Постанова № 19940578, 01.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2011 р. Справа № 5016/1079/11(3/75) Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіУдовиченка О.С.,

суддів:Поліщука В.Ю. (доповідач),

Міщенка П.К.,

розглянувшикасаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль",

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2011 року,

у справі№ 5016/1079/2011(3/75) Господарського суду Миколаївської області,

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (м. Миколаїв),

до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4 (м. Миколаїв),

про стягнення 10 183 грн. 74 коп., -

представники сторін в судове засідання не з'явились;

в с т а н о в и в :

У квітні 2011 року Відкрите акціонерне товариство "Миколаївська теплоенергоцентраль" (далі за текстом ВАТ "Миколаївська ТЕЦ") звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4 (далі за текстом СПД-ФО ОСОБА_4.) про стягнення основного боргу у сумі 5 561 грн. 18 коп., інфляційних у сумі 56 грн. 17 коп., 3% річних у сумі 38 грн. 64 коп. та пені у сумі 4527 грн. 75 коп. В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем умов Договору про постачання теплової енергії № 2751 від 01.11.2003 року та неоплату останнім теплової енергії за період з листопада 2010 року по березень 2011 року включно, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у сумі 5 561 грн. 18 коп., на яку, згідно п. 7.4.2. названого Договору, було нараховано пеню, інфляційні та 3% річних.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2011 року у справі № 5016/1079/2011(3/75) (суддя Смородінова О.Г.) позов задоволено. Рішення місцевого господарського суду мотивовано, зокрема, обґрунтованістю та доведеністю заявлених позовних вимог.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2011 року у справі № 5016/1079/2011(3/75) (головуючий суддя Колоколов С.І., судді: Разюк Г.П., Андрєєва Е.І.) апеляційну скаргу СПД-ФО ОСОБА_4 задоволено частково; рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2011 року скасовано; позов ВАТ "Миколаївська ТЕЦ" задоволено частково; присуджено до стягнення з СПД-ФО ОСОБА_4 на користь ВАТ "Миколаївська ТЕЦ" 6 155 грн. 99 коп., з яких 5 561 грн. 18 коп. основного боргу, 38 грн. 64 коп. 3% річних, 56 грн. 17 коп. інфляційних та 500 грн. 00 коп. пені; державне мито у сумі 61 грн. 64 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 142 грн. 63 коп.; в решті позову відмовлено; присуджено до стягнення з ВАТ "Миколаївська ТЕЦ" на користь СПД-ФО ОСОБА_4 витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги у сумі 20 грн. 57 коп. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд послався на п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України, оскільки дійшов висновку про розгляд справи господарським судом першої інстанції за відсутності відповідачки, не повідомленої про розгляд справи належним чином. Задовольняючи позов в частині вимог про стягнення суми основного боргу, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що його відповідачем не сплачено, а тому така заборгованість підлягає до стягнення. Водночас, апеляційний господарський суд дійшов висновку про правомірність нарахування інфляційних та 3% річних у заявлених до стягнення розмірах. Задовольняючи вимоги про стягнення пені частково, апеляційний господарський суд послався на приписи п. 1 ст. 233 ГК України.

Не погоджуючись з прийнятою апеляційним господарським судом постановою, ВАТ "Миколаївська ТЕЦ" звернулось з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2011 року, залишити в силі рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2011 року. В обґрунтування вимог касаційної скарги ВАТ "Миколаївська ТЕЦ" посилається на порушення і неправильне застосування норм матеріального права та процесуального права, а саме ст. 233 ГК України, ст. ст. 99, 101, 105 ГПК України відповідно.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.11.2011 року, згідно зі ст. 111 ГПК України, касаційну скаргу ВАТ "Миколаївська ТЕЦ" прийнято до провадження.

За Розпорядженням Заступника Секретаря судової палати Васищака І.М. від 23.11.2011 року розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя Удовиченко О.С., судді: Поліщук В.Ю., Міщенко П.К. (за вказаних у Розпорядженні підстав).

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.11.2011 року розгляд справи було відкладено, в порядку ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 24.11.2011 року представник позивача касаційну скаргу підтримав, просив її задовольнити; відповідачка, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, не скористалась правом на участь представника у судовому засіданні касаційної інстанції.

Сторони у цій справі уповноважених представників в судове засідання касаційної інстанції 01.12.2011 року не направили, хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином. Враховуючи, що учасників судового провадження було повідомлено про те, що не з'явлення їх представників в судове засідання касаційної інстанції не тягне за собою відкладення розгляду справи, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності в судовому засіданні уповноважених представників сторін.

Заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосуванням господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Господарськими судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено наступні обставини.

01.11.2003 року ВАТ "Миколаївська ТЕЦ" та СПД-ФО ОСОБА_4 уклали Договір № 2751 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі за текстом Договір), за умов якого ВАТ "Миколаївська ТЕЦ" (за Договором енергопостачальна організація) взяло на себе зобов'язання постачати СПД-ФО ОСОБА_4 (за Договором споживач) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язалась оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбаченими цим Договором (арк. справи 33-35).

Згідно з умовами Розділу 9 Договору, цей Договір набув чинності з дня його підписання, діє до 01.11.2004 року та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде заявлено однією із сторін. З огляду на відсутність у матеріалах справи будь-яких заяв сторін про припинення Договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що спірний Договір станом на дату розгляду справи у господарськими судами попередніх інстанцій є дійсним та обовязковим для виконання його сторонами.

За умов п. 5.1 Договору, облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку, розрахунковим способом. Розрахунки за теплову енергію, що споживається, згідно тарифів, встановлених ВАТ "Миколаївська ТЕЦ" в грошовій формі, або по узгодженню сторін іншими, не забороненими діючим законодавством, засобами. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 20 днів до початку розрахункового періоду сплачує Енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця (п. п. 6.1-6.3 Договору).

У відповідності з п. 3 Додатку № 1/1 до Договору, 25-го числа поточного місяця споживач зобов'язаний зняти показання приладу обліку та подати звіт енергопостачальній організації не пізніше 28-го числа, про що складається акт приймання передачі теплової енергії у гарячій воді відповідного місяця (додаток 3 до Договору). За невиконання або неналежне виконання сторонами зобов'язань за Договором, винна сторона відшкодовує іншій завдані збитки без зарахування неустойки. Відшкодування збитків та сплата неустойки не звільняє від виконання зобов'язань, крім випадку письмової відмови сторони (п. 7.1 Договору).

Умовами п. 7.4.2 Договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує енергопостачальній організації пеню у розмірі 1,0% належної до сплати суми за кожен день прострочення, на підставі положення Закону України № 686-ХІV від 20.05.1999 року.

Додатком № 1/1 до Договору встановлені обсяги постачання теплової енергії споживачу СПД-ФО ОСОБА_4 в період з 01.11.2003 року по 01.11.2004 року (арк. справи 36).

На виконання умов Договору, в період з листопада 2010 року по березень 2011 року, ВАТ "Миколаївська ТЕЦ" поставило СПД-ФО ОСОБА_4 теплову енергію на загальну суму 5561 грн. 18 коп. та виставило відповідні рахунки на оплату поставленої/отриманої теплової енергії, вручення яких підтверджується відповідними реєстрами (арк. справи 23-32).

У зв'язку з неоплатою СПД-ФО ОСОБА_4 отриманої та спожитої теплової енергії, 21.01.2011 року ВАТ "Миколаївська ТЕЦ" звернулося до СПД-ФО ОСОБА_4 з претензією про сплату боргу за спожиту і не оплачену теплову енергію (арк. справи 16), яка залишена останньою без відповіді та виконання.

Неоплата СПД-ФО ОСОБА_4 отриманої та спожитої теплової енергії і стала підставою для звернення ВАТ "Миколаївська ТЕЦ" до місцевого господарського суду з цим позовом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, положення яких кореспондуються з нормами ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв діловогооборотуабоіншихвимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмовавідзобов'язанняабо одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).

Враховуючи встановлені вище фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, господарські суди попередніх інстанцій підставно дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення суми основної заборгованості за Договором у розмірі 5 561 грн. 18 коп.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, умовами укладеного сторонами Договору передбачено пеню у розмірі 1,0 % належної до сплати суми за кожен день прострочення на підставі положення Закону України № 686-ХІV від 20.05.1999 року, про стягнення якої (поряд з вимогою про стягнення інфляційних та 3% річних) позивачем також заявлено вимогу.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" (№ 686-XIV від 20.05.1999 року) встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності: сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території; за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу. Обов'язковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобов'язань відповідно до чинного законодавства України.

Господарськими судами під час розгляду позову в цій частині враховано встановлені у справі фактичні обставини і умови укладеного сторонами Договору та правомірно застосовано положення ч. 1 ст. 230 ГК України, п. п. 1, 3 ст. 549 ЦК України, ст. 625 ЦК України та встановлено, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні у сумі 56 грн. 17 коп., 3% річних 38 грн. 64 коп. та пеня у розмірі 4 527 грн. 75 коп. (останню апеляційним господарським судом зменшено до 500 грн. 00 коп. на підставі ч. 1 ст. 233 ГК України, як таку, що є надмірно великою у порівнянні зі збитками кредитора).

