Постанова № 19923166, 30.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2011 р. Справа № 5023/2620/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Безлепкіній І.П.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (дов. б/н від 04.01.2011р.)

відповідача ОСОБА_2 (дов. б/н від 03.01.2011р.)

3-ї особи (ТДВ МСК) ОСОБА_3 (дов. № 863 від 03.10.2011 р.)

3-ї особи (ОСОБА_4) не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-фарм", м. Харків (вх. № 4534 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 01.06.11 р. у справі № 5023/2620/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг", м. Донецьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-фарм", м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, м. Харків

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків

про стягнення 6032,48 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-Фарм" про стягнення 6032,48 грн. матеріальної шкоди.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.06.2011 року (суддя Погорєлова О.В.) у справі №5023/2620/11 позов задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 6023,48 грн. матеріальної шкоди, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2011 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на приписи ст. 1194 Цивільного кодексу України та ст. 22, 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Заявник скарги вважає, що оскільки сума збитків не перевищує встановлених лімітів відповідальності страховика, то обовязок по відшкодуванню шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної події в межах ліміту відповідальності, а саме на суму 6032,48 грн. несе страховик ТДВ «МСК».

3-я особа ТДВ «МСК»в письмових поясненнях просить апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення господарського суду від 01.06.2011 року змінити, стягнувши з відповідача 510 грн. франшизи, у задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2011 року рішення господарського суду Харківської області від 01.06.2011 року у справі №5023/2620/11 скасовано в частині стягнення 5522,48 грн. матеріальної шкоди, 82,04 грн. державного мита та 216,04 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В цій частині прийнято нове рішення, яким у позові відмолено. В частині стягнення 510 грн. матеріальної шкоди, 8,63 грн. державного мита та 19,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу рішення залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.10.2011 р. у справі № 5023/2620/11 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2011 р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24 жовтня 2011 року розгляд апеляційної скарги відповідача призначено на 22 листопада 2011 року.

Відповідач надав додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких виклав доводи на підтвердження своєї позиції по справі. Зокрема зазначає про те, що договором уступки права вимоги від 23.12.2009 р. право вимоги відступлено саме до фізичної особи ОСОБА_4, права вимоги до ТОВ "Едельвейс-Фарм" відступлено не було, в звязку з чим вважає, що даний спір є цивільно-правовим спором між страховими компаніями, та відповідач ТОВ «Едельвейс-Фарм»не може бути відповідачем за цим позовом.

В судовому засіданні представник позивача та ТДВ «МСК»підтвердили свої позиції, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

3-я особа, гр. ОСОБА_4, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався, про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноваженого представників сторін та 3-ї особи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи 14.02.2008 року відбулася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля ЗАЗ 1105, державний номер НОМЕР_1, що належить ТОВ "Едельвейс Фарм", під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля КІА, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5

Постановою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27.03.2008 року особою, винною в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП "Порушення водіями правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажів, шляхів, шляхових споруд чи іншого майна", визнано водія автомобіля ЗАЗ 1105, державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4

На момент скоєння ДТП, ОСОБА_4 знаходився в трудових відносинах с ТОВ "Едельвейс Фарм".

Автомобіль КІА, державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5, застрахований згідно договору добровільного страхування наземного транспорту № 63029-20-02 від 18.09.2007 року у ЗАТ СК "ВУСО".

Матеріалами справи підтверджено, що, виплата страхового відшкодування була здійснена ЗАТ СК "ВУСО" на користь ОСОБА_5 на підставі заяви Страхувальника, страхового акта № 2040-02 від 17.04.2008 р. та листа вигодонабувача за договором страхування ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" від 12.03.2008 р. Платіжним дорученням № 6029 від 17.04.2008 р. страхове відшкодування було сплачено в розмірі 14735,91 грн.

