Постанова № 19937307, 29.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" листопада 2011 р. Справа № 18/1213/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. головуючого

Волковицької Н.О.

Рогач Л.І.

за участю представників сторін:

позивачаОСОБА_1. дов. від 14.06.2011 року

відповідачаОСОБА_2. дов. від 27.12.2010 року

третіх осібне зявився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Укрнафта"

на постановувід 14.09.2011 року Харківського апеляційного господарського суду у справі№ 18/1213/11 господарського суду Полтавської області за позовомПублічного акціонерного товариства "Укрнафта" доПублічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово промислова нафтова компанія "Укртатнафта" треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача1.Статутне територіально галузеве обєднання "Південна залізниця" 2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртатнафта" простягнення дизельного пального в кількості 2152,00 кг ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово промислова нафтова компанія "Укртатнафта", треті особи Статутне територіально галузеве об'єднання "Південна залізниця", Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укртатнафта" про стягнення недопоставленого дизельного пального в кількості 2152 кг. Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.06.2011 (суддя Тимошенко К.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2011 року (головуючий суддя Погребняк В.Я., судді Афанасьєв В.В., Слободін М.М.), у задоволенні позовних вимог відмовлено. Доповідач Волковицька Н.О. Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 14.06.2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2011 року і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій при прийнятті рішень невірно застосовано та порушено норми матеріального і процесуального права та надано невірне тлумачення пункту 5.1 договору, частини 2, 3 статті 14 Закону України "Про транспортно експедиторську діяльність", не враховано приписи частин 1, 2 статті 193, частин 1 статті 316 Господарського кодексу України, статті 526, частини 1 статті 622 Цивільного кодексу України, пункти 5.2.4, 5.2.6 Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затв. Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та звязку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року за №281/171/578/155, стаття 126 Статуту залізниць України.

На думку заявника, висновок апеляційного суду про відсутність в умовах договору транспортного обслуговування №3594/10/2119 від 17.05.2010 року відповідальності транспортного експедитора за дії третіх осіб, які призвели до втрат дизельного пального під час транспортування нафтопродуктів до місця призначення, а відтак у позивача відсутні підстави стверджувати, що відповідач як експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання умов договору є невірним, оскільки згідно пункту 5.1 вказаного договору передбачено, що у випадку порушення зобов'язань, що виникають з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством України.

Також скаржник вважає, що судами не враховано приписи частини 5 пункту 31 Правил видачі вантажів, якими встановлюється обовязкове проставляння залізничною станцією відмітки про надлишки маси й місць незалежно від вимоги вантажоодержувача. Вказаний пункт підтверджує, що відмітка залізничної станції в накладній про прибуття вагону (контейнера) за справними пломбами (ЗПП) та видачу вантажу без перевірки згідно з статтею 52 Статуту залізниць України проставляється тільки на вимогу одержувача вантажу (НГВУ "Чернігівнафтогаз" ПАТ "Укранфта").

Заявник звертає увагу суду на те, що суди в порушення статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт", якою визначено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу засвідчуються актами не використали в якості доказів, які підтверджують відповідальність ПАТ "Укртатнафта" відповідні акти від 15.11.2010 року, наявні в матеріалах справи.

У відзиві на касаційну скаргу Публічне акціонерне товариство "Транснаціональна фінансово промислова нафтова компанія "Укртатнафта" просить залишити судові рішення без змін, а касаційну скаргу без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши в межах вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи спір стосується нестачі вантажу.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 17.05.2010 року між Публічним акціонерним товариством "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" (виконавець) та Відкритим акціонерним товариством "Укрнафт", яке було перейменовано в Публічне акціонерне товариства "Укрнафта" (замовник) було укладено договір транспортного обслуговування №3594/10/2119 (т.1, а.с. 13-14).

Відповідно до пункту 1.1 договору транспортного обслуговування, замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснювати транспортне обслуговування замовника, що полягає у наданні послуг по відвантаженню, організації оформлення і відправлення вантажів замовника з промислового майданчика виконавця та оплаті перевезення вантажів замовника залізничним транспортом до вказаних ВАТ "Укрнафта" залізничних станцій призначення.

Також судами встановлено, що 19.05.2010 року між ВАТ "Укрнафта" (покупець) та ПАТ "ТФПНК "Укртатнафта" (постачальник) укладено договір поставки нафтопродуктів № 4480/2/2118 (т.1, а.с. 15-16), згідно з умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю нафтопродукти, - дизельне пальне підвищеної якості (Євро) марки В виду II ДСТУ 4840:2007 в загальній кількості 700,350 тон. Строк передачі товару - період з травня по грудень 2010 року; умови поставки: EXW (інкотермс-2000). На підтвердження факту оплати позивачем товару на суму 5112552,18 грн., що підлягав поставці, до позову додано копію банківської виписки від 30.12.2010 року (т.1, а.с. 23).

