Постанова № 19923754, 16.11.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2011 р. Справа № 8/5025/313/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуюча суддя Сініцина Л.М.

судді Гудак А.В.

Олексюк Г.Є.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі - Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" від 19.08.2011 р. на рішення господарського суду Хмельницької області від 28.04.11 р. у справі №8/5025/313/11

за позовом Колективного підприємства "Хмельницька меблева фабрика", м. Хмельницький

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляжитлобуд", м. Хмельницький

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-Баранська Світлана Вікторівна

про визнання недійсним договору

за участю представників:

від апелянта - ОСОБА_1.- головний юрисконсульт, довіреність в справі

від позивача - ОСОБА_2.- представник, довіреність в справі

від відповідача - ОСОБА_3.- представник, довіреність в справі

від третьої особи - не зявився

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 28.04.2011 р. у справі № 8/5025/313/11 (суддя Смаровоз М.В.) задоволено позов Колективного підприємства "Хмельницька меблева фабрика" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляжитлобуд" та визнано недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 01.02.2005 р., укладений між Колективним підприємством "Хмельницька меблева фабрика" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділляжитлобуд", посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 254. При прийнятті рішення суд виходив з того, що на час укладення спірного договору особі, яка підписала договір з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляжитлобуд", було відомо про наявність обмеження повноважень представника Колективного підприємства "Хмельницька меблева фабрика" стосовно представництва даної юридичної особи при укладенні договорів щодо реалізації основних фондів підприємства вартістю понад 100 000 грн., а також з того, що дійсна вартість предмету іпотеки на час укладення спірного договору перевищувала 100000 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" звернулося з апеляційною скаргою від 19.08.2011р., в якій просило скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 28.04.2011 року у справі № 8/5025/313/11 та прийняте нове, яким в задоволенні позову Колективного підприємства "Хмельницька меблева фабрика" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляжитлобуд" про визнання недійсним договору відмовити, посилаючись на те, що рішення прийнято з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення. 03.11.2005 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Поділляжитлобуд" та ОСОБА_5 було укладено договір про поділ в натурі приміщення згідно якого виділено в натурі ОСОБА_5 приміщення площею 312,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, а Товариству з обмеженою відповідальністю "Поділляжитлобуд" виділено в натурі приміщення площею 1266,0 кв.м.; 29.11.2005 року між АКБ "Форум" (правонаступником якого є ПАТ "Банк Форум") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділляжитлобуд" укладено іпотечний договір, предметом іпотеки якого є приміщення площею 1266,0 кв.м. за адресою АДРЕСА_1. При розгляді вказаної справи суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, а саме: ПАТ "Банк Форум", оскільки приміщення, право власності на яке перейшло до ТОВ "Поділляжитлобуд" згідно оспорюваного договору про задоволення вимог іпотекодержателя і яке в подальшому було рекоструйовано на даний момент перебуває в іпотеці в якості забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Поділляжитлобуд" перед ПАТ "Банк Форум" по кредитному договору; ОСОБА_5, окільки частина приміщення, право власності на яке перейшло до ТОВ "Поділляжитлобуд" згідно оспорюваного договору про задоволення вимог іпотекодержателя в подальшому було відчужено на користь вказаної особи та виділено в натурі шляхом укладання договору про поділ в натурі приміщення. При винесенні рішення суд прийняв рішення про права ОСОБА_5 як власника частини приміщення, право власності на яке оспорюється та про права ПАТ "Банк Форум" як іпотекодержателя. Суд неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, а саме не залучив до участі у справі представника КП "Хмельницька меблева фабрика" Білика Михайла Степановича, що підписав договір про задоволення вимог іпотекодержателя, саме вказана особа могла дати пояснення з приводу наявності в неї повноважень на укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Судом не з'ясовано дійсну вартість приміщення право власності на яке оспорюється, договірна вартість приміщення згідно договору іпотеки складає 800 000,00 грн. (договірна вартість могла бути визначена сторонами і в кілька мільйардів гривень, що не означає дійсну вартість приміщення), але одночасно витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно виданий 03.11.2004 року, що зазначений в п. 4.1. договору іпотеки говорить про вартість приміщення в розмірі 94 876,00 грн. Судом не витребувано у Хмельницького бюро технічної інвентаризації інвентаризаційну справу на приміщення та копію витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно виданого 03.11.2004 р., не враховано, що позовними вимогами КП "Хмельницька меблева фабрика" є виключно визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 01.02.2005 року, але в обгрунтуванні позовних вимог наводяться обставини визначені договором іпотеки від 05.11.2004 року, в тому числі щодо вартості приміщення. В самому ж договорі про задоволення вимог іпотекодержателя від 01.02.2005 року вартість приміщення не визначена. Договір іпотеки та договір про задоволення вимог іпотекодержателя не є договорами про реалізацію основних фондів підприємства, перший є видом забезпечення виконання зобов'язання, а другий способом звернення стягнення на предмет іпотеки. Ті обставини, що відображені судом в рішенні від 28.04.2011 року і які суд визнав встановленими (необхідність та відсутність рішення правління на укладення договору, вартість приміщення, право власності на яке оспорюється) є недоведеними. Відзиву на апеляційну скаргу ні позивач ні відповідач суду не надали.

