Постанова № 19923208, 30.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«22»листопада 2011 р. Справа №5021/1628/2011

Колегія суддів у складі:головуючий суддя Бородіна Л.І., суддя Шевель О.В., суддя Хачатрян В.С.,

при секретарі Козікові І.В.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, за довіреністю №182/03 від 08.06.2011 року;

відповідача ОСОБА_2, за довіреністю №15-4709 від 22.06.2011 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», м.Суми (вх.№4583С/2-8) на рішення господарського суду Сумської області від 13.09.2011 року у справі №5021/1628/2011,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», м.Київ,

до Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», м.Суми

про стягнення 1590640,00 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача 1590640 грн. 00 коп. -заборгованості, що складається з фінансових санкцій, сплачених позивачем на виконання рішення Управління Пенсійного фону України в Зарічному районі м.Суми №606 від 17 серпня 2009 року, а також стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 13.09.2011 року у справі №5021/1628/2011 (суддя Соп'яненко О.Ю.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»1590640 грн. 00 коп. заборгованості, 15906 грн. 40 коп. - витрат по сплаті державного мита та 236 грн. 00 коп. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 13.09.2011 року по справі №5021/1628/2011 та прийняти нове, яким відмовити ПАТ «Брокбізнесбанк»в задоволені позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянт вказує, що діючим законодавством на банки покладено обов'язок перевіряти повноту сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при прийняті ними платіжних доручень на видачу заробітної плати. У протилежному випадку банк зобов'язаний сам відшкодовувати недоплачену суму. Однак, банк не виконав вимоги пункту 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим Управління пенсійного фонду України в Зарічному районі м.Суми було накладено штраф у розмірі 1590040,00 грн.

Скаржник вказує, що банком не надано доказів добровільної сплати страхових внесків замість ПАТ «Сумихімпром»та доказів звернення з вимогою про їх сплату, а кошти сплачені згідно рішення Управління пенсійного фонду України в Зарічному районі є не страховими внесками, а штрафними санкціями.

Крім того, доказом того, що позивачем не сплачувалися страхові внески замість ПАТ «Сумихімпром»є довідка УПФУ від 28.09.2011 року №17436/19-2-07, яка підтверджує той факт, що ПАТ «Сумихімпром»самостійно сплатило зобов'язання по внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 28.11.2008 року по 31.03.2009 року.

Апелянт звертає увагу на те, що банку завдано збитків не в наслідок незаконних дій ПАТ «Сумихімпром», а в наслідок неналежного виконання працівниками банку своїх посадових обов'язків.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.10.2011 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»прийнято до провадження та призначено до розгляду.

17.11.2011 року апелянт надав через канцелярію суду заяву про повернення державного мита (вх.№11214), в якій просить винести ухвалу про повернення з державного бюджету зайво сплаченого судового збору в розмірі 4796,80 грн., сплаченого згідно платіжного доручення №4819 від 21.09.2011 року. Згідно пп. 1 п. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Оскільки, при подачі апеляційної скарги було сплачено державне мито у розмірі 12750,00 грн., тоді як потрібно було сплатити 7953,20 грн., то зайво сплачений судовий збір підлягає поверненню.

У зв'язку із необхідністю витребування у сторін додаткових документів у судовому засіданні 17.11.2011 року оголошувалась перерва до 22.11.2011 року.

До початку судового засідання 22.11.2011 року представник відповідача надав через канцелярію суду письмові пояснення по справі (вх.№11423), в яких вказує, що при прийнятті платіжних доручень на видачу заробітної плати від ПАТ «Сумихімпром»13.02.2009 року та 25.03.2009 року позивач повинен був перевірити повноту сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і лише у разі підтвердження повноти слати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування прийняти платіжні документи та здійснити перерахування заробітної плати. Проте, позивач здійснив перерахування заробітної плати не перевіривши повноту сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, чим порушив вимоги передбачені частиною дванадцятою статті 20 Закону України від 09.07.2003 року №1058-І\/ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, договором про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково - касового обслуговування №17/1545 від 12.10.2007 року, укладеного між банком та ПАТ «Сумихімпром», не передбачено відшкодування ПАТ «Сумихімпром»штрафних санкцій, які можуть бути застосовані до банка Управлінням пенсійного фонду України у разі перерахування банком заробітної плати при не подачі ПАТ «Сумихімпром»платіжних доручень про повну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Також представник відповідача надав до матеріалів справи копію договору №07/1545 від 12.10.2007 року про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування.

22.11.2011 року представник позивача надав через канцелярію суду заперечення на апеляційну скаргу ПАТ «Сумихімпром»(вх.№11424), в яких просить залишити рішення господарського суду Сумської області від 13.09.2011 року по справі №5021/1628/2011 без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції по справі позивач вказує, що в платіжних дорученнях №1764 від 13.02.2009 року, 1760 від 13.02.2009 року, 1758 від 13.02.2009 року, 1756 від 13.02.2009 року, 1762 від 13.02.2009 року, які надавалися страхувальником банку під час перерахування коштів на заробітну плату -зазначено розмір відрахувань 33,2%, при цьому сума платежу не відповідала зазначеному розміру. Крім того позивач зазначає, що вищевказані платежі до УПФУ в Зарічному районі були здійснені через іншу банківську установу -АКБ «Індустріалбанк». Про перерахування внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не в повному обсязі, а лише частково СФ АТ «Брокбізнесбанк»дізнався лише після проведеної управлінням Пенсійного фонду в Зарічному районі м.Суми перевірки та складання акту №1/3-27 від 05.06.2009 року. Слід зауважити, що жодним нормативно-правовим актом не передбачено порядок розрахунку, зобов'язання перевірки повноти перерахування, а також відповідальність за правильність нарахування співробітниками банку, а навпаки ці обов'язки покладені на страхувальника.

Позивач зазначає, що норми діючого законодавства, які регулюють діяльність банків, дають підстави вважати, що банк не несе відповідальності за повноту та своєчасність нарахування страхувальником страхових внесків. Таким чином, через порушення відповідачем (страхувальником) норм законодавства та умов договору про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування №07/1545 від 12.10.2007 року до банку була застосована фінансова санкція, яку банк сплатив 10.03.2011 року. У зв'язку з вищенаведеним, станом на момент подачі позову і по сьогоднішній день банком понесені збитки в сумі фактично сплачених фінансових санкцій - 1590640,69 грн.

В судовому засіданні 22.11.2011 року представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги у повному обсязі. Представник позивача проти позиції відповідача заперечував з підстав викладених у його запереченнях.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та докази на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

12.10.2011 року між Акціонерним банком «Брокбізнесбанк»(правонаступником якого є ПАТ «Брокбізнесбанк») та Відкритим акціонерним товариством «Сумихімпром»(правонаступником якого є ПАТ «Сумихімпром») було укладено договір №07/1545 про відкриття банківського рахунку та здійснення розрахунково-касового обслуговування.

Пунктом 1.1 передбачено предмет договору, а саме те, що банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній і/або іноземній валюті, в тому числі у банківських металах, бюджетний рахунок (надалі - рахунок) та здійснює його розрахунково-касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України.

Згідно пункту 3.1.5 договору №07/1545 банк зобов'язаний здійснювати перерахування з рахунку клієнта сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за дорученням клієнта, що міститься у заяві про купівлю іноземної валюти.

Як вбачається із матеріалів справи, з 18.05.2009 року по 05.06.2009 року на ПАТ «Сумихімпром»проводилась планова виїзна перевірка Управлінням пенсійного фонду України в Зарічному районі м.Суми з питань дотримання підприємством вимог законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.04.2007 року по 01.04.2009 року та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду України за 2007 - 2008 роки.

05.06.2009 року Управлінням пенсійного фонду України в Зарічному районі м.Суми було складено акт №89/3-15 від 05.06.2009 року про результати планової перевірки ПАТ «Сумихімпром»з питань дотримання підприємством вимог законодавства щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.04.2007 року по 01.04.2009 року та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду України за 2007 - 2008 роки (а.с. 12-20).

Згідно висновків проведеної перевірки, що підтверджується вказаним актом, перевіркою встановлено факт несвоєчасної сплати авансових платежів із страхових внесків у 2008 - 2009 роках, що є порушенням ч.б ст.20 Закону України від 09.07.2003 року №1058-Г\/ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», п.п. 5.1.5 та п.п. 5.1.6 п. 5.1 розділу 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 16.01.2004 року за №64/8663.

Пунктом 1.5 акту встановлено, що за період з 28.01.2008 року по 31.03.2009 року страхувальник порушував строки сплати авансових платежів на загальну суму 2858398,91 грн. (за період з 28.11.2008 року по 31.12.2008 року на суму 1114239,76 грн. та за період з 01.01.2009 року на суму 1744159,15 грн.).

17.08.2009 року Управлінням пенсійного фонду України в Зарічному районі м.Суми було винесено рішення №606 про застосування фінансових санкцій за порушення вимог, передбачених ч,12 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким до Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»застосовані фінансові санкції у розмірі 1590640,00 грн., які протягом десяти робочих днів з дня одержання рішення підлягають перерахуванню на рахунок Управління пенсійного фонду України в Зарічному районі м.Суми. Також вказаним рішенням було встановлено, що оскарження рішення банком може бути здійснено протягом десяти робочих днів з дня отримання цього рішення у порядку, визначеному ч. 13 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(а.с. ЗО). Вказане рішення на момент розгляду справи є чинним.

Відповідно до абзацу другого ч. 12 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Національним банком України та центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

Згідно з пунктом 2 ч. 10 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за порушення вимог, передбачених частиною 12 статті 20 цього Закону, накладається штраф у розмірі суми страхових внесків, яка підлягає сплаті страхувальником.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»на банки покладено обов'язок перевіряти фактичну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування при прийнятті ними платіжних доручень на видачу заробітної плати. У протилежному випадку банк зобов'язаний сам відшкодовувати недоплачену суму.

Таким чином, при прийнятті платіжних доручень на видачу заробітної плати від ПАТ «Сумихімпром»13.02.2009 року та 25.03.2009 року позивач повинен був перевірити повноту сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування і лише у разі підтвердження повноти сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування прийняти платіжні документи та здійснити перерахування заробітної плати.

Однак, позивач здійснив перерахування заробітної плати не перевіривши повноту сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, чим порушив вимоги передбачені частиною 12 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, колегія суддів зазначає, що в абзаці 5 пункту 3.9 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за №377/8976 встановлено що, якщо банк не забезпечив перерахування страхових внесків одночасно з видачею (перерахуванням) коштів на виплату заробітної плати, то він за рахунок власних коштів сплачує відповідному Фонду суму несплачених страхових внесків. У разі несплати самим банком цих сум Фонд здійснює їх стягнення з банку в порядку, встановленому законодавством України.

Отже, у разі виявлення недоплачених страхових внесків, банк зобов'язаний добровільно сплатити відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, і лише в такому разі звернутися до страхувальника (відповідача) щодо відшкодування цієї суми - право зворотної вимоги.

Однак позивачем, ані в суді першої інстанції, ані під час апеляційного провадження не надано доказів в підтвердження сплати страхових внесків відповідно до вимог діючого законодавства, як не надано доказів в підтвердження добровільної сплати страхових внесків замість відповідача та не надано доказів в підтвердження звернення до відповідача з вимогою про їх сплату. Натомість кошти в розмірі 1590640,00 грн. сплачені позивачем на рахунок УПФУ в Зарічному районі м.Суми, що підтверджується платіжним дорученням №659 від 10.03.2011 року є фінансовою санкцією на виконання рішення №606 від 17.08.2009 року, а не страховими внесками сплаченими замість відповідача.

ПАТ «Брокбізнесбанк»звертаючись до місцевого господарського суду з позовною заявою, обґрунтовував її тим, що внаслідок незаконних дій ПАТ «Сумихімпром»ним було понесено збитки у вигляді сплати замість відповідача суми страхових внесків у розмірі 1590640,00 грн.

Проте, такі доводи позивача є необґрунтованими у зв'язку з вищевикладеними та крім того, колегія суддів зазначає, що стягнення збитків є заходом цивільно-правової відповідальності за порушення в галузі господарського права.

Стаття 224 Господарського кодексу України встановлює, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, згідно частини 1 статті 225 Господарського кодексу України включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Предметом доказування при розгляді даної категорії спорів є наявність у поведінці відповідача складу цивільно-правової відповідальності. Зокрема, умовами цивільно-правової відповідальності є: протиправність поведінки; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина.

Позивач не довів суду наявності у діях відповідача складу цивільно-правової відповідальності у вигляді збитків, зокрема протиправність поведінки заподіювача шкоди, вина, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає вимоги заявленого позову необґрунтованими, не підтвердженими матеріалами справи та такими, що задоволенню не підлягають.

За таких обставин, рішення господарського суду Сумської області від 13.09.2011 року по справі №5021/1628/2011 щодо стягнення з відповідача - ПАТ «Сумихімпром»на користь позивача, Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», 1590640,00 грн. суми сплачених фінансових санкцій підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

У відповідності до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при відмові в позові - покладаються на позивача, а при задоволенні позову - на відповідача. У зв'язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Таким чином, судові витрати за подання позовної заяви покладаються на позивача, а витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Щодо заяви відповідача про повернення державного мита, в якій він просить винести ухвалу про повернення з державного бюджету зайво сплаченого судового збору в розмірі 4796,80 грн., сплаченого згідно платіжного доручення №4819 від 21.09.2011 року, то колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, ПАТ «Брокбізнесбанк»звертаючись до суду з позовною заявою сплатив державне мито у встановленому порядку та розмірі у відповідності до п.п. «а»п. 2 ст. З вимог Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»., а саме 15906,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5896 від 17.06.2011 року

ПАТ «Сумихімпром»звертаючись до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою сплатило державне мито у розмірі 12750,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4819 від 21.09.2011 року.

Згідно п.п. «г»п. 2 ст. З Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»із апеляційних скарг на рішення та постанови, що подаються до господарських судів справляється державне мито у розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчислюваної виходячи з оспорюваної суми.

Таким чином, за перегляд рішення господарського суду Сумської області від 13.09.2011 року по справі №5021/1628/2011 в апеляційному порядку, сума державного мита, яка підлягає сплаті за подання заяви, у відповідності до пункту «г»пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»складає 7953,20 грн.

З платіжного доручення №4819 від 21.09.2011 року, відповідно до якого платником є ПАТ «Сумихімпром», вбачається, що відповідач за подання апеляційної скарги сплатив 12 750 грн. державного мита.

Отже, відповідачем було зайво сплачено державне мито у розмірі 4796,80грн., яке у відповідності до статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»підлягає поверненню відповідачу.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.4 ч.1. ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 13.09.2011 року у справі №5021/1628/2011 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»- відмовити.

Судові витрати за позовною заявою покласти на позивача - Публічне акціонерне товариство «Брокбізнесбанк».

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк»(03057, м.Київ, пр-т Перемоги, 41; код 19357489) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»(40012, Сумська область, м.Суми, вул.Харківська, 12, п/р 26001110000003 в СФ АКБ «Індустріалбанк», код ЄДРПОУ 05766356, МФО 337892) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 7953,20 грн.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Повернути з Державного бюджету України (Державний бюджет міста Суми, код отримувача 23636315, ГУ ДКУ у Сумській області, МФО 837013, рахунок 31213206700002, код класифікації доходів бюджету 22030001) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром»(40012, Сумська область, м.Суми, вул.Харківська, 12, п/р 26001110000003 в СФ АКБ «Індустріалбанк», код ЄДРПОУ 05766356, МФО 337892) зайво сплаченого державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 4796,80 грн. за платіжним дорученням №4819 від 21.09.2011 року.

Видати Публічному акціонерному товариству «Сумихімпром»довідку про повернення зайво сплаченого державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 4796,80 грн.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Шевель О.В.

Суддя Хачатрян В.С.

Повний текст постанови складено 28 листопада 2011 року.