Постанова № 19923615, 06.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2011 р. Справа № 18/2056/11 (н.р.20/37-3/144)

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Сиротніковій Я.Є.,,

За участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1. (дов.№11-01/11967 від 31.12.10р.) ,

1-го відповідача ОСОБА_2. (дов.№05/10 від 05.01.2011р.) ,

2-го відповідача ОСОБА_3. (дов.№б/н від 04.01.2011р.),

прокурора Пилипенка О.Г. (посв.№17 від 11.01.2011р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління юстиції у Полтавській області (вх.№4050П/2-6) на рішення господарського суду Полтавської області від 30.08.2011 року у справі №18/2056/11 (н.р.№20/37-3/144),

за позовом Головного управління юстиції в Полтавській області, м. Полтава,

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю “Антарес 2000”, м. Полтава,

2.Відділу державної виконавчої служби Великобагачанського районного управління юстиції, с. В.Багачка, Полтавської обл.,

за участю прокуратури Полтавської області, м. Полтава

про визнання недійсними договорів, -

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2010 року Головне управління юстиції у Полтавській області звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Антарес-2000” та Відділу державної виконавчої служби Великобагачанського районного управління юстиції про визнання недійсними договорів.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.08.2011р. у справі №18/2056/11 (н.р.№20/37-3/144), (суддя Ціленко В.А.) в позові відмовлено (а.с.36-а.с.39, том 3).

Позивач, Головне управління юстиції у Полтавській області, з рішенням місцевого господарського суду від 30.08.2011р. не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 30.08.2011р. по справі №18/2056/11. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Головного управління юстиції у Полтавській області до відділу ДВС Великобагачанського РУЮ та ТОВ “Антарес-2000” про визнання недійсними договорів. Також просить суд вирішити питання про стягнення на користь Головного управління юстиції в Полтавській області судових витрат, понесених при розгляді справи. При цьому скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі.

Прокурор підтримав доводи апеляційної скарги позивача.

Представники першого та другого відповідачів заперечували проти задоволення апеляційної скарги і просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права колегія суддів встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції на виконанні ДВС у Великобагачанському районі знаходилось зведене виконавче провадження про стягнення з ВАТ «Агротехніка»боргу на користь юридичних та фізичних осіб сум заборгованостей.

В межах проведення виконавчих дій 02.08.2005 року ВДВС В-Багачанського було складено Акт опису та арешту майна, з якого вбачається, що описане майно прийняв на відповідальне зберігання Журавель С.О. директор ТОВ «Укрспецторг-П».

01.08.2005 року між відділом державної виконавчої служби Великобагачанського РУЮ та ТОВ «Укрспецторг-П» було укладено Генеральний договір №01/08 про відповідальне зберігання. За умовами цього договору, зокрема, п.1, його предметом є здійснення сторонами дій, повязаних з виконанням вимог договору з надання послуг по завантаженню, розвантаженню, зберіганню та транспортуванню арештованого майна.

Між відділом державної виконавчої служби Великобагачанського РУЮ та ТОВ «Укрспецторг-П»02.08.2005 року був укладений договір №02/08 про відповідальне зберігання майна, предметом якого є здійснення сторонами дій, повязаних з виконанням вимог п.1 генерального договору за №01/08 від 01.08.2005 року. Пунктом 2 цього договору передбачено, що на виконання договору відділ доручає, а підприємство зобовязується прийняти на відповідальне зберігання майно, яке арештоване на підставі виконавчого документу за переліком згідно з актами опису та арешту майна і є власністю боржника ВАТ «Великобагачанська «Агротехніка».

Між ДВС у Великобагачанському районі Полтавської області, державною виконавчою службою Полтавської області та ТОВ «Укрспецюст-П»були укладені договори про відповідальне зберігання майна боржника ВАТ «Великобагачанська «Агротехніка»: №16/01/1 від 16.01.2006р., №3/02/1 від 03.02.2006р., №6/02/1 від 06.02.2006р., №17/02/1 від 17.02.2006р., №1/03/1 від 01.03.2006р., №15/03/1 від 15.03.2006р., №3/04/1 від 03.04.2006р., №28/04/1 від 28.04.2006р., №14/04/1 від 14.04.2006р., №15/05/1 від 15.05.2006р., №16/05/1 від 16.05.2006р., №17/05/1 від 17.05.2006р., №18/05/1 від 18.05.2006р., №19/05/1 від 19.05.2006р., №1/06/1 від 01.06.2006р., №6/07/1 від 06.07.2006р., №18/08/1 від 18.08.2006р.

