Постанова № 19923075, 28.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" листопада 2011 р. Справа № 37/241-10(н.р.21/140-10)

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1 за довіреністю №98 від 01.08.2011р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 4137Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 29.08.11 р. у справі № 37/241-10(н.р.21/140-10)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Атоменергокомплект", м. Київ

до Відкритого акціонерного товариства "Коннектор", м. Харків

про повернення майна,

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2010 р. позивач - ВАТ "Атоменергокомплект", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій після уточнення позовних вимог (т.3 а.с. 66-68) просив стягнути на свою користь з відповідача - ВАТ "Коннектор", майно за договором відповідального зберігання № 11/95 від 30.12.2003 р. на загальну суму 589 706,52 грн., а саме: ізолятори ВЛ7 890 048-2 в кількості 24 666 штук; колодки ОЮ7 830 123 в кількості 5800 штук; колодки ОЮ7 830 129 в кількості 132200 штук; колодки ОЮ7 830 146 в кількості 50000 штук; колодки ОЮ7 830 148 в кількості 25000 штук; колодки ОЮ7 830 174 в кількості 28000 штук; колодки ОЮ7 830 188 в кількості 21000 штук; колодки ОЮ7 830 225 в кількості 23037 штук; колодки ОЮ7 830 140 в кількості 37000 штук. Також, просив суд судові витрати покласти на відповідача. Крім того, у заяві від 29.08.2011р. позивач просив суд, у зв'язку зі зміною назви позивача з відкритого акціонерного товариства "Атоменергокомплект" на публічне акціонерне товариство "Атоменергокомплект", вважати позивачем по справі публічне акціонерне товариство "Атоменергокомплект".

Рішенням господарського суду Харківської області від 29 серпня 2011 року у справі № 37/241-10(н.р.21/140-10) (головуючий суддя Доленчук Д.О., суддя Шатерніков М.І., суддя Добреля Н.С.) задоволено заяву позивача про зміну назви позивача по справі. Змінено назву позивача по справі з відкритого акціонерного товариства "Атоменергокомплект" на публічне акціонерне товариство "Атоменергокомплект". Відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про припинення провадження у справі. Позов задоволено повністю. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Коннектор" на користь публічного акціонерного товариства "Атоменергокомплект" майно за договором відповідального зберігання № 11/95 від 30.12.2003 р. на загальну суму 589706,52 грн., а саме: ізолятори ВЛ7 890 048-2 в кількості 24666 штук; колодки ОЮ7 830 123 в кількості 5800 штук; колодки ОЮ7 830 129 в кількості 132200 штук; колодки ОЮ7 830 146 в кількості 50000 штук; колодки ОЮ7 830 148 в кількості 25000 штук; колодки ОЮ7 830 174 в кількості 28000 штук; колодки ОЮ7 830 188 в кількості 21000 штук; колодки ОЮ7 830 225 в кількості 23037 штук; колодки ОЮ7 830 140 в кількості 37000 штук. Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Коннектор" на користь публічного акціонерного товариства "Атоменергокомплект" 5897,10 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 29 серпня 2011 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ВАТ „Атоменергокомплект" до ВАТ „Коннектор" про повернення майна. Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на невідповідність висновків суду обставинам справи: відповідач посилається на повне виконання свого зобовязання за договором зберігання і зазначає, місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що акт приймання-передачі майна позивачу не створює правових наслідків. Також відповідач просить призначити судово-технічну експертизу документів, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. Поставити на вирішення експерту наступні запитання:

1) Чи відповідає час виготовлення акту приймання-передачі від 31.12.2005 р. до договору відповідального зберігання № 11/95 від 30.12.2003 р., укладеного між ВАТ „Атоменергокомплект" та ВАТ „Коннектор", даті, вказаній у ньому (згідно підписів посадових осіб ВАТ „Атоменергокомплект" та ВАТ „Коннектор", поставлених на акті)?

2) Яка послідовність нанесення підписів посадових осіб ВАТ „Атоменергокомплект" та ВАТ „Коннектор" та тексту на акті приймання-передачі від 31.12.2005 р. до договору відповідального зберігання № 11/95 від 30.12.2003 р.?

Розглянувши дане клопотання, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в його задоволенні, опираючись на наступне.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів встановила, що відповідач вбачає процесуальну мету проведення дослідження у підтвердженні експертом того факту, що підписи посадових осіб учасників даного спору в акті приймання передачі від 31.12.2005 р. виконані компетентними посадовими особами підприємств-учасників спору.

