Постанова № 19923026, 25.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2011 р. Справа № 5023/6394/11

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача - 1) ОСОБА_1, дов. б/н від 01.02.2011 року, 2) ОСОБА_2, дов. б/н від 10.02.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача - Приватного підприємства "Золота нива 1" (вх. №4648 Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2011 року у справі № 5023/6394/11

за позовом Борівської селищної ради, смт Борова Борівського району Харківської області,

до 1) Приватного підприємства "Золота нива 1", с. Забавне Ізюмського району Харківської області, 2) Органу приватизації Борівської селищної ради Борівського району Харківської області, смт Борова Борівського району Харківської області,

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Борівська селищна рада, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу (що підлягає продажу шляхом викупу) від 17.09.2010 року № 2546, укладеного між Приватним підприємством "Золота нива 1", першим відповідачем, та Органом приватизації Борівської селищної ради Борівського району Харківської області, другим відповідачем.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.10.2011 р. у справі № 5023/6394/11 (суддя Шатерніков М.І.) позовні вимоги задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, що підлягає продажу шляхом викупу, від 17.09.2010 року № 2546, укладеного між Приватним підприємством "Золота нива 1" та Органом приватизації Борівської селищної ради Борівського району Харківської області.

Стягнуто з Приватного підприємства "Золота нива 1" на користь Борівської селищної ради Борівського району Харківської області 42,50 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнуто з Органу приватизації Борівської селищної ради Борівського району Харківської області на користь Борівської селищної ради Борівського району Харківської області 42,50 грн. державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Перший відповідач у справі з вказаним рішенням не погоджується, вважає його винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу. Просить скасувати оскаржуване ним рішення, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що судові рішення в адміністративній справі №5023/6394/11, які стали підставою для прийняття місцевим господарським судом рішення про задоволення позову, були прийняті лише 13.12.2010р. (постанова Борівського районного суду Харківської області) та 12.04.2011р. (ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду), у зв"язку з чим оскаржуваний правочин на момент його укладення відповідав вимогам закону.

Також вказує на те, що продаж об'єкту приватизації вчинено без порушення вимог частин І, 2 статті 10 та частини 1 статті 21 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.10.2011 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Медуниця О.Є.) апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 23.11.2011 року на 11:30 год.

Преставник другого відповідача у судовому засіданні 23.11.2011 року проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник позивача в судове 23.11.2011 року засідання не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №6115822142960 про вручення йому копії ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши усні пояснення представників першого та другого відповідачів, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 17.09.2010р. між Приватним підприємством "Золота нива 1", покупцем, та органом приватизації Борівської селищної ради, продавцем, було укладено Договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, що підлягає продажу шляхом викупу, який був посвідчений приватним нотаріусом Ізюмського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_3. і зареєстрований в реєстрі за № 2546.

Рішенням LII сесії V скликання Борівської селищної ради Борівського району Харківської області за № 7 від 25.05.2010р. "Про програму приватизації майна комунальної власності територіальної громади селища Борова, сіл Шийківка, Новоплатонівка і Бойні на 2010-2012 роки та затвердження переліків об'єктів, що підлягають приватизації та що не підлягають приватизації" вирішено наступне:

1. Затвердити програму приватизації майна комунальної власності територіальної громади сел. Борова, сіл Шийківка, Новоплатонівка і Бойні на 2010-2012 роки (Додаток № 1).

2. Затвердити перелік об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації (Додаток № 2).

3. Затвердити перелік об'єктів, що не підлягають приватизації (Додаток № 3).

4. Опублікувати Програму приватизації об'єктів комунальної власності територіальної громади селища Борова, сіл Шийківка, Новоплатонівка і Бойні на 2010-2012 р.р. в засобах масової інформації - районній газеті "Трудова слава".

5. Провести інвентаризацію майна та індексацію вартості основних фондів об'єктів комунальної власності, що піддягають приватизації. Вартість об'єктів приватизації встановити за результатами проведення незалежної оцінки.