Позивач в касаційному порядку оскаржує дії апеляційного господарського суду по зменшенню розміру пені, нарахованої на суму основної заборгованості, оскільки вважає їх неправомірними з тих підстав, що господарському суду право на зменшення розміру неустойки надано лише за наявності передбачених ч. 1 ст. 233 ГК України умов.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити наступне.

Стаття 551 ЦК України, яка кореспондується з положеннями ст. 233 ГК України, передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Крім того, ч. 1 ст. 233 ГК України встановлено, що при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду на зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Враховуючи п. 2.4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" № 02-5/293 від 29.04.1994 року, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Проте, матеріали справи не містять наданих відповідачем належних доказів, які б спростовували позовні вимоги або звільняли останнього від цивільної відповідальності, не наведено й винятковості обставин, які б надавали СПД-ФО ОСОБА_4. право на зменшення розміру пені.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про необґрунтоване зменшення апеляційним господарським судом розміру пені, який (апеляційний господарський суд) не вказав (при цьому) обставин, що дозволили йому застосувати ч. 3 ст. 83 ГПК України.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що апеляційному господарському суду слід було об'єктивно оцінити, чи був цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язання та невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Зазначені обставини не були враховані під час апеляційного провадження у справі, що призвело до помилкового висновку про зменшення розміру пені.

Поряд з цим, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що, як вбачається зі змісту постанови апеляційного господарського суду, підставою скасування повністю рішення господарського суду першої інстанції стали передбачені п. 2) ч. 3 ст. 104 ГПК України обставини розгляд справи без участі сторони (відповідачки) не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Проте, матеріали справи свідчать про помилковість таких висновків господарського суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.04.2011 року порушено провадження у цій справі та призначено її до розгляду. Матеріали справи свідчать про належне повідомлення господарським судом першої інстанції відповідачки про дату, час та місце розгляду справи. При цьому, суд касаційної інстанції відзначає, що наявний у матеріалах справи направлений на адресу СПД-ФО ОСОБА_4 поштовий конверт з копією ухвали від 15.04.2011 року був повернутий до місцевого господарського суду за закінченням терміну зберігання.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.05.2011 року за наслідками судового засідання, в порядку п. п. 1), 2) ст. 77 ГПК України та з урахуванням ст. 69 ГПК України, розгляд справи було відкладено. Вказану ухвалу, 20.05.2011 року, тобто з дотриманням приписів ГПК України щодо строків направлення копій процесуальних документів та вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України (затверджено Наказом Вищого господарського суду України від № 75 10.12.2002 року), було направлено сторонам і відповідачці зокрема.

Водночас, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що зазначена Інструкція не містить вимог щодо направлення сторонам копії ухвали про відкладення розгляду справи з повідомленням про вручення (таку вимогу Інструкція містить щодо направлення сторонам ухвал про порушення провадження у справі).

При цьому, колегія суддів касаційної інстанції бере до уваги нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень (затверджено Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів" № 1149 від 12.12.2007 року).

За наведених підстав, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що справу місцевим господарським судом було розглянуто за відсутності сторони (відповідачки) не повідомленої належним чином про дату час та місце розгляду справи. Відтак, у апеляційного господарського суду не було підстав для скасування повністю рішення господарського суду першої інстанції з підстав, передбачених п. 2) ч. 3 ст. 104 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11110 ГПК України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права, а в силу положень п. 6) ч. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що постанова Одеського апеляційного господарського суду від 16.08.2011 року у справі № 5016/1079/2011(3/75) підлягає скасуванню, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 09.06.2011 року залишенню в силі.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 49, 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2011 року у справі № 5016/1079/2011(3/75) задовольнити.

2.Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2011 року у справі № 5016/1079/2011(3/75) скасувати.

3.Рішення Господарського суду Миколаївської області від 9 червня 2011 року у справі № 5016/1079/2011(3/75) залишити в силі.

4.Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (54002, м. Миколаїв, вул. Каботажний узвіз, буд. 18, код ЄДРПОУ 30083966) 51 грн. 00 коп. в якості відшкодування державного мита за подання касаційної скарги.

5.Видачу наказу доручити Господарському суду Миколаївської області.

Головуючий суддяО.С. Удовиченко

судді:В.Ю. Поліщук

П.К. Міщенко