Відповідно до п.2.5.1 вищезазначених договорів підприємство ТОВ «Укрспецюст-П»зобовязано забезпечувати належне зберігання та своєчасне повернення майна (та відповідних документів), яке не було реалізоване в установленому законодавством порядку.

Як встановлено в ході судового розгляду, ТОВ «Укрспецторг»звернулося до другого відповідача з листом (без номеру та дати) з проханням вирішити питання щодо залучення охоронної структури для охорони майна боржника ВАТ «Агротехніка».

У звязку з цим між Товариством з обмеженою відповідальністю «Антарес-2000»(виконавець) та Відділом державної виконавчої служби Великобагачанського районного управління юстиції (клієнт) було укладено договори про забезпечення безпеки підприємства: від 02.08.2005 б/н., від 03.08.2005 б/н, від 04.08.2005 б/н, від 05.08.2005 б/н, від 06.08.2005 б/н, від 07.08.2005 б/н, від 08.08.2005 б/н, від 18.08.2005 б/н, від 28.08.2005 б/н, від 17.09.2005 б/н, від 01.10.2005 б/н, від 01.11.2005 б/н, від 01.12.05 б/н, від 01.01.06 б/н, від 01.02.06 б/н, від 01.03.06 б/н, від 01.04.06 б/н, від 01.05.06 б/н, від 01.06.06 б/н.

За умовами даних договорів клієнт поручає, а виконавець приймає на себе обовязки по забезпеченню безпеки підприємства, проводить комплекс міроприємств по організації захисту його інтересів ( п.1.1 договорів).

Відповідно до п.2.1 договорів клієнт зобовязаний оплачувати роботу виконавця в розмірі та строки передбачені цим договором та своєчасно подавати інформацію про оперативні обставини, що склалися та негативно впливають на захищеність життєво-важливих інтересів підприємства.

Розділом 3 договорів передбачені обовязки виконавця, який, зокрема, приймає на себе обовязки по забезпеченню захисту життєво-важливих інтересів підприємства; самостійно здійснює страхування ризику своїх послуг (п.п.3.1,3.2 договору).

Обґрунтовуючи позовну заяву та апеляційну скаргу, позивач посилається на порушення сторонами при укладенні спірних договорів приписів Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»від 22.02.2000 року (в редакції, що діяла на час укладення спірних договорів).

Так, відповідно до ст.2 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»цей закон застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі для товару (товарів), послуги (послуг) становить або перевищує 20 тис. гривень, а для робіт 50 тисяч гривень. Пункт 4 цієї ж статті встановлює заборону на укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/ або оплата розпорядником державних коштів товарів, робіт і послуг до /без проведення процедур, передбачених цим Законом, крім випадків, передбачених цим законом.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні договори укладені в загальній сумі, що перевищує 20 тис. грн. До того ж, зі змісту договорів взагалі не вбачається, що оплата вартості послуг проводиться за недержавні кошти (як то зазначають представники відповідачів).

Відповідно до ст.45 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції, що діяла на момент укладення спірних договорів) витрати органів державної виконавчої служби на організацію і проведення виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Кошти виконавчого провадження складаються з :

- коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому ст.46 цього Закону;

- авансового внеску стягувача на проведення виконавчих дій згідно із ст.48 цього Закону;

- стягнутих з боржника витрат на проведення виконавчих дій;

- інших надходжень, що не суперечать законодавству.

До витрат на організацію проведення виконавчих дій належать кошти, витрачені на :

1)перевезення, зберігання і реалізацію майна боржника;

2)оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій ;

3)поштовий переказ стягувачеві стягнених аліментами сум;

4)розшук боржника, його майна або розшук дитини;

5)оголошення в засобах масової інформації;

6) інші необхідні витрати для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Про стягнення з боржника витрат, повязаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

Як вбачається з вищезазначеної норми Закону саме кошти на зберігання майна боржника (а не забезпечення безпеки підприємства) є витратами на організацію проведення виконавчих дій. До того ж з цієї правової норми вбачається, що витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та виконавчого провадження.

А тому закупівля послуг на забезпечення безпеки повинна була бути проведена в порядку передбаченому Законом України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти».

Загальні положення про зберігання передбачені параграфом 1 глави 66 ЦК України. Так, відповідно до ч.1 ст. 942 ЦК України зберігач зобовязаний вживати всіх необхідних заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі. Таким чином, основним обовязком зберігача є забезпечення схоронності прийнятої на збереження речі. Виконуючи цей обовязок, зберігач повинен вжити всіх необхідних заходів для того, щоб запобігти викраденню майна, пошкодженню чи знищенню третіми особами. Тобто, насамперед закон вимагає, щоб зберігач дотримався всіх заходів, які необхідно для забезпечення схоронності майна, що передбачені договором. Саме в договорі сторони можуть урахувати всі особливості конкретного випадку, обумовити спеціальні запобіжні заходи, яких повинен дотримуватися зберігач.

