Постанова № 19922961, 24.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2011 року          Справа №5023/5657/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Черленяк М.І.

при секретарі Голозубовій О.І.

за участю представників сторін:

позивач –не з’явився

1-й відповідач –Мица Ю.В.;

2-й відповідач - не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу другого відповідача (вх. №4252Х/1-35) на рішення господарського суду Харківської області від 03.08.11 у справі № 5023/5657/11

за позовом ПП "АН "Рестріелт", м. Харків

до 1. ТОВ "Будівельна компанія "Укртехносфера", м. Харків

2. ТОВ "УніКредитЛізинг", м. Київ

про зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.08.2011 р. (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено повністю.

Другий відповідач з рішенням суду не погодився, звернувся до апеляційного суду зі скаргою, в якій просив його скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити повністю.

У судове засідання позивач і другий відповідач не з’явились, повноважних представників до суду не направили, хоча про дату і місце судового розгляду були повідомлені належним чином ухвалою суду від 17 жовтня 2011 року.

Через канцелярію суду позивач надав відзив на скаргу, в якому просив рішення залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні представника першого відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Між ТОВ "Будівельна компанія "Укртехносфера" та ТОВ "УніКредитЛізинг" було укладено договір фінансового лізингу №472-LD від 26 березня 2008 року.

У відповідності до умов договору фінансового лізингу №472-LD від 26 березня 2008 року ТОВ "УніКредитЛізинг" було взято на себе зобов’язання придбати предмет лізингу (Кран баштовий SCM FO/23B) у продавця (ТОВ “Альфатех”) та передати предмет лізингу ТОВ "Будівельна компанія "Укртехносфера".

Також, узгоджено ціну предмета лізингу, а саме –еквівалент 385192,50 доларів США, у т.ч. ПДВ, із зазначенням у додатку №1 до договору фінансового лізингу №472-LD відповідної ціни у гривнях –1945222,13 грн., у додатку №2 до вказаного договору погоджено графік лізингових платежів.

У свою чергу, на підставі укладеного між відповідачами договору фінансового лізингу №472-LD від 26.03.2008 р., позивачем укладено з відповідачами договір поруки №472/SUR від 26.03.2008 р., за яким позивач зобов’язується безвідклично та безумовно сплатити ТОВ “УніКредитЛізинг” за його першою вимогою всі необхідні платежі за договором фінансового лізингу загальною сумою до 385192,50 доларів США та здійснити всі інші платежі, що належить сплатити ТОВ “Будівельна компанія “Укртехносфера” відповідно до умов договорів фінансового лізингу, в тій же самій сумі, валюті та в той же самий час (також у випадку дострокових платежів), як це визначено в договорі фінансового лізингу.

Відповідно до видаткової накладної №РН-0000188 від 16.04.2008 р. перший відповідач отримав предмет лізингу - кран баштовий SCM FO/23B із зазначенням серійного номера СК20070218G.

Крім того, місцевим судом проаналізовано ряд наданих платіжних доручень та встановлено, що на виконання своїх обов’язків за договором фінансового лізингу №472-LD від 26.03.2008 р. ТОВ “Будівельною компанією “Укртехносфера” станом на 09.06.2011 року сплачено на користь другого відповідача 1913 261,70 грн.

ТОВ “Будівельна компанія “Укртехносфера” 15.06.2011 року було отримано від ТОВ “УніКредит Лізинг” листа №987 від 07.06.2011 р., в якому останній стверджує, що у першого відповідача існує заборгованість в сумі 388361,38 грн., зазначає, що відмовляється від договору фінансового лізингу №472-LD від 26.03.2008 р. та вимагає повернути предмет лізингу.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно приписів статті 207 Цивільного кодексу України, відмова від договору є одностороннім правочином, через що вчинення такої відмови юридичною особою повинно мати письмову форму зі скріпленням печаткою.

Господарський суд у рішенні вказує на те, що, лист ТОВ “УніКредитЛізинг” за №987 від 07.06.2011 р. зазначеним вимогам закону не відповідає, через що в силу ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України викладена у ньому відмова від договору фінансового лізингу №472-LD від 26.03.2008 р. є нікчемною, а тому укладений між відповідачами договір фінансового лізингу №472-LD від 26.03.2008 р. є чинним на момент вирішення спору.