В судовому засіданні представник апеллянта апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, вважає рішення господарського суду незаконним та необґрунтованим; прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права; судом не були досліджені всі обставини справи; просив апеляційну скаргу задоволити, а рішення господарського суду скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, зазначив, що відповідно до розділу 4 статуту КП "Хмельницької меблевої фабрики" особа, яка підписувала документи не мала права підпису; додав, що протокол загальних зборів підтверджує те, що підприємство знаходилося в скрутному становищі; зазначив, що в апеляційній скарзі банк не ставив питань про те, чи правочин є нікчемним; просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" підтримала, вважає рішення господарського суду незаконним та необгрунтованим; суд не встановив вартість приміщення в договорі іпотеки; не було підстав визнавати договір недійсним, бо він був укладений на законних підставах і на вільному волевиявленні сторін; вказала, що надавалась фінансова допомога за договором; просила апеляційну скаргу задоволити, а рішення господарського суду - скасувати.

Заслухавши пояснення представника апелянта, представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги; перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд,-

ВСТАНОВИВ:

04.11.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділляжитлобуд" (позикодавець) та Колективним підприємством "Хмельницька меблева фабрика" (позичальник) укладено договір № 4/11 зворотньої фінансової допомоги (а.с.13).

Підпунктами 1.1, 1.2 пункту 1 даного договору передбачено, що позикодавець зобов'язується надати позичальнику зворотню фінансову допомогу (позику), а останній зобов'язується повернути її у визначений даним договором строк; у зв'язку з тим, що між сторонами за даним договором налагоджуються тісні взаємовигідні ділові стосунки, допомога позичальнику надається на безвідсотковій (безоплатній) основі.

Сума позики за даним договором становить вісімсот тисяч гривень (пункт 2 договору №4/11).

Позикодавець зобовязаний надавати позику частинами протягом 60 днів з моменту підписання даного договору; позика надається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок позичальника або готівкою (підпункти 3.1,3.2 пункту 3 договору).

Строк надання позики позичальнику починається з 05.11.2004р. і закінчується 30.01.2005р. та може бути продовжений за письмовою згодою сторін (підпункти 4.1,4.2 договору).

Підпунктом 5.1 пункту 5 договору зворотньої фінансової допомоги передбачено, що по закінченні строку, вказаного в підпункті 4.1 даного договору, позичальник зобов'язується протягом десяти днів повернути суму позики.

05.11.2004р. між Колективним підприємством "Хмельницька меблева фабрика" (іпотекодавець, він же позичальник за основним зобов'язанням) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділляжитлобуд" (іпотекодержатель, він же позикодавець за основним зобов'язанням) укладено договір іпотеки відповідно до підпунктів 2.1-2.4 якого іпотекодавець передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку об'єкт нерухомості; цим договором забезпечуються зобов'язання за основним договором; за цим договором у разі невиконання боржником (іпотекодавцем) зобов'язання за основним договором іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за основним договором за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у відповідності до умов цього договору та положень чинного законодавства; об'єкт нерухомості є власністю іпотекодавця та належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 11.03.1994р.(а.с.11-12).

Обєктом нерухомості по даному договору є частина двоповерхової будівлі головного корпусу з південного боку (приміщення торгово-промислового призначення), що знаходиться по АДРЕСА_1, загальною площею приміщень 1578,9 кв.м.; матеріал стін - цегла (підпункт 1.1.2).

Пунктами 4.1-4.2 договору іпотеки передбачено, що вартість обєкту нерухомості становить дев'яносто чотири тисячі вісімсот сімдесят шість гривень, згідно витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого 03.11.2004р. За домовленістю сторін об'єкт нерухомості оцінений у вісімсот тисяч гривень. Сторони домовились, що вартість договору іпотеки є рівною вартості основного договору.