Однак матеріали справи не містять жодних доказів того, що підписи виконані іншими особами, аніж ті, що зазначені у актах або є інші обґрунтовані підстави ставити підписи під сумнів.

Позивачем доказів на спростування факту належності і легальності підписів до суду не надавалося.

Більше того, досліджуючи клопотання позивача від 13.01.2011 р. про призначення судово-технічної експертизи документів, (а.с. 116 т.1), колегія суддів встановила, що позивач не просив провести почеркознавче дослідження підписів на акті від 31.12.2005 р., що свідчить про відсутність в позивача заперечень проти легальності та належності підписів.

За таких умов, відповідно до приписів ч.1 ст. 33 ГПК України, у суду відсутні правові підстави ставити зазначені підписи під сумнів, а отже і відсутня необхідність додаткового підтвердження факту належності підписів висновком експерта.

Згідно п. 1 інформаційного листа ВГСУ від 27.11.2006 р. N 01-8/2651 «Про деякі питання призначення судових експертиз»судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Таке тлумачення законодавства вищим спеціалізованим судом повністю відповідає приписам ст. 41 ГПК України, в силу чого задоволення клопотання відповідача є недоцільним.

Представник позивача у відзиві від 19.10.2011р. (вх.10179), а також у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечує. Вважає вимоги апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими. Рішення господарського суду вважає законним, обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача в судове засідання 21.11.2011 р. не зявився, про причини неявки не повідомив, будь-яких клопотань до канцелярії суду, в тому числі про відкладення розгляду справи, не надходило.

Про дату та місце слухання справи представник позивача був повідомлений належним чином і своєчасно, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення ( ухвали суду апеляційної інстанції від 19.10.2011 р. про відкладення розгляду справи ) позивачем.

Враховуючи небажання позивача реалізувати передбачене законом право участі у вирішення спору, колегія суддів вважає, що спір може бути вирішений без участі представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Харківського господарського суду від 29.08.11 у справі № 37/241-10 (н.р.21/140-10) підлягає скасуванню.

Колегією суддів встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

30 грудня 2003 року між ВАТ "Атоменергокомплект" (поклажодавець) та ВАТ «Коннектор»(зберігач) було укладено договір відповідального зберігання № 11/95 (далі договір), за умовами якого ВАТ "Атоменергокомплект" передало на відповідальне зберігання ВАТ «Коннектор»майно на загальну суму без ПДВ у розмірі 756 686,52грн.

Пунктом 1.1. договору сторони визначили перелік майна який передавався на зберігання, а саме: ізолятор ВЛ7890048-2 в кількості 24666 штук, колодка ОЮ7830123 в кількості 5800 штук, колодка ОЮ7830127 в кількості 121000 штук, колодка ОЮ7830129 в кількості 132200 штук, колодка ОЮ7830146 в кількості 50000 штук, колодка ОЮ7830148 в кількості 25000 штук, колодка ОЮ7830174 в кількості 28000 штук, колодка ОЮ7830188 в кількості 21000 штук, колодка ОЮ7830225 в кількості 23037 штук, колодка ОЮ7830140 в кількості 37000 штук.

Передача майна на зберігання відбувалась за актом приймання передачі від 30.12.2003 р. до договору.

Додатковою угодою від 31.08.2004 р. № 2 були внесені зміни до договору, якими було змінено перелік майна, що передавався на зберігання, а саме: з пункту 1.1 договору було виключено в найменуванні майна колодку ОЮ7830127 в кількості 121000 штук, у звязку з чим була змінена вартість переданого майна та склала суму у розмірі 589 706,52 грн. без ПДВ.

Відповідно до п.3.2. договору поклажодавець має право в будь-який час вимагати від зберігача отримання майна, яке знаходиться на зберіганні повністю або частково, повідомивши про це зберігача не пізніше ніж за одну добу.

У пункті 2.1.3 договору сторони обумовили, що зберігач зобовязаний повернути майно поклажодавцю на першу вимогу, в строк не більше двох днів з моменту предявлення вимоги.

Як зазначає позивач, станом на день подання позову передані на зберігання речі не повернені, письмові вимоги про виконання зобовязання по поверненню речей від 3 та 5 березня 2010 р. залишені без реагування.

