Постанова № 19923389, 02.12.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2011 р. Справа № 5023/6784/11

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В. , суддя Камишева Л.М.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 8-11/105/2-11 від 10 січня 2011 року,

1-го відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю № 01-62юр/7369 від 30 вересня 2011 року; ОСОБА_3, за довіреністю № 01-62юр/9700 від 07 грудня 2010 року; ОСОБА_4, за довіреністю № 01-62юр/350 від 17 січня 2011 року

2-го відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу 1-го відповідача (вх. № 4232Х/1-6) на рішення господарського суду Харківської області від 12 вересня 2011 року у справі № 5023/6784/11

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до 1. АК «Харківобленерго», м. Харків

2. ЗАТ «Теплоелектроцентраль-3», м. Харків

про визнання права власності та визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12 вересня 2011 року у справі № 5023/6784/11 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено повністю.

Визнано право комунальної власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради на нежитлові приміщення виробничо-побутового корпусу: 1 поверху №№ 1-12; 2 поверху №№ 1-10, загальною площею 350,4 м2, що розташовані у літ. «А-2»та зареєстровані за адресою: м. Харків, вул. Енергетична,3. Визнано договір купівлі-продажу нежитлових будівель № 256/158, укладений 25 березня 2002 року між Акціонерною компанією «Харківобленерго»та Закритим акціонерним товариством «Теплоенергоцентраль-3», недійсним. Стягнено з Харківської міської ради на користь державного бюджету України 647 грн. державного мита.

АК «Харківобленерго»з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилася, звернулася до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 12 вересня 2011 року у справі № 5023/6784/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не погоджується з доводами, викладеними в ній, вважає, що він є належним власником спірного майна, а договір купівлі-продажу нежитлової будівлі № 256/158 від 25 березня 2002 року між відповідачами є недійсним, у звязку з чим, просить рішення господарського суду Харківської області від 12 вересня 2011 року у справі № 5023/6784/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Другий відповідач відзив на позов не надав, представник другого відповідача в судове засідання не зявився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення, у звязку з чим колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника другого відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

10.11.2011 р. перший відповідач заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідачів Фонд державного майна України та Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

Колегія суддів розглянула заявлене клопотання та дійшла висновку про відмову у його задоволенні, виходячи з наступного.

В обґрунтування необхідності залучення до участі у справі вказаних осіб перший відповідач посилається на те, що позовні вимоги у справі стосуються майна, отриманого АК «Харківобленерго»в процесі корпоратизації на підставі наказу Міністерства палива та енергетики України від 25.11.2001 р. із державної власності.

Проте, колегія суддів вважає, що Фонд державного майна України не може бути залучений до участі у справі, оскільки не має жодного відношення до правочину, який оскаржується у цій справі, з огляду на його повноваження, визначені Тимчасовим положенням про Фонд державного майна України, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 07.06.1992 року № 2558.

Діяльність Фонду державного майна регулюється Постановою Верховної Ради України від 07.06.1992 року №2558 «Про Тимчасове положення про Фонд державного майна України». Відповідно до п. 1 Тимчасового положення про Фонд державного майна України Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю.

У Фонду державного майна України відсутні повноваження щодо управління майном, яке увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації).

Разом з тим, згідно з Указом Президента України «Про корпоратизацію підприємств»від 15.06.1993 року №210/93 корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об'єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством (далі - підприємства), у відкриті акціонерні товариства.

Пунктом 2 цього ж Указу встановлено, що засновниками відкритих акціонерних товариств, що створюються відповідно до цього Указу на базі загальнодержавної власності, з боку держави є органи, уповноважені управляти цим майном: центральні органи державної виконавчої влади, інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи та обласні державні адміністрації.

Посилання першого відповідача на те, що в разі визнання договору купівлі-продажу недійсним Міністерство енергетики та вугільної промисловості України вимушене буде вчиняти дії, які нанесуть шкоди майновим інтересам держави, є безпідставним, оскільки визнання договору недійсним не тягне за собою жодних наслідків, крім наслідків, пов'язаних із його недійсністю, отже, жодних дій по скасуванню вказаного наказу від 25.11.2001 року від Міністерства енергетики та вугільної промисловості, яке є правонаступником Міністерства палива та енергетики України.

