Постанова № 19943502, 13.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2011 р. Справа № 30/17-18-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого),

Катеринчук Л.Й. (доповідача),

Куровського С.В.

розглянувши

касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2011 року

у справі

господарського суду№ 30/17-18-2011

Одеської області

за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна"

про стягнення майнової шкоди у сумі 124 925 грн., а також 25 000 грн. моральної шкоди

в судовому засіданні взяли участь представники :

від відповідача:Кушниренко М.Г. (витяг з протоколу № 1 зборів СВК "Україна" від 28.02.2009р.),

від позивача:не з'явились.

ВСТАНОВИВ :

фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна" (далі відповідач) про стягнення майнової шкоди у сумі 124 925 грн., а також 25 000 грн. моральної шкоди.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15 березня 2011 року (суддя Рога Н.В.) позов задоволено частково, стягнуто з СВК "Україна" на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 51255 грн. 77 коп., збитки у сумі 512 грн. 91 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 517 грн. 68 коп., витрати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. та витрати на послуги адвоката у сумі 3000 грн. В іншій частині позову відмовлено (том 1, а.с. 118-120).

Висновок суду мотивовано тим, що позивач не надав належних доказів на підтвердження усіх своїх позовних вимог, а також не довів наявності складу цивільного правопорушення, необхідного для відшкодування моральної шкоди відповідачем.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив змінити оскаржене рішення в частині стягнення 51255грн. 77 коп. матеріальної шкоди, врахувати часткове відшкодування шкоди батьком винного водія автомобіля на суму 50500 грн. В обґрунтування своєї позиції, скаржник посилався на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

На думку скаржника суд не врахував, що водієм належного кооперативу автомобіля через власного батька оплачено компенсацію вартості пошкоджень автомобіля позивача у розмірі 50 500грн., та не заперечував проти відшкодування різниці між вартістю пошкоджень згідно технічної експертизи та компенсацією за розпискою.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2011 року рішення господарського суду Одеської області від 15.03.2011 року змінено та викладено його резолютивну частину в такій редакції:

" 1.Позов задовольнити частково.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна" (код ЄДРПОУ 03768799, Одеська обл., Білгород-Дністроський р-н, с.Козацьке, вул. Радянська, 45) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1, АДРЕСА_1) матеріальну шкоду у сумі 755 грн. 77 коп., збитки у сумі 512 грн. 91 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 39 грн. 46 коп. , витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 6грн. 25 коп. та витрати на послуги адвоката у сумі 79грн. 50коп.

2.У задоволенні іншої частини позову відмовити."

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 1166, 1187 Цивільного кодексу України, статей 32, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України. При цьому скаржник зазначав, що апеляційним судом прийнято до уваги неналежний доказ погашення боргу юридичною особою розписку позивача у справі про отримання коштів на відшкодування завданої шкоди від фізичної особи ОСОБА_6, батька винного у скоєнні дорожньо-транспортної події водія ОСОБА_7 Інших підстав для скасування постанови апеляційного суду скаржник не зазначав.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, вислухавши представника відповідача, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 1166 Цивільного Кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до статті 1187 Цивільного Кодексу України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід , тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1172 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових обов"язків.

Отже, норми законодавства про відшкодування шкоди передбачають необхідність встановлення судами складу цивільного правопорушення для виникнення деліктної відповідальності та не вимагають доведення вини власника джерела підвищеної небезпеки, якщо шкода заподіяна таким джерелом підвищеної небезпеки.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 07 лютого 2008 року о 17:30 на автошляху Одеса-Рені сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої гр. ОСОБА_7, керуючи автомобілем "САЗ-3507" д.н. НОМЕР_2 , який належить на праві власності СВК "Україна", допустив наїзд на автомобіль "Мерседес" , д.н. НОМЕР_3, який належить на праві власності ОСОБА_4

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 26.02.2008 року у справі №3-3684\2008р/а.с.12/, ОСОБА_7 визнано винним у скоєні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 130 ч.1 КпАП України та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 130 частини 1 КпАП України і накладено стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на 1 рік з моменту вилучення посвідчення водія.

Судами встановлено розмір завданої автомобілю позивача шкоди згідно Висновку Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз №14877 від 22.10.2008 року на суму 51255 грн. 77 коп.(том 1, а.с.84)

Також, судом апеляційної інстанції прийнято до уваги обставини часткового відшкодування завданої шкоди батьком водія, який здійснив наїзд на автомобіль позивача, ОСОБА_6 на суму 50500грн. згідно розписки позивача (том 1, а.с. 43) та заяви водія ОСОБА_7 про передачу коштів позивачу саме на відшкодування завданої матеріальної шкоди в його присутності його батьком ОСОБА_6 у березні 2008року (том 1, а.с. 71) .

Колегія суддів касаційного суду, здійснюючи перегляд оскаржуваного постанови апеляційного суду з урахуванням доводів касаційної скарги, зазначає про те, що доводи скаржника про неналежну оцінку обставин справи є такими, що спрямовані на переоцінку доказів судом касаційної інстанції, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 111-7 ГПК України, а отже такі доводи є необґрунтованими .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2.Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.04.2011 року у справі № 30/17-18-2011 залишити без змін.

Головуючий Н. Ткаченко

Судді Л. Катеринчу

С. Куровський