Постанова № 19937383, 01.12.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2011 р. Справа № 5023/5560/11

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого,

Бакуліної С.В.,

Сибіги О.М.,

розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

на постановувід 06.10.2011

Харківського апеляційного господарського суду

у справі господарського суду Харківської області № 5023/5560/11

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_4

доПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії

про розірвання договору оренди,

за участю представників: позивача - ОСОБА_4

відповідача Вакуленко О.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 27.07.2011 у справі №5023/5560/11 (суддя Хотенець П.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2011 (колегія суддів у складі головуючого судді Камишевої Л.М., суддів Медуниці О.Є., Черленяк М.І.), задоволені позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі позивач) до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії (далі відповідач) про розірвання договору оренди від 26.07.2006 та виселення відповідача з орендованого приміщення.

Відповідач з рішенням та постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким в задоволені позовних вимог відмовити з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. ст. 526, 611, 627, 651 та 652 ЦК України, ст. 33 ГПК України.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому він просить залишити рішення і постанову у справі без змін, як законні і обґрунтовані, а касаційну скаргу без задоволення, як безпідставну. Зокрема, скаржник зазначає, що він не отримує того, на що розраховував при укладенні спірного договору внаслідок зниження курсу національної валюти по відношенню до долару США; ним були виконані всі дії по уникненню небажаних наслідків, що полягають у численних зверненнях в межах наданих йому положеннями договору можливостей до відповідача з пропозицією збільшити ставку орендної плати до того розміру, який мав обумовити економічну зацікавленість орендодавця на тому рівні, який існував на момент укладення договору; відповідач добровільно звільнив орендоване приміщення, про що сторони склали акт повернення приміщення до договору оренди від 26.07.2006.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 26.07.2006 між Фізичною особою підприємцем ОСОБА_4 (орендодавець) та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (орендар) укладений договір оренди нежитлових приміщень першого поверху №№ 97-8, 97-9, 97-10, 97-18 в літ. "А-7", загальною площею 142,4 м2 та нежитлових приміщень першого поверху №№ 1, 97-12 в літ."А-7", загальною площею 8,8 м2, розташованих на АДРЕСА_1, загальною площею орендованих приміщень 151,2 м2 (пункти 1.1, 1.2, 1.3 договору); загальний розмір орендної плати, починаючи з 4-го місяця, становить 26724,60 грн. на місяць і за кожний наступний місяць орендна плата коригується на індекс інфляції (пункти 3.3, 3.4 договору); розмір орендної плати, визначений пунктом 3.3. договору, може бути змінений за погодженням сторін у разі, якщо курс долару США по відношенню до національної валюти України (згідно з офіційними даними НБУ) змінився більш ніж на 5%, а на день укладення договору курс НБУ становить 5,05 грн. за 1 долар США (пункт 3.5 договору); внесення орендних платежів проводиться в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця щомісячно не пізніше 6 числа поточного місяця (п. 3.6 договору); договір укладений строком на 7 років (п. 9.1 договору). Договір посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_1 26.07.2006 за р/н 770.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що орендодавець протягом 2008-2011 років неодноразово намагався скористатися наданим йому пунктом 3.5 договору правом збільшення розміру орендної платні, адже, курс долара США зріс на 55 %, про що свідчать його численні звернення до орендаря, зокрема, листи від 06.11.2008, від 01.02.2009, від 05.03.2009, від 29.09.2010, від 29.11.2010, № 3-11 від 14.03.2011 № 1-11 від 04.04.2011.

15.04.2011 та 19.05.2011 позивачем направлені відповідачеві вимоги №№ 7-11, 8-11 про розірвання договору та звільнення приміщення, які залишені без задоволення.

Зазначені обставини стали причиною звернення позивача до суду з даним позовом, вимоги якого обґрунтовані приписами, зокрема, ст. ст. 652, 785 ЦК України.

Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, встановивши дотримання позивачем порядку дострокового розірвання договору та наявність одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при цьому, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач обґрунтовано посилається на збільшення курсу долару США по відношенню до національної валюти згідно за офіційними даними НБУ, як на обставини, які істотно змінились, адже, право на збільшення орендної платні в разі знецінення грошової одиниці України по відношенню до долара США було узгоджено сторонами в пункті 3.5 договору, втім, не було реалізовано внаслідок заперечень орендаря з цього приводу.