Цивільно-правова відповідальність водія ТОВ "Едельвейс Фарм" застрахована в ТДВ "МСК" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

На підставі зазначеного полісу, ТДВ "МСК" доручило спеціалісту-автотоварознавцю провести оцінку спричиненої шкоди відповідно до Методики автотоварознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів. Звітом №126/2008 дослідження спеціаліста вартість матеріального збитку, що спричинена власнику автомобіля КІА, державний номер НОМЕР_2, визначена в розмірі 9558,18 грн.

ТДВ "МСК" сплатила на користь ЗАТ СК "ВУСО" страхове відшкодування в розмірі 8703,43 грн. (за вирахуванням вартості протитуманної фари та франшизи у розмірі 510 грн.).

Таким чином, залишок боргу, на думку позивача, складає 6032,48 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Також під час судового розгляду в першій інстанції встановлено, що 23.12.2009 року між ЗАТ СК "ВУСО" та ВАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" був укладений договір відступлення прав вимог, за яким ЗАТ СК "ВУСО" відступило ВАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" своє право вимоги до ТОВ "Едельвейс Фарм" щодо відшкодування шкоди в порядку регресу (що є предметом розгляду по даній справі).

Задовольняючи позов у повному обсязі, місцевий господарський суд виходив з того, що саме відповідач є особою, відповідальною за збитки, в межах, що не були відшкодовані за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в звязку з чим та керуючись ст.ст. 993, 1188 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. 37.4 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд визнав позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування", до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до частини 1 статті 1191 Цивільного Кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як вбачається з матеріалів справи 23.12.2009 року між ЗАТ СК „ВУСО" та позивачем був укладений договір уступки права вимоги, за яким цедент - ЗАТ СК „ВУСО", в порядку і на умовах, визначених цим договором, передає цесіонарію ВАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг", а цесіонарій набуває належні цеденту права вимоги, що виникли у останнього на підставі статті 27 Закону України „Про страхування" у зв'язку з виплатами страхових відшкодувань по договорам добровільного страхування наземного транспорту до осіб, відповідальних за завдані збитки.

Згідно з статтею 510 Цивільного кодексу України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

У відповідності до пункту 2 договору уступки прав вимоги від 23.12.2009 року, права вимоги, що уступаються, перераховані в додатку №1 до договору, в якому по кожному з прав вимог вказаний боржник, номер страхового акту, по якому була здійснена виплата страхового відшкодування, а також розмір вимоги. У додатку № 1 до договору уступки права вимоги від 23.12.2009 року боржником вказаний ОСОБА_4 і сума боргу становить 14735,91 грн. (а.с. 35, т. 1).

Статтею 514 Цивільного кодексу України, визначено, що до набувача прав переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, договором уступки права вимоги від 23.12.2009 р. не передбачено переходу прав вимоги до інших осіб, які в силу закону могли б відшкодувати в порядку регресу шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, окрім фактичного заподіювача шкоди фізичної особи водія ОСОБА_4

З огляду на договірне врегулювання сторонами уступки прав вимоги, право вимоги відступлено саме до фізичної особи ОСОБА_4 згідно зазначеного страхового полісу, тоді як права вимоги до ТОВ "Едельвейс-фарм" відступлено не було, що свідчить про відсутність підстав у ВАТ "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" для звернення з позовом до відповідача відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" є необґрунтованими, не підтвердженими належними доказами та такими, що не підлягають задоволенню.

Таким чином, на думку колегії суддів, висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, є помилковими, в звязку з чим рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п.1,4 ч.1 ст. 104 ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-фарм", м. Харків задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 01.06.11 у справі № 5023/2620/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інвестиційно-фінансовий консалтинг" (83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 27, код 33792667, п/р 26004000100561 в філії "Донецька дирекція ПАТ "Банк КАМБІО", МФО 394523) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Едельвейс-фарм" (61115, м. Харків, пр. Косіора, 116-А, к. 91, код 32869878, р/р 2600201971213 в відділенні № 5 у м. Харкові Центральної філії ПАТ "Кредобанк", МФО 325365) витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги в розмірі 51,00 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписано 28 листопада 2011 року