Постанова № 19922866, 23.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" листопада 2011 року Справа № 5021/1381/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, дов. від 15.11.2011 року (у справі)

відповідача Мирославського С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Сіннівська", с. Сінне, Сумська область (вх. № 4609С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 03 жовтня 2011 року по справі №5021/1381/2011

за позовом Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Думівське", с. Думівка, Сумська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Сіннівська", с. Сінне, Сумська область

про стягнення 87215,90 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2011 року позивач, Сільськогосподарське Товариство з обмеженою відповідальністю "Думівське", звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Сіннівська", з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив стягнути заборгованість в розмірі 67500 грн., 5160 грн. пені, 9450 грн. інфляційних збитків, 998,60 грн. трьох відсотків річних, 6750 грн. витрат на юридичні послуги, а також судові витрати, повязані з розглядом справи.

Рішенням господарського суду Сумської області від 03 жовтня 2011 року (суддя Миропольський С.О.) позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Сіннівська" 67500 грн. основного боргу, 5160 грн. пені, 9450 грн. інфляційних збитків, 998,60 три відсотки річних, 831,08 грн. витрат по сплаті державного мита, 196,14 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, а також 6750 грн. витрат по оплаті послуг адвоката.

Відповідач з даним рішенням не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 03 жовтня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні його представник з наведеними відповідачем доводами не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, 20 липня 2010 року між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Думівське" та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Сіннівська" укладено договір на виконання робіт.

Відповідно до умов договору Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Думівське" (позивач у справі) надає послуги по збиранню врожаю зернових на площах відповідача з використанням продуктивної німецької техніки типу Домінатор Class MEGA 218, яка є власністю позивача.

Звертаючись до господарського суду позивач послався на те, що відповідно до умов договору ним були виконані роботи по збиранню врожаю зернових на площах відповідача на суму 67500,00 грн.

На підтвердження зазначених обставин позивачем надані до господарського суду акт здачі-приймання виконаних робіт за № 36 від 04 серпня 2010 року, який містить підписи сторін, а також копії дорожніх листів.

Оскільки, відповідач за виконані роботи не розрахувався, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 67500 грн. та нарахованих 5160,00 грн. пені, 9450,00 грн. інфляційних збитків та 998,60 грн. трьох відсотків річних.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що факт виконання позивачем робіт за договором на суму 67500 грн. підтверджується актом здачі-приймання робіт від 04 серпня 2010 року, в звязку з чим дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в зазначеній сумі.

Оскільки відповідач не здійснив оплату послуг у встановлені договором строки місцевий господарський суд визнав правомірними позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 5160,00 грн., стягнення якої передбачено пунктом 5.3 договору. А також на підставі статті 625 Цивільного кодексу України задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 9450,00 грн. інфляційних збитків та 3% річних в розмірі 998,60 грн. в звязку з порушенням відповідачем грошового зобовязання.

Крім того, судом першої інстанції задоволені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на юридичні послуги в сумі 6750,00 грн. в звязку з їх документальною обґрунтованістю.

Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками місцевого господарського суду.

Згідно статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог статтей 32, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, не звернуто увагу на доводи наведені відповідачем, а всупереч процесуальним вимогам надано перевагу позиції позивача без належної оцінки документальних доказів на підтвердження факту виконання робіт за договором, що в свою чергу призвело до невірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Згідно пункту 2.1 договору замовник на момент підписання договору надає виконавцю карту полів з визначенням їх номеру та площі, вказує строки початку збиральних робіт.

Пунктом 3.1.1 договору позивач зобовязався своєчасно і в повному обсязі провести збирання врожаю зернових у відповідності з агротехнічними вимогами на площах замовника (відповідач у справі).

Однак, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту погодження фактичних розмірів площ збирання врожаю, а з наданих позивачем доказів також не вбачається кількість площі, з якої було зібрано врожай.