Частиною 2 статті 189 Господарського кодексу України визначено ціну як істотну умову господарського договору, вказано, що ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Грошові зобов'язання учасників господарських відносин, за вказаною нормою, повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства.

Колегія суддів зазначає, що оскільки відповідачі є юридичними особами, мають своє місцезнаходження в Україні, ними не надано доказів того, що чинне законодавство України в конкретних правовідносинах між відповідачами передбачає право відповідачів здійснювати розрахунки в іноземній валюті за договором фінансового лізингу №472-LD від 26.03.2008 р., то зобов’язання за вказаним договором лізингу не можуть бути виражені в іноземній валюті.

Місцевим судом встановлено і дане твердження підтримано судовою колегією, що наступні умови укладеного між відповідачами договору фінансового лізингу №472-LD від 26.03.2008 р., які стосуються вираження зобов’язань першого відповідача в іноземній валюті, не відповідають приписам ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України, а згідно приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України, 207 Господарського кодексу України вони є нікчемними.

Звертаючись до умов договору фінансового лізингу №472-LD від 26.03.2008 р., аналізуючи їх на предмет відповідності нормам чинного законодавства, колегія суддів вважає нікчемними положення відповідних розділів, а саме:

Нікчемним є такі положення розділів:

- “Визначення” договору фінансового лізингу №472-LD від 26.03.2008 р. в частині визначення поняття “Еквівалент” означає –щодо ціни предмета лізингу –суму в гривнях, перераховану з суми в доларах США за курсом передачі.

- Положення п. 1.1, відповідно до якого “Ціна Предмета Лізингу становить Еквівалент 385192,50 доларів США”.

- Положення п. 7.4, відповідно до яких “Сума Лізингового Платежу, що зазначається в повідомленні про Лізинговий Платіж, визначається по офіційному курсу обміну гривні до долару США, Національного банку України на Дату Повідомлення. У разі якщо офіційний курс обміну валюти Національного банку України, який діє на Дату Повідомлення не співпадає з офіційним курсом обміну Національного банку України на Дату Платежу Лізингоодержувач самостійно здійснює перерахунок Лізингового Платежу і враховує таку різницю при здійсненні оплати. Коригування суми здійснюється за наступною формулою: К = (С*КП)- (С*КДП), де К –сума коригування, С –сума платежу, що зазначена в Додатку № 2 до цього Договору, КДП –Курс на Дату Платежу, КП –Курс Повідомлення. За виключенням очевидної помилки Лізингодавця, суми платежу, визначені Лізингодавцем, як обумовлено вище, є остаточними і обов’язковими для Сторін”.

- Положення п. 7.5 в частині визначення сум лізингових платежів в еквіваленті до долара США.

- Положення Додатку № 2 укладеного між відповідачами договору фінансового лізингу № 472-LD від 26.03.2008 р. (графік лізингових платежів) в частині визначення сум лізингових платежів в еквіваленті до долара США.

Як зазначено у ч. 2 ст. 207 Господарського кодексу України недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб.

Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Слід звернути увагу на те, що пунктом 12.3 договору фінансового лізингу №472-LD від 26.03.2008 р. зазначено: “Якщо Лізингодавець проголошує всі несплачені суми належними до сплати і у разі невиконання Лізингоодержувачем зобов’язання по сплаті вищезазначених сум у строк, зазначений у письмовому повідомленні Лізингодавця, останній має право відмовитися від цього Договору та вимагати повернення Предмета Лізингу Лізингоодержувачем, а також утримати всі суми, що вже були сплачені Лізингоодержувачем за цим Договором, як одноразову оплату за користування Предметом Лізингу Лізингоодержувачем”.

Отже, з аналізу даного пункту вбачається, що вказаною умовою договору вимагається від Лізингоодержувача сплата непропорційно великого розміру санкцій у разі припинення договору внаслідок відмови від нього.

Крім того, ч. 2 ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” не передбачено стягнення з лізингоодержувача будь-якої одноразової плати за користування предметом лізингу.

Із приписів статей 42, 44 Господарського кодексу України вбачається, що принцип власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності та однією з визначальних ознак підприємництва, втім, положеннями п. 12.3 договору фінансового лізингу №472-LD від 26.03.2008 р., в порушення статті 16 Закону України “Про фінансовий лізинг” та зазначених статей Господарського кодексу України такий ризик перекладено на лізингоодержувача, повністю звільняючи від нього лізингодавця.