У розділі 6 договору іпотеки (пункти 6.1 - 6.6) сторони домовилися про те, що у разі невиконання основного зобов'язання, цей договір передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, та є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на об'єкт нерухомості, що є предметом цього договору. В разі невиконання іпотекодавцем в строк до 10 лютого 2005р. зобов'язання, сторони домовилися про те, що звернення стягнення та реалізація заставленого майна в разі звернення стягнення на нього може бути здійснено шляхом, передбаченим Законом України "Про іпотеку". Сторони домовилися про те, що вчинення виконавчого напису буде здійснюватися за рахунок іпотекодержателя. За домовленістю сторін, у разі невиконання іпотекодавцем зобов'язання, забезпеченого іпотекою, у строк до 10 лютого 2005 p., сторони зобов'язуються укласти договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу у власність іпотекодержателя нерухомого майна, що є предметом цього договору. Ця іпотека зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається відступлення іпотекодержателем забезпеченої іпотекою права вимоги іншій особі, або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої іпотекою вимоги, на іншу особу. У відповідності до умов цього договору на протязі 10-ти днів з дня настання терміну виконання основного зобов'язання, сторони складають акт приймання-передавання предмета іпотеки; реалізація предмета іпотеки провадиться відповідно до положень чинного законодавства.

Однак, в порушення умов підпункту 6.3 даного договору, тобто до сплину строку у який мало бути виконано зобовязання іпотекодавцем, 01.02.2005р. між Колективним підприємством "Хмельницька меблева фабрика" (іпотекодавець, він же позичальник за основним зобов'язанням) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділляжитлобуд" (іпотекодержатель, він же позикодавець за основним зобов'язанням) укладено та посвідчено нотаріусом ОСОБА_4 договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який зареєстровано в реєстрі за № 254 (а.с.10).

Згідно пункту 1 даного договору іпотекодавець передає іпотекодержателю право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання по договору іпотеки.

Відповідно до пункту 2 договору про задоволення вимог іпотекодержателя предмет іпотеки це частина двоповерхової будівлі головного корпусу з південного боку (приміщення торгово-промислового призначення), що знаходиться в м. Хмельницькому по вул.Старокостянтинівське шосе, 26, загальна площа приміщень - 1578,9 кв.м, матеріал стін - цегла, реєстраційний номер - 8226787.

Пунктом 3 договору про задоволення вимог іпотекодержателя передбачено, що згідно статті 37 Закону України "Про іпотеку" даний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України (далі ЦК Українт) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами 1-3,5 та 6 статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальнее настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з яким закон повязує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме, відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, у чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору.

Зміст правочину складають права та обовязки, про набуття, припинення та зміну яких домовилися учасники правочину; суперечність положенням чинного законодавства означає регулювання правовідносин сторін в супереч імперативним нормам законодавства.

За частинами 1 статей 627 та 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно абзацу 1 статті 33 Закону України "Про іпотеку" від 05.06.2003 р., з подальшими змінами та доповненнями, станом на день укладення спірного договору, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 статті 37 цього ж Закону передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Як вбачається з матеріалів справи, договір про задоволення вимог іпотекодержателя було укладено 01.02.2005 р., а термін виконання зобовязання по договору № 4/11 зворотньої фінансової допомоги - повернення позики розпочався 31.01.2005 р. і мав би закінчитися тільки 09.02.2005 р.(останній день виконання зобовязання).

Тобто, договір про задоволення вимог іпотекодержателя, в порушення вимог Закону України "Про іпотеку" і умов договорів зворотньої фінансової допомоги та іпотеки, було укладено передчасно, до закінчення строку виконання основного зобовязання по договору зворотньої фінансової допомоги.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що, в супереч положенням статуту КП "Хмельницька меблева фабрика", договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 01.02.2005р. було укладено без рішення правління про реалізацію (відчуження), а також без уповноваження голови правління - директора на укладення відповідного договору.

Згідно розділу 4 Статуту Колективного підприємства "Хмельницька меблева фабрика", затвердженого загальними зборами працівників 23.10.2002 р. (протокол №3), прийняття рішень про реалізацію основних фондів підприємства вартістю понад 100 000 грн. належить до виняткових прав правління (а.с.17-28,117).

Голова правління - він же керівник - директор, відповідно до статуту підприємства, здійснює повсякденне керівництво діяльністю підприємства, укладає угоди, чинить інші дії, що пов'язані з діяльністю підприємства, якщо вони не належать до виняткової компетенції зборів і правління підприємства (розділ 4 цього ж Статуту) (а.с.24).

Як вбачається з оспорюваного договору, голова правління, що укладав договір про задоволення вимог іпотекодержателя від імені Колективного підприємства „Хмельницька меблева фабрика", діяв на підставі Статуту підприємства, а отже, він знав, що Статутом обмежено його дії щодо укладення угод про реалізацію основних фондів вартістю понад 100000 грн. і свідомо діяв в супереч установчих документів.