Залучені до матеріалів справи шляхові листки трактора (а.с. 10-20) взагалі не містять інформації про виконання позивачем робіт саме на площах ТОВ агрофірми «Сіненівська», а також про початок та кінець роботи, про обсяг виконаних робіт, вони також не мають підпису відповідача та не завірені печаткою його підприємства. Отже, вказані листки не є доказами в розумінні статтей 32-36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження належного виконання позивачем робіт за договором.

Згідно пункту 4.1 сторони погодили провести оплату виконаних робіт наступним чином оплата послуг виконавця по збиранню врожаю зернових в розмірі 250 грн. за 1 гектар обмолочених площ. Оплату проводити протягом 3-х банківських днів після підписання актів виконаних робіт на суму більше 10 тисяч.

Отже, в даному господарському спорі акти виконання робіт є письмовими доказами, які засвідчують виконання зобовязань сторін за договором. Таким чином, вказані акти слід розглядати, як документи первинного бухгалтерського обліку, оскільки вони фіксують здійснення господарської операції щодо виконання позивачем робіт по збирання врожаю зернових на площах замовника у відповідності з умовами договору та є підставою для проведення розрахунків і визначення розміру заборгованості за договором.

Загальні вимоги та перелік реквізитів, обовязкових для всіх первинних документів, що оформлюють виконання договорів встановлено у статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Зокрема первинні документи бухгалтерського обліку повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такий самий перелік реквізитів містить також і пункт 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", що затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88.

Позивачем до матеріалів справи наданий акт здачі-приймання виконаних робіт за № 36 від 04.08.10 р., згідно якого позивачем були виконані роботи на площі 270 га на суму 67500,00 грн. (а.с. 9). Вказаний акт містить підписи сторін.

При цьому відповідач заперечує підписання вказаного акту, посилаючись на те, що жодного акту виконання робіт з боку СТОВ «Думівське»для підписання не надавалось, дати проміжного прийняття робіт також не призначалось. Для підписання і врегулювання спірних питань представник позивача до господарства відповідача не зявлявся.

Дослідивши надану до матеріалів справи копію акту здачі-приймання виконаних робіт за № 36 від 04.08.10 р., колегія суддів зазначає, що у вказаному акті не вказано посадової особи ТОВ Агрофірми "Сіннівська", відповідальної за здійснення господарської операції. Також даний акт не містить будь-яких інших даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка підписала акт виконання робіт з боку відповідача. Крім того, підпис замовника не скріплений печаткою підприємства відповідача.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що наданий позивачем акт здачі-приймання виконаних робіт за № 36 від 04.08.10 р не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та не є безперечним доказом виконання позивачем робіт у визначеному обсягу та розмірі, а також не може вважатися доказом на підтвердження заборгованості відповідача за договором.

Отже, матеріали справи не містять доказів та позивачем не доведено, що саме зазначена кількість площі по збиранню врожаю була оброблена позивачем, не підтверджено належними доказами факту прийняття відповідачем робіт та наявності підстав для стягнення заборгованості з відповідача в сумі 67500,00 грн.

За змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України, наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, встановлюється господарським судом на підставі доказів фактичних даних, що встановлюються певними засобами доказування.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що з матеріалів справи не вбачається доказів порушення відповідачем своїх зобовязань за договором, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 67500 грн., 5160 грн. пені, 9450 грн. інфляційних збитків, 998,60 грн. трьох відсотків річних та 6750 грн. витрат за юридичні послуги.

Таким чином, висновки господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, є помилковими, в звязку з чим рішення про задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Сіннівська", с. Сінне, Сумська область задовольнити.

Рішення господарського суду Сумської області від 03 жовтня 2011 року по справі №5021/1381/2011 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Думівське" (42440, Сумська область, Краснопільський район, с. Думівка, код 23641279) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми "Сіннівська" (42420, Сумська область, Краснопільський район, с. Сінне, код 31494295) витрати по сплаті державного мита в розмірі 415,54 грн.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 21 листопада 2011 року.