Постанова № 19922883, 23.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" листопада 2011 р. Справа № 5023/4074/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя , суддя , суддя

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_3 (дов. № 557 від 25.05.2011р.), ОСОБА_5 (дов. № 405 від 18.03.2011р.)

1-го відповідача ОСОБА_2 (дов. № 656/22 від 22.09.2011р.), ОСОБА_4 (дов. № 652/22 від 22.09.2011р.)

2-го відповідача ОСОБА_1 (дов. № 675/22 від 22.09.2011р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу "Зміївська теплова електрична станція" ПАТ "Центренерго", смт. Комсомольське, Зміївський район, Харківська область (вх. № 3860 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 08.08.11р. у справі № 5023/4074/11 (н.р. 33/236-09)

за позовом Статутного територіально-галузевого об'єднання "Південна залізниця", м. Харків

до 1) ВАТ ДЕК "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївська ТЕС ВАТ ДЕК "Центренерго", смт. Комсомольське, Зміївський район, Харківська область

2) Публічного акціонерного товариства "Державної енергогенеруючої компанії "Центренерго", м. Київ

про стягнення 29538662,14 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Статутне територіально галузеве обєднання "Південна залізниця" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївської теплової електричної станції про стягнення суми належних до сплати платежів, яка, з урахуванням уточнень, склала 33936252,89 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до умов, укладених з відповідачем договорів № 021016 від 23.03.2001 року та № 2/219//22-12/06 від 18.12.2006 року позивач надав послуги по організації перевезень вантажів та експлуатації залізничної підїзної колії, а відповідач в свою чергу зобовязався здійснити оплату згідно з правилами користування вагонами та контейнерами, та інші збори і плати згідно Тарифного керівництва № 1, які вносяться шляхом 100% попередньої оплати, однак відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість за надані послуги, яка до цього часу не сплачена.

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.07.2010 року (головуючий суддя Савченко А.А., судді Кононова О.В., Смірнова О.В.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївської теплової електричної станції на користь Статутного територіально галузевого обєднання "Південна залізниця" 33936252,89 грн. належних до сплати платежів та відповідні судові витрати.

За апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївської теплової електричної станції судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2011 року (головуючий суддя Фоміна В.О., судді Кравець Т.В., Крестьянінов О.О.) змінено 3 та 4 частини резолютивної частини рішення і викладено їх у наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївської теплової електричної станції на користь Статутного територіально галузевого обєднання "Південна залізниця" 33936037,61 грн. належних до сплати платежів та відповідні судові витрати. У стягненні 215,28 грн. відмовлено".

Постановою Вищого господарського суду України від 12.04.11 р. у справі № 33/236-09 касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу Зміївської теплової електричної станції задоволено; рішення господарського суду Харківської області від 02.07.2010 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2011 року у справі № 33/236-09 господарського суду Харківської області скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Ухвалою суду від 27.05.11 р. справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.06.11 р. в колегіальному складі суду головуючий суддя Ковальчук Л.В., судді Лаврова Л.С., Жиляєв Є.М.

Розпорядженням голови господарського суду Харківської області від 04.08.11 р. у зв'язку з відпусткою судді Лаврової Л.С. призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Ковальчук Л.В., судді Жиляєв Є.М., Сальнікова Г.І.

Позивач в судовому засіданні 04.08.2011р. надав заяву про залучення другого відповідача та уточнення позовних вимог, в якій просить суд залучити до справи № 5023/4074/11, додатково, другого відповідача - Публічне акціонерне товариство "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго", 03151, м. Київ, Соломянський район, вул. Народного ополчення,1, код ЄДРПОУ 22927045, стягнути з Публічного акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго" (підрозділу Зміївська теплова електрична станція) на користь позивача суму належних до сплати платежів у розмірі 33936037,61 грн., відшкодувати позивачу за рахунок другого відповідача витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою суду від 04.08.2011р. заяву позивача про уточнення позовних вимог прийнято до розгляду та залученодо участі у справі в якості другого відповідача Публічне акціонерне товариство "Державна енергогенеруюча компанія "Центренерго".

В процесі розгляду даної справи Відкрите акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»у зв'язку з приведенням статуту Товариства у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства»у березні 2011 року змінило своє найменування на Публічне акціонерне товариство «Центренерго»(скорочена назва ПАТ «Центренерго»). При цьому, ідентифікаційний код та інші реквізити відповідачів залишені без змін (ідентифікаційний код Зміївської ТЕС - 05471247, місцезнаходження: 63460, Харківська обл., Зміївський р-н, смт. Комсомольське, Головне підприємство - Публічне акціонерне товариство «Центренерго», ідентифікаційний код 22927045). Вказане підтверджується наданим до матеріалів справи Протоколом загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Державна енергогенеруюча компанія «Центренерго»від 29.03.2011, яким було прийнято рішення про внесення та затвердження змін до статуту ВАТ «Центренерго»шляхом викладення його в новій редакції (пункт 8 Протоколу). Крім того, про зміну найменування (організаційно-правової форми) відповідача свідчить Довідка з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 335494 від 14.04.2011р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.08.2011р. по справі № 5023/4074/11 (н.р. 33/236-09) (головуючий суддя Ковальчук Л.В., Жиляєв Є.М., Сальнікова Г.І.) в задоволенні повідомлення першого відповідача про направлення даної справи за місцезнаходженням юридичної особи, зокрема ПАТ "Центренерго" (м. Київ) - відмовлено. В задоволенні клопотання першого відповідача про залучення в якості співвідповідача по справі ДП "Вугілля України" м. Київ, а також залучення в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ДП "Донецька залізниця" м. Донецьк та ДП "Укрзалізниця" м. Київ - відмовлено. Позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Державна енергогенеруюча компанія “Центренерго” (код ЄДРПОУ 22927045, 03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 1) на користь Статутного територіально-галузевого обєднання “Південна залізниця” 33936037,61 грн. належних до сплати платежів, 25500,00 грн. держмита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу "Зміївська теплова електрична станція" ПАТ "Центренерго" з даним рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 08.08.2011р. у даній справі повністю і припинити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 ГПК України, а всі судові витрати, пов'язані із розглядом даної справи, покласти на позивача.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними 1-м відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Разом з цим, просить виправити помилку в резолютивній частині рішення, а саме: змінити в звязку зі зміною назви найменування 1-го відповідача на ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу "Зміївська теплова електрична станція" ПАТ "Центренерго", а 2-го відповідача на ПАТ “Центренерго”.

2-й відповідач ПАТ «Центренерго»надав пояснення по апеляційній скарзі, в яких повністю підтримує доводи заявника апеляційної скарги та вважає, що заборгованість в сумі 33936037,61 грн. не підтверджена позивачем ні документально ні з посиланням на відповідні правові норми, проте суд ці обставини не взяв до уваги, що призвело до прийняття неправомірного рішення.

Заслухавши уповноважених представників сторін, які підтримали свої позиції у справі, дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга 1-го відповідача не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Як свідчать матеріали справи та встановлено господарським судом першої інстанції, 23 березня 2001 року між позивачем СТГО «Південна залізниця»та 1-м відповідачем Зміївською ТЕС ВАТ «Центренерго»укладено Договір за № 021016 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, предметом якого є надання Залізницею Вантажовласнику (1-му відповідачу) послуг, повязаних з перевезенням та проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Пунктами 2.1., 2.4. Договору № 021016 від 23.03.2001р. сторони передбачили обов'язки Вантажовласника, а саме: здійснення вивантаження вантажів, що прибувають на його адресу та проведення попередньої оплати за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на підїзній колії на рахунок Залізниці, визначений в договорі.

Частиною 5 статті 306 Господарського кодексу України визначено, що умови перевезення вантажів (в тому числі і порядок оплати за такі перевезення) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із вищезазначеною нормою, встановлює, що умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтями 46 та 62 Статуту залізниць України встановлено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу; остаточні розрахунки між залізницями і одержувачами за перевезення вантажів і надання додаткових послуг здійснюються на станціях призначення.

Положеннями пункту 2 Правил розрахунків за перевезення вантажів (затверджені наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстровані в Міністерстві Юстиції України 24.11.2000 за №864/5085) визначено, що розрахунки за перевезення вантажу та вантажобагажу між залізницею і відправником (одержувачем, експедитором) здійснюються на підставі договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі - Договір), згідно з договором залізниця відкриває особовий рахунок кожному відправнику (одержувачу, експедитору) з присвоєнням коду платника, платник згідно з договором у порядку передоплати перераховує на рахунок розрахункового підрозділу кошти для оплати перевезень і додаткових послуг.