6. Про хід приватизації об'єктів комунальної власності сел.Борова, сіл Шийківка, Новоплатонівка і Бойні не менше двох разів на рік заслуховувати на сесії Борівської селищної ради звіт органу приватизації майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади селища Борова, сіл Шийківка, Новоплатонівка та Бойні, утвореного відповідно до рішення № 21 ХХХХVІ сесії V скликання від 24.12.2009р.

7. Контроль за надходженням коштів від приватизації комунального майна до бюджету покласти на постійну комісію з питань бюджету та соціально- економічного розвитку.

8. Відповідальність та контроль за виконанням даного рішення покласти на орган приватизації майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади селища Борова, сіл Шийківка, Новоплатонівка та Бойні".

Відповідно до Переліку об'єктів комунальної власності, що підлягають приватизації (Додаток № 2 до зазначеного вище рішення органу місцевого самоврядування), приватизації шляхом проведення конкурсу підлягає Комунальне підприємство "Борівська рятувально-водолазна станція", яке розташоване за юридичною адресою: сел.Борова, вул.Партизанська, 2.

13.12.2010р. Борівським районним судом Харківської області прийнято постанову у справі № 2а-344/10/2005 про задоволення адміністративного позову прокурора Борівського району Харківської області в інтересах невизначеного кола осіб: громадян України - фізичних осіб, мешканців територіальної громади Борівської селищної ради Борівського району Харківської області (селища Борова, сіл Шийківка, Новоплатонівка та Бойня) до Борівської селищної ради Борівського району Харківської області за участю третьої особи на стороні відповідача органу приватизації Борівської селищної ради Борівського району Харківської області, про визнання протиправним та нечинним в окремих частинах Рішення LII сесії V скликання Борівської селищної ради Борівського району Харківської області № 7 від 13.05.2010р. "Про програму приватизації майна комунальної власності територіальної громади селища Борова, сіл Шийківка, Новоплатонівка та Бойні на 2010-2012 роки та затвердження переліків об'єктів що підлягають приватизації та що не підлягають приватизації", яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2011р.

Згідно з вимогами частин 1,3 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до вимог частин 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, саме у зв"язку із визнанням протиправним та нечинним в окремих частинах рішення LII сесії V скликання Борівської селищної ради Борівського району Харківської області № 7 від 13.05.2010 року "Про програму приватизації майна комунальної власності територіальної громади селища Борова, сіл Шийківка, Новоплатонівка та Бойні на 2010-2012 роки та затвердження переліків об'єктів що підлягають приватизації та що не підлягають приватизації" позивач просить визнати зазначений спірний договір недійсним на підставі частин 1,3 статті та частин 1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, посилався на положення статей 140, 143,144 Конституції України, частини 1 статті 78, частин 1, 2, 5 статті 146 Господарського кодексу України, статті 5 Закону України "Про Державну програму приватизації, частини 1 статті 12, частини 4 статті 15, статті 30 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини 1 статті 2, статті 4, частини 1 статті 7, частини 1 статті 8 , частин 1,2 статті 9 , частини 1, 2 статті 10, частини 1 статті 21 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств", статті 25, пункту 30 частини 1 статті 26, підпункту 4 пункту "а" статті 29 Закону України "про місцеве самоврядування".

При цьому, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу був укладений на виконання незаконного рішення селищної ради, органом та особою, які не мали права на укладання такого договору від імені територіальної громади, без наявності передбачених діючим законодавством України правових підстав та в супереч актам законодавства України і моральним засадам суспільства, порушує соціально-економічні права територіальної громади та громадян України -мешканців територіальної громади Борівської селищної ради Борівського району Харківської області (селища Борова, сіл Шийківка, Новоплатонівка та Бойня), зокрема, їх право власності на комунальне майно, а також їх суспільні інтереси.

Однак, колегія суддів не може погодитися із такими висновками,зважаючи на таке.

Статею 142 Конституції України визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, рухоме і нерухоме майно, що є у власності територіальних громад.

Відповідно до статті 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи.

Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з пунктом 2 статті 327 Цивільного кодексу України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі статтею 345 Цивільного кодексу України фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна та майна, що є в комунальній власності.

Статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного майна»від 04.03.1992р. №2163-ХП визначено, що приватизація державного майна (далі - приватизація) - це відчуження майна, що перебуває у державній власності, і майна, що належить Автономній Республіці Крим, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України. У відповідності до ст.2 цього Закону основними пріоритетами приватизації є підвищення ефективності виробництва та мотивації до праці, прискорення структурної перебудови і розвитку економіки України. Згідно із ст. З цього Закону законодавство України про приватизацію складається з цього Закону, інших законів України з питань приватизації. Відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Статтею 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію") визначено, що об'єктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; окреме індивідуально визначене майно; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.

Відповідно до статті З Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію" приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється шляхом: викупу; продажу на аукціоні, за конкурсом .

Згідно із ст.146 Господарського кодексу України майно єдиного цілісного майнового комплексу державного (комунального) підприємства або його окремих підрозділів, що є єдиними (цілісними) майновими комплексами і виділяються в самостійні підприємства, можуть бути відчужені на користь громадян чи недержавних юридичних осіб і приватизовані цими особами відповідно до закону. Кожний громадянин України має право на придбання державного майна в процесі приватизації в порядку, встановленому законом. Продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у державній та комунальній власності відповідно до ст.4 цього Закону є, відповідно органи приватизації, створені місцевими Радами.

Відповідно до частини 7 статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" продаж майна, що є у комунальній власності, здійснюють органи, створювані відповідними місцевими радами. Зазначені органи діють у межах повноважень, визначених відповідними місцевими радами, та є їм підпорядкованими, підзвітними і підконтрольними.

Згідно із ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

У пункті З рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. № 7-рп/2009 зазначено, що гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України.

З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Такі ж самі положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними.

Тож законодавцем визначено, що територіальна громада реалізує цивільну правосуб'єктність, зокрема право розпорядження комунальним майном, через свої органи місцевого самоврядування, якими створюються органи приватизації, що здійснюють процедуру приватизації комунального майна.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини З статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

З матеріалів справи вбачається, що голова органу приватизації Борівської селищної ради діяв на підставі рішення 46 сесії 5 скликання Борівської селищної ради від 24.12.2009 року №21, а директор ПП «Золота нива 1»діяв на підставі Статуту, у зв"язку з чим відповідачі мали необхідний обсяг повноважень для вчинення оспорюваного правочину.

Таким чином, оспорюваний правочин укладено з урахуванням вимог чинного законодавства України, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, який є укладеним, а також відсутні підстави, з якими закон пов'язує визнання недійсним договору.

Крім того, у пункті 8 постанови від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Пленум Верховного Суду України відзначив, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Однак, на момент вчинення оспорюваного правочину сторони мали повноваження на його укладення, і жодних обмежень та заборон не існувало, тому законні підстави для визнання договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 17.09.2010р. недійсним відсутні.

Згідно з актом приймання-передачі майна об'єкту приватизації від 22.09.2010 року на виконання умов договору від 17.09.2010 року покупцю було передано цілісний майновий комплекс. Право власності ПП «Золота нива 1»на приватизований об'єкт - комплекс (рятувально-водолазна станція) зареєстроване КП «Борівське БТІ» 22.09.2010 року за №224 в книзі: 3-Н, витяг №27398135.

Однак, судові рішення в адміністративній справі №5023/6394/11, які стали підставою для прийняття місцевим господарським судом рішення про задоволення позову, були прийняті лише 13.12.2010 року (постанова Борівського районного суду Харківської області) та 12.04.2011 року (ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду).

Отже, що на час укладення оспорюваного договору (17.09.2010р.) жодного судового рішення у справі №5023/6394/11 про визнання протиправним та нечинним в окремих частинах Рішення LII сесії V скликання Борівської селищної ради Борівського району Харківської області № 7 від 13.05.2010 року та жодного спору з цього приводу не існувало.

Крім того, в пункті 8 постанови від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" Пленум Верховного Суду України відзначив, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Однак, на момент вчинення оспорюваного правочину сторони мали повноваження на його укладення, жодних обмежень та заборон не існувало, тому законні підстави для визнання договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 17.09.2010р. недійсним відсутні.

Окрім того, судом не обгрунтовано в оскаржуваному рішенні, всупереч яким моральним засадам суспільства та актам цивільного законодавства укладено оспорюваний правочин, як і не обґрунтовано в чому полягає порушення суспільних інтересів мешканців територіальної громади, з чого випливає, що оскаржуване рішення не є обґрунтованим.

