Постанова № 19923102, 29.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" листопада 2011 року Справа № 5023/6305/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Білецька А.М.

при секретарі Березка О.М.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, дов. б/н від 01.12.2010 р.

відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія НС Імпорт», м. Харків (вх. № 4728 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 27 вересня 2011 року у справі №5023/6305/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак», м. Боярка

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія НС Імпорт», м. Харків

про стягнення 33255,09 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Ергопак", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача, ТОВ "Компанія НС Імпорт" заборгованості у розмірі 33255,09 грн., у тому числі 25305,71 грн. основного боргу, 2600,94 грн. пені, 3% річних в розмірі 1173,08 грн., 4175,44 грн. інфляційних збитків та судові витрати по справі, обґрунтовуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його зобовязання з оплати поставленого товару за договором № 40 від 26.12.2009 р.

В процесі розгляду справи позивачем в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 25305,71 грн. основного боргу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27 вересня 2011 року (суддя Інте Т.В.) позов задоволено частково. Стягнути з відповідача на користь позивача 25305,71 грн. основного боргу, 253,06 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі в частині вимог щодо стягнення з відповідача 2600,94 грн. пені, 3% річних в сумі 1173,08 грн. та 4175,44 грн. інфляційних нарахувань припинено.

Відповідач з рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 27 вересня 2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування викладених в апеляційній скарзі вимог зазначає про те, що ухвала про призначення справи до розгляду не була направлена відповідачу у встановлені процесуальні строки, що позбавило останнього права на захист своїх інтересів в суді. По суті позовних вимог заявник скарги вказує на недотримання порядку досудового врегулювання спору та відсутність відповідних звернень з боку позивача, а також на ненадання позивачем документів, що передбачені договором, як обовязкові.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні з наведеними відповідачем доводами не погоджується в звязку з їх безпідставністю, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення без змін.

Відповідач, заявник апеляційної скарги, в судове засідання апеляційної інстанції не зявився, про причини неявки суд не попередив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за № 20179 уповноваженій особі ТОВ «Компанія НС Імпорт»14.11.2011 р.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також з огляду на те, що явку представників сторін у дане судове засідання не визнано обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 26 січня 2009 року між сторонами по справі був укладений договір № 40, у відповідності до умов якого позивач зобовязався поставляти відповідачу товари народного споживання, а відповідач, в свою чергу, зобовязався приймати товар та своєчасно його оплачувати на умовах, передбачених даним договором.

Пунктом 8.1 договору передбачено, що він вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31 березня 2009 року. Додатковою угодою від 25.03.2009 р. строк дії договору було продовжено до 31.12.2009 р.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач свої зобовязання за договором виконав належним чином та у період з 30.01.3009 р. по 25.08.2009 р. відповідно до специфікації, поставив відповідачу товар на загальну суму 562669,63 грн., що підтверджується видатковими накладними (а.с. 19-48, том 1) та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до п. 6.1 договору в редакції додаткової угоди від 25.03.2009 р. оплата поставленого товару здійснюється по мірі його реалізації покупцем третім особам. Покупець зобовязався здійснити постачальнику оплату реалізованого товару протягом 7 календарних днів з моменту його реалізації покупцем третім особам. Оплата здійснюється покупцем постачальнику один раз на 7 днів. Покупець на вимогу постачальника (але не пізніше ніж 1 раз на 7 календарних днів) зобовязався надавати постачальнику звіт про залишки та обєм реалізації товару.

Згідно п. 2.8 договору у випадку не реалізації поставленого за договором товару, покупець має право у будь-який момент здійснити повернення товару постачальнику.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач свої зобовязання з оплати поставленого позивачем товару виконав неналежним чином, сплативши позивачу лише 389649,17 грн. та повернув товар на суму 147714,75 грн., про що свідчать відповідні банківські виписки, угоди про залік зустрічних однорідних вимог, а також накладні на повернення товару (а.с. 49-77, том 1).

Таким чином, заборгованість відповідача за оставлений позивачем товар склала 25305,71 грн.

Враховуючи, що відповідач не надав до суду доказів сплати заборгованості в розмірі 25305,71 грн., суму боргу не спростовував належними доказами, аргументованих заперечень не представив, тому, керуючись статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України місцевий господарський суд визнав позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості в зазначеній сумі обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що оскаржене рішення суду першої інстанції повністю відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки суд при його прийнятті взяв до уваги обставини, суттєві для розгляду цього спору, а висновки, викладені в ньому, узгоджуються з приписами норм матеріального права, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на недотримання порядку досудового врегулювання спору, вважає, що суд першої інстанції не врахував положення п. 9.2 договору та пункту 6 статті 54 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів визнає необґрунтованість наведених тверджень, оскільки умовами договору не встановлено обовязкового претензійного порядку досудового врегулювання спору. До того ж, виходячи з аналізу конституційних норм можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання субєктом правовідносин інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору.