З листа Головного управління статистики у Хмельницькій області від 15.02.2010р. № 05-31/455, вбачається, що вартість основних фондів (будівель торгових підприємств) у 2004 році (рік, в якому укладався договір іпотеки) складала 14145 тис.грн. за 13129 кв.м торгової площі; у 2005 році (рік, в якому укладався договір про задоволення вимог іпотекодержателя) - 15718 тис. грн. за 9025 кв.м. торгової площі (а.с.16).

Відповідно до частин 1-3 статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом; у випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень; у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

В судовому засіданні 28.04.2011р. представник відповідача повідомив, що на час укладення спірного договору особі, яка підписала спірний договір з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляжитлобуд", було відомо зміст положень Статуту Колективного підприємства "Хмельницька меблева фабрика", що вбачається з протоколу судового засідання від 28.04.2011 р. (а.с.48).

Оскільки на час укладення спірного договору особі, яка підписала даний договір з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляжитлобуд", було відомо про наявність обмеження повноважень представника Колективного підприємства "Хмельницька меблева фабрика" стосовно представництва даної юридичної особи при укладенні договорів щодо реалізації основних фондів підприємства вартістю понад 100 000 грн., а також те, що дійсна вартість предмету іпотеки на час укладення оспорюваного договору перевищувала 100 000 грн. (підтвердженням цього є лист Головного управління статистики у Хмельницькій області від 15.02.2010р. № 05-31/455), оскільки спірний правочин підписано представником позивача з перевищенням повноважень (відповідне рішення правління позивача відсутнє); особи, що підписали договір діяли на підставі Статутів і були з ними обізнані, знали обсяг своїх повноважень та повноважень апонента; строк виконання зобовязання за основним договором на час укладення спірного договору ще не настав, суд першої інстанції правомірно визнав недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 01.02.2005р., укладений між Колективним підприємством "Хмельницька меблева фабрика" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділляжитлобуд", посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за № 254.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги про визнання недійсним договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 01.02.2005р., позивач також посилається, на те, що укладення даного договору було здійснено під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах, у момент важкого фінансового становища позивача, неукладення такого договору загрожувало позивачу банкрутством та на те, що укладення даного договору від 01.02.2005р. стало можливим внаслідок зловмисної домовленості посадової особи позивача - голови правління - директора ОСОБА_6. та відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 232 ЦК України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

Згідно частини 1 статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відповідно до статей 229-233 ЦК України правочин, здійснений під впливом помилки, обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представником однієї сторони з іншою стороною або внаслідок збігу тяжких обставин (кабальний правочин), є оспорюваним та може бути визнаний судом недійсним; заявлені вимоги можуть бути задоволені, якщо доведені факти обману, насильства, погрози, зловмисної домовленості представника однієї сторони з іншою стороною або збіг тяжких для сторони обставин і наявність їх безпосереднього звязку із волевиявленням сторони вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах (Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними Верховного Суду України від 24.11.2008 р.)

Пунктом 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачено, що для визнання правочину недійсним на підставі статті 232 ЦК необхідним є встановлення умислу в діях представника: представник усвідомлює, що вчиняє правочин всупереч інтересам довірителя та бажає (або свідомо допускає) їх настання, а також наявність домовленості представника однієї сторони з іншою стороною і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя. При цьому не має значення, чи одержав учасник такої домовленості яку-небудь вигоду від здійснення правочину, чи правочин був вчинений з метою завдання шкоди довірителю. Пунктом 23 цієї ж Постанови передбачено, що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин; особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Позивачем не надано достатніх та беззаперечних доказів на підтвердження досягнення особами, що підписали договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 01.02.2005р., зловмисної домовленості при підписанні цього договору, та не доведено те, що спірний правочин вчинено саме під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах.

Тобто, позивачем не доведено умислу в діях представника і виникнення через це несприятливих наслідків для довірителя та не доведено тяжких обставин.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку про відсутність передбачених статтями 232, 233 ЦК України підстав для визнання спірного правочину недійсним.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, після укладення спірного договору, 03.11.2005 р. між ОСОБА_5 (сторона 1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділляжитлобуд" (сторона 2) було укладено договір про поділ в натурі приміщення, пунктом 1 якого передбачено, що предметом даного договору є поділ в натурі в порядку, встановленому статтею 367 ЦК України, частини двоповерхової будівлі головного корпусу з південного боку (приміщення торгово-промислового призначення), площею 1578,9 кв.м., розташовані в АДРЕСА_1, що перебуває у спільній частковій власності сторін (а.с.74-75).