Також, на думку колегії суддів, не відповідає дійсним обставинам справи висновок суду першої інстанції про те, що продаж цілісного майнового комплексу КП «Борівська рятувально-водолазна станція»був здійснений органом приватизації Борівської селищної ради Борівського району Харківської області з порушенням вимог частин 1, 2 ст.10 та частини 1 статті 21 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», оскільки продаж об'єкта приватизації здійснювався за конкурсом, про що було розміщено відповідне оголошення в друкованих засобах масової інформації, докази чого додавалися відповідачем 1 до матеріалів справи.

При цьому, продаж об'єкта за конкурсом не відбувся, оскільки конкурсною комісією була розглянута лише одна заява претендента на участь у конкурсі, так як конкурсну пропозицію було подано тільки ПП «Золота нива 1».

Відповідно до протоколу №3 засідання конкурсної комісії з продажу об'єктів комунальної власності територіальної громади селища Борова, сіл Шийківка, Новоплатонівка та Бойні від 31.08.2010р. конкурсною комісією вирішено визначити конкурс з приватизації КП «Борівська рятувально-водолазна станція»таким, що не відбувся, а об'єкт приватизації не проданим за конкурсом та вирішено рекомендувати органу приватизації прийняти рішення про приватизацію об'єкта шляхом викупу єдиним покупцем, що подав конкурсну пропозицію - ПП «Золота нива 1».

Зазначений протокол був затверджений рішенням органу приватизації №3 від 03.09.2010р., відповідно до якого включено цілісний майновий комплекс КП «Борівська рятувально-водолазна станція»в перелік об'єктів приватизації, не проданих за конкурсом та здійснити приватизацію об'єкту шляхом викупу єдиним покупцем, що подав конкурсну пропозицію, оскільки покупцем були запропоновані умови приватизації значно кращі і вигідніші для територіальної громади ніж ті, що були запропоновані конкурсною комісією, що цілком відповідає вимогам часитини 1 статті 11, частини 1 статті 21 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 06.03.1992р. № 2171-ХІІ (згідно із якими викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації: не проданих на аукціоні, за конкурсом; орган приватизації складає переліки об'єктів, не проданих або знятих з аукціонів, конкурсів, та приймає рішення про повторний їх продаж на аукціоні, за конкурсом або про їх приватизацію шляхом викупу іншими покупцями, продажу часток (акцій, паїв), ліквідацію об'єкта тощо.

Об'єкт приватизації може бути запропонований для продажу на аукціоні, за конкурсом не більше двох разів, якщо власник майна або уповноважений ним орган не прийме іншого рішення).

Відповідно до вимог п.п.4.1.8, 4.1.9, 4.1.10 Положення про порядок визначення та застосування способів приватизації щодо об'єктів малої приватизації", затвердженого наказом Фонду державного майна України від 30.07.1998р. №1511, за конкурсом здійснюється за наявності не менш як двох покупців; орган приватизації складає переліки об'єктів, не проданих або знятих з аукціонів, конкурсів та приймає рішення щодо даних об'єктів відповідно до статті 21 Закону; якщо на участь в аукціоні, конкурсі подав заяву один покупець, орган приватизації може прийняти рішення про приватизацію об'єкта шляхом викупу цим покупцем.

При цьому покупець нову заяву не подає, а вартість об'єкта змінюється з урахуванням вимог методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України, для неконкурентних способів приватизації). При цьому, вартість об'єкта приватизації була визначена саме для неконкурентних способів приватизації - незалежна експертна оцінка, докази чого містяться у справі.

Отже, продаж об'єкту приватизації вчинено без порушення вимог частини І, 2 статті та частини 1 статті 21 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, а тому вказане рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення, яким в позові слід відмовити.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 05.10.2011 р. у справі № 5023/6394/11 скасувати.

Прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя (підпис)

Суддя (підпис)

Суддя (підпис)

Повний текст постанови складено 28.11.2011 року. Згідно з оригіналом

секретар суду Колєснік Н.Ю.

28.11.2011