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивачем були вжиті заходи щодо проведення звірки взаєморозрахунків, перевірки залишків товару у відповідача. Так, ТОВ «Ергопак»направляло на адресу ТОВ «Компанія НС Імпорт»вимогу № 30/08/11 від 30.08.2011 р. щодо повернення заборгованості та лист від 29.08.2011 р. на виконання ухвали господарського суду Харківської області від 15.08.2011 р. щодо відрядження представника відповідача для встановлення факту відсутності чи наявності залишку продукції ТОВ «Ергопак»у відповідача, щодо надання довідок про наявність чи відсутність товару на 28-му бухгалтерському рахунку відповідача, та з проханням підписати акт звіряння розрахунків, що додавався (а.с. 125-130, том 1). Однак, відповідачем вказані лист та вимога були проігноровані та залишені без жодної відповіді.

Посилання відповідача на поставку позивачем неякісного товару є безпідставними, оскільки відповідно до п. 3.2 договору поставка неякісного товару покупцем не приймається, а згідно п. 2.5 договору претензії по якості приймаються постачальником на протязі всього терміну придатності, тоді як доказів направлення позивачу претензії стосовно якості поставленого товару відповідачем до суду не надано.

Колегія суддів вважає також хибними посилання заявника апеляційної скарги на відсутність в матеріалах справи документів на поставку товару, які визнані договором обовязковими, оскільки наявність чи відсутність будь-яких зобовязань сторін підтверджується перш за все первинними документами договором, накладними, рахунками, тощо. В даному випадку, заборгованість відповідача підтверджується наданими позивачем до матеріалів справи належним чином завіреними копіями первинних документів видатковими накладними, які відповідно до п. 1.2 договору є невідємними частинами договору. Згідно п. 1.3 договору накладна, оформлена належним чином та, що має відношення до договору, є документом, що підтверджує факт досягнення згоди між сторонами відносно асортименту (номенклатури) товару, його кількості та ціни. Отже, надані позивачем до матеріалів справи видаткові накладні повністю відповідають вимогам пункту 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, яким надаються обовязкові вимоги до первинних та зведених облікових документів, вони підписані уповноваженими представниками сторін та завірені печаткою підприємств позивача та відповідача. Також, позивачем надані копії довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей відповідачем.

Посилання відповідача на недосягнення між сторонами по справі істотних умов спірного договору до уваги не приймається та спростовуються наявними в матеріалах справи документальними доказами, а саме видатковими накладними та підписаною обома сторонами специфікацією, якою визначена ціна, асортимент товару та яка є невідємною частиною договору.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права в звязку з тим, що справу було розглянуто судом за відсутністю представника відповідача.

Колегія суддів вважає наведені відповідачем твердження безпідставними, оскільки матеріали справи свідчать про те, що у відповідності до вимог господарського процесуального кодексу України судом першої інстанції були створені всі необхідні умови для обєктивного вирішення господарського спору по суті.

Про те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення уповноваженій особі відповідача (а.с.82, т. 1).

Копії відповідних ухвал на юридичні адреси сторін судом направлені своєчасно. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що відповідач є таким, що належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

В подальшому розгляд справи тричі відкладався, оскаржуване рішення прийнято 27.09.2011 р., тобто майже через два місяці після порушення провадження по справі.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з п. 3.6 розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України та виходячи з того, що відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, місцевий господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 27.09.2011 року за відсутності представника відповідача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідач є таким, що належним чином повідомлений про час та місце засідання суду першої інстанції, а відтак, підстав для скасування рішення суду згідно з пунктом 2 частини 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України (справу розглянуто за відсутності будь-якої сторони, не повідомленої належним чином про місце засідання суду) колегія суддів не вбачає.

Згідно з частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження обставин справи.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідач будучи належним чином повідомлений про час та місце судового засідання суду апеляційної інстанції, що, підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 20179, згідно якого ухвала про призначення справи до розгляду була отримана уповноваженою особою відповідача 14.11.2010р, в судове засідання 22.11.2010р. не зявився та не надав доказів на підтвердження поважності причин його відсутності у судовому засіданні при розгляді справи.

Таким чином, факти, викладені в апеляційній скарзі відповідачем і його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Харківської області від 27 вересня 2011 року по справі № 5023/6305/11 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія НС Імпорт», м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 27 вересня 2011 року по справі № 5023/6305/11 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О. А. суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 28 листопада 2011 року.