Необхідність участі Міністерства енергетики та вугільної промисловості у справі не вбачається необхідною, оскільки для встановлення обставин у справі, достатньо долучених до матеріалів справи письмових доказів, зокрема, рішення Міністерства палива та енергетики України від 23.11.2001 року - лист про підтвердження переліку нерухомого майна, переданого до статутного фонду відкритого акціонерного товариства «Харківобленерго»на момент корпоратизації станом на 10.08.1995 року та затверджений 25.11.2001 року перелік вказаного майна.

Зміст вказаного документу сторонами не оскаржується, а отже у суду не має перешкод для повного встановлення обставин у справі, на які посилаються сторони в обгрнутування своїх вимог.

Заслухавши пояснення представників позивача та першого відповідача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.08.1995 року на підставі Указу Президента України № 282/95 від 04.04.1995 р. «Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України»та наказу Міністерства економіки України № 75 від 14.06.1995 року «Про внесення змін та доповнень до переліків підприємств, що підлягають корпоратизації»Міністерством енергетики та електрифікації було видано наказ № 163 «Про створення Державної акціонерної енергопостачальної компанії «Харківобленерго»та затверджено акт оцінки цілісного майнового комплексу Виробничого-енергетичного об'єднання «Харківенерго».

На виконання вищезазначеного наказу 23.11.2001 року Міністерством палива та енергетики України затверджено перелік нерухомого майна, переданого до статутного фонду Державної акціонерної компанії «Харківобленерго». Станом на 2002 рік державна реєстрація об'єктів нерухомого майна проводилася відповідно до вимог Цивільного Кодексу УРСР (в редакції 1963 р.) та Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 р.

Згідно з пунктом 5.6. вказаного Тимчасового положення видачі витягу на нерухоме майно передувало проведення інвентаризаційних робіт.

Крім того, в обов'язковому порядку здійснювався опис нерухомого майна із зазначенням розмірів земельної ділянки, на якій розташований об'єкт; найменування будівель, споруд та їх літерівка; призначення майна; матеріали стін кожної будівлі та споруди; розміру житлової та нежитлової площі; проценту зношеності, вартості будівель і споруд за даними інвентаризації, у тому числі й самовільно збудованих, прибудованих чи реконструйованих, з урахуванням фізичного зносу та діючої індексації.

Згідно з Тимчасовим положенням реєстрації підлягали виключно заявлені права за умови їх відповідності чинному законодавству України і пред'явленим правовстановлюючим документам.

Також Тимчасовим положенням встановлювався вичерпний перелік документів, на підставі яких проводилася реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до п. 15 даного переліку такими документами є: рішення засновника про створення державної (національної) акціонерної компанії, державної (національної) холдингової компанії, відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації (корпоратизації), та акт приймання-передавання нерухомого майна або перелік зазначеного майна, наданий засновником чи державним органом приватизації.

Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»спірні нежитлові будівлі були зареєстровані 10.04.2002 р., у зв'язку з чим АК «Харківобленерго»видано реєстраційне посвідчення на об'єкти нерухомого майна, які належали товариству на праві колективної власності (т. 1, а.с. 20).

Перелік документів, наданий АК «Харківобленерго»до реєструючого органу щодо оформлення реєстраційного посвідчення на об'єкти нерухомого майна не відповідав вимогам законодавства, чинного на час здійснення реєстрації права власності на спірні нежитлові будівлі.

З матеріалів справи вбачається, що на час укладання акту інвентаризації майна ВЕО «Харківенерго»від 01.07.1995 р. та на час затвердження переліку майна Міністерством палива та енергетики від 25.11.2001 р. АК «Харківобленерго»не мала технічних паспортів або будь-якої іншої технічної документації щодо спірних нежитлових будівель.

Затверджений Міністерством палива та енергетики України перелік від 25.11.2001 р. не відповідав вимогам Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 158 від 02.03.1993 р. і чинного на час проведення корпоратизації АК «Харківобленерго».

Відповідно до п. 16 вказаного Положення при інвентаризації основних засобів перевіряється наявність технічних паспортів або іншої технічної документації, документів на основні засоби, що здані або прийняті підприємством в оренду, на зберігання, та у тимчасове користування.

В порушення вимог Положення, у переліку відсутні інвентаризаційні номери нежитлових будівель, проданих ЗАТ «ТЕЦ-3»та не зазначена адреса їх місця розташування, що є порушенням Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 24.05.2001 р. № 127 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 р. за № 582/5773.