З висновками судів попередніх інстанцій слід погодитися, враховуючи таке.

Можливість та підстави розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин встановлені нормою статті 652 Цивільного кодексу України. Зокрема, згідно з частиною 1 цієї статті, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний на вимогу заінтересованої сторони за наявністю одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона;

В момент укладення спірного договору, при визначенні орендної плати в початковому розмірі сторони виходили з курсу гривні по відношенню до долару США у твердій сумі, а саме 5,05 гривень за 1 долар США, отже, позивач на час укладення договору розраховував на отримання орендної плати, еквівалентної певній сумі у доларах США. Зважаючи на це, підвищення офіційного курсу долару США по відношенню до національної валюти за даними Національного банку України, яке відбулось після укладення спірного договору, свідчить про знецінення орендної плати, на отримання якої розраховував позивач на час укладення договору, тобто, пропорційно зростаючу збитковість від здавання майна в оренду за спірним договором. При цьому, укладаючи спірний договір та узгоджуючи можливість корегування суми орендної плати в разі збільшення курсу долару США більше ніж на 5%, позивач виходив з того, що знецінення орендної плати не настане. Втім, заперечення орендаря з приводу коригування орендної плати унеможливили уникнути її знецінення.

На користь того, що зміна обставин зумовлена причинами, які позивач не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, що від нього вимагалися, свідчать численні звернення орендодавця до орендаря з проханням відкоригувати розмір орендної плати, які залишені орендарем без задоволення.

Отримання орендної плати в розмірі 26724,60 грн. на місяць порушує співвідношення інтересів сторін, оскільки як було наведено вище, через збільшення курсу долару США позивач отримує орендну плату в меншому еквіваленті, ніж той, на який він розраховував при укладенні договору, в той час, як знецінення національної валюти є вигідним для орендаря, що, безумовно, порушує співвідношення майнових інтересів сторін. До того ж слід додати, що з договору та із звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик знецінення розміру орендної плати внаслідок підвищення курсу долару США несе орендодавець.

Таким чином, встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини свідчать про наявність всіх передбачених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України умов для розірвання спірного договору за рішенням суду у зв'язку з істотною зміною обставин.

Частиною 1 статті 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обовязок орендаря повернути майно орендодавцеві за актом приймання-передачі в разі припинення договору оренди передбачений і пунктом 2.3 договору, відповідно до якого повернення обєкта оренди орендодавцю здійснюється протягом семи робочих днів з дня припинення дії цього договору та оформляється актом здачі-приймання, отже, позовні вимоги щодо зобовязання відповідача звільнити орендовані приміщення зі складанням акту здачі-приймання також правомірно задоволені судами попередніх інстанцій.

Доводи скаржника про те, що положеннями договору передбачена можливість, а не обов'язок орендаря підписувати додаткові угоди до договору про збільшення орендної плати правомірно відхилені судами першої та апеляційної інстанцій в якості підстави для відмови у позові, оскільки частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України передбачені умови, наявність яких в сукупності в разі саме недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, дають право заінтересованій стороні розірвати цей договір в судовому порядку, тоді як позивач довів наявність таких умов.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновку судів попередніх інстанцій про підставність і ґрунтовність позовних вимог, а зводяться до намагання надати їм перевагу над встановленими обставинами та переоцінити їх, що перебуває поза процесуальними межами повноважень суду касаційної інстанції.

Колегія суддів враховує, що відповідач, в свою чергу, також, посилаючись на істотну зміну обставин у звязку з економічною ситуацією в країні, листом від 26.02.2009 № 12-05/67-587 (а.с.25) запропонував позивачеві на підставі ст. 188 ГК України, ст. ст. 651, 652 ЦК України внести зміни у договір оренди, зменшивши розмір орендної плати, з застереженням, що у разі незгоди з цією пропозицією, даний лист є офіційним повідомленням про розірвання договору, що свідчить про фактичне погодження відповідача на дострокове розірвання договору у звязку з істотною зміною обставин.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для скасування або зміни оскаржуваних судових актів та задоволення вимог касаційної скарги.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.10.2011 у справі господарського суду Харківської області № 5023/5560/11 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.М.Сибіга