Відповідно до п.2.1 договорів про відповідальне зберігання майна (що були укладені протягом січня червня 2006 року в межах дії Генерального договору №01/08 від 01.08.2005 року) при реалізації своїх прав та виконанні своїх обовязків, що випливають з договору, зберігач зобовязаний дотримуватись чинного законодавства. А п.2.5.1 передбачено, що підприємство (зберігач) забезпечує належне зберігання та своєчасне повергнення майна (та відповідних документів), яке не було реалізоване в установленому законодавством порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, договори на зберігання були укладені одночасно з договорами про забезпечення безпеки підприємства з обовязками, що повязані із збереженням майна боржника.

Стаття 215 Цивільного кодексу України містить підстави для визнання правочину недійсним, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, проте у випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін бо інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1-3, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця. Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими та доведеними, а рішення господарського суду Полтавської області прийнято при невірному застосуванні норм матеріального права та неповному з`ясуванні обставин справи, що мають значення для справи, що у відповідності до п.1,4 ч.1 ст. 104 ГПК України є підставою для його скасування та прийняття нового рішення, яким позов має бути задоволений в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.85, 99, 101, п.2 ст.103, п.1,4 ч.1 ст.104, ст.105, Господарського процесуального Кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 30.08.2011 року у справі №18/2056/11 (н.р.№20/37-3/144) скасувати и та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Визнати недійсними з моменту вчинення :

-договори укладені відділом державної виконавчої служби Великобагачанського районного управління юстиції (код.26089769) та ТОВ "Антарес 2000". а саме: 1)договір про забезпечення безпеки підприємства від 02.08.05 б/н. 2)договір про забезпечення безпеки підприємства від 03.08.05 б/н. 3)договір про забезпечення безпеки підприємства від 04.08.05 б/н. 4)договір про забезпечення безпеки підприємства від 05.08.05 б/н. 5)договір про забезпечення безпеки підприємства від 06.08.05 б/н. 6)договір про забезпечення безпеки підприємства від 07.08.05 б/н. 7)договір про забезпечення безпеки підприємства від 08.08.05 б/н. 8)договір про забезпечення безпеки підприємства від 18.08.05 б/н. 9)договір про забезпечення безпеки підприємства від 28.08.05 б/н. 10)договір про забезпечення безпеки підприємства від 17.09.05 б/н. 11)договір про забезпечення безпеки підприємства від 01.10.05 б/н. 12)договір про забезпечення безпеки підприємства від 01.11.05 б/н.

-договори укладені державною виконавчою службою у Великобагачанському районі (код.З3840542) та ТОВ «Антарес 2000», а саме: 1)договір про забезпечення безпеки підприємства від 01.12.05 б/н.;2)договір про забезпечення безпеки підприємства від 01.01.06 б/н; 3)договір про забезпечення безпеки підприємства від 01.02.06 б/н; 4)договір про забезпечення безпеки підприємства від 01.03.06 б/н; 5)договір про забезпечення безпеки підприємства від 01.04.06 б/н; 6)договір про забезпечення безпеки підприємства від 01.05.06 б/н; 7)договір про забезпечення безпеки підприємства від 01.06.06 б/н.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Антарес 2000” (36004, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Чураївни,9, кв.112, р/р 26006630205 в АБ «Полтавабанк», МФО331489, код ЄДРПОУ 30285066) державне мито за подання позовної заяви до суду першої інстанції та за подання апеляційної скарги у сумі 63,75 грн. та по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. на користь Головного управління юстиції в Полтавській області (36014, м.Полтава, вул.Жовтнева,45, код ЄДРПОУ 34874347, р/р 37315004003821 в ГУДК України Полтавської обл., МФО 831019).

Стягнути з Відділу державної виконавчої служби Великобагачанського районного управління юстиції (38300, Полтавської обл., с. Велика Багачка, вул. Леніна,19 А, код ЄДРПОУ З3840542, р/р 37315160100011 в УДК в Полтавській обл., МФО 831019) державне мито за подання позовної заяви до суду першої інстанції та за подання апеляційної скарги у сумі 63,75 грн. та по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 грн. на користь Головного управління юстиції в Полтавській області (36014, м.Полтава, вул.Жовтнева,45, код ЄДРПОУ 34874347, р/р37315004003821 в ГУДК України Полтавської обл., МФО 831019 ).

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя