Постанова № 19922987, 24.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2011 р. Справа № 5023/7180/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1 (дов. від 09.09.2010 року у справі), після перерви не з`явилась,

відповідача Павлихи І.В. (посв. №3121 від 31.10.11р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Краснокутської районної санітарно-епідеміологічної станції (вх. №4271Х/2-6)

на рішення господарського суду Харківської області від 12.09.11 року по справі

№ 5023/7180/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Котельні лікарняного комплексу”, м. Харків,

до Краснокутської районної санітарно-епідеміологічної станції, смт. Краснокутськ, Харківської області,

про стягнення коштів в розмірі 45219,74 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 12.09.2011 року (суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Краснокутської районної санітарно-епідеміологічної станції на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Котельні лікарняного комплексу” основного боргу у розмірі 45219,74 грн., державне мито у розмірі 452,20 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (а.с.68-а.с.71).

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 12.09.11 р. за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Котельні лікарняного комплексу” до Краснокутської районної санітарно-епідеміологічної станції про стягнення коштів в розмірі 45219,74 грн., витрат по сплаті державного мита у розмірі 452,20 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на неповне зясування обставин, що мають значення для справи.

У судовому засіданні 17.11.2011р., враховуючи необхідність надання сторонами додаткових доказів, було оголошено перерву до 24.11. 2011 р. до 12:00 год.

Представник апелянта у судовому засіданні 24.11.2011р. підтримала апеляційну скаргу в повному обсязі. Апелянт обґрунтовує свої вимоги тим, що за рахунок бюджету служба отримує щороку в середньому не більше 45-47% від потреби у фінансових ресурсах для її стабільного функціонування. Як стверджує відповідач, обмеженість бюджету на 2011р. та недосконалість чинної нормативної бази, зокрема, в частині останнього перегляду діючих тарифів у 2006 році за постановою КМУ від 27.08.2003 №1351 «Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби»та спрямування цих коштів на погашення заборгованості за рахунок надання платних послуг, не дає можливості вирішення питання своєчасної оплати наданих послуг в повному обсязі.

Представник позивача після перерви у судове засідання 24.11.2011р. не зявися. У відзиві (вх.№10450) на апеляційну скаргу просив залишити рішення господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

01.10.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Котельні лікарняного комплексу»та Краснокутською районною санітарно-епідеміологічною станцією був укладений договір №11КР про постачання теплової енергії (а.с.10-а.с.12).

Відповідно до п.п.1.1. зазначеного договору енергопостачальна організація (позивач) бере на себе зобовязання постачати Споживачеві (відповідачу) теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач (відповідач) зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами), в терміни, передбачені цим договором. Відповідно до умов договору в п. 2.1 сторони по договору обумовили умови постачання теплової енергії відповідно до додатку №1 цього договору.

У додатках № 1а, №1б, №1в, №2, №3 до договору №11КР від 01.10.2007р. визначено обсяги постачання теплової енергії споживачу (відповідачу) та перелік обєктів постачання теплової енергії, умови припинення подачі теплової енергії, згідно з якими сторони домовились та погодились на ці умови, про що свідчать підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств позивача та відповідача (а.с.13-а.с.16).

Пунктами 6.1, 6.2, 6.3 договору сторонами у справі передбачено порядок розрахунків, а саме:розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, які можуть змінюватися відповідно до діючого законодавства України. Розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт виконаних послуг з постачання теплової енергії та акт звірки розрахунків за її використання. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду своїм дорученням самостійно сплачує Енергопостачальній організації вартість зазнаної в додатку 1а до договору кількості теплової енергії, що і є заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду (а.с.11).

Пунктом 10.1 договору передбачений строк його дії, а саме, договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 30 вересня 2008р.

Згідно з п.10.4 договору договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (а.с.12).

Як встановлено судом першої інстанції, позивач свої зобовязання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору в період з січня 2010 року по квітень 2011 року здійснив відпусктеплової енергії відповідачу та направив на його адресу рахунки наоплату спожитої теплової енергії за вищевказаний період, що підтверджується матеріалами справи.

Факт підключення опалення у приміщення відповідача за адресою: смт. Краснокутськ, вул. Куйбишева, підтверджується актами виконаних робіт, які підписані представниками сторін та скріплені печатками (а.с.22-32).

Проте відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором зобовязання,не сплатив увизначенідоговором строки,порядкутарозмірі вартість заявленоїта отриманої теплової енергії,внаслідок чого за період з січня 2010 року по квітень 2011 року утвориласьзаборгованість в сумі 45219,74 грн., яка до цього часу не погашена.

В ході судового розгляду апелянт не заперечував про наявність боргу.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2011р. апелянтом надано платіжні доручення №465 від 22.11.11р. на суму 1253,07 грн., №446 від 07.11.11р. на суму 200 грн., №445 від 07.11.2011р. на суму 1800,00 грн., №402 від 11.10.2011р. на суму 15166,67 грн., №415 від 20.10.2011р. на суму 4800,00 грн., №372 від 21.09.2011р. на суму 4000,00 грн., №351 від 13.09.2011р. на суму 10000,00 грн., №397 від 07.10.11р. на суму 5000,00 грн., №366 від 16.09.2011р. на суму 1000,00 грн.

Таким чином, із зазначених платіжних документів вбачається, що відповідач заборгованість договором №11КР про постачання теплової енергії сплатив у повному розмірі, однак на час звернення до суду першої інстанції (позовна заява була подана до господарського суду Харківської області 23 серпня 2011 року) розрахунок за спожиту теплову енергію за період з січня 2010р. по квітень 2011р. відповідачем не був здійснений, тому зазначені платіжні документи не були і не могли бути враховані господарським судом Харківської області при винесенні рішення по справі №5023/7180/11.

Гсподарським судом Харківської області вірно встановлено, що на час розгляду даної справи у суді першої інстанції заборгованість становила 45219,74 грн., оскільки суду не було надано доказів стосовно того, що відповідачем було сплачено заборгованість до 12.09.2011 року, тобто на час винесення судом першої інстанції рішення по даній справі.

Таким чином, відповідачем у суді першої інстанції не було доведено факту повної сплати за отриману теплову енергію та погашення заборгованості.

Щодо доводів апелянта про відсутність бюджетних коштів через недостатнє фінансування Краснокутської районної СЕС, то судова колегія зазначає, що зазначені доводи не можуть бути підставою для не виконання належним чином взятих на себе за договором зобовязань та не сплати увизначенідоговором строки,порядкутарозмірі вартості заявленої та отриманої теплової енергії.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо стягнення з відповідача 45219,74 грн. основного боргу.

Доводи апелянта, зазначені в апеляційній скарзі, не знайшли свого документального підтвердження матеріалами справи.

Враховуючи вищезазначене, рішення господарського суду Харківської області від 12.09.2011р. по справі №5023/7180/11 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 12 вересня 2011 року по справі №5023/7180/11 залишити без змін.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28.11.2011р.