Під час здійснення реєстрації права власності АК «Харківобленерго»керувалося листом Міністерства палива та енергетики України № 26/12-1619 від 23.11.2001 р., який відповідно до вимог чинного законодавства не може визнаватися належним правовстановлюючим доказом. Чинне на період 1995-2001 р.р. законодавство як доказ права власності на нерухоме майно вимагало від власника обов'язкове укладання договорів оренди земельної ділянки з відповідним планом земельної ділянки та актом визначення меж в натурі.

В апеляційній скарзі перший відповідач не спростовує той факт, що лист не може вважатися правовстановлюючим документом та не надав доказів на підставі якого акту, в реєстраційному посвідченні власником майна значиться АК «Харківобленерго», тоді як передача об'єктів нерухомого майна в процесі корпоратизації здійснювалася до статутного фонду ВАТ «Харківобленерго».

Посилання АК «Харківобленерго»на інвентаризаційні описи основних засобів підприємства «Харківенергоспецремонт», за якими спірне майно увійшло до складу статутного майна першого відповідача не підтверджуються відповідними доказами.

В матеріалах справи відсутнє розпорядження «Харківенергоспецремонт»№ 112 від 19.10.1998 р., на яке посилається перший відповідач та інші докази, на підставі чого здійснено передачу спірного майна. Дані обставини унеможливлюють доведення законних підстави передачі майна 2-му відповідачу з огляду на вимоги, викладені у Постановах Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. № 311 «Про розмежування Державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)»та № 577 від 13 жовтня 1992 року «Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м. Севастополя».

Крім того, першим відповідачем не надано доказів на підтвердження того, яким чином та підставі яких розпоряджень спірне майно, що перебувало на балансі ДАЕК «Харківобленерго»станом на 01.07.1995 року, було передано на баланс підприємства «Харківенергоспецремонт», а в подальшому 30.03.1999 року повернено АК «Харківобленерго»за актами прийому-передачі.

АК «Харківобленерго»в обгрунтування своїх доводів, як власника спірного майна, також не надано жодних доказів, пов'язаних з укладанням договору оренди земельної ділянки на якій розташована спірна будівля з відповідними органами, як того вимагали положення Закону України «Про оренду землі».

Позивачем підтверджений факт постійного перебування спірного майна у користуванні «Харківтеплоенерго»та на постійному місці розташування, про що свідчить лист Фрунзенської районної ради № 791 від 08.04.2002 р.

Дане свідчить про те, що на час складання акту оцінки цілісного майнового комплексу ВЕО «Харківенерго»(01.07.1995 р.) та його затвердження наказом Міністерства енергетики та електрифікації (22.08.1995 р.) спірне майно перебувало па балансі іншого підприємства. Зокрема, матеріали справи не містять доказів того, що саме спірне майно перебувало у користуванні підприємства «Харківенергоспецремонт»в період 1995-1999 рр.

25.03.2002 року між Акціонерною компанією «Харківобленерго», продавець, та Закритим акціонерним товариством «Теплоелектроцентраль-3», покупець, було укладено договір № 256/158 купівлі-продажу нежитлових будівель, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Енергетична, 3. За умовами даного договору у власність покупця перейшло майно: нежитлові приміщення виробничо-побутового корпусу: 1-го поверху №№ 1-12, 2-го поверху №№ 1-10, загальною площею 350,4 м2. Загальна вартість проданого майна складала 73200,00 грн.

Перший відповідач вважає, що він, як продавець за спірним договором купівлі-продажу отримав право власності на нерухоме майно в процесі корпоратизації АК «Харківобленерго»на базі Виробничого енергетичного об'єднання «Харківенерго», яке припинило свою діяльність.

Проте, матеріали справи свідчать, що на момент купівлі-продажу нежитлових будівель АК «Харківобленерго»не мало правовстановлюючих документів на майно, оскільки реєстрація права власності акціонерного товариства на спірні об'єкти нерухомого майна (реєстровий № 4407) була здійснена 10.04.2002 р., а спірний договір купівлі-продажу укладено з ЗАТ «ТЕЦ-3» раніше, а саме ,25.03.2002 р.

Отже, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що спірний договір не можна вважати підтвердженням наявності у позивача права власності на майно, зазначене в позовній заяві або підставою виникнення такого права.

Позивач вважає, що територіальна громада міста Харкова є законним власником нежитлових будівель: виробничо-побутового корпусу: 1-го поверху №№ 1-12, 2-го поверху №№ 1-10, загальною площею 350,4 м2, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Енергетична, 3.