Пунктом 4.1 договору транспортного обслуговування сторони передбачили, що ПАТ "ТФПНК "Укртатнафта" при виконанні своїх зобов'язань по даному договору, залучає третіх осіб для організації перевезень вантажів ВАТ "Укрнафта".

Судами встановлено, що на виконання умов договору транспортного обслуговування, ПАТ "ТФПНК "Укртатнафта", залучено до відправлення вантажу третю особу - ТОВ "Торговий дім "Укртатнафта", яке 13.11.2010 року зі станції Кагамлицька Статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця" (далі - СТГО "Південна залізниця") по залізничній накладній № 43207249 від 13.11.2010 року (т.1,а.с.24) відправило на адресу структурного підрозділу ВАТ "Укрнафта - Нафтогазовидобувного управління "Чернігівнафтогаз", опломбовану запірно - пломбувальним пристроєм (ЗПУ) "Варта-Універсал-М № 1-879694, цистерну № 73743353 з дизельним пальним підвищеної якості (Євро) марки Е виду II ДСТУ 4840:2007 в кількості 50750 кг (вага нетто). Маса вантажу визначалась на вагонних електронних вагах вантажовідправника ТОВ "Торговий дім "Укртатнафта", які знаходяться на його під'їзній колії.

Відповідно пункту 5.2.6 Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року за №281/171/578/155, приймання нафтопродуктів оформлюється актом приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою №5-НП, який складається одразу після приймання вантажу та затверджується керівництвом підприємства не пізніше наступного дня після його складання.

При проведенні зважування вказаної цистерни, на електронних вагах Пульсар ВТБ-1, виявились розбіжності між масою вантажу згідно залізничної накладної та по факту зважування, а саме виявлено нестачу товару в розмірі 3050 кг. (вага нетто).

У зв'язку з нестачею дизельного пального, ВАТ "Укрнафта", листом за вих. № 731 від 15.11.2010 року викликав представника відповідача для участі в прийманні вантажу за кількістю (т.1, а.с.25).

За участю представників ВАТ "Укрнафта" та представника ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта", 15.11.2010 року складено акт приймання нафти або нафтопродуктів за № 751, за формою № 5-НП, встановленою Інструкцією (т.1, а.с. 27). Згідно висновку комісії нестача товару виникла під час перевезення транспортними магістралями залізниці, шляхом доступу до вантажу через сегментну щілину між кришкою та люком заливного отвору цистерни розміром 2,0см. Нестача підтверджується протоколом зважування (т.1, а.с.26).

Позивач зазначав, що факт недостачі дизельного пального та наявність механічних пошкоджень цистерни № 73743353 додатково підтверджується актом № 2 від 15.11.2010 року (форма № 5-НП), складеним комісією, до складу якої входили представники ВАТ "Укрнафта", ТОВ "Торговий дім "Укртатнафта" та представник сектора Державної служби боротьби з економічною злочинністю Прилуцького міського відділу управління Міністерства внутрішніх справ Кобець В.В. (т.1,а.с.28).

Висновками комісії встановлено деформацію цистерни, яка спричинена сторонніми зусиллями, що дало можливість доступу до вантажу через сегментну щілину між кришкою та люком заливного отвору в розмірі 2.0 см. Також, шляхом застосування об'ємно-масового методу, з урахуванням природних втрат, визначена остаточна кількість нестачі дизельного пального в кількості - 2152 кг.

Із постанови СДСБЕЗ Прилуцького МВ УМВС від 16.12.2010 року, наданої позивачем до суду апеляційної інстанції, в порушенні кримінальної справи за вищевказаним фактом було відмовлено із посиланням на те, що в даному випадку між сторонами вбачаються цивільно-правові відносини.

ВАТ "Укрнафта" в особі НГВУ "Чернігівнафтогаз" 15.11.2010 року звернулось з листом за вих. №733, до начальника станції Прилуки СТГО "Південна залізниця" з проханням забезпечити комісійну видачу вантажу зі складанням комерційного акта (т.1, а.с. 29) та отримало лист за вих. № 833 від 15.11.2010 року (т.1, а.с.30) про відмову у здійсненні комерційної видачі вантажу, мотивуючи, що такий обов'язок не передбачений "Правилами видачі вантажів", затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року №644, і можливий лише у випадку несправності ЗПП.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди виходили з того, що в наданій позивачем залізничній накладній №43207249 відсутня відмітка про прибуття вагона за справними пломбами (ЗПП) та видачу вантажу без перевірки, що не виключає недостачу вантажу внаслідок несхоронного перевезення, в звязку з чим відсутні підстави для покладення відповідальності за недостачу на відповідача (постачальника).

Також суди зазначили про відсутність доказів проведення контрольного зважування у присутності представника перевізника у звязку з цим посиланням позивача на частину 1 статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" не врахували та зазначили, що за вказаних обставини не виключено, що недостача вантажу могла виникнути як при перевезенні вантажу, так і за період до приймання вантажу комісією за участю представників обох сторін, в зв'язку з чим відсутні підстави для покладання відповідальності за недостачу на відповідача (постачальника).

Статтею 934 Цивільного кодексу України передбачено, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 622 Глави 51 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом.

Позивач вважає, що відповідач як експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії, зокрема, за те, що відправник ненадійно опломбував товар, що дало змогу пошкодити цистерну.

Посилання позивача на неналежне виконання відповідачем своїх зобовязань суди відхилили з огляду на наступне.

Згідно пункту 31 Правил видачі вантажів (ст.35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту залізниць України) (затв. Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року) для вантажів, які прибули в критому вагоні (контейнері) за пломбами (ЗПП) відправника (порту, експедитора), на вимогу одержувача станція зобовязана зробити в накладній відмітку про прибуття вагона (контейнера) за справними пломбами (ЗПП) та видачу вантажу без перевірки згідно із статтею 52 Статуту.

Суди встановили, що в залізничній накладній №43207249 така відмітка про видачу вантажу відсутня та дійшли висновку про відсутність підстав для покладання відповідальності за недостачу на відповідача (постачальника).

Крім того, судами встановлено та не спростовано позивачем, що вагон зі спірним вантажем прибув на станцію Прилуки 15.11.2010 року о 06:30 годині і був прийнятий без зауважень, на підтвердження чого складені та підписані представниками залізниці і вантажовласника памятка про подавання вагонів форми ГУ-45 №1637 (т.1,а.с.98) та відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46 №16110639 (т.1,а.с.99).

Тобто із 06:30 години 15.11.2010 року спірний вантаж знаходився в отримувача, НГВУ "Чернігівнафтогаз", що є структурним підрозділом позивача, ВАТ (ПАТ) "Укрнафта" тоді як про нестачу вантажу вищевказаний структурний підрозділ повідомив начальника станції Прилуки Південної залізниці лише через 6 годин, а саме, о 12:30 годині 15.11.2010 року (що підтверджується відміткою про отримання листа №733 від 15.11.2010 року, т.1, а.с.29).

Також суди дійшли висновку, що із наданих позивачем доказів не вбачається, коли саме було здійснено зважування спірного вантажу на станції Прилуки. Акт №751 (т.1,а.с.27) вказаних відомостей взагалі не містить, в акті №2 (т.1, а.с.28) вказано час 06 год. 23 хв. (тобто раніше часу прибуття вантажу на станцію), а у листі №733 від 15.11.2010 року зазначено, що цистерну з дизельним паливом було подано о 09 год. 30 хв. 15.11.2010 року.

Відмовляючи у позові суди визнали обґрунтованими твердження СТГО "Південна залізниця" із посиланням на пункт 52 Статуту залізниць України, пункт 10 та частину 3 пункту 12 Правил видачі вантажів (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644) - про відсутність обовязку залізниці щодо здійснення комерційної видачі вантажу, оскільки, як уже зазначалося, пломба на цистерні пошкоджена не була (що підтверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем).

Заперечення позивача щодо застосування статті 14 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" досліджувались судом апеляційної інстанції та обґрунтовано спростовані, оскільки експедитор відповідає перед клієнтом за кількість місць, вагу, якщо проводилося контрольне зважування у присутності представника перевізника, що зафіксовано його підписом, належність упаковки згідно з даними товарно-транспортних документів, що завірені підписом представника перевізника, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування. Судом встановлено, що інше договором транспортного експедирування не передбачено.

Отже, оскільки контрольного зважування у присутності представника перевізника здійснено не було, то суди дійшли правомірного висновку про відсутність підстав для покладення відповідальності за нестачу на ПАТ "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта". З цих же підстав суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими і посилання апелянта на порушення СТГО "Південна залізниця" пункту 5.2.4 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України (затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та звязку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08 №281/171/578/155) оскільки, як уже зазначалося, відповідно до памятки про подавання вагонів форми та відомості плати за користування вагонами вантаж було прийнято структурним підрозділом позивача від перевізника без зауважень.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і обєктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Твердження заявника про порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 1117 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в звязку з чим підстави для скасування рішення та постанови у справі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Полтавської області від 14.06.2011 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.09.2011 року у справі №18/1213/11 господарського суду Полтавської області залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" залишити без задоволення.

Головуючий суддяТ. Дроботова

С у д д іН. Волковицька

Л. Рогач