Відповідач проти вимог позову заперечує, посилаючись на повне виконання свого зобовязання і зазначаючи, що на виконання п.3.1.2. договору відповідального зберігання № 11/95 від 30.12.2003 р., з урахуванням п.1 додаткової угоди № 1 від 30.07.2004 р. до даного договору, ВАТ “Коннектор” 31.12.2005 року повернуло ВАТ "Атоменергокомплект" за актом приймання-передачі ізолятор та колодки на загальну суму 589 706,52 грн.

Оригінал акту приймання-передачі від 31.12.2005 р. наданий відповідачем суду.

Позивач факт повернення речей не визнав, під час розгляду справи звернувся до суду із клопотанням від 13.01.2011 р. про призначення судово-технічної експертизи документів. Клопотання було задоволене місцевим господарським судом. Зазначене клопотання від 13.01.2011 р. не містило прохання про почеркознавче дослідження підписів компетентних осіб в акті.

13.01.2011 р. господарським судом була призначена судово-технічна експертиза, виконання якої було доручено Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса.

31.05.2011 р. Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса на адресу господарського суду Харківської області було надано висновок судово-технічної експертизи документів № 1213 разом з матеріалами справи №37/241-10 (н.р. 21/140-10).

Зі змісту даного висновку випливає, що відбиток печатки відповідача (ВАТ «Коннектор») на акті приймання-передачі від 31.12.2005 р. нанесений значно пізніше зазначеної в ньому дати, в період часу з 15.04.2010 р. по 19.12.2010 р. Окрім того, експерт підтвердив, що час нанесення відбитка печатки позивача (ВАТ «Атоменергокомплект») відповідає періоду складення акту приймання-передачі. Часовий період нанесення на акт тексту експертом не встановлений, зазначено тільки, що текст нанесений на папір після нанесення відбитку печатки ВАТ «Атоменергокомплект». Опираючись на встановлені факти, експерт зазначив, що «акт приймання-передачі був виготовлений в період часу з 15.04.2010 р. по 19.12.2010 р.».

Оцінюючи зміст експертного висновку, колегія суддів вважає за необхідне зауважити про невідповідність формулювань резолютивної частини висновку змісту дослідницької частини та порушення експертом вимоги закону щодо заборони експерту вдаватися до тлумачення юридичних питань.

Так, встановивши, що змістовна частина акту приймання передачі та печатка юридичної особи, яка заперечує легальність акту (ВАТ «Атоменергокомплект») виконана в період часу, що відповідає даті складення акту, експерт тим не менш зазначив, що цей акт складений значно пізніше.

Між тим, значення відбитку печатки ВАТ «Конвектор»для дійсності цього акту, а також дата створення актом правових наслідків у вигляді зміни або припинення правовідносин (дата створення акту), є юридичними питаннями, які віднесені до компетенції суду, а не до компетенції експерта.

Керуючись розясненням, викладеним в п. 6 інформаційного листа ВГСУ від 27.11.2006 р. N 01-8/2651 «Про деякі питання призначення судових експертиз» (вимога щодо обовязкової оцінки судом узгодженості між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи), колегія суддів вважає, що експерт повинний був вказати час створення окремих елементів акту приймання-передачі, не вдаючись до юридичної кваліфікації дати створення акту в цілому.

Вирішуючи спір, колегія суддів опирається на такі приписи законодавства.

Так, зміст акту приймання-передачі від 31.12.2005 р. свідчить про те, що він спрямований на припинення правовідносин зберігання шляхом повернення речей поклажодавцю.

Тому в силу приписів закону даний акт є правочином.

Відповідно до ч.1 ст. 202 ЦК України правочин є таким юридичним фактом, який слугує належною правовою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочинам, на відміну від деяких інших підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (наприклад, юридичних та фактичних вчинків, заподіяння шкоди) притаманне правомірне вольове вчинення особою, яка має належний статус суб'єкта цивільного права, юридичних дій, спрямованих на свідоме створення конкретного цивільного правового результату для себе або інших осіб.

Виконання договору зберігання, здійснене зберігачем шляхом повернення речей поклажодавцю у юридичній формі двостороннього акту, безумовно є правочином.

Згідно приписів ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Акт приймання-передачі від 31.12.2005 р. не оскаржувався у встановленій законом формі, також відсутні підстави вважати його нікчемним.

