту товариства, передбачено, що будь які договори та інші правочини, укладені Товариством або від його імені з порушенням вказаних у пункті 7.8 Статуту, є недійсними. Наступне схвалення таких правочинів Зборами учасників робить їх дійсними з моменту укладення.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи Протоколу №8 від 30 грудня 2008 року Загальних зборів учасників ТзОВ "Щирецький завод залізобетонних виробів" (т.1, а.с.82), спірний Додаток №3 від 08.12.2008 року на суму 53522,70 грн., укладений між сторонами у справі, Загальними зборами учасників товариства схвалений не був.

При зверненні до суду з зустрічною позовною заявою про визнання недійсною спірної Додаткової угоди №3 від 8 грудня 2008 року, позивач за основним позовом посилався на ту обставину, що ФОП ОСОБА_3 був обізнаний про обмеження повноважень наданих директору Статутом товариства.

Проте, як правильно було встановлено судами попередніх судових інстанцій при розгляді даної справи, позивачем за первісним позовом не був доведений належним чином той факт, що відповідач за зустрічним позовом знав чи за всіма обставинами не міг не знати про обмеження повноважень директора, передбачених Статутом товариства.

Згідно ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов"язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов"язки з моменту вчинення цього правочину.

Тому, суд вважає, що факт перерахування ТзОВ "Щирецький завод залізобетонних виробів" у січні, вересні та жовтні 2009 року частково гонорару в сумі 26761 грн. свідчить про наступне схвалення ним укладеного договору від 7 червня 2008 року та додатку №3 від 08.12.2008 року до цього договору.

Крім того, як вбачається з наявних в матеріалах справи документів, зокрема договору доручення б/н від 06.05.2011 року з Додатками №№ 1, 2 до нього, позивачем за основним позовом були понесені витрати на оплату послуг адвоката по розгляду даної справи в сумі 3000 грн., що підтверджується випискою із банківського рахунку про оплату вартості послуг на суму 3 000 грн.

Оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача за основним позовом на користь позивача 1500 грн. витрат повязаних з оплатою послуг адвоката, оскільки заявлена позивачем за основним позовом до стягнення з відповідача сума витрат на правову допомогу неспіврозмірна сумі позовних вимог, а також не відповідає складності даного господарського спору.

За таких обставин, оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону і обставинам справи, тому підстав для їх зміни немає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Львівської області від 29 липня 2011 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2011 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий, суддя В.Дерепа

Судді С.Бондар

Б.Грек