Згідно пункту 2 даного договору сторона 1 володіє, користується та розпоряджається на власний розсуд частиною приміщень, розташованих за адресою АДРЕСА_1, що складається з приміщень № 15 площею 257,5 кв.м.; № 16 площею 55,4 кв.м.; загальною площею 312,9 кв.м., що становить 198/1000 частин приміщення; сторона 2 володіє, користується та розпоряджається на власний розсуд частиною приміщень, розташованих за адресою АДРЕСА_1, що складається з приміщень: № 1 площею 18,9 кв.м.; № 2 площею 9,8 кв.м.; № 3 площею 8,5 кв.м.; № 4 площею 13,1 кв.м.; № 5 площею 452,7 кв.м.; № 6 площею 8,2 кв.м.; № 13 площею 17,4 кв.м.; № 14 площею 10,9 кв.м.; № 15 площею 124,2 кв.м.; № 7 площею 34,1 кв.м.; № 8 площею 8,0 кв.м.; № 9 площею 8,4 кв.м.; № 10 площею 43,4 кв.м.; № 11 площею 9,8 кв.м.; № 12 площею 12,7 кв.м.; № 1 площею 457,7 кв.м.; № 2 площею 10,8 кв.м.; № 3 площею 17,4 кв.м.; загальною площею 1266,0 кв.м., що становить 802/1000 частин приміщення.

29.11.2005 р. між Акціонерним комерційним банком "Форум" (правонаступником якого згідно Статуту є Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" (а.с.82)) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділляжитлобуд" (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, предметом якого згідно пункту 1.2 є нерухоме майно: частина двоповерхової будівлі головного корпусу з південного боку (приміщення торгово-промислового призначення) загальною площею 1266,0 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.76-79).

Пунктом 1.1 даного договору передбачено, що цей договір забезпечує виконання іпотекодавцем зобовязань, що випливають з укладеного ним з іпотекодержателем кредитного договору № 03/05/16-КІ від 29.11.2005 р. та додаткових угод до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, за умовами якого іпотекодавець зобовязаний повернути іпотекодержателю кредитні кошти в розмірі 200000 доларів 00 коп., з кінцевим терміном повернення 28.11.2006 р.

Договором від 27.08.2008 р. про внесення змін до іпотечного договору від 29.11.2005 р. було викладено в новій редакції пункти 1.2, 1.2.1, 1.3, 1.4 іпотечного договору, якими змінено предмет іпотеки, його вартість та заставна вартість предмета іпотеки (а.с.80-81).

Відповідно до частини 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін; їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або з ініціативи господарського суду.

Оскільки, рішення у даній справі впливає на права та обовязки Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" та ОСОБА_5 (предметом спірного договору є приміщення, яке в подальшому було поділено в натурі між ОСОБА_5 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділляжитлобуд", а пізніше частина приміщення, що після поділу належала Товариству з обмеженою відповідальністю "Поділляжитлобуд", була ним передана в іпотеку Публічному акціонерному товариству "Банк Форум"), суд першої інстанції зобовязаний був залучити їх до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, однак цього не зробив.

Таким чином, статус апелянта - Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в даній справі необхідно визначити відповідно до пункту 30 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/163 від 12.03.2009 р. "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у другому півріччі 2008 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України", як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Згідно пункту 3 частини 3 статті 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв рішення про права і обовязки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Отже, на підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, рішення суду першої інстанції - скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову

Відповідно до вимог статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати по сплаті державного мита (судового збору) в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Керуючись статтями 49,99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" від 19.08.2011 р. задоволити частково.

Рішення господарського суду Хмельницької області від 28.04.2011 р. у справі №8/5025/313/11 скасувати та прийняти нове:

Позов задоволити.

Визнати недійсним договір про задоволення вимог іпотекодержателя від 01.02.2005 р., укладений між Колективним підприємством "Хмельницька меблева фабрика" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Поділляжитлобуд", посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 254.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляжитлобуд" (м.Хмельницький. вул. Прибузька, 16, кв.104, ідентифікаційний код 32601069) на користь Колективного підприємства "Хмельницька меблева фабрика" (м.Хмельницький, вул. Старокостянтинівське шосе, 26, ідентифікаційний код 05486556) витрати по сплаті державного мита (судового збору) в сумі 85 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Господарському суду Хмельницької області на виконання постанови видати наказ.

Головуюча суддя Л.М. Сініцина

Судді А.В.Гудак

Г.Є. Олексюк

01-12/15986/11