Постанова № 19936325, 24.11.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2011 р. Справа № 5023/4083/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.,

суддівГоголь Т.Г.,

Швеця В.О.

розглянувши касаційну скаргуФізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 15.09.11

у справі№ 5023/4083/11 господарського суду Харківської області

за позовомПрокурора Червонозаводського району міста Харкова в особі Харківської міської ради

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_4

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаДержавна податкова інспекція у Чрвонозаводському районі міста Харкова

простягнення коштів у розмірі 65869,26 грн., за участю представників сторін від:

прокуратури: Ходаківський М.П. (посв. № НОМЕР_1),

позивача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

відповідача: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги,

третьої особи: не з'явилися, належно повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги.

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Червонозаводського району міста Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі ФОП ОСОБА_4) про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 65 869, 26 грн. за договором оренди від 31.12.08. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо внесення орендних платежів за договором оренди від 31.12.08, при цьому, позивач посилався на приписи статті 206 Земельного кодексу України, статті 24 Закону України "Про оренду землі", пункт 1 статті 36, статей 38, 59 Податкового кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.08.11, ухваленим суддею Жельне С.Ч., позов задоволено. Рішення вмотивоване тим, що позивач припустився прострочення сплати орендної плати і згідно довідки про стан розрахунку перед бюджетом Державної податкової інспекції Червонозаводському районі міста Харкова на час звернення з позовом за ФОП ОСОБА_4 обліковується заборгованість по сплаті орендної плати за земельну ділянку перед бюджетом в сумі 65 869, 26 грн., що призвело до порушення відповідачем приписів статті 206 Земельного кодексу України та статті 24 Закону України "Про оренду землі".

Харківський апеляційний господарський суд, колегією суддів у складі: Шепітько І.І. головуючого, Івакіна В.О., Пелипенко Н.М., постановою від 15.09.11 перевірене рішення місцевого господарського суду залишив без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись з винесеними у справі судовими актами, ФОП ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Посилаючись на положення статей 33, 56, 57, 82 Господарського процесуального кодексу України та статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" скаржник вказав на те, що судом апеляційної інстанції не було враховано факту неналежного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання у суді першої інстанції, у зв'язку з чим суд позбавив можливості відповідача бути присутнім у судовому засіданні.

Відзиву на касаційну скаргу Вищим господарським судом України не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Швеця В.О., та пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Судами обох інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 31.12.08 між Харківською міською радою (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі Договір), згідно пункту 1 якого на підставі рішення XХХ сесії Харківської міської ради IV скликання від 20.12.04 №229/04 "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам" позивач надав, а відповідач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі промислові, загальною площею 0,1319 га, яка знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки № 85/09 від 23.01.09. Пунктом 8 Договору сторони погодили строк дії договору до 01.10.29. Відповідно до пункту 9 Договору, орендна плата вноситься орендарем щомісячно у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківській області. Розмір орендної плати в місяць становить 10900,39 грн. Пунктами 10, 11 Договору встановлено, що орендар самостійно здійснює обчислення орендної плати за землю з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки, визначеної законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами. Орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Судами попередніх інстанцій також установлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до Розшифровки сум заборгованості по платежам перед бюджетом Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова, борг ФОП ОСОБА_4 становить 65 869, 26 грн. Зокрема, датою утворення зазначеного боргу є 01.12.10, водночас, термін сплати вказаного боргу закінчився 30.11.10. Отже, предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога прокурора Червонозаводського району міста Харкова в особі Харківської міської ради до ФОП ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 65 869, 26 грн. за договором оренди від 31.12.08. Приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Дана норма кореспондує з пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України. Відповідно до підпункту б пункту 31 Договору, орендар зобовязаний сплачувати орендну плату в строки та розмірах, визначених договором. Вирішуючи даний спір, суди попередніх інстанцій установили, що відповідач належно не виконав свого обов'язку щодо сплати орендної плати у встановленому розмірі та у встановлені договором строки, тому позовні вимоги підлягають задоволенню. Колегія суддів касаційної інстанції погоджується також з висновками судів попередніх інстанцій про підставність стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань. Крім того, доводи скаржника про неналежне повідомлення судом першої інстанції про розгляд справи та ухвалення судового акта за його відсутності у зв'язку з чим, він був позбавлений можливості подати додаткові докази по справі не приймаються судом касаційної інстанції до уваги та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, та встановлено судом апеляційної інстанції, що ані відповідач, ані його представники жодного разу не з'являлися в судове засідання як місцевого так і апеляційного судів, натомість відповідач неодноразово звертався до суду з клопотаннями про відкладення розгляду справи з різних підстав, зокрема і з необхідності подачі додаткових доказів, розгляд справи в суді першої інстанції неодноразово відкладався ухвалами суду, проте ані відповідач, ані його представники відповідача в судове засідання так і не з'явилися, відтак справа на підставі приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядалася за наявними в ній матеріалами. З огляду на вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що апеляційний суд виконав всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, тому підстави для скасування постанови апеляційного господарського суду відсутні. Інші ж доводи касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки спростовуються обставинами встановленими судом. Скаржник в касаційній скарзі вказує і на питання, які стосуються оцінки доказів. Проте, оцінка доказів, на підставі яких суд дійшов висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, не віднесена до компетенції касаційної інстанції. Згідно з частиною другою статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. За таких обставин справи, колегія суддів визнає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального права, тому підстави для скасування переглянутої постанови апеляційного суду відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ФОП ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.11 у справі господарського суду Харківської області № 5023/4083/11 залишити без змін.

Головуючий суддя:Т.Добролюбова

Судді: Т.Гоголь

В. Швець