Постанова № 19923509, 05.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" листопада 2011 р. Справа № 5023/6899/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, довіреність № 48 від 01.06.2011 року.

відповідача не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4784 Х/3-9) на рішення господарського суду Харківської області від 11.10.11 р. у справі № 5023/6899/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агентство комплексної безпеки "Стелс", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча фірма "Адамант", м. Харків

про стягнення 13807,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Агентство комплексної безпеки "Стелс", м. Харків звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча фірма "Адамант", м. Харків 13540,00 грн. заборгованості, 267,37 грн. пені, 138,07 грн. держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на порушення відповідачем умов договору про охорону обєкта № 6/11 від 01.06.2011 р. щодо несплати за надані послуги з 01.06.2011 року по 01.08.2011 року, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 13540,00 грн. Заявляючи вимогу про стягнення пені позивач посилається на п. 7.3. договору про охорону обєкта № 6/11 від 01.06.2011 р.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Доленчук Д.О.) від 11.10.11 р. по справі № 5023/6899/11 в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження по справі відмовлено, позовні вимоги задоволені повністю, з відповідача на користь позивача стягнута заборгованість у розмірі 13540,00 грн., пені у розмірі 267,37 грн., 138,07 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобовязання щодо оплати наданих позивачем послуг за укладеними між сторонами договором про охорону обєкта № 6/11 від 01.06.2011 р.; що пеня підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України в звязку з простроченням виконаних відповідачем грошового зобовязання та ін.

Відповідач з зазначеним рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, крім того, судові витрати, пов'язані з розглядом даної справи, покласти на позивача, з мотивів, викладених у скарзі.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, з мотивів викладених у відзиві та ін.

Від позивача надійшло клопотання, в якому він просить суд відкласти розгляд справи у звязку з хворобою його уповноваженого представника, який не може прибути у призначене судове засідання 28.11.2011 року.

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки до клопотання не додано доказів неможливості прибуття представника позивача, та документів на підтвердження доводів, викладених у клопотанні.

Позивач та відповідач у призначене судове засідання не зявились.

Враховуючи факт належного повідомлення позивача та відповідача про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника позивача та відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Судова колегія, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю Агентство комплексної безпеки "Стелс" (охорона) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча фірма "Адамант" (замовник) укладений договір про охорону обєкта № 6/11 від 01.06.2011 р. (далі Договір). Відповідно до умов якого позивач надав послуги по охороні об'єкта відповідача - нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Харків пров. Театральний, 11\13 (далі - об'єкт).

Згідно з п.3.1.3. договору, відповідач зобовязаний своєчасно здійснювати оплату за охорону у відповідності до п.6.1. договору - шляхом внесення щомісячної попередньої оплати по безготівковому розрахунку, на розрахунковий рахунок позивача не пізніше 10 числа поточного місяця, в сумі 6770,00 грн. на місяць, з урахуванням ПДВ.

Згідно з п.2.1.4 договору, позивач зобовязався в останній день звітного місяця оформлювати акти виконаних робіт за звітний місяць та надавати їх відповідачу для підписання.

Згідно з п. 9.1. договору, сторони погодили чинність договору з моменту підписання акту прийняття «об'єкта»під охорону та його дію до 31.12.2011 року.

Згідно з п. 9.2 договору, сторони передбачили право дострокового розірвання договору за вимогою будь-якої із сторін в разі невиконання або неналежного виконання умов договору іншою стороною, або при відсутності необхідності в отриманні послуг з боку Замовника, в разі, якщо Замовник не згодний сплачувати послуги з охорони, в звязку з підвищенням тарифів, в інших випадках, передбачених чинним законодавством. При цьому, сторона ініціатор розірвання договору зобовязана за пять днів письмово попередити іншу сторону про своє бажання розірвати договір, який вважається розірваним з моменту підписання сторонами угоди про розірвання договору та акту зняття обєкту з охорони.

Відповідно до умов договору відповідач 25.07.2011 р. листом № 19 (а.с.25) звернувся до позивача з пропозицією розірвання договору № 6/11 від 01.06.2011 р.

У звязку з цим, 27.07.2011 р. між сторонами укладено угоду про розірвання договору № 6/11 від 01.06.2011 р. (а.с. 26), відповідно до п. 1 якої, замовник підтвердив відсутність матеріальних претензій до охорони. На підставі даної угоди 01.08.2011 р. сторони склали акт зняття обєкта з охорони, в якому також підтверджена відсутність матеріальних претензій замовника до охорони.

