Постанова № 19923199, 30.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2011 року Справа № 5023/7623/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.

при секретарі Березка О.М.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, дов. від 19.09.2011 року (копія у справі)

відповідача ОСОБА_2, дов. № 229/026-юр від 01.03.2011 року (копія у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства “Гермес”, м. Харків (вх. № 4741 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2011 року по справі № 5023/7623/11

за позовом Приватного підприємства “Гермес”, м. Харків

до Державного науково виробничого підприємства “Обєднання Комунар”, м. Харків

про стягнення 100149,18 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

В вересні 2011 року позивач, Приватне підприємство “Гермес”, звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з відповідача, Державного науково виробничого підприємства “Обєднання Комунар”, 99900 грн. основного боргу та три відсотки річних в сумі 249,18 грн., а також судові витрати, повязані з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2011 року (суддя Мамалуй О.О.) позов задоволено частково. Стягнуто з Державного науково виробничого підприємства “Обєднання Комунар” на користь Приватного підприємства “Гермес” три відсотки річних в розмірі 249,18 грн., державне мито в розмірі 2,49 грн. та 0,58 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 99900 грн. основного боргу провадження у справі припинено.

Позивач з даним рішенням не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2011 року в частині стягнення з Державного наукововиробничого підприємства “Обєднання Комунар” на користь Приватного підприємства “Гермес” державне мито у розмірі 2,49 грн. та 0,58 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Державного наукововиробничого підприємства “Обєднання Комунар” на користь Приватного підприємства “Гермес” державне мито у розмірі 1001,49 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні його представник з наведеними позивачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 26 травня 2011 року між Приватним підприємством "Гермес" (постачальник позивач у справі) та Державним науково виробничим підприємством "Об'єднання Комунар" (замовник відповідач у справі) був укладений договір постачання № 26/05-3.

Відповідно до умов договору постачальник передає у власність замовника, а замовник сплачує товар, згідно видаткової накладної та договору.

Звертаючись до господарського суду позивач послався на те, що на виконання умов договору відповідачу були поставлені продукти харчування на загальну суму 99900,00 грн.

Пунктом 6.2 розділу 6 договору передбачено, що відповідач проводить оплату за поставлену продукцію протягом тридцяти календарних днів після повної поставки товару згідно з заявками та видатковими накладними. Але відповідач, в порушення умов договору, не розрахувався за поставлений товар.

Так, позивач на адресу відповідача направив претензію № 5 від 29 серпня 2011 року з вимогою оплатити борг (аркуш справи 46), яка отримана відповідачем, але відповідач ніяким чином на неї не відреагував.

В звязку з порушенням відповідачем грошового зобовязання щодо своєчасної оплати отриманої продукції та на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані відповідачу три проценти річних від простроченої суми, в розмірі 249,18 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 99900 грн. та 3% річних в сумі 249,18 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач надав клопотання, в якому зазначив про те, що відповідач сплатив в повному обсязі основну суму заборгованості, що підтверджується платіжними дорученнями № 5963 від 30.09.2011 р. та № 6067 від 03.10.2011 р., копії яких надані до матеріалів справи. Отже, з урахуванням викладених обставин та на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції припинив провадження по справі в частині стягнення основної суми боргу, оскільки вона сплачена відповідачем.

Таким чином, позовні вимоги Приватного підприємства “Гермес” задоволені частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 249,18 грн. 3% річних.

З даними висновками по суті позовних вимог повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка.

Однак, при вирішенні питання в частині розподілу судових витрат суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача на користь позивача державного мита розмірі 2,49 грн. та 0,58 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (при цьому жодного мотивування саме такого розподілу господарських витрат в оскаржуваному рішенні не наведено).

Так, порядок проведення розподілу судових витрат визначений статтею 49 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла на момент прийняття рішення по справі), якою передбачено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Матеріалами справи підтверджено, що вимоги позивача щодо стягнення 100149,18 грн. є правомірними, документально обґрунтованими, відповідачем сума основного боргу визнана у повному обсязі, тобто, в даному випадку, саме з вини відповідача спір був доведений до судового розгляду.

Відповідач погасив заборгованість після звернення позивача з позовом до господарського суду та вже після порушення провадження у справі, в звязку з чим та у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати, повязані зі сплатою державного мита позивачем, покладаються повністю на відповідача.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що аргументи заявника апеляційної скарги знайшли підтвердження в ході апеляційного провадження, а саме: оскаржуване рішення підлягає скасуванню в частині розподілу господарських витрат із прийняттям у цій частині нового рішення, яким має бути стягнуто з відповідача на користь позивача витрати зі сплати державного мита в розмірі 1001,49 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Разом з тим, в ході дослідження судом апеляційної інстанції матеріалів даної справи виявлено допущене місцевим господарським судом порушення приписів статей 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України щодо змісту резолютивної частини рішення. А саме: резолютивна частина даного рішення, прийнятого в судовому засіданні 13 жовтня 2011 року (аркуш справи 91), не відповідає повному тексту рішення, який підписано 18 жовтня 2011 року (аркуші справи 92-93), оскільки у вищевказаній резолютивній частині зазначено інший номер справи (5023/7624/11 замість №5023/7623/11) та інші суми (3% річних в розмірі 8,41 грн., державне мито в розмірі 0,13 грн. та 0,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині стягнення 6161,90 грн. основного боргу - провадження по справі припинено).

Колегія суддів зазначає, що вищевказане порушення норм процесуального права призвело до прийняття неправильного рішення, що є підставою для скасування даного рішення в повному обсязі з огляду на приписи пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України та частини 2 цієї ж статті - тому апеляційна скарга позивача (в якій ПП “Гермес” просить скасувати оскаржуване рішення лише в частині розподілу господарських витрат) підлягає частковому задоволенню.

Також, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача мають бути стягнуті витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 51,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктом 4 частини 1 та частиною 2 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства “Гермес”, м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 13 жовтня 2011 року по справі № 5023/7623/11 скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного науково-виробничого підприємства "Об"єднання Комунар" (61070, м. Харків, вул. Григорія Рудика, 8, код 14308730) на користь Приватного підприємства "Гермес" (61007, м. Харків, пр. Орджонікідзе, 13, код 24666169) 3% річних в розмірі 249,18 грн., витрати зі сплати державного мита за подання позовної заяви до господарського суду в розмірі 1001,49 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн., витрати зі сплати державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 51,00 грн.

В частині стягнення 99900,00 грн. основного боргу - провадження у справі припинити.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 29 листопада 2011 року.