Постанова № 19937891, 29.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"29" листопада 2011 р. Справа № 5023/591/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючий суддяМуравйов О.В.,

суддіПолянський А.Г.,

Яценко О.В., розглянувши

касаційну скаргуХарківського державного авіаційного виробничого підприємства орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапора

напостанову від 29.08.2011 р. Харківського апеляційного господарського суду

у справі№ 5023/591/11 Господарського суду Харківської області

за позовомТОВ "Техснаб" (далі позивач)

доХарківського державного авіаційного виробничого підприємства орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапора (далі відповідач)

простягнення коштів

за участю представників сторін:

позивача – не з'явились, відповідача – не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

          Рішенням Господарського суду Харківської області від 11.04.2011 р. (суддя –Ковальчук Л.В.) позов задоволено. Стягнуто з Харківського державного авіаційного виробничого підприємства на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техснаб" 144 999,73 грн. індексу інфляції, 23 859,80 грн. 3% річних, 1 688,60 грн. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2011 р. (судді –Могилєвкін Ю.О., Барбашова С.В., Плужник О.В.) рішення Господарського суду Харківської області від 11.04.2011 р. в частині стягнення 80 922,12 грн. індексу інфляції, 8049,47 грн. річних, 889,77 грн. держмита скасовано та в позові в цій частині відмовлено. В інший частині залишено рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Стягнуто з ТОВ "Техснаб" на користь Харківського державного авіаційного виробничого підприємства орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапора 444,85 грн. держмита по скарзі.

          Не погоджуючиcь з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 26.01.2007 р. господарським судом Харківської області по справі № 47/726-06 було винесено рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості за товар в сумі 235 636,10 грн. задоволені в повному обсязі. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.03.2007 р. рішення в цій частині залишено без змін, та стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні та 3% річних за період прострочення оплати вартості товару по 24.11.2006 р. включно.

Відповідач частково сплатив заборгованість, в сумі 155 585,45 грн.

Повна заборгованість була відповідачем погашена в повному обсязі лише 10.01.2011 р.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційним господарським судом правомірно відзначено, що невиконання або неналежне виконання грошового зобов’язання тягне за собою, як наслідок, виникнення зобов’язання боржника сплатити кредитору суму інфляційних за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми. Отже, інфляційні та 3% річних не є додатковими вимогами та можуть бути стягнуті окремо від нього за весь час прострочення.

Позивачем було здійснено нарахування індексу інфляції по першій сумі боргу в період з червня 2006 р. по липень 2007 р. на суму 22735,76 грн., з серпня 2007 р. до жовтня 2007 р. на суму 1175,96 грн., з жовтня 2007 р. до квітня 2008 р. на суму 29716,12 грн., з квітня 2008 р. до лютого 2010 р. на суму 40445,08 грн., з лютого 2010 р. до жовтня 2010 р. на суму 12596,57 грн., з жовтня 2010 р. до січня 2011 р. на суму 1403,03 грн. По другій сумі боргу на суму 61838,0 грн. індекс інфляції складає 49 136,68 грн., всього за двома сумами боргу індекс інфляції складає 144 999,73 грн.

Згідно розрахунку позивача, річні нараховані за період з 24.11.06 р. по 06.08.07 р. включно на суму 4958,04 грн., за період з 07.08.07 р. по 02.10.07 р. включно на суму 521,72 грн., за період з 03.10.07 р. по 01.04.08 р. включно на суму 3067,31 грн., за період з 02.04.08 р. по 31.01.10 р. включно на суму 10970,84 грн., за період з 01.02.10 р. по 04.10.10 р. включно на суму 4003,64 грн., за період з 05.10.10 р. по 09.01.11 р. включно на суму 338,25 грн., всього нараховане річних в сумі 23859,80 грн.

Відповідно до ст. ст. 257, 258 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки; для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Законодавством не передбачено, що по вимогах про стягнення індексу інфляції та річних встановлена більш тривала спеціальна позовна давність або що вони можуть пред’являтися до суду без урахування загальної позовної давності.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано заяву про застосування позовної давності у відзиві на позов від 16.02.2011 р.

Враховуючи, що позивач здійснив нарахування індексу інфляції та річних за межами трьохрічної загальної позовної давності в період з червня 2006 р. по січень 2008 р., апеляційний господарський суд обґрунтовано скасував частково рішення місцевого господарського суду.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін та дійшов обґрунтованих висновків.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з цим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:          

Касаційну скаргу Харківського державного авіаційного виробничого підприємства орденів Жовтневої Революції та Трудового Червоного Прапора залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 29.08.2011 року у справі № 5023/591/11 Господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий суддя Муравйов О.В.

Судді Полянський А.Г.

                                                                                Яценко О.В.