Отже, 01.08.2011 р. Договір розірваний за взаємною згодою сторін відповідно до листа відповідача № 19 від 25.07.2011 р. та угоди від 27.07.2011 р. про розірвання Договору.

У якості доказів виконання ТОВ агентством комплексної безпеки "Стелс" умов договору позивачем надано акт від 01.06.2011 р. (а.с.19), яким підтверджено фактичне прийняття обєкту під охорону і фактична присутність охоронців на відповідних постах обєкту, виконання договірних зобовязань.

Виконання позивачем зобовязань за договором підтверджено також наданими двосторонніми актами здачі-приймання робіт (надання послуг) № 337 від 30.06.2011 р. та № 382 від 31.07.2011 р., відповідно до яких, загальна вартість послуг за два місяці складає 13540,00 грн. Дані акти підписані у двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками позивача та відповідача, завірені копії цих актів наявні у матеріалах справи (а. с. 28-29).

У порушення своїх договірних зобовязань відповідач за надані охоронні послуги не розрахувався в повному обсязі, в звязку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі заявленої до стягнення суми - 13540,00 грн.

Отже, відповідач свої зобовязання за спірним договором на момент звернення до суду не виконав, та передоплати йому не повернув, доказів оплати ненадав.

Що стало підставою звернення позивача з позовом до суду по даній справі.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобовязання щодо оплати наданих позивачем послуг за укладеними між сторонами договором про охорону обєкта № 6/11 від 01.06.2011 р.; що пеня підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства України в звязку з простроченням відповідачем строку оплати боргу та ін.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм надана правильна та належна правова оцінка, в звязку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За своєю правовою природою укладений сторонами спору договір є договором про надання послуг (охорони).

Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 905 ЦК України, строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Враховуючи умови договору та надані сторонами докази, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що, як вказано вище, п. 3.1.3 договору передбачено зобовязання замовника вносити оплату за охорону обєкта, відповідно до п. 6.1 договору.

Матеріали справи свідчать, що відповідач у порушення своїх договірних зобовязань, за надані послуги з позивачем вчасно та у повному обсязі не розрахувався, у звязку з чим за ним рахується заборгованість у розмірі 13540,00 грн.

Проте, відповідач посилається на наявність у нього до позивача зустрічних вимог щодо відшкодування збитків у сумі 35 691, 56 грн., які ТОВ "Керуюча фірма "Адамант" понесло внаслідок неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором про охорону об'єкта № 6/11 від 01.06.2011 р.

Колегія суддів апеляційного суду, не погоджуючись з такими твердженнями відповідача зазначає, що спірний договір про охорону об'єкта був розірваний за взаємною згодою сторін відповідно до листа ТОВ “Керуюча фірма “Адамант” № 19 від 25.07.2011 р. та угоди від 27.07.2011 р. про розірвання договору, співробітники охорони 01.08.2011 р. зняті з “Об'єкту” на підставі Акту зняття Об'єкта з охорони підписаного обома сторонами. Більше того, при підписанні сторонами за договором вищезазначених документів (акти здачі приймання робіт, угода про розірвання договору, акт зняття об'єкта з охорони) самим позивачем підтверджено відсутність матеріальних претензій замовника до охорони.

Таким чином, колегія суддів, вважає, вимоги позивача позовом про стягнення 13540,00 грн. заборгованості за надані послуги з охорони за договором обґрунтованими, зважаючи на відсутність правових підстав для нездійснення (притримання) оплати спожитих послуг відповідачем.

Також позивач посилаючись на п. 7.3 договору, яким передбачено, що у разі несвоєчасної чи неповної оплати за охорону замовник сплачує охороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення, який за розрахунком позивача становить 267,37 грн., просить суд стягнути з відповідача дану суму.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання), у разі порушення зобовязання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми, предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач не надав суду доказів виконання зобовязання щодо погашення існуючої заборгованості перед позивачем. Тому, з урахуванням приписів ст.ст. 509, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” та п. 7.3. договору, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 267,37 грн. пені.

Частиною 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, твердження ж відповідача в його апеляційній скарзі є безпідставними та необґрунтованими.

Колегія суддів вважає, що свої зобовязання перед Товариством з обмеженою відповідальністю агентство комплексної безпеки "Стелс" по сплаті боргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча фірма "Адамант" не виконало, чим порушило права та охоронювані законом інтереси позивача, та змусило його звернутися з відповідним позовом до господарського суду Харківської області .

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Харківської області від 11.10.2011 р. у справі № 5023/6899/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписано 05.12.2011 р.