Перелік нерухомого майна Акціонерного товариства «Харківобленерго», складений під час корпоратизації, не містить нежитлових приміщень, тотожних приміщенням, які є предметом спірного Договору купівлі-продажу від 25.03.2002 року № 256/158.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України»майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.

Згідно зі ст. 4 Цивільного кодексу Української РСР, який діяв станом на 10.09.1991 р., цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки. Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникали також з адміністративних актів; внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків.

Відповідно до п. 4 ст. 2 Закону України «Про власність», який був чинним на час виникнення спірних відносин, на території України існувала приватна, колективна та державна власність і законодавство забезпечувало власникам рівні умови захисту права власності. До державної належали загальнодержавна та комунальна власність, суб'єктами права на які була відповідно держава в особі Верховної Ради України і адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних та сільських Рад народних депутатів (ст. 32 Закону України «Про власність»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 р. № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» визначалося, що розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів.

На виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 577 від 13 жовтня 1992 року «Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м. Севастополя»Представником Президента України по Харківській області (в межах повноважень, наданих Законом України «Про Представника Президента») прийнято розпорядження № 622 «Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності до комунальної власності області».

Рішенням Харківської обласної ради від 28.04.1998 року Харківській обласній державній адміністрації були делеговані повноваження управління майном, яке є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області. На виконання даного рішення Управлінню житлово-комунального господарства обласної державної адміністрації делеговані повноваження по управлінню майном підприємств, що забезпечують теплопостачання споживачів м. Харкова, в тому числі і Обласного виробничого об'єднання «Харківтеплокомуненерго».

Рішенням Харківської обласної ради від 11 травня 1999 року у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області було прийнято цілісний майновий комплекс державного підприємства «Харківські теплові мережі», розташований за юридичною адресою: м. Харків, вул. Енергетична, 11. Розпорядженням голови Харківської обласної державної адміністрації № 749 від 13 вересня 1999 року затверджено акт прийому-передачі ЦМК державного підприємства «Харківські теплові мережі»у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про підприємства в Україні»(в редакції Закону № 82/95 від 02.03.95 р.) 10 вересня 1999 року між державним ОВО «Харківтеплоенерго»та обласним підприємством «Харківські теплові мережі»було укладено засновницький договір, за умовами якого, державне підприємство «Харківські теплові мережі»з відповідним ЦМК, увійшло до складу ОВО «Харківтеплоенерго», із збереженням права юридичної особи із самостійним балансом та правом виходу із складу об'єднання за згодою представника власника майна - Харківської обласної ради. 26.04.2001 року між Управлінням майном комунальної власності Харківської обласної державної адміністрації та ЗАТ «Теплоелектроцентраль-3»укладено договір № 6 оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ТЕЦ-3 Харківського обласного виробничого об'єднання теплових мереж «Харківтеплоенерго» (ОВО «Харківтеплоенерго»), розташованого за юридичною адресою: вул. Енергетична,3 м. Харкова.

На виконання рішення XI сесії Харківської обласної ради ХХІУ скликання від 19.08.2003 р. «Про передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Харківської області цілісних майнових комплексів підприємств, що забезпечують теплопостачання споживачів м. Харкова до комунальної власності територіальної громади м. Харкова» та рішення ХУІ сесії Харківської міської ради ХХІУ скликання від 24.09.03р. № 191/03 «Про комунальну власність міста Харкова» до комунальної власності міста Харкова було прийнято цілісний майновий комплекс, що використовувався ЗАТ «ТЕЦ-3 »за договором оренди № 6 від 26.04.01.

Право комунальної власності територіальної громади м. Харкова на ЦМК, в тому числі і на спірне майно набуте внаслідок прийняття законодавчого акту щодо встановлення власності держави Україна та розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю) та підтверджується відповідними свідоцтвами.

25.09.2003 р. у зв'язку з прийняттям у комунальну власність міста цілісного майнового комплексу, на виконання вимог ст. 287 ГК України, Управлінням комунального майна та приватизації Харківської міської ради Договір оренди цілісного майнового комплексу № 6 від 26.04.2001 р. було переукладено та укладено Договір оренди № 1192 ЦМК із ЗАТ «ТЕЦ-3», викладений у новій редакції Додатковою угодою від 19.11.2003 р., на підставі розпорядження начальника Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради № 1297 від 19.11.2003 р.

Строк дії договору оренди № 1192 встановлено до 26.04.2011 р., тобто на 10 років.

Пунктом 1.3 вказаного договору передбачалося передачу цілісного майнового комплексу для виробництва, передачі, розподілу та реалізації теплової та електричної енергії.

