Ухвала суду № 19939976, 05.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

"05" грудня 2011 р. Справа № 37/210

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Овечкін В.Е. –головуючого,

Чернов Є.В.,

Цвігун В.Л.

розглянув касаційну скаргу ТзОВ "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг"

на постановуДонецького апеляційного господарського суду

від 21 вересня 2011 року

у справі№ 37/210 господарського суду Донецької області

за позовомТзОВ "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг"

доТзОВ "Донспецпром"

простягнення заборгованості, штрафних санкцій, інфляційних, річних

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала касаційну скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом.

Тобто, в касаційній скарзі наводяться конкретні норми матеріального чи процесуального права з обґрунтовуванням суті їх порушення чи неправильного застосування.

В касаційній скарзі від 06.10.2011 р. скаржник доводить, що судові рішення постановлені з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заявник доводить, що судом порушено ст. 36 ГПК України, не з'ясовано всі обставини справи, не досліджено докази, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають обставинам.

Разом з тим, скаржник не вказує, якими нормами процесуального закону регулюється доказування в справі, зокрема, збір та оцінка доказів, належність та допустимість засобів доказування. В чому суть процесуальних порушень норм щодо письмових доказів (ст. 36 ГПК України), та яким чином вони вплинули на суть застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини скаржник не зазначає, обмежившись лише твердженням про порушення.

Скаржник доводить обставини скасування рішення господарського суду Донецької області від 22.03.2011 р.; невірне застосування ст. 236 ГК України, оскільки судом не обґрунтовано в чому полягає відсутність істотної умови, а саме ціни; невірне визначення наслідків недійсності правочину згідно ст. 216 ЦК України; не дослідження факту розірвання договору фінансового лізингу № 074-06/2008 від 23.06.2008 р..

Разом з тим, скаржник не зазначає, в чому суть наведених ним норм права та суть регулювання ними спірних правовідносин, які доводи та мотиви суду та яким чином свідчать про порушення, неправильне застосування чи не застосування відповідних норм.

Скаржником доводяться обставини існування договірних відносин, оплата винагороди, використання відповідачем предмету лізингу у правовідносинах з іншими особами, отримання відповідачем доходів за іншими цивільно-правовими угодами, які судом не досліджено. Разом з тим, не зазначено на застосування яких норм матеріального чи процесуального права впливають обставини, які наводяться, в чому суть порушення чи невірного застосування відповідних норм права.

Скаржник наводить зміст норм ч. 2 ст. 653 ЦК України, ст. 625 ЦК України, ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст. 84 ГПК України, однак не зазначає, в чому суть неправильного застосування чи порушення судом цих норм.

Скаржник стверджує про порушення та неправильне застосування норм процесуального права, зокрема, не повідомлення його належним чином про судовий розгляд, однак не зазначає, які норми процесуального права регулюють відповідні дії суду щодо повідомлення учасників судового процесу та в чому суть таких порушень, зокрема, з вказівкою на відповідні дати вчинення процесуальних дій, про які учасник судового процесу не був належним чином повідомлений.

Скаржник доводить, що рішення господарського суду Донецької області від 22.03.2011р., на яке послався суд при вирішенні даного спору, не набрало законної сили, однак не зазначає норм матеріального чи процесуального права, які порушено судом, в чому суть їх порушення внаслідок врахування судового рішення, яким вирішено інший спір.

Враховуючи наведене, касаційна інстанція дійшла висновку, що скаржником не обґрунтовано суть неправильного застосування чи порушення або не застосування господарськими судами норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, на суть застосування яких норм права, впливають обставини, які наводить та намагається довести скаржник, що дає підстави вбачати не виконання вимог ст. 111 ГПК України.

Формальне посилання на норми права не визнається касаційною інстанцією як виконання вимог ст. 111 Господарського процесуального кодексу України щодо необхідності зазначити суть порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту шостого частини першої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо, зокрема, у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до частини третьої ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України після усунення зазначеної обставини скаржник має право повторно подати скаргу в загальному порядку.

Відповідно до ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ст. 7 Закону України "Про судовий збір", чинного з 01.11.2011 р., сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).

До поданої касаційної скарги долучено докази про сплату 2557,90 грн. державного мита згідно платіжного доручення № 4874 від 06.10.2011 р., які підлягають поверненню скаржнику.

Зважаючи на викладене, керуючись ст.ст. 86, 107-109, п. 6 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ТзОВ "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21 вересня 2011 року у справі № 37/210 господарського суду Донецької області не приймати до розгляду і повернути скаржнику.

Повернути на користь ТзОВ "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" з Державного бюджету України рахунок № 31211254700007, банк –ГУ ДКУ у м. Києві, банк –ГУ ДКУ у м. Києві, одержувач - УДК у Печерському районім. Києва, код банку–820019, код за ЄДРПОУ–26077922, 2557 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 90 коп. державного мита.

Головуючий, суддя                                                                                 В. Овечкін

судді                                                                                                    Є. Чернов

                                                                                                              В. Цвігун