Згідно з пунктами 3.1. та 3.2. Договору № 021016 від 23.03.2001р. розмір попередньої оплати та періодичність її внесення визначається Вантажовласником, виходячи із очікуваного обсягу перевезень та послуг на підставі діючих тарифів, а Залізниця у міру виконання перевезень та надання послуг списує відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, штрафи) з особового рахунку вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами та інше.

Строк дії договору пролонговано на 2010 рік у відповідності до пункту 7.4. даного Договору.

Крім того, господарським судом з'ясовано, що 18 грудня 2006 року між позивачем СТГО «Південна залізниця»та 1-м відповідачем Зміївською ТЕС ВАТ «Центренерго»укладено Договір про експлуатацію залізничної підїзної колії № 2/219/22-12/06.

Пунктом 16 Договору № 2/219/22-12/06 передбачено, що Власник колії (Вантажовласник за Договором від 23.03.2001р. № 021016) сплачує Залізниці плату за користування вагонами згідно з правилами користування вагонами та контейнерами; інші збори і плати згідно Тарифного керівництва №1 та договору про організацію перевезення вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги і ці збори та плати вносяться шляхом 100 % попередньої оплати.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України, статті 307 Господарського кодексу України, статті 22 Статуту «укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа - транспортної накладної, відповідно до вимог законодавства», яка одночасно є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди про перевезення вантажу на бланку встановленої форми між відправником та залізницею на користь третьої особи. Уклавши договір на перевезення вантажуЗалізниця, як Вантажовідправник, так і Одержувач взяли зобовязання виконувати вимоги як Статуту, так і Правил перевезення вантажів залізничним транспортом, які регулюють взаємовідносини сторін з питань перевезення.

Із матеріалів справи вбачається, що у відповідності до вимог чинного законодавства та на виконання умов укладених Договорів № 021016 від 23.03.2001 р., та № 2/219//22-12/06 від 18.12.2006 р. позивач надав послуги по організації перевезень вантажів та експлуатації залізничної підїзної колії та за період з 18.05.2009 р. по 31.01.2010 р. здійснив розрахунок належних до сплати платежів, які з урахуванням наданих суду уточнень в межах даної справи склали суму 33936037,61 грн. Даний розрахунок проведено позивачем за методиками, викладеними в Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та повязані з ними послуги (затверджено наказом Міністерства транспорту та звязку України № 317 від 26.03.2009 р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.04.2009 р. за № 340/16356) та Статуті залізниць України (затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р.).

Направлені позивачем на адресу 1-го відповідача претензії № НЮ 21/650 та № М-08/502 та на адресу 2-го відповідача претензія № ДН-2-06-02/301 від 18.07.2011 р. із вимогами сплатити відповідні кошти, залишені останніми без задоволення, а спірна заборгованість - несплаченою.

Частиною 1 статті 193 Частиною Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу приписів статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

В обґрунтування вимог по стягненню заборгованості, яка складається із вартості наданих за спірними Договорами послуг в розмірі 33936037,61 грн., позивач надав до матеріалів справи розрахункові документи, у тому числі відомості плати за користування вагонами, накопичувальні картки, перевізні документи за період з 18.05.2009 р. по 01.02.2010 р., котрі складені та оформлені у відповідності до вимог пункту 4 Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 р. за № 113 та пункту 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. за № 644, якими врегульовані питання перевезення, складення та оформлення документів.

Згідно з Правилами розрахунків за перевезення вантажів (затверджені наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, зареєстровані в Міністерстві Юстиції України 24.11.2000 за №864/5085) та Типовим договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення розрахунковий підрозділ залізниці на підставі укладеного договору зараховує отримані в порядку передоплати суми на особовий рахунок платника і списує їх в міру оформлення та надходження розрахункових документів (накопичувальних карток та відомостей плати) за здійснені перевезення, надані послуги та штрафи.

Матеріали справи свідчать про те, що всі необхідні накопичувальні картки та відомості плати, які підтверджують вимоги СТГО «Південна залізниця», були додані до позовної заяви та залучені до матеріалів справи.

Крім того, позивачем надано до матеріалів справи акти загальної форми, що сформовані станцією Шебелинка у відповідності з пунктом 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р. (зареєстров. в Міністерстві юстиції України 08.07.2002р. за № 567/6855). Ці акти засвідчують обставини, пов'язані із нарахуванням належних платежів та зборів за перевезення вантажів у заявлений в позові період. При цьому, зазначеними Правилами передбачена можливість складання актів загальної форми для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, при затримці вагонів в очікуванні подачі під вивантаження з причин, що залежать від одержувача та при відмові вантажовласника від підписання: облікової картки, накопичувальної картки, відомості за користування вагонами (контейнерами). Акт підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але неменше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

Господарським судом першої інстанції належним чином досліджено зміст цих актів та встановлено факт відмови відповідача від підпису у відомостях за користування вагонами та накопичувальних картках та наявність певних зауважень в частині перевищення обсягів постачання.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Згідно з частиною 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дані документальні докази визнані господарським судом такими, що підтверджують обставини, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, та котрі в силу своєї правової природи є підставами для нарахування та стягнення платежів з ПАТ «Центренерго».

Жодних документальних доказів, які б підтверджували невиконання позивачем умов спірних Договорів, а також обставин, які б свідчили про відсутність обов'язку ПАТ "Центренерго" оплачувати надані позивачем послуги, у матеріалах справи не містяться.

Не погоджуючись із даними висновками господарського суду ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу "Зміївська теплова електрична станція" ПАТ "Центренерго" в якості підстав для звільнення його від обов'язку сплачувати вартість наданих позивачем послуг за спірними Договорами посилається на неотримання ним, як Вантажоотримувачем, від позивача на підпис накопичувальних карток.

Однак ці доводи не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки спростовуються наявними у справі матеріалами, так як частина з них підписана відповідачем, частина безпосередньо містить відмітку представника відповідача про незгоду з нарахуванням без зазначення мотивів такої незгоди, а на частину карток про відмову від підпису складені акти загальної форми, що додані до матеріалів справи і відповідають всім вимогам, які висуваються до порядку їх складання чинними нормативними актами, що регулюють спірні правовідносини.

Крім того, не знайшли свого підтвердження серед наявних у справі доказів і твердження заявника апеляційної скарги про те, що надані позивачем відомості плати за користування вагонами та накопичувальні картки, підписані не уповноваженими особами, оскільки призначення з боку відповідача відповідальних осіб за проведення навантажувально-розвантажувальних робіт та оформлення перевізних документів, з делегуванням цим особам відповідних прав та обов'язків підтверджується Наказом № 452 від 23.11.2009р. за підписом Директора Зміївської ТЕС, що діяв у період виникнення заборгованості і ці обставини заявником апеляційної скарги не спростовані.

Відповідно до ст. 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими ст. 43 цього Кодексу.

В процесі перегляду справи за наявними в ній і додатково поданими доказами в їх сукупності колегія суддів при повторному розгляді справи вважає необхідним зазначити, що відповідно до висновку судово-економічної експертизи від 11.11.2010р. № 7304, проведеної в межах даної справи Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз імені заслуженого професора М.С.Бокаріуса, встановлено, що нарахування СТГО «Південна залізниця»ВАТ «ДЕК «Центренерго»боргу по спірному договору підтверджується документально в сумі 33947679,44 грн. за період з 18.05.2009р. по 31.01.2010р., а надані на дослідження накопичувальні картки, відомості плати за користування вагонами, акти загальної форми складені з урахуванням вимог Правил розрахунків за перевезення вантажів (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644) та Правил користування вагонами і контейнерами (затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113).

Підтверджений всіма матеріалами справи в їх сукупності висновок господарського суду першої інстанції щодо розміру боргу в сумі 33936037,61 грн., а також наявності правових підстав щодо обов'язку його сплати не спростований ПАТ «Центренерго»належними та допустимими доказами.

Заявник апеляційної скарги також вказує на ненастання строків виконання зобов'язання по сплаті наданих позивачем послуг, а також відсутність у позивача права у судовому порядку вимагати стягнення боргу, оскільки ні договірними умовами ні відповідним направленням вимоги в порядку ст. 530 ЦК України не обумовлено строк оплати вартості наданих позивачем послуг. З цих обставин заявник скарги вважає прийняте у справі рішення незаконним та необґрунтованим, в зв'язку з чим просить його скасувати.