Рішенням господарського суду Харківської області у справі № 66/184-10 від 26.04.2010 р., залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.08.2010 р., задоволено позов Харківської міської ради до ЗАТ "ТЕЦ-3" та Управління комунального майна та приватизації Харківської міської ради про розірвання договору оренди та стягнення заборгованості.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.10.2010 р. у справі № 47/250-10, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.02.2011 р., задоволено позов прокурора м. Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради про витребування майна та виселення ЗАТ «ТЕЦ-3»з нежитлових приміщень та будівель, що входять до складу цілісного майнового комплексу.

Вказане рішення набрало чинності та є обовязковим на всій території України відповідно до статті 115 ГПК України.

На підставі Розпорядження Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради № 242 від 15.02.2011 р. та наказу № 230 від 01.03.2011 р. на виконання вищезазначених судових рішень витребуваний цілісний майновий комплекс внесений до складу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»та зобов'язано провести інвентаризацію рухомого та нерухомого майна ЗАТ «ТЕЦ-3», що розташовано за адресою: м. Харків, вул. Енергетична, 3.

Під час проведення інвентаризації та передачі Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради цілісного майнового комплексу структурного підрозділу ТЕЦ-3 Харківського обласного виробничого об'єднання теплових мереж «Харківтеплоенерго», позивачу стало відомо, що нежитлові приміщення виробничо-побутового корпусу: 1-го поверху №№ 1-12, 2-го поверху №№ 1-10, загальною площею 350,4 м2, які розташовані за юридичною адресою: м. Харків, вул. Енергетична, 3 належать на праві власності ЗАТ «ТЕЦ-3»на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з АК «Харківобленерго».

Оскільки вказані нежитлові будівлі знаходилися в постійному користуванні ОВО «Харківтеплоенерго», за своїми функціональними ознаками були залучені до промислового циклу по виробництву теплової енергії, знаходилися на території, що належить до комунальної власності, майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати.

Обставини щодо знаходження спірного майна у комунальній власності та розміщення на постійному місці розташування підтверджуються листом Фрунзенської районної ради № 791 від 08.04.2002 р., з якого вбачається, що приміщення виробничо-побутового корпусу знаходяться на території, закріпленій за ЗАТ "ТЕЦ-3", тобто по вул. Енергетичній, 3 у м. Харкові (т. 1, а.с. 26).

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про власність»(що діяв на час укладання угоди) до державної власності належить загальнодержавна власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).

Суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів (ст.32 Закону). Захист права власності здійснюється судом (ст.48). Тобто, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, стосовно порушення судом вимог ч. 3 ст. 267 ЦК України щодо правил застосування позовної давності та невірного визначення позивачем поважності пропуску строків позовної давності, не приймаються до уваги, виходячи з наступного.

Частиною 3 ст.267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Відповідно до вимог ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася, або могла дізнатися про порушення свого права, або про особу, яка його порушила.

Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у спорах про визнання угод недійсними»№ 3 від 28.04.1978 року при вирішенні спорів, пов'язаних з оцінкою правомірності передачі або продажу майна, суди застосовують законодавство, яке діяло на час вчинення зазначених дій, а саме положення ЦК УРСР.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна (нежитлових будівель) № 256/158, укладено між відповідачами 25 березня 2002 року, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України ( 2003 року).

Твердження АК «Харківобленерго»про обізнаність позивача про порушене право власності на спірні приміщення, ще у 2006 році, а саме на час отримання свідоцтва про право власності, є необґрунтованими, оскільки позивачем було документально доведено, що про порушене право власності на спірне майно, стало відомо під час виконання наказу Департаменту комунального майна та приватизації Харківської міської ради № 230 від 01.03.2011 року, щодо проведення інвентаризації рухомого та нерухомого майна ЗАТ «ТЕЦ-3», розташованого по вул. Енергетичній, 3 у м. Харкові.

Таким чином, звертаючись до суду з даним позовом, позивач з посиланням на законодавчі норми обґрунтував, що відповідно до вимог ст. 79 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається саме з 01 березня 2011 р., у звязку з чим місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позивачем з поважних причин пропущено строк позовної давності та щодо наявності достатніх правових підстав для задоволення позову.

На підставі викладеного колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу першого відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12 вересня 2011 р. у справі № 5023/6784/11 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Камишева Л.М.

Постанову в повному обсязі складено 05.12.2011 року.