Також положення п. 12.3 договору фінансового лізингу №472-LD від 26.03.2008 р. є нікчемними в частині, відповідно до якої “якщо протягом обумовленого вище терміну Сторони не дійдуть взаємної згоди, такий випадок вважатиметься Випадком Невиконання”.

Статтями 3, 6, 627 Цивільного кодексу України передбачена свобода укладення договору.

Примушення сторони до укладення договору можливе лише у випадках, передбачених ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України.

Окрім того, вказаним вимогам закону не відповідають і тому є нікчемними положення п. 14.3 договору фінансового лізингу №472-LD від 26.03.2008 р. в частині, відповідно до якої “якщо протягом обумовленого вище терміну Сторони не дійдуть взаємної згоди, такий випадок вважатиметься Випадком Невиконання”.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався пунктом 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, яким встановлено право господарського суду, при прийнятті рішення, зокрема, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

При цьому, згідно із ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається. Крім того, права сторони, які ґрунтуються на умовах договору, які не відповідають вимогам закону, не підлягають захисту незалежно від того, чи визнані такі умови недійсними певним рішенням суду.

На підставі цього, місцевий господарський суд зазначає, що додаток 2 до договору фінансового лізингу №472-LD від 26.03.2008 р. має юридичне значення як частина вказаного договору виключно в частині визначення кількості, рівного розміру і дат періодичних лізингових платежів, визначення співвідношення належних до сплати лізингодавцю (ТОВ “УніКредит Лізинг”) відсотків до суми відшкодування вартості предмету лізингу (91190,99/385192,50*100 % = 23,67 % від вартості предмета лізингу).

Однак, з урахуванням приписів ч. 2 ст. 189 і ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України в якості ціни предмета лізингу, яка має бути сплачена першим відповідачем на користь другого відповідача, може бути прийнята лише сума у гривнях, визначена у додатку №1 до договору фінансового лізингу №472-LD від 26.03.2008 р., тобто 1945222,13 грн.

Колегія суддів, вивчивши розрахунки лізингових платежів, погоджується з ними.

Загальна сума платежів за предмет лізингу за договором фінансового лізингу №472-LD від 26.03.2008 р. має складати 1945222,13 грн. + 1945222,13 грн. * 23,67% = 2405656,21 грн. Враховуючи кількість лізингових платежів, рівність їх розмірів та обсяг сплачених першим на користь другого відповідача до дати початку періодичних лізингових платежів (802598,67 грн.), щомісячний платіж першого відповідача на користь другого відповідача має складати 26717,63 грн. (2405656,21 грн. –802598,67 грн. = 1603057,54 грн. / 60 місяців = 26717,63 грн.).

Тобто, ТОВ “Будівельна компанія “Укртехносфера” станом на день подання позовної заяви повинно було сплатити на користь ТОВ “УніКредитЛізинг” 38 лізингових платежів на суму 26717,63 грн. * 38 = 1015269,94 грн., а з урахуванням сум, сплачених до дати початку сплати періодичних лізингових платежів –1817868,61 грн.

На момент подання позову першим відповідачем сплачено на користь другого відповідача 1913261,70 грн.

Фактично сплачено 1110663,03 грн. періодичних лізингових платежів.

Отже, 41 періодичний лізинговий платіж сплачений повністю до 05.10.2011 р. і частково сплачений 42 періодичний лізинговий платіж сумі 15240,20 грн.

Отже місцевий суд, як і колегія суддів апеляційного суду, не вбачає порушень графіку належних платежів з боку ТОВ "Будівельна компанія "Укртехносфера" та заборгованості за договором фінансового лізингу №472-LD від 26.03.2008 р.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Харківської області про задоволення позовних вимог позивача є обґрунтованим і прийнятим у відповідності з чинним законодавством, а тому підстави для його скасування та задоволення скарги другого відповідача відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 22, 85, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу другого відповідача залишити без задоволення.

          Рішення господарського суду Харківської області від 03 серпня 2011 року по справі №5023/5657/11 залишити без змін.

Головуючий суддя Бондаренко В.П

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Черленяк М.І.          

Повний текст постанови підписаний 21.11.2011 року.