Проте ці твердження не можуть бути підставами для скасування цілком правильного рішення судом першої інстанції, оскільки із аналізу положень чинного законодавства, зокрема пункту 5 статті 306 Господарського кодексу України та статті 908 Цивільного кодексу випливає, що права і обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного ними договору, а й на підставі норм, установлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини у певних випадках.

Статутом залізниць України за одержувачем вантажу чітко закріплено обов'язок прийняти вантаж, що надійшов на його адресу (стаття 46 Статуту), а також прямо передбачено проведення остаточних розрахунків між залізницями та одержувачами за надані послуги з перевезення вантажу на станціях призначення (стаття 62 Статуту).

Правилами розрахунків за перевезення вантажів встановлено, що плата за перевезення вантажу вноситься відправником під час оформлення перевезення як готівкою, чеками, безготівково, так і передоплатою (пункти 1.1., 1.2.), а облік належних залізниці платежів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати (пункт 2.6.).

Документальні докази, які підтверджують обсяг платежів, та які включені до розрахунку належної до сплати суми вартості послуг, були передані відповідачу, як то передбачено пунктом 2.7. Правил розрахунків за перевезення вантажів, а тому підлягають стягненню в судовому порядку.

Окрім цього, заперечуючи проти позовних вимог та викладених в оскаржуваному рішенні суду висновків по суті спору відповідач безпідставно посилається на відсутність його вини у неналежному виконанні зобов'язання перед позивачем через великі обсяги постачання продукції та його неспроможність прийняти вантаж внаслідок перевантаження вугільного складу, оскільки предметом договору перевезення та договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуг не є визначення та коригування обсягу перевезень вантажів. Дана умова є предметом договору поставки, що укладений між відправником та одержувачем, без участі позивача. До того ж, договір про організацію перевезень, укладений між сторонами, не містить будь-яких обмежень щодо обсягу перевезень. До цього договору будь-яких змін та доповнень не було укладено, відповідач не звертався до суду у встановленому законом порядку про внесення змін щодо будь-яких обмежень обсягів перевезень або встановлення іншого порядку. Договір є чинним та має виконуватись сторонами у відповідності до визначених у ньому умов. Ці всі обставини знайшли своє відображення в оскаржуваному рішенні та їм надана належна правова оцінка. Факт звернення відповідача до позивача з вимогами про зменшення обсягів постачання не звільняє його від відповідальності за неналежне виконання обов'язку по сплаті вартості наданих позивачем послуг.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, або відсутність у боржника необхідних коштів.

Щодо викладених в апеляційній скарзі відомостей про звернення до керівництва ДП «Донецька залізниця»та СТГО «Південна залізниця»стосовно обмеження або припинення подачі вагонів під навантаження вугілля на адресу Зміївської теплової електричної станції колегія суддів зауважує, що відповідно до статті 29 Статуту залізниць України лише Укрзалізниця, а не ДП «Донецька залізниця»або СТГО «Південна залізниця»має право запроваджувати, за погодженням з Міністерством транспорту та зв'язку України, тимчасові обмеження щодо перевезень в окремі райони під час скупчення не розвантажених транспортних засобів у пунктах призначення. Обов'язковість таких дій з боку Укрзалізниці жодним нормативним актом не передбачена. Жодних доказів, які б підтверджували звернення відповідача до Укрзалізниці з відповідним проханням, останнім до матеріалів даної справи не надані, а тому посилання відповідача на обізнаність позивача щодо необхідності обмеження обсягів відвантаження, та, як наслідок, звільнення ПАТ «Центренерго»від плати за зберігання вагонів, є юридично неспроможними.

Таким чином, викладені в апеляційній скарзі твердження 1-го відповідача, ґрунтуються на припущеннях, не доведені жодним належним доказом, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі зясовані та правильно оцінені обставини у справі.

За таких обставин, враховуючи положення частини 2 статті 129 Конституції України, за якими основними засадами судочинства є, зокрема, законність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості та забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, судова колегія дійшла висновку про залишення апеляційної скарги 1-го відповідача без задоволення, а оскаржуваного ним рішення господарського суду Харківської області від 08.08.2011р. у справі № 5023/4074/11 (н.р. 33/236-09) без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого структурного підрозділу "Зміївська теплова електрична станція" ПАТ "Центренерго", смт. Комсомольське, Зміївський район, Харківська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.08.2011р. у справі № 5023/4074/11 (н.р. 33/236-09) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Повний текст постанови підписано 22.11.2011р.