Факт нанесення відбитку печатки одним з контрагентів пізніше дати складення акту не тягне недійсність акту.

Так, вимога про наявність відбитку печатки як елементу письмової форми правочину міститься в ч.2 ст. 207 ЦК України. Наслідки не нанесення відбитку печатки або нанесення відбитку пізніше дати вчинення правочину законом не передбачені. Відповідно до загального правила, недодержання письмової форми правочину не тягне за собою недійсність цього правочину, окрім випадків, передбачених законодавством.

Уніфікована судова практика з цього питання свідчить про відсутність підстав вважати правочин недійсним в разі відсутності відбитку печатки або нанесення його пізніше.

Так, у своїй постанові від 16.08.2006 р. у справі №3/285/05 колегія суддів ВГСУ зазначила: «Закон не передбачає такої підстави настання юридичних наслідків у вигляді визнання правочину недійсним, як відсутність печатки юридичної особи на укладеному договорі, а ВАТ «Агроекспорт»в процесі розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій не заперечувало факт підписання договору позики (новація) уповноваженими особами ВАТ «Агроекспорт», суди дійшли правомірних висновків про додержання сторонами письмової форми правочину».

Місцевий господарський суд даним обставинам оцінки в своєму рішенні не дав. Винесене рішення місцевий господарський суд мотивував не прийняттям в якості доказу акту приймання передачі від 31.12.2005 р. з огляду на приписи ст. 34 ГПК України.

Колегія суддів з таким висновком погодитися не може.

Так, критерії належності та допустимості доказів встановлюються законом, а не розсудом суду. Юридичним наслідком недодержання письмової форми правочину, навіть якби таке мало місце, є неможливість обґрунтування заперечень проти правочину посиланням на свідчення свідків (ч.1 ст. 218 ЦК України), але таке порушення форми в жодному разі не робить доказ неналежним або недопустимим.

Тому висновок місцевого господарського суду про неналежність акту приймання-передачі як доказу у даній справі, не ґрунтується на законі і є хибним.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 33 ГПК України обовязок доведення покладається на ту сторону, яка висуває вимогу, або заперечення. На неї ж покладається ризик, пов'язаний з ненаданням доказів. Оскільки субєктом, який заперечує легальність акту приймання передачі ВАТ «Атоменергокомплект», не надано доказів підписання акту неналежними особами, цей акт є достатнім доказом правочину по поверненню речей.

Оцінюючи докази у їх сукупності, колегія суддів зазначає, що загальними принципами цивільного права, зокрема, є принципи добросовісності, розумності та справедливості (ст. 3 ЦК України). Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору із врахуванням вимог чинних правових актів, звичаїв ділового обороту та потреб господарської діяльності.

Окрім підтвердження факту виконання відповідачем свого зобовязання належними доказами, цей факт підтверджується і поведінкою сторін, зокрема позивача, який в період часу з 2004 р. по 2010 р. до відповідача з жодними вимогами не звертався, що свідчить про повернення йому речей. Про це ж свідчить і поведінка сторін договору зберігання, яка полягає в припиненні нарахування грошових коштів за зберігання після дати повернення речей.

Відповідно до приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Досліджений колегією суддів акт приймання-передачі свідчить про повернення речей поклажодавцеві в 2005 р.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить до висновку про відсутність правових підстав задоволення позову ПАТ «Атоменергокомплект».

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п. 2 ст. 103, п.3 ч.1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання відповідача про призначення судово-технічної експертизи документів залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу відповідача на рішення господарського суду Харківської області від 29.08.2011р. у справі № 37/241-10 (н.р.21/140-10) задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 29.08.2011р. у справі № 37/241-10 (н.р.21/140-10) скасувати в частині задоволення позову повністю. Прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Атоменергокомплект" ( 02099, м. Київ, вул. Санаторна, 9-а, код ЄДРПОУ 19122591, п/р № 26000001466001 в Київській філії АТ «Укрінбанк», МФО 300250 ) на користь Відкритого акціонерного товариства "Коннектор", (61140, м. Харків, проспект Гагаріна, 98, код ЄДРПОУ 14312275, р/р №2600800110143 в філії №1 АТ «Регіон банк», МФО 351975) 2948,53 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови складено 28.11.2011р.