Постанова № 19936359, 29.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"29" листопада 2011 р. Справа № 5005/4096/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіМалетича М.М.,

суддів:Круглікової К.С.,

Могила С.К.

розглянувши касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" НАК "Нафтогаз України"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.09.2011 року

у справіГосподарського суду Дніпропетровської області №5005/4096/2011

за позовомПублічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" НАК "Нафтогаз України"

доВідкритого акціонерного товариства "ДніпроАзот"

третя особаЗакрите акціонерне товариство "УКРГАЗ-ЕНЕРГО"

простягнення коштів, В С Т А Н О В И В:

В березні 2011 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "ДніпроАзот" про стягнення 12 745 769, 20 грн. за надання послуг з транспортування природного газу розподільними газопроводами в період березня-травня 2008 року.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2011р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.09.2011 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням і постановою місцевого та апеляційного господарських судів, ПАТ "Дніпропетровськгаз" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на численні порушення норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції та постанова господарського апеляційного суду –скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з таких підстав.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 30.01.2007р. між відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" (виконавець), правонаступником якого є позивач, та закритим акціонерним товариством "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" (замовник) був укладений договір №12/66/Тр-07 про надання послуг з транспортування природного газу, за умовами якого виконавець зобов’язався прийняти та протранспортувати природний газ системою розподільчих газопроводів, що знаходяться в зоні обслуговування та/або користуванні виконавця, від пунктів приймання-передачі газу –газорозподільних станцій (надалі ГРС) на магістральних трубопроводах та/або пунктів виміру витрат газу в районах видобутку газу на території України до пунктів призначення: газопроводів споживачів та/або до ГРС для передачі визначеним замовником та доведеним (підтвердженим) до виконавця через Об’єднане диспетчерське управління ДК "Укртрансгаз" споживачам та/або уповноваженим організаціям, здійснювати облік такого газу, а замовник зобов’язався оплатити надані виконавцем послуги з транспортування газу.

Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє в частині надання послуг з транспортування газу з 01.01.2007р. до 31.12.2011р. включно, а в частині розрахунків за послуги з транспортування газу –до їх повного здійснення (п.11.1 договору).

28.11.2007р. між ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" (постачальник) та ВАТ "ДніпроАзот" (покупець) був укладений договір №110/77/Х-08-640/8-1 на постачання природного газу, за яким постачальник зобов’язався передати у власність покупця, а покупець зобов’язався прийняти від постачальника та оплатити природний газ в обсязі, вказаному в статті 2 договору.

Згідно пункту 2.1 договору постачальник передає покупцю газ в обсязі 716 950 000, 000 куб. м. протягом періоду з 01 січня 2008 року до 31 грудня 2011 року включно.

В період березня-травня 2008р. між ВАТ "Дніпропетровськгаз" в особі Дніпродзержинського управління по експлуатації газового господарства та ВАТ "ДніпроАзот" були підписані акти прийому протранспортованого природного газу, відповідно яких позивачем було передано відповідачу природний газ в обсязі 175 852 224 куб. м., а саме: від 31.03.2008р. за березень 2008р. у кількості 57 030 715 куб. м.; від 30.04.2008р. за квітень 2008р. у кількості 58 023 137 куб. м., від 31.05.2008р. за травень 2008р. у кількості 60 798 372 куб. м.

Оплату за транспортування природного газу позивач не отримав.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з того що між сторонами по справі не було укладено договір про надання позивачем послуг з транспортування природного газу відповідачу у період з березня по травень 2008 року, тому відсутні підстави для відшкодування витрат за надані послуги; встановлені ж судом обставини виключають можливість стягнення з відповідача спірної суми.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками попередніх судових інстанцій з огляду на таке.

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001р. (в редакції, що діяла у спірний період), постачальники природного газу у разі постачання природного газу за регульованим тарифом укладають з газотранспортними і газодобувними підприємствами та суб'єктами господарювання, що мають ліцензію на здійснення розподілу природного і нафтового газу, договори про транспортування природного газу. Постачальниками природного газу можуть бути суб'єкти господарської діяльності, які в установленому порядку отримали ліцензію на постачання природного газу (п. 9, п. 10).

Як вбачається з матеріалів справи, постачання природного газу відповідачу повинно було здійснюватись ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" на умовах договору №110/77/Х-08-640/8-1 від 28.11.2007р., за додатковими угодами до якого складовою частиною вартості природного газу є і вартість з його транспортування мережами позивача. На транспортування природного газу позивач уклав з ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" договір №12/66/Тр-07 від 30.01.2007р., за яким транспортні послуги повинні оплачуватись останнім.

Відповідно до п. 14 Порядку забезпечення споживачів природним газом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1729 від 27.12.2001р., газотранспортні і газорозподільні підприємства, до яких відноситься і позивач, зобов`язані здійснювати транспортування природного газу лише в межах виділених лімітів, при цьому забороняється газопостачання споживачів, для яких постачальником не виділено планових обсягів (лімітів) поставки природного газу.

Господарські суди, що розглядали справу, вважали доведеним, що відповідач отримував у спірний період природний газ саме від ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" за договором на постачання природного газу №110/77/Х-08-640/8-1 від 28.11.2007р., посилаючись при цьому на те, що ця обставина підтверджується самим договором, додатковими угодами №№1, 2, 3, 4, 5 до вказаного договору, рахунками - фактурами ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" на оплату природного газу за спірний період, листами від 08.04.2008р. №05-08/1-01391, від 22.04.2008р. №05-14/2-01510, від 22.09.2010р. №08-132 ЗАТ "УКРГАЗ-ЕНЕРГО", які містять відомості з приводу постачання газу, тобто виходили з формальних міркувань.

При цьому суди не встановили, чи дійсно "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" поставив відповідачу природний газ, чи був проведений останнім розрахунок з "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" за поставлений газ, якщо він був отриманий, та чи був проведений розрахунок за його транспортування. Між тим, в матеріалах справи є письмові пояснення "УКРГАЗ-ЕНЕРГО", які свідчать про те, що, незважаючи на укладення договору на постачання газу, укладеного між ним та відповідачем, у зв’язку з відмовою внести передоплату за газ, "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" фактично відповідачу газ в спірний період не постачав,тому, відповідно, кошти за газ та його транспортування від відповідача не отримував. В матеріалах справи також відсутні докази отримання природного газу у спірний період саме від "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" та докази оплати відповідачем вартості газу та витрат на його транспортування.

Крім того, відповідно до п.4.4 договору від 28.11.2007 року на постачання природного газу № 110/77/Х-08-640/8-1, приймання-передача газу, поставленого "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" відповідачу у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, однак в матеріалах справи відсутні такі акти.

Отже, попередніми судами факт отримання природного газу з ресурсів "УКРГАЗ-ЕНЕРГО" встановлений не був, в той час як встановлення цього факту має суттєве значення для розгляду справи.

Факт же транспортування природного газу позивачем на адресу відповідача був встановлений судами попередніх інстанцій та сторонами не оспорювався. Про це свідчать і двохсторонні акти приймання –передачі природного газу у спірний період.

Колегія суддів вважає, що у зв’язку з неповним з’ясуванням фактичних обставин є передчасними висновки господарських судів про те, що підписані між позивачем та відповідачем акти не можуть розглядатися як договори про надання послуг з транспортування природного газу.

Відповідно до частини першої статті 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об’єктивний розгляд у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин,які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду ( п.3 ч.1 ст. 1119 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне рішення господарського суду першої інстанції і постанову апеляційного господарського суду скасувати та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, прийняти заходи для повного, всебічного та об’єктивного розгляду справи; встановити, хто постачав природний газ відповідачу у спірний період, чи були проведені відповідачем розрахунки за отриманий газ та його транспортування у цей період, з’ясувати інші фактичні обставини, що мають значення для розгляду справи, та вирішити спір згідно закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" НАК "Нафтогаз України" частково задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2011 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22.09.2011 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суддів.

Головуючий М. Малетич

Судді:К. Круглікова

С. Могил