Постанова № 19937997, 29.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2011 р. Справа № 16/295-56/66

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Овечкін В.Е.

Чернов Є.В.

Цвігун В.Л.

за участю представників:

Генеральної прокуратури України

Фонд державного майна України

ФОП ОСОБА_4

розглянув касаційну скаргу Ходаківський М.П. Легендзевич О.Ю.

ОСОБА_7

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постановуКиївського апеляційного господарського суду

від 07 вересня 2011 року

у справі№ 16/295-56/66 господарського суду м. Києва

за позовомЗаступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України

до

третя особаДержавного комплексного торговельного підприємства "Хрещатик"

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

Фонд державного майна України

провизнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду м.Києва від 08.06.2011р. (суддя Джарти В.В.) позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 21.05.2006 р., укладеного між державним комплексним торговельним підприємством "Хрещатик" та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 задоволений.

Визнано недійсним договір купівлі - продажу укладений 31.05.2006 року між Державним комплексним торговельним підприємством "Хрещатик" (код 21583968) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (код НОМЕР_1) та зареєстрований в реєстрі за № 556.

Зобов'язано Державне комплексне торговельне підприємство "Хрещатик" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24, код 21583968) повернути Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_4 (61002, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) кошти у розмірі 853600 (вісімсот п'ятдесят три тисячі шістсот) грн. 00 коп.

Зобов'язано фізичну особу - підприємця ОСОБА_4 (61002, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) повернути Державному комплексному торговельному підприємству "Хрещатик" (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24, код 21583968) нежитлову будівлю №9 загальною площею 1220,30 кв.м. розташовану по АДРЕСА_2.

Суд дійшов висновку, що предметом договору є нерухоме майно основних фондів державного підприємства, тому за нормами ст. 4 Закону України "Про приватизацію "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та ст. 7 Закону України "Про приватизацію державного майна", уповноваженим здійснювати повноваження власника державного майна у процесі приватизації та укладати угоди щодо продажу об'єкту приватизації є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва, однак оскаржуваний договір укладений всупереч визначеному Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" механізму приватизації, тобто укладений не РВ ФДМУ по місту Харкову іншим, ніж визначено Законом, способом та, відповідно, без застосування приватизаційної процедури, що свідчить про невідповідність змісту договору вимогам закону.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2011 р. (судді Тищенко О.В., Чорна Л.В., Смірнова Л.Г.) рішення господарського суду м. Києва від 08.06.2011р. залишено без зміни.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм процесуального права, справу передати на новий розгляд суду першої інстанції.

Скаржник доводить, що судом порушено ст.ст. 75, 136 ГК України, оскільки спірне нерухоме майно належало продавцю на праві повного господарського відання, який вправі був його відчужити за наявності згоди органу управління майном, тобто Міністерства аграрної політики України, яке листом № 54-01/420 від 25.04.2006 р. надало відповідну згоду; суд порушив ст. 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", ст.ст. 7, 12 Законом України "Про приватизацію державного майна", дійшовши невірного висновку про виключне право Фонду державного майна України на відчуження спірного майна, оскільки спірне майно не внесено до переліку об'єктів, які підлягали приватизації, .

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом спору є відповідність закону договору купівлі продажу, що укладений 31.05.2006 року між Державним комплексним торговельним підприємством "Хрещатик" (код 21583968) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (код НОМЕР_1) та зареєстрований в реєстрі за № 556.

Господарськими судами встановлено, що предметом спірного договору купівлі-продажу від 31 травня 2006 року є нерухоме майно основних фондів державного підприємства, а саме: нежитлова будівля по АДРЕСА_2.

Відповідно до ч. 2 ст. 145 ГК України зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом.

Правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону (ч. З ст. 145 ГК України).

Статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного майна»визначено, що приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» до об'єктів малої приватизації віднесено, зокрема, окреме індивідуально визначене майно.

За класифікацією об'єктів приватизації відповідно до п. 5 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України «Про державну програму приватизації»(чинного на момент спірних правовідносин), до об'єктів приватизації групи А віднесено окреме індивідуально визначене майно.

Розділом IX Закону визначені способи та порядок приватизації, зокрема, об'єктів групи А. Відповідно до ст. 48 Закону їх продаж здійснюється відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»та цієї програми.

Отже, зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній власності, яке за класифікацією об'єктів приватизації віднесено до групи А, повинно здійснюватись відповідно до вимог спеціального законодавства про приватизацію державного майна.

Органом приватизації, відповідно до вимог ст. 4 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»та ст. 7 Закону України «Про приватизацію державного майна», уповноваженим здійснювати повноваження власника державного майна у процесі приватизації та укладати угоди щодо продажу об'єкту приватизації є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

За таких обставин, суд дійшов вірного висновку, що оскаржуваний договір укладений всупереч визначеному Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" механізму приватизації (укладений не РВ ФДМУ по місту Харкову іншим, ніж визначено Законом, способом та, відповідно, без застосування приватизаційної процедури), що свідчить про невідповідність змісту договору вимогам закону "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). (ч. З ст. 215 Цивільного кодексу України).

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст.ст. 203, 215 ЦК України є правові підстави для визнання договору купівлі-продажу нежитлової будівлі літ 4-а загальною площею 1220,3 кв.м. по вул. Гагаріна у м. Харкові, укладеного 31.05.2006 р. недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст.1115 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до ч.2 ст.1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи скаржника щодо обставин не включення спірного майна до переліку об'єктів, що підлягають приватизації відхиляються, оскільки правильності правового висновку суду не спростовують, значення для справи не мають.

Касаційна інстанція дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій при вирішенні даної справи правильно застосували норми процесуального права, тому в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без зміни.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.09.2011 р. та рішення господарського суду м. Києва від 08.06.2011р. у справі № 16/295-56/66 господарського суду м. Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий, суддя В. Овечкін

суддіЄ